Справа № 127/6168/26
Провадження № 33/801/363/2026
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бернада Є. В.
Доповідач: Береговий О. Ю.
23 квітня 2026 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О. Ю.,
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №597162 від 21 лютого 2026 року, цього ж дня о 00:21 год по вул. Хмельницьке шосе, 130-а в м.Вінниці водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Ford, д.н. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога в КНП ВОКПЛ ім. акад. О.І.Ющенка ВОР, за адресою: місто Вінниця вулиця Пирогова 109, висновок позитивний: 1,27‰, висновок лікаря №0111: перебуває у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9. (а) ПДР.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави Україна із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави Україна 605 грн 60 коп. судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в судовому засіданні був підтверджений факт керування ОСОБА_1 21.02.2026 о 00:21 год по вул.Хмельницьке шосе, 130-а в м. Вінниці автомобілем марки Ford, р.н. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'янінні та вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується матеріалами справи. Також суд зауважив, що правові підстави для визнання результатів його огляду на стан сп'яніння, за результатами якого складений акт огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, відповідно до приписів частини п'ятої статті 266 КпАП відсутні.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, допущення неповноти судового розгляду та неповного з'ясування фактичних обставин справи, просив скасувати постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2026 року та провадження у справі закрити в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що скаржника було притягнуто до адміністративної відповідальності у судовому засіданні без його присутності, без належного повідомлення про час і місце розгляду справи, будь-якого смс-повідомлення чи судової повістки про виклик до суду він не отримував, в матеріалах справи відсутня його заява про направлення судових повідомлень у смс-форматі.
Також, апелянт зазначає, що у вказаний час він дійсно керував автомобілем з причини крайньої необхідності, оскільки завозив до лікарні свою дружину та його дії підпадають під дію статті 18 КУпАП та у зв'язку із чим вони не є адміністративним правопорушенням.
Крім того, ОСОБА_1 не погоджується з результатами огляду на стан сп'яніння проведеним у закладі охорони здоров'я.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що місцевий суд, діючи у відповідності до вимог ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення, докази, які містяться в матеріалах справи на предмет їх належності, достатності та допустимості, за результатами чого дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9.а Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.
При апеляційному розгляді встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №597162 від 21 лютого 2026 року, цього ж дня о 00:21 год по вул. Хмельницьке шосе, 130-а в м. Вінниці водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Ford, д.н. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога в КНП ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР, за адресою: місто Вінниця вулиця Пирогова 109, висновок позитивний: 1,27‰, висновок лікаря №0111: перебуває у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9. (а) ПДР.
Зазначений протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.
За змістом частин 3, 4 ст. 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч. 2 цієї статті обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як передбачено п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
У відповідності до п.2.9 а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, « Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Згідно вимог ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Так згідно з пунктом 2 розділу І зазначеної Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п.7 Інструкції встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Отже, у випадку відмови від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду водію надано право пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння у в закладі охорони здоров'я.
Скаржник відмовився від проходження огляду на місці зупинки та його було доставлено до закладу охорони здоров'я для проходження огляду. Разом із тим, у апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з результатами огляду на стан сп'яніння проведеними у медичному закладі, оскільки на його думку він не перебував у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, досліджені апеляційним судом докази, наявні в матеріалах справи, спростовують доводи апелянта.
Так, під час огляду водія лікарем в КНП ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР було зафіксовано позитивний результат 1,27‰ та 1,20‰ про що наданий відповідний висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння №0111 від 21.02.2026.
Із зазначеного висновується, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння проведений у медичному закладі беззаперечно підтверджує порушення ОСОБА_1 п.2.9.а Правил дорожнього руху України та його вину у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП.
Відповідаючи на доводи апелянта щодо того, що він керував транспортним засобом з причини крайньої необхідності, у зв'язку із необхідності доставки у лікарню своєї дружини, апеляційний суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 18 КпАП не є адміністративним правопорушенням дія чи бездіяльність, яка хоч і передбачена цим Кодексом, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо цю небезпеку за даних обставин не можна було усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є меншою, ніж відвернена шкода.
Крайня необхідність - це такий стан, коли особа для відвернення шкоди, що загрожує інтересам держави, громадським інтересам, особі або правам цієї людини чи інших осіб, заподіює шкоду іншим охоронюваним законом інтересам.
Для наявності стану крайньої необхідності необхідна сукупність таких умов:
- наявність реальної небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління;
- цю небезпеку за даних обставин неможливо усунути іншими засобами;
- заподіяна шкода є меншою, ніж відвернена шкода.
Разом із тим, скаржник не надав жодних доказів на підтвердження наявності стану крайньої необхідності.
Скаржником не надано суду довідки про обстеження дружини в лікарні, відсутні будь-які медичні документи, які б підтверджували наявність загрози життю або здоров'ю дружини скаржника, яка вимагала негайної госпіталізації.
Разом із тим, навіть якщо припустити наявність необхідності в госпіталізації дружини скаржника, це не виключає можливості виклику швидкої медичної допомоги або звернення до інших осіб, які могли б здійснити транспортування, тобто небезпека за даних обставин могла бути усунута іншими засобами.
Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння створює значну загрозу для безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху. Така поведінка сама по собі створює небезпеку, яка є більшою, ніж можлива шкода від очікування швидкої медичної допомоги або використання інших законних способів транспортування.
За таких обставин суд приходить до висновку, що доводи скаржника про наявність стану крайньої необхідності є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.
Оцінюючи доводи скаржника про неналежне повідомлення про судове засідання судом першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції повідомив ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить довідка про вручення судової повістки у формі смс-повідомлення на його номер телефону.
Заначений номер телефону вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №597162 від 21 лютого 2026 року як особистий телефон ОСОБА_1 який ним підписаний. Крім того зазначений номер телефону був вказаний скаржником у апеляційній скарзі у цій справі як засіб зв'язку.
Ураховуючи наведе, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції у повному обсязі забезпечено право скаржника бути обізнаним про дату, час та місце розгляду справи, а отже доводи апеляційної скарги у цій частині суд визнає безпідставними, оскільки вони є припущеннями і не підтверджені жодними доказами.
Разом із тим, апеляційний суд зауважує, що частиною другою статті 268 КУпАП передбачено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП, не є обов'язковою.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21, де зазначено, що частиною другою статті 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП, не є обов'язковою.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано здійснив судовий розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , що не суперечить вимогам КУпАП.
Отже, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи.
Поряд з цим, в рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Інші доводи апеляційної скарги носять формальний характер та на увагу не заслуговують.
При накладені адміністративного стягнення судом відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Врахувавши вказані обставини суд призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке за своїм видом і мірою є справедливим.
Порушень застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції, що є безумовною підставою скасування судового рішення, не встановлено.
З огляду на викладене, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд першої інстанції з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду О.Ю. Береговий