Справа № 127/29754/25
Провадження № 22-ц/801/834/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю. А.
Доповідач: Шемета Т. М.
23 квітня 2026 рокуСправа № 127/29754/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),
суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю.,
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал»,
відповідач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Шаміної Ю. А. в місті Вінниці, дата складення повного судового рішення відповідає даті його постановлення, -
встановив:
27.10.2025 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» (надалі ТОВ «Кредит-Капітал») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 20 січня 2022 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2833432, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 3 000,00 грн строком на 360 днів, зі сплатою 0,01% від непогашеної суми впродовж пільгового періоду до 18.02.2022 (знижена процентна ставка), надалі - зі сплатою 1,99% в день за стандартною процентною ставкою.
Кредитодавець свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі. В свою чергу, позичальник свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 10.09.2023 утворилась заборгованість у розмірі 13 658,97,00 грн, з яких: 2 999,99 грн заборгованість за тілом кредиту; 10 658,98,00 грн - заборгованість за процентами.
10.08.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу ККЛУ-10082023, за умовами якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та передає Первісному кредитору під відступлення Права вимоги грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим Договором. За цим договором право вимоги перейшло до позивача в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2833432 від 20.01.2022.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2026 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 2833432 від 20 січня 2022 року в розмірі 13 658,97 грн, з яких: 2 999,99,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 10 658,98 грн - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виникли кредитні відносини, кредитодавець перерахував кредитні кошти відповідачеві, натомість відповідач свої зобов'язання з повернення коштів не виконав. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, який набув право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу, відповідає умовам кредитного договору, відповідач його не спростував.
Вирішуючи питання розподілу витрат на правничу допомогу, суд зазначив, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Водночас суд звернув увагу, що розмір витрат на правничу допомогу становить більше половини ціни позову, що не відповідає критеріям розумності та виправданості та є неспівмірним. Тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд виснував за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу: саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, спів мірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.
Не погодившись з таким рішенням суду в частині стягнення процентів та розподілу судових витрат, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, за результатам розгляду якої просить оскаржуване рішення скасувати та позов задовольнити частково: стягнути 2 999,99 грн тіла кредиту та здійснити перерозподіл судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог, в стягненні витрат на правничу допомогу відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 не заперечує, що дійсно він 20 січня 2022 року уклав з ТОВ «Лінеура Україна» Кредитний договір, однак він є учасником бойових дій, тому відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стягнення з нього процентів за користування кредитом є неправомірним. Позивачем не доведено право вимоги, адже про відступлення права вимоги до ТОВ «Кредит-Капітал» його ніхто не повідомляв. Заявлені до стягнення проценти є неспівмірними тілу кредиту. Суд стягнув витрати на правничу допомогу, однак не зважив, що належні докази оплати вартості послуг адвоката в матеріалах справи відсутні.
17 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Позивач просить поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, вказує, що ухвала Вінницького апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження від 26 лютого 2026 року та апеляційна скарга відповідача за адресою місцезнаходження позивача не надходили та лише 15 квітня 2026 року позивач зміг ознайомитися з даними документами в підсистемі «Електронний суд». Дані доводи апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки згідно довідки про доставку електронного документу ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 26 лютого 2026 року, а також апеляційну скаргу позивачу доставлено до його електронного кабінету 01.03.2026 року 18:04:37 (а.с. 76), а тому відзив на апеляційну скаргу слід залишити без розгляду (ч. 2 ст. 126 ЦПК України).
Справа, що розглядається, не відноситься до справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження (частина 4 статті 274 ЦПК України), тому з урахуванням приписів частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційний суд проводить розгляд без повідомлення учасників справи.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення в оскаржуваній частині відповідає вказаним вимогам.
По справі встановлено наступне:
- 20 січня 2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2833432 (а. с. 8-10), відповідно до пункту 1.2. якого кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, надати позичальнику грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит, сума кредиту (загальний розмір) складає 3000,00 грн.
