Справа 362/7464/19 Головуючий в І інстанції ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/3918/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
13 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження № 12019110140001345 від 29.09.2019 року за апеляційними скаргами захисниці обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокатки ОСОБА_11 , захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_14 , захисниці обвинуваченого ОСОБА_13 - адвокатки ОСОБА_9 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2024 року, -
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2024 року,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, непрацюючого, пенсіонера з інвалідностю ІІ групи, маючого на утриманні малолітню дитину ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, засуджено:
за ч.3 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років із конфіскацією частини всього, належного йому на праві власності майна;
за ч.2 ст.289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна;
на підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання, більш суворим покаранням, остаточно призначено ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років із конфіскацією частини всього, належного йому на праві власності майна;
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Плесецьке, Вінницької області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого водієм пожежного автомобіля в Чабанівському відділенні Києво-Святошинського районного Управління Головного Управління ДСНС в Київській області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, засуджено:
за ч.3 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років із конфіскацією всього, належного йому на праві власності майна;
cтягнуто солідарно з ОСОБА_13 та ОСОБА_12 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових товарознавчих експертиз у сумі 628 грн 04 коп., 471 грн 03 коп., 471 грн 03 коп. та на проведення біологічної експертизи у сумі 23 381 грн 66 коп., разом загальна сума 24 951 грн 76 коп.;
вирішене питання про речові докази.
Відповідно до вироку, 29 вересня 2019 року, приблизно о 02 годині 00 хвилин, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з метою заволодіння майном родини ОСОБА_16 , поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло та сховище, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, реалізуючи спільний умисел, постукавши у двері домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , та дочекавшись поки ОСОБА_16 відкриє двері, скориставшись відкритими дверима та знаходячись у дверному отворі вхідних дверей даного будинку ОСОБА_12 , лівою рукою, зібраною в кулак, наніс один удар в область голови та обличчя ОСОБА_16 , внаслідок чого останній втратив рівновагу та похилився на двері. В цей час ОСОБА_13 своєю рукою, зібраною в кулак наніс два удари в потиличну частину голови, внаслідок чого ОСОБА_16 втратив свідомість та впав на підлогу.
В подальшому, ОСОБА_12 продовжуючи реалізовувати спільний з ОСОБА_13 умисел, підійшов до співмешканки ОСОБА_16 - ОСОБА_17 з метою усунення можливості самостійно вчиняти дійовий супротив з її сторони та отримання інформації щодо місцезнаходження майна, шляхом застосуванням фізичного насильства, що виразилось у здавлювані шиї, яке на момент спричинення є небезпечним для життя та здоров'я особи за допомогою скручування одягу - горловини халату, що був на останній, таким чином домігся сформувати у ОСОБА_17 стійку думку, що в разі не виконання будь-якої їхньої вимоги, вони одразу реалізують свої погрози, що повністю позбавило її можливості здійснювати опір та тривалий час змусило підкорятись будь-яким їхнім наказам. Після цього, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 заволоділи будівельними електроприладами потерпілих на загальну суму 5 083 грн 65 коп.
В подальшому, ОСОБА_12 , під час вчинення злочинних дій, які були узгоджені з ОСОБА_13 , діючи поза попереднім умислом, який був обумовлений з ОСОБА_13 , реалізуючи власний умисел, який виник у нього раптово, після виявлення транспортного засобу мотоцикла марки «Днепр-16», маючи прямий умисел та мету заволодіти транспортним засобом, які не охоплюються умислом іншого співучасника, а саме ОСОБА_13 , проникнувши до території яка зазначена вище, що огороджена парканом, а саме у приміщення, призначеного для зберігання майна, де взявшись за рульові ручки, викотив мотоцикл марки «Днепр-16», звідки незаконно заволодів транспортним засобом, який знаходиться в користуванні ОСОБА_16 , чим спричинив останньому майнової шкоди в сумі ринкової вартості, яка становить 7 725 грн 00 коп.
В апеляційній скарзі захисниця обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокатка ОСОБА_11 указала на незаконність вироку у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. В обґрунтування доводів скарги вказала на те, що під час судового розгляду, судом першої інстанції не було отримано належних та допустимих доказів, які беззаперечно вказували на протиправність дій ОСОБА_12 , відповідно до висунутого обвинувачення за ч.3 ст.187 та ч.2 ст.289 КК України. На думку захисниці, події викладені в обвинувальному акті та вироку суду першої інстанції є припущенням та жодним чином не відтворюють всіх обставин кримінального правопорушення та, як наслідок, призвели до ухвалення вироку судом першої інстанції без всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи. Захисниця не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_12 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.187 КК України, оскільки в ході судового розгляду не встановлено належних та допустимих доказів вини ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України. Крім цього, місцевим судом було встановлено та підтверджено про існування між обвинуваченим ОСОБА_12 та потерпілим ОСОБА_16 боргових зобов'язань. Однак, судом не надано оцінки вказаним правовідносинам та не досліджено докази, які стосуються неправомірної поведінки потерпілого ОСОБА_16 . Звернула увагу на те, що ОСОБА_12 прибув до потерпілого з метою захисту інтересів своєї сім'ї, яку позбавили грошових коштів та для виконання потерпілим цивільно-правових зобов'язань. На думку захисниці, дії ОСОБА_12 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.355 КК України, оскільки у нього був відсутній умисел на заволодіння