Пунктами 1.3.-1.4. вказаного вище кредитного договору передбачено, що строк кредиту 360 днів, що може бути змінений (у бік зменшення), в порядку та на умовах в п. 4.2. договору. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - графік платежів), що є Додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього договору. Знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується на наступних умовах. Якщо клієнт до 18.02.2022 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 31890,45 % річних; за зниженою ставкою 7203,63 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 24492,00 грн; за зниженою ставкою 22710,00 грн (п. 1.5.-1.6. договору).
Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п.2.1. договору.
Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства електронним підписом, в особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІТС зазначений в цьому договорі (п. 9.7.).
Цей договір підписано електронним підписом Н523 20 січня 2022 року о 11:40:16 ОСОБА_1 .
Пунктом 5.1.3. зазначеного вище кредитного договору передбачено, що кредитодавець має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта.
Відповідно до довідки про ідентифікацію за підписом представника ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №2833432 від 20 січня 2022 року ідентифікований товариством. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор «Н523», номер телефону НОМЕР_1 (а.с.11).
Відповідно до копії повідомлення про перерахування коштів за кредитним договором №2833432 від 20 січня 2022 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» перерахувало 20 січня 2022 року на платіжну картку маска НОМЕР_2 , кредитні кошти в сумі 3000,00 грн.
Згідно повідомлення АТ «Акцент-Банк» від 07.10.2025 року №20.1.0.0.0/7-20250930/0145, наданого на виконання вимог ухвали суду, на ім'я ОСОБА_1 емітована картка № НОМЕР_3 , на яку 20 січня 2022 року було зараховано платіж, сума операції 3000,00 грн (а. с. 38-39);
12.09.2025 року за № 295115 ТОВ «Кредит-Капітал» було надіслано ОСОБА_1 досудову вимогу(а.с.18).
Згідно договору факторингу №ККЛУ-10082023 від 10 серпня 2023 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, у тому числі і за договором №2833432 від 20 січня 2022 року, укладеним з відповідачем (а. с. 15-18).
Як вбачається із копії витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ККЛУ-10082023 від 10 серпня 2023 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору №2833432 від 20 січня 2022 року, на загальну суму 13 658,97 грн (а. с. 17 на звороті).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 14.01.2023 року розмір заборговансоті становить 13 658,97 грн, з яких 2 999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 667,98 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом (а. с. 12-15).
Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
Наявність кредитних відносин, отримання відповідачем 3 000 грн сторонами не заперечується та не оскаржується. Рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем лише в частині стягнення процентів.
Як вбачається зі змісту пункту 1.2 Кредитодавець зобов'язується відкрити Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання грошових коштів (далі - Кредит), Позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом. Тип Кредиту - кредитна лінія.
Як уже зазначалося, факт видачі та отримання і повернення кредитних коштів в розмірі 3 000 грн відповідачем визнається.
Одним із доводів апеляційної скарги є те, що нарахування позивачем відсотків в розмірі 10 658,98 грн. є неправомірним, оскільки відповідач проходить військову службу, а у зв'язку з цим відповідно до частини 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закону) він звільняється від сплати штрафних санкцій та інших платежів.
Згідно чинної редакції частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України від 20 грудня 13601 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(далі Закон №2011-ХІІ), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Статтю 14 Закону №2011-ХІІ було доповнено частиною 15 в травні 2014 року, в подальшому вона зазнавала ряд змін, однак з самого початку передбачала, що учасникам бойових дій проценти за користування кредитом не нараховуються протягом усього особливого періоду, який розпочався в Україні 17.03.2014 року та діє понині.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, нарахування процентів за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 2833432 від 20 січня 2022 року, здійснювалося з 20 січня 2022 та по 14 січня 2023 року (360 днів як обумовлено договором), тобто в період, коли відповідач не перебував на службі в ЗСУ та не відносився до військовослужбовців.
Надані відповідачем у справі копія посвідчення серії НОМЕР_4 про право ОСОБА_1 на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, виданого 13.04.2023 року (а. с. 68) та копія посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого 03.10.2025 року (а. с. 68) підтверджують його статус як учасника бойових дій та особи з інвалідністю 3 групи внаслідок війни. Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, що він проходив військову службу саме у період укладення кредитного договору та період, за який кредитором було здійснено нарахування процентів, а також не доведено наявності інших правових підстав для звільнення його від сплати відсотків у цей період.