майном потерпілого та відсутня ознака попередньої змови, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні обставинами, а саме показаннями потерпілого, свідків та потерпілої. Крім того, проведений обшук від 29 вересня 2019 року в АДРЕСА_1 , був проведений без ухвали слідчого судді. А отже, всі докази отримані в порушення ст.104-106, 234-236 КПК України є недопустимими доказами та не можуть враховуватись судом. Окрім цього, відповідно до вироку ОСОБА_12 своїми умисними діями вчинив напад поєднаний з проникненням у житло. Дана обставина, на переконання захисника спростовується протоколом огляду місяця події з фототаблицею від 29.09.2019 року, із якого вбачається, що вхід до будинку здійснювався через дерев'яні двері з врізним замком, двері та замок на час огляду без пошкодження та протоколом слідчого експерименту з долученим відеозаписом від 09.10.2019 року в якому потерпіла ОСОБА_17 , відтворивши обставини, вказала на те, що вона почула, як невідома особа постукала у вікно, у зв'язку з цим розбудила свого чоловіка ОСОБА_16 , який підійшов до дверей, а після того як вона почула повторний стукіт, вийшла до вхідних дверей, які були вже відчинені, ОСОБА_16 стояв на порозі та розмовляв з чоловіками, які зайшли до будинку, де вона помітила, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які по зовнішнім ознакам перебували у нетверезому стані. На переконання захисниці, наведені підстави вказують на відсутність протиправного проникнення в житло. Відтак, дії ОСОБА_12 , на переконання захисниці, підлягають перекваліфікації з ч.3 ст.187 на ч.2 ст.355 КК України. Звернула увагу і на те, що суд не врахував наявність пом'якшуючих обставин та незважаючи на це, призначив покарання, яке за своєю суворістю не відповідає фактичним обставинам справи. До таких обставин, які пом'якшують покарання на переконання апелянтки слід віднести те, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення у стані сильного психічного хвилювання, пов'язаного з протиправним діянням потерпілого. Окрім цього, ОСОБА_12 є пенсіонером та інвалідом 2 групи, має значні вади здоров'я та потребує нагляду спеціалізованих лікарів. Захисниця не погоджується із висновком місцевого суду в частинні визнання обставиною, яка обтяжує покарання те, що ОСОБА_12 перебував у стані алкогольного сп'яніння, оскільки ОСОБА_12 пояснив, що вживав алкогольні напої після вчинення кримінального правопорушення на фоні сильного душевного хвилювання. Звернула увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази належності мотоциклу потерпілому, що виключає можливість притягнення ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.289 КК України. Просила вирок змінити та визнати невинуватим ОСОБА_12 у пред'явленому обвинувачені за ч.3 ст.187, ч.2 ст.289 КК України. Визнати винним ОСОБА_12 за ч.2 ст.355 КК України. Визнати та застосувати до ОСОБА_12 обставини, які пом'якшують покарання, передбачені п.1 ч.1 ст.66 КК України. На підставі п.3 ч.1 ст.65 КК України, врахувати ступінь тяжкості вчиненого правопорушення та особу обвинуваченого ОСОБА_12 . Призначити йому покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України. На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_12 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_14 указав на незаконність та необґрунтованість вироку. На переконання захисника, під час судового розгляду, судом не доведено вчинення ОСОБА_12 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України. Так, із показань свідків та потерпілих вбачається, що у ОСОБА_12 була відсутня мета розбою, натомість наявне бажання повернути грошові кошти, які обвинувачений надав потерпілому в якості авансу за придбану земельну ділянку, які останній не повертав тривалий період. Крім того, судом встановлено, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 15 листопада 2019 року у ОСОБА_16 відсутні тілесні ушкодження. Наведене, спростовує висновок сторони обвинувачення та суду про нанесення ОСОБА_12 ударів по тілу потерпілого. Окрім цього, відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 14 листопада 2019 року у потерпілої ОСОБА_17 наявні тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я. При цьому, на думку захисника, можливість утворення даних тілесних ушкоджень, внаслідок удару кулаком з послідуючим падінням малоймовірно. Таким чином, судово-медичний експерт фактично виключив факт нападу на потерпілу ОСОБА_17 та заподіяння їй тілесних ушкоджень шляхом нанесення ударів кулаками. Крім того, висновок суду про наявність ознак проникнення в житло не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_12 потрапив на подвір'я домоволодіння ОСОБА_16 , через хвіртку, яка не зачинялася на замок, постукав у двері будинку, які відчинив сам потерпілий. Захисник вказав на те, що висновок суду в частині кваліфікації дій ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_12 прийшов до будинку потерпілого, з метою з'ясувати коли останній поверне йому грошові кошти без умислу на заволодіння мотоциклом. Однак, ОСОБА_12 вирішив взяти мотоцикл, як заставу, тобто гарантію виконання потерпілим своїх зобов'язань. Крім того, у своїх показаннях ОСОБА_16 не висловлював жодних претензій ОСОБА_12 щодо заволодіння транспортним засобом. Наведене свідчить, що стороною обвинувачення не доведено суб'єктивну сторону складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, а суд першої інстанції неправильно оцінив досліджені докази та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи. Щодо неповноти судового розгляду, захисник зазначив, що місцевим судом було відмовлено захиснику у задоволенні клопотання про ознайомлення з технічним записом судового процесу в частині допиту свідків та потерпілих для змоги обрати відповідний спосіб захисту та ефективно захищати права та законні інтереси ОСОБА_12 . Крім того, судом було відхилене клопотання захисника про додатковий допит свідка та потерпілих для підтвердження чи спростування обставин, які на думку захисника мають значення для ухвалення законного рішення суду. Захисник звернув увагу на те, що визначений місцевим судом порядок відшкодування судових витрат є необґрунтованим, оскільки у виконавчому листі повинна бути зазначена чітка сума, яка підлягає стягнення з кожного обвинуваченого. Просив вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_12 виправдати.
В апеляційній скарзі захисниця обвинуваченого ОСОБА_13 - адвокатка ОСОБА_9 указала на незаконність вироку у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Вказала на те, що відповідно по показань потерпілих, під час нічного нападу, їм було зрозуміло із яких підстав прийшли до них обвинувачені, а саме з підстав грошової заборгованості потерпілого ОСОБА_16 . Наведене свідчить про те, що фактичного посягання на власність потерпілих не було, та не було умислу у ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на заволодіння майном потерпілих, а насильницькі дії були спрямовані на повернення коштів за цивільно-правовим зобов'язанням, тому такі дії не можуть бути кваліфіковані, як розбійний напад. На думку захисниці, такі дії обвинувачених охоплюються ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України. Наведене свідчить, що висновок суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_13 , суперечить встановленим обставинам справи, які призвели до неправильного застосування кримінального закону зокрема й при призначенні покарання ОСОБА_13 . На думку захисниці, при призначенні покарання ОСОБА_13 необхідно застосувати ст.75 КК України, оскільки ОСОБА_13 раніше не судимий, має позитивну характеристику, працює водієм пожежного автомобіля, щиро розкаюється, майнова шкода потерпілим відшкодована шляхом повернення майна. Просила вирок змінити, перекваліфікувавши дії ОСОБА_13 з ч.3 ст.187 КК України на ч.2 ст.355 КК України та призначити йому покарання в межах санкції ч.2 ст.355 КК України. На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_13 звільнити від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку із покладанням обов'язків, передбачених п. п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
захисниці ОСОБА_11 , яка подану нею апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі, підтвердила доводи даної скарги і просила її задовольнити. Апеляційні скарги захисника ОСОБА_14 та захисниці ОСОБА_9 визнала, погодилась із доводами цих апеляційних скарг і не заперечувала щодо їх задоволення;
захисниці ОСОБА_9 , яка подану нею апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі, підтвердила доводи даної скарги і просила її задовольнити. Апеляційні скарги захисника ОСОБА_14 та захисниці ОСОБА_11 визнала, погодилась із доводами цих апеляційних скарг і не заперечувала щодо їх задоволення;
захисника ОСОБА_10 , який апеляційні скарги, що подані захисниками ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 підтримав у повному обсязі, погодився із доводами цих апеляційних скарг і просив їх задовольнити;
обвинуваченого ОСОБА_12 , який апеляційні скарги своїх захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_14 підтримав, підтвердив доводи цих апеляційних скарг і просив їх задовольнити. Апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_9 визнав, погодився із доводами цієї скарги та не заперечував проти її задоволення;
обвинуваченого ОСОБА_13 , який апеляційну скаргу своєї захисниці ОСОБА_9 підтримав, підтвердив доводи цієї апеляційної скарги і просив її задовольнити. Апеляційні скарги захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_14 визнав, погодився із доводами цих скарг та не заперечував проти їх задоволення;
прокурора, який заперечував проти задоволення усіх апеляційних скарг у зв'язку із їх необґрунтованістю, просив відмовити у їх задоволенні, а вирок залишити без змін;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційних скарг з огляду на таке.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинувачених у вчиненні поставлених їм у вину злочинів стверджуються зібраними у справі доказами.
Із показань потерпілого ОСОБА_16 вбачається, що він знайомий із обвинуваченими ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Обвинувачений ОСОБА_12 мав намір придбати у нього земельну ділянку, на підтвердження вказаного наміру ОСОБА_12 надав ОСОБА_16 аванс. У ніч з 28.09.2019 року на 29.09.2019 року потерпілий ОСОБА_16 перебував у себе вдома за адресою: АДРЕСА_3 , разом зі своєю родиною, а саме співмешканкою ОСОБА_17 , її братом та трьома неповнолітніми дітьми. 29.09.2029 року близько другої години пролунав гучний стук у вхідні двері. Вийшовши на веранду будинку він підійшов до вхідних дверей та намагався з будинку включити світло на ганку, при цьому спочатку світло загорілося, а потім хтось викрутив лампочку. Після того, як потерпілий ОСОБА_16 відкрив вхідні двері будинку він побачив перед собою ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , які перебували в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_12 у грубій формі з використанням нецензурної лексики повідомив про те, що їм треба поговорити, на що потерпілий відмовився і почав зачиняти вхідні двері, однак відчув сильний удар внизу дверей, який був нанесений ОСОБА_12 ногою. ОСОБА_16 почав заспокоювати ОСОБА_12 , однак останній стрибнувши в середину веранди будинку намагався вдарити потерпілого, після чого у них зав'язалася боротьба під час якої потерпілий відчув удар в область потилиці, який йому наніс ОСОБА_13 , від якого ОСОБА_16 втратив свідомість та впав на підлогу веранди і перебував деякий час без свідомості. Через деякий час потерпілий ОСОБА_16 прийшов до тями, коли перебував на підлозі в кімнаті свого будинку, а обвинувачені наносили йому удари з обох боків одночасно по тулубу. Прийшовши до тями ОСОБА_16 почав умовляти обвинувачених вийти на двір та поспілкуватися без дітей та жінки, на що ОСОБА_18 та ОСОБА_13 погодилися та попрямували на двір. Після цього ОСОБА_16 піднявся з підлоги та почав одягатися, оскільки знаходився в халаті. Під час того, як він одягнувся на умовляння ОСОБА_17 через вікно виліз із будинку на іншу частину двору та побіг до сусіда за допомогою. Повернувся він коли обвинувачених вже не було. В будинку був безлад, речі розкидані ліжка перевернуті, в сараї була відсутня частина будівельного інструмента, серед яких був зварювальний апарат, електрична дриль, болгарка, тобто було відсутнє майно, перелік якого зазначений в обвинувальному акті, а також мотоцикл з коляскою. Між ним та ОСОБА_12 була домовленість про продаж земельної ділянки останньому, у зв'язку з чим він отримав від ОСОБА_12 аванс в розмірі 14000 грн, однак з часом ОСОБА_12 відмовився придбати у потерпілого вказану земельну ділянку та попросив повернути вказаний аванс, на що ОСОБА_16 не заперечував та обіцяв повернути гроші, але враховуючи, що вказані гроші були вже потерпілим витрачені, тому ОСОБА_16 просив ОСОБА_12 почекати. Зі слів ОСОБА_17 йому стало відомо, що ОСОБА_12 повідомив її, що вони забирають майно, оскільки у потерпілого перед ним борг. Під час заволодіння майном обвинуваченими ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ОСОБА_17 дозвіл на вилучення цього майна не давала. Також зі слів ОСОБА_17 йому стало відомо, що ОСОБА_12 в будинку руками душив ОСОБА_17 , а також схопивши її за волосся тягав по будинку та двору.