Отже, посилання відповідача на Закон України № 2011-ХІІ «Про соціальний захист військовослужбовців» є безпідставними, оскільки ці положення мають спеціальний характер і надають пільги військовослужбовцям саме за період їхнього перебування на військовій службі в особливий період, що повинно бути підтверджено відповідними доказами. Відсутність таких доказів виключає можливість застосування до правовідносин сторін відповідних гарантій.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що він не був повідомлений про перехід права вимоги до позивача, а тому е є підставою для відмови в позові.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, на що посилається ОСОБА_1 не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.
Як вбачається з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості(а.с.12-15), проценти нараховані первісним кредитором в продовж 360 днів, що обумовлено умовами договору: з 20.01.2022 по 14.01.2023 року та їх розмір становить 10 667, 98 грн, заборгованість за тілом кредиту - 2 999,99 грн.
Як вбачається із копії витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ККЛУ-10082023 від 10 серпня 2023 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору №2833432 від 20 січня 2022 року, на загальну суму 13 658,97 грн: 2 999,99 грн - тіло кредиту, 10 667, 98 грн - проценти за користування кредитом (а.с.17 на звороті).
Отже, новий кредитор не здійснював нарахування процентів, перехід права вимоги підтверджений Договором факторингу, а тому позивач у цій справі є належним.
Щодо доводів апеляційної скарги про не співмірність нарахованих процентів.
У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статі 1048 ЦК України).
За змістом статті 526, частини 1 статті 530 ЦПК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В укладеному 20 січня 2022 року договорі про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2833432 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було обумовлено розмір процентів та порядок їх сплати: періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п. 1.3-1.4). Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього договору. Знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується на наступних умовах: якщо клієнт до 18.02.2022 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 31890,45 % річних; за зниженою ставкою 7203,63 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 24 492,00 грн; за зниженою ставкою 22 710,00 грн (п. 1.5.-1.6. договору).
Договір підписаний позичальником, факт його укладення ним не заперечується, тобто він погодився на умови позики та розмір процентів, які, як уже зазначалося вище, нараховані в межах строку кредитування та в розмірі, передбаченому договором.
Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині також не свідчать про неправильність прийнятого судом першої інстанції рішення.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність стягнення витрат на правничу допомогу, так як відсутні докази на підтвердження їх розміру.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На професійну правничу допомогу позивачем понесено витрати в розмірі 8 000 грн, на підтвердження чого надано Договір про надання правничої допомоги від 01.07.2025 року, відповідно до пункту 2.3 якого вартість послуг за одну кредитну справу становить 8 000 грн, акт № 186 від 05.09.2025, Детальний опис наданих послуг, Ордер надання правничої допомоги адвокатом Усенком М. І. в судах загальної юрисдикції (а. с. 19 на звороті - а.с.20).
Отже, повноваження адвоката Усенка М. І. підтверджені ордером, а розмір витрат на правничу допомогу - належними та допустимими доказами, а доводи апеляційної скарги в цій частині є надуманими.
Здійснюючи розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вірно врахував, що предмет спору є типовим для позивача та не є складним, підготовка матеріалів до суду не потребувала значних витрат часу адвоката, тому суд вірно виснував, що обґрунтованість понесених витрат у заявленому обсязі не доведено та вірно стягнув з відповідача на користь позивача 4 000 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.
Таким чином апеляційний суд виснує, що суд першої інстанції належним чином перевірив розмір заявленої до стягнення заборгованості, дійшов обґрунтованого висновку про підтвердження її наявними у справі доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують наведених висновків.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 не містить доводів, які б спростовували ухвалене у справі рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, яке ґрунтується на повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Тому рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2026 року слід залишити без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає до задоволення, то судові витрати ОСОБА_1 , понесені у суді апеляційної інстанції, слід залишити за ним. Доказів понесення судових витрат в суді апеляційної інстанції позивачем, матеріали справи не містять.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 23 квітня 2026 року.
Головуюча Т. М. Шемета
Судді О. С. Панасюк
О. Ю. Береговий