Із показань потерпілої ОСОБА_17 вбачається, що із потерпілим ОСОБА_16 вона перебуває у фактичних шлюбних стосунках. 29.09.2019 року близько о 02 годині ночі перебуваючи у спальні будинку за адресою: АДРЕСА_3 , почула звуки боротьби, які лунали з веранди. Вона попрямувала до дверей, які вели з будинку до веранди та відкривши їх побачила, що у веранді ОСОБА_16 бореться з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , яких вона знала раніше. Останні повалили ОСОБА_16 на підлогу били його ногами по тулубу з двох боків. ОСОБА_16 просив припинити наносити йому удари, а також просив вийти на двір для спілкування. Потерпіла ОСОБА_17 та діти почали відтягувати ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від ОСОБА_16 та просити припинити бійку і вийти з будинку. Під час конфлікту обвинувачений ОСОБА_12 пояснив, що ОСОБА_16 йому винен гроші, які ОСОБА_12 йому передав за покупку земельної ділянки, яку в подальшому він відмовився купляти, а ОСОБА_16 не повертав йому гроші. Після того як ОСОБА_12 та ОСОБА_13 погодилися продовжити з'ясування відносин з потерпілим ОСОБА_16 на дворі, останній попросив надати йому час одягнутися, оскільки він перебував у халаті на що обвинувачені погодились вийшли у двір, де і чекали потерпілого. Після того, як ОСОБА_16 , одягнувся він через вікно виліз із будинку та через город попрямував за допомогою до сусіда, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повернулись до будинку. ОСОБА_12 схопив ОСОБА_17 за халат та почав руками здавлювати їй шию, в результаті чого ОСОБА_17 охрипла та почала втрачати голос, але свідомість не втратила. ОСОБА_12 тримав її шию близько півтори хвилини, погрожував та вимагав повернути кошти. Виштовхуючи її із будинку ОСОБА_12 штовхнув її, внаслідок чого вона вдарилася об двері головою та вухом після чого від поштовху ОСОБА_12 вона впала на сходи. ОСОБА_12 без її дозволу забрав належний ОСОБА_16 інструмент, а також підійшов до мотоциклу з коляскою, який також вивіз із подвір'я. Гроші в будинку обвинувачені не шукали. Тільки обвинувачений ОСОБА_12 застосовував до ОСОБА_17 фізичну силу, внаслідок його дій у неї на шиї та вусі залишились синці та подряпини.
Із показань свідка ОСОБА_19 вбачається, що 29.09.2019 року близько другої години ночі вона прокинулася від гучного стуку, а коли піднялася та вийшла з кімнати у веранду побачила, що біля вхідних дверей стоїть батько ОСОБА_16 , якому був нанесений удар в область голови, внаслідок чого він втративши свідомість впав на підлогу та деякий час перебував без свідомості. В цей час до будинку зайшли ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які ногами почали наносити удари по тулубу та голові ОСОБА_16 . Коли останній прийшов до свідомості та зміг піднятися з підлоги обвинувачені пройшли до кухні, де розбили люстру та перевернули меблі, при цьому обвинувачені казали: «- Повернемо своє!». На її прохання ОСОБА_16 через вікно залишив будинок. Свідку вдалося викликати поліцію та назвати адресу проживання. Перебуваючи на кухні, ОСОБА_12 схопив ОСОБА_17 за горловину халату та почав здавлювати ним шию останньої після чого, не відпускаючи зі своїх рук халат, став виштовхувати останню з будинку на подвір'я. Вийшовши на повір'я свідок побачила, що на подвір'ї стоїть ОСОБА_17 , яку за халат біля шиї душив ОСОБА_12 . Після ОСОБА_12 пройшов до гаражу, звідки взяв інструмент ОСОБА_16 , який знаходився в коробці та викотив мотоцикл, та з цими речами залишив будинок. Обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_13 під час перебування в будинку потерпілих зазначали, що їм треба забрати своє та вони заберуть їм належне.
З протоколу огляду місяця події із фототаблицею від 29.09.2019 року, проведеного в період із 05 голини по 06 годину 30 хвилин вбачається, що на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , оглянутий дерев'яний гараж на відстані п'яти метрів від входу до домоволодіння, в якому знаходилися різноманітні дрібні інструменти та деталі від мотоцикла. В одній із кімнат будинку виявлено халат білого кольору, на правій частині якого виявлено пошкодження. Вказаний халат в ході огляду вилучений. У середині будинку був зафіксований безлад, у гаражному приміщенні зафіксована відсутність мотоцикла.
Відповідно до протоколу обшуку від 29.09.2019 року проведеного в період із 10 години 21 хвилини до 10 години 28 хвилини вбачається, що в ході обшуку домоволодіння АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено бензопилу ручну марки «STIHL MS 180»; електроболгарку марки «STARK RED LINE AG 1350» червоного кольору електродриль марки «VORHUT VD65» червоного кольору; електрозварювальний пристрій марки «STURM AW 971275». У ході обшуку було зафіксований факт видачі ОСОБА_12 з гаражного приміщення викраденого ним майна, яке належить потерпілому ОСОБА_16 .
Відповідно до протоколу обшуку від 29.09.2019 року проведеного в період із 07 години 17 хвилин до 07 години 21 хвилину вбачається, що за місцем проживання ОСОБА_20 за адресою: АДРЕСА_4 , виявлено та вилучено: мотоцикл марки «Днепр- 16-МТ» реєстраційний номер НОМЕР_1 чорного кольору, що має номер двигуна НОМЕР_2 та номер рами НОМЕР_3 .
Крім цього, винуватість обвинувачених у пред'явленому обвинуваченні стверджується також і іншими письмовими доказами, зокрема:
- протоколом слідчого експерименту від 29.09.2019 за участю підозрюваного ОСОБА_12 , відповідно до якого, у день події, приблизно о 00.00 - 01.00 год. він разом з ОСОБА_13 прийшли за місцем проживання ОСОБА_16 , за адресою: АДРЕСА_3 , з метою забрати у останнього кошти, які він був йому винен. У зв'язку із тим, що відчинивши вхідні двері будинку ОСОБА_16 кудись подівся, останні почали спілкуватися з його дружиною, якій у веранді будинку повідомили, що ОСОБА_16 винен кошти та що вони можуть замість грошей взяти деякі речі, після чого взяли електроболгарку, бензопилу і електродриль, а також мотоцикл. Вказані речі вони взяли з дозволу дружини ОСОБА_16 . При цьому будь яких погроз чи насильства не застосовували, а лише ОСОБА_12 штовхнув дружину ОСОБА_16 у плече;
- протоколом слідчого експерименту від 29.09.2019 за участю підозрюваного ОСОБА_13 , відповідно до якого, у день події, приблизно о 01.00 год. він разом з ОСОБА_12 прийшли за місцем проживання ОСОБА_16 , за адресою АДРЕСА_3 , з метою нагадати останньому, що він винен кошти ОСОБА_12 . Відчинивши двері будинку ОСОБА_16 , на запитання про гроші відповів, що коштів не має. Після чого вони почали спілкуватися з дружиною ОСОБА_16 про те, що потрібно повернути кошти, та в цей момент ОСОБА_16 зі свого будинку зник, при цьому вони стояли на порозі, в будинок не заходили. Дружина ОСОБА_16 повідомила, що грошей не має та що вони можуть взяти інструменти в рахунок боргу, після чого вони взяли електроболгарку, бензопилу і елетродрель, а також мотоцикл. При цьому будь яких погроз чи насильства не застосовували, а лише тримали дружину ОСОБА_16 за плечі;
- протоколом слідчого експерименту від 09.10.2019 за участю потерпілого ОСОБА_16 , в ході якого потерпілий відтворив на статисті механізм нанесення йому ушкоджень ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , а також розповів та відтворив обставини, які мали місце на місці події. ОСОБА_16 показав, що 29.09.2019, приблизно о 00.00 год. невідома особа постукала йому у вікно будинку за місцем проживання. Відчинивши двері, він помітив ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , яких він знає та які по зовнішнім ознакам перебували в нетверезому стані, які повідомили, що їм треба поговорити з ним, на що останній відповів, що краще розмову перенести на завтра. Після чого ОСОБА_12 наніс ОСОБА_16 удар кулаком правої руки та кулаком лівої руки удар в око. У ході сутички ОСОБА_16 відчув два удари у голову в область потилиці, від яких останній впав на коліна, а потім зовсім втратив свідомість. Через деякий час ОСОБА_16 лежачі на підлозі у веранді прийшов до тями та відчув приблизно 4-5 ударів ногами по різним частинам свого тіла, а саме в області лопаток по спині, в області нирок та по рукам. Після чого ОСОБА_16 вдалось піднятися з підлоги на ноги та останній через вікно втік до сусідів;
- протоколом слідчого експерименту від 09.10.2019 за участю потерпілої ОСОБА_17 , відповідно до яких, у день події, приблизно о 02.00 год. почувши стукіт невідомої особи у вікно будинку, вона розбудила свого чоловіка ОСОБА_16 , який підійшов до дверей. Після цього, остання вийшла до вхідних дверей де побачила, що ОСОБА_16 стояв на порозі та розмовляв з чоловіками, які зайшли до будинку, а саме у веранду і вона помітила, що то були ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які по зовнішнім ознакам перебували у нетверезому стані. Після чого вона побачила, як ОСОБА_12 наніс удар ОСОБА_16 та вхопивши його за халат почав витягувати на вулицю, після чого знову наніс удар ОСОБА_16 , як наносив останньому удар ОСОБА_12 , потерпіла не бачила, але ОСОБА_16 з прискоренням спиною вперед опинився в кухні, де впав на спину, на підлогу. В цей час прокинулися її діти зі ОСОБА_16 та вона разом з дітьми почали відштовхувати ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від ОСОБА_16 , оскільки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 почали наносити ОСОБА_16 удари ногами по тілу. При цьому ОСОБА_16 вдалося піднятися на ноги та останній через вікно вибіг з будинку за сторонньою допомогою, а в будинку залишилися ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Після цього ОСОБА_12 біля дверей схопив ОСОБА_17 за горловину халату та почав руками здавлювати його в районі шиї останньої, внаслідок чого ОСОБА_17 стала задихатися та хрипіти. В цей час по будинку ходив ОСОБА_13 та шукав ОСОБА_16 . Старша дочка побачила, як ОСОБА_12 душить її матір, почала плакати та просити відпустити ОСОБА_17 , тоді ОСОБА_12 відпустивши ОСОБА_17 запитав у неї, де можна подивитися інструмент ОСОБА_16 , на що потерпіла відповіла, що у сараї та взявши ліхтар попрямувала з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до сараю. Перебуваючи у гаражі ОСОБА_12 взяв бензопилу при цьому ОСОБА_13 запитав у нього, навіщо вона йому, але ОСОБА_12 не відповівши забрав бензопилу з собою. При цьому на столі стояв картонний ящик з інструментами ОСОБА_16 , який також взяв ОСОБА_12 та поставив на мотоцикл. Після чого схопив ОСОБА_17 рукою за волосся та потягнув за них її уперед та донизу, таким чином нахиливши останню до себе та сказав, що якщо до 08.00 години ранку не буде повернуто грошей, то таке саме повториться ще раз. Після чого ОСОБА_12 взявши мотоцикл потягнув його з інструментом за двір, при цьому ОСОБА_13 запитав у нього, навіщо йому мотоцикл, але ОСОБА_12 продовжив мовчки викотувати мотоцикл з інструментом за двір. ОСОБА_17 під час слідчого експерименту наголосила, що забрати інструмент та мотоцикл не пропонувала ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_16 перед ОСОБА_12 , останній вирішив забрати майно на власний розсуд та без будь якого дозволу;
- протоколом слідчого експерименту від 09.10.2019 за участю свідка ОСОБА_21 , відповідно до якого, 29.09.2019, приблизно о 02.00 год. він був очевидцем того, як ОСОБА_12 та ОСОБА_13 намагалися витягти ОСОБА_16 з будинку на вулицю, на що свідок спробував завадити їм, однак ОСОБА_12 вдарив лівим кулаком по обличчю ОСОБА_21 , який відчув сильну біль, внаслідок чого свідок одягнувся та вийшов на вулицю, де запалив цигарку. При цьому свідок зазначив, що в той час коли він перебував на вулиці у будинку ОСОБА_12 та ОСОБА_13 тягали за халат ОСОБА_16 , а діти та ОСОБА_17 намагалися відтягнути ОСОБА_12 , та ОСОБА_13 від ОСОБА_16 всі кричали та плакали.
Винуватість обвинувачених стверджується протоколами пред'явлення осіб для впізнання, зокрема:
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 30.09.2019, відповідно до якого, неповнолітня свідок ОСОБА_22 , серед пред'явлених чотирьох фотознімків вказав на фотознімок ОСОБА_13 , на якому впізнав чоловіка, який 29.09.2019 приблизно о 02 год. 00 хв. прийшов за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_3 , де погрожуючи життю батька, заволодів інструментами і мотоциклом останнього;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 30.09.2019, відповідно до якого, неповнолітній свідок ОСОБА_23 , серед пред'явлених чотирьох фотознімків вказав на фотознімок ОСОБА_13 , на якому впізнав чоловіка, який 29.09.2019 приблизно о 02 год. 00 хв. прийшов за місцем проживання неповнолітнього свідка, за адресою: АДРЕСА_3 , де погрожуючи батькам свідка заволодів інструментами та мотоциклом;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 30.09.2019, відповідно до якого, неповнолітній свідок ОСОБА_24 , серед пред'явлених чотирьох фотознімків вказав на фотознімок ОСОБА_13 , на якому впізнав чоловіка, який 29.09.2019 приблизно о 02 год. 00 хв. прийшов за місцем проживання неповнолітнього свідка, за адресою: АДРЕСА_3 , де погрожуючи батькам свідка заволодів інструментами та мотоциклом;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам від 09.10.2019, відповідно до якого, свідок ОСОБА_21 , серед пред'явлених чотирьох фотознімків вказав на фотознімок ОСОБА_13 , на якому впізнав чоловіка, який 29.09.2019 приблизно о 02 год. 00 хв. прийшов за адресою: АДРЕСА_3 , та вчинив напад на ОСОБА_16 ;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам від 09.10.2019, відповідно до якого, свідок ОСОБА_21 , серед представлених фотознімків впізнав ОСОБА_12 , який 29.09.2019 приблизно о 02 год. 00 хв. прийшов за адресою: АДРЕСА_3 , та вчинив напад на ОСОБА_16 .
Крім цього, відповідно до медичної довідки Васильківської ЦРЛ № 60 від 01.10.2019, 29.09.2019 о 14.20 год. в приймальне відділення Васильківської ЦРЛ була доставлена ОСОБА_17 з діагнозом: забій крововилив в області шиї лівого передпліччя. Поверхнева рана лівої вушної раковини.
Як убачається із медичної довідки Васильківської ЦРЛ № 61 від 01.10.2019, 29.09.2019 о 14.30 год. в приймальне відділення Васильківської ЦРЛ був доставлений ОСОБА_16 з діагнозом: забій м'яких тканин волосистої ділянки голови та області шиї.
Відповідно до медичної довідки Васильківської ЦРЛ № 62 від 02.10.2019, 29.09.2019 о 14.30 год. в приймальне відділення Васильківської ЦРЛ був доставлений ОСОБА_13 з діагнозом: забій і садна правої кисті в області 4 пястно-фалангового суглобу.
Із висновку експерта № 325 від 11.10.2019вбачається, що виявлені тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_17 , а саме: синці в області шиї та лівого передпліччя, садно лівої вушної раковини спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), якими могли бути як руки чи ноги людини, так і інші предмети з подібними властивостями, можливість стискання області шиї не виключена. Можливість утворення даних тілесних ушкоджень при обставинах, викладених потерпілою ОСОБА_17 , під час проведення слідчого експерименту за її участю від 09.10.2019, не виключена.
Вина обвинуваченого ОСОБА_12 у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.187 та ч.2 ст.289 КК України та ОСОБА_13 у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.187 КК України за обставин, наведених у вироку стверджується іншими, зібраними у кримінальному провадженні доказами. Наведені докази узгоджуються між собою, взаємопов'язані, в сукупності доповнюють один одного, беззаперечно й достатньо підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_12 у нападі з метою заволодіння чужим майном поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло та сховище, а також у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненим з проникненням у приміщення, та вину обвинуваченого ОСОБА_13 у нападі з метою заволодіння чужим майном поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло та сховище. Дослідивши указані докази та давши їм належну юридичну оцінку у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинувачених у вчиненні вказаних злочинів. Колегія суддів звертає увагу на те, що усі докази були зібрані в порядку, передбаченому КПК України. Обвинувачені, свідки та потерпілі були допитані судом із належною повнотою, усі обставини кримінального провадження, які мають істотне значення для правильного його вирішення були з'ясовані.
Такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження є твердження сторони захисту про те, що у діях обвинувачених були лише ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.355 КК України - примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань. Колегія суддів у цій частині зважає на те, що з об'єктивної сторони, примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань не охоплює примушування, яке супроводжується реальним небезпечним для життя насильством з метою негайного заволодіння майном, що фактично становить собою розбійний напад. Так, суд першої інстанції обґрунтовано визнав показання обвинувачених у цій частині такими, що направлені на уникнення від відповідальності та покарання за вчинення особливо тяжкого злочину. Колегія суддів звертає увагу на те, що показання обвинуваченихОСОБА_12 та ОСОБА_13 щодо обстановки на місці події, добровільна видача майна потерпілою ОСОБА_17 у рахунок погашення боргу ОСОБА_16 та відсутність з їх боку будь-якого насильства, суперечать чітким та послідовним показанням потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , свідка ОСОБА_19 , які узгоджуються з іншими доказами, зібраними у даному кримінальному провадженні, зокрема протоколами слідчих експериментів за участі потерпілих та даними судово-медичних експертиз, які підтверджують локалізацію та механізм спричинення тілесних ушкоджень. У цій частині колегія суддів погоджується із висновками судді місцевого суду про те, що зазначені потерпілою ОСОБА_17 обставини підтверджуються висновком експерта № 325 від 14.11.2019, яким у потерпілої встановлені тілесні ушкодження у вигляді синців в області шиї та лівого передпліччя, садно лівої вушної раковини.
Колегія суддів визнає безпідставними доводи сторони захисту у тій частині, що в ході нападу обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_13 примушували потерпілих саме до виконання цивільно-правових зобов'язань. У контексті цього питання колегія суддів враховує нічний час нападу, стан сп'яніння обвинувачених, обстановку на місці події, а також узгодженість дій обвинувачених у момент нападу. Потерпіла ОСОБА_17 не мала відношення до цивільно-правових зобов'язань ОСОБА_16 , однак зазнала насилля, яке є небезпечним для життя та здоров'я у момент нападу. Наведе свідчить про те, що дії обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 були чіткими, узгодженими між собою та направленими саме на вчинення розбійного нападу на потерпілих з метою заволодіння їх майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих, за попередньою змовою групою осіб та із проникненням у житло потерпілих.
Та обставина, що між обвинуваченим ОСОБА_12 та потерпілим ОСОБА_16 існували боргові зобов'язання не виключає можливості кваліфікувати дії обвинувачених саме як здійснення розбійного нападу.
Колегією суддів не встановлено такої неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, які би вплинули чи могли вплинути на вирішення питання про винність обвинувачених чи правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Щодо доводів апеляційної скарги захисниці ОСОБА_11 про недопустимість протоколу обшуку від 29.09.2019, проведеного в АДРЕСА_1 , без ухвали слідчого судді, то вони колегією суддів визнаються необґрунтованими. Так, ухвалою слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.10.2019 наданий дозвіл на проведення обшуку на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України вказаного домоволодіння постфактум. Питання невідкладності проведення такого обшуку були оцінені слідчою суддею при розгляді клопотання сторони обвинувачення. Колегією суддів у цій частині враховується те, що таких порушень процесуального закону, які би мали своїм наслідок визнання протоколу обшуку від 29.09.2019 недопустимим доказом, у ході апеляційного розгляду не виявлено.
Доводи апеляційної скарги захисниці ОСОБА_11 про помилковість кваліфікації дій ОСОБА_12 за кваліфікуючою ознакою «поєднаний з проникненням у житло», що доводиться відсутністю пошкоджень дерев'яних дверей та врізного замка, колегією суддів визнаються необґрунтованими. Так, питання проникнення як кваліфікуюча ознака розбійного нападу передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно. При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення розбійного нападу. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має.
Необґрунтованими визнаються і доводи апеляційної скарги захисниці ОСОБА_11 в частині заперечення стану алкогольного сп'яніння, який судом першої інстанції був визнаний у якості обставини, яка відповідно до положень ст.67 КК України обтяжувала покарання ОСОБА_12 . Так, аргументи про те, що ОСОБА_12 вживав алкогольні напої після вчинення кримінального правопорушення на фоні сильного душевного хвилювання, спростовуються показаннями потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , які однозначно ідентифікували у нього ознаки алкогольного сп'яніння на місці події.
Доводи апеляційної скарги захисниці ОСОБА_11 про відсутність в матеріалах кримінального провадження доказів належності мотоциклу потерпілому, що виключає можливість притягнення ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.289 КК України, немає правового значення для кваліфікації дій ОСОБА_12 за цим складом кримінального правопорушення. У даному випадку ключовим є те, що сам ОСОБА_12 не мав будь-якого права на вказаний мотоцикл та свідомо розумів те, що незаконно заволодів чужим для себе транспортним засобом.
Аналізуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2024 року в частині доведення винуватості обох обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів та правильності кваліфікації дій ОСОБА_12 за ч.3 ст. 187 та ч.2 ст. 289 КК України, а ОСОБА_13 за ч.3 ст. 187 КК України.
Поряд із цим, вимоги апеляційних скарг в частині пом'якшення призначеного обвинуваченим покарання у тому числі і із застосуванням положень ст. 75 КК України колегія суддів вважає обґрунтованими.
Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України метою кримінального покарання на ряду із карою є виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Загальні засади призначення покарання визначені у ст. 65 КК України. Відповідно до частин першої та другої цієї статті покарання призначається у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Цих вимог закону судом першої інстанції при призначенні покарання у повній мірі враховано не було.
Статтею 69 КК України передбачена можливість призначення покарання більш м'якого, ніж передбаченого законом. Відповідно до частини першої цієї статті суд може призначити покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення у випадку наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи особу винного. Як вбачається із вироку, судом першої інстанції зроблений висновок про відсутність обставин, які пом'якшують покарання обох обвинувачених. Між тим, із таким висновком колегія суддів не погоджується.
Обставиною, що пом'якшує покарання обох обвинувачених колегія суддів визнає неправомірну поведінку потерпілого ОСОБА_16 по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_12 , яка проявилась у наявності боргових зобов'язань потерпілого перед ОСОБА_12 та тривале не виконання цих зобов'язань, що спонукало обвинувачених вчинити злочини. Так, у ході розгляду справи безспірно встановлено те, що між ОСОБА_16 та ОСОБА_12 була досягнута домовленість про купівлю-продаж земельної ділянки, відповідно до якої ОСОБА_16 зобов'язався продати ОСОБА_12 земельну ділянку, та отримав від останнього завдаток. В подальшому ОСОБА_12 відмовився від зазначеної угоди, проте завдаток йому у повному обсязі повернутий не був. Дані обставини стверджуються показаннями обвинуваченого ОСОБА_12 , не заперечуються потерпілим ОСОБА_16 , підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_25 та розпискою про отримання ОСОБА_16 коштів від ОСОБА_12 . Колегія суддів звертає при цьому увагу на те, що ОСОБА_16 не є власником земельної ділянки, яка була предметом договору купівлі-продажу. Матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що ОСОБА_16 був уповноважений здійснювати відчуження цієї земельної ділянки. За таких обставин укладення угоди, отримання ОСОБА_16 від ОСОБА_12 грошових коштів, та їх подальше не повернення у повному об'ємі є неправомірним і визнається судом обставиною, яка пом'якшує покарання обвинувачених.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинувачених колегія суддів визнає і те, що злочини обвинуваченими були вчинені із метою повернути заборгованість ОСОБА_16 перед ОСОБА_12 . Указані обставини окрім показань обвинувачених стверджуються показаннями потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та свідка ОСОБА_19 . Так, із змісту цих показань вбачається, що обвинувачені перед вторгненням у житло потерпілих висловили до ОСОБА_16 прохання/вимогу вийти та поспілкуватись, і лише після відмови останнього обвинувачені здійснили вторгнення у будинок. Колегія суддів звертає увагу на те, що у ході вилучення майна обвинувачені неодноразово указували на те, що вони «хочуть забрати своє», акцентували увагу на тому, що для повернення свого майна ОСОБА_16 повинен звернутись до ОСОБА_12 . Відповідно до матеріалів кримінального провадження обвинувачені внаслідок нападу заволоділи лише інструментом ОСОБА_16 та мотоциклом, а із показань потерпілої ОСОБА_17 вбачається те, що обвинувачені, перебуваючи, у будинку потерпілих, не шукали гроші чи інші цінності. Наведене дає підстав стверджувати про те, що обвинувачені, здійснивши напад із метою заволодіння чужим майном мали на меті спонукати ОСОБА_16 повернути заборгованість, що визнається колегією суддів як обставина, що пом'якшує покарання обвинувачених.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинувачених колегією суддів визнається часткове визнання обвинуваченими своєї вини у вчиненні злочинів. Так, із показань обвинувачених, що були дані ними у ході апеляційного розгляду вбачається те, що вони фактично визнали обставини вчинення ними злочинів. Не точності у відтворенні обвинуваченими певних обставин вчинення злочину та не погодження обвинувачених із кваліфікацією їх дій, яка дана органом досудового розслідування, колегією суддів не розцінюється як не визнання обвинуваченими своєї вини у вчинених злочинах. Дані обставини колегією суддів розцінюються як особисте сприйняття обвинуваченими послідовності та сутності вчинених ними діянь яке є хибним, внаслідок того, що із моменту вчинення злочинів пройшов тривалий період часу, злочини обвинуваченими були вчинені спонтанно, без відповідної підготовки, що вплинуло на процес запам'ятовування обстави вчинення злочину, а також те, що обвинувачений ОСОБА_12 перебував у стані легкого алкогольного сп'яніння, що також могло вплинути як на сприйняття ним певних обставин вчинення злочину, так і на їх запам'ятовування. Колегія суддів враховує те, що обвинувачені не володіють знаннями в області кримінального права, а висновки щодо кваліфікації їхніх діянь обвинуваченими зроблені внаслідок побутового сприйняття та побутової оцінки сутності вчинених ними діянь.
На думку колегії суддів, сукупність цих обставин, які пом'якшують покарання обвинувачених істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ними злочинів. Наведені вища обставини дають підстави стверджувати про те, що обвинувачені, здійснюючи заволодіння майном потерпілого ОСОБА_16 не мали на меті збагатитись за рахунок чужого майна, а мали намір повернути їм кошти, заборговані ОСОБА_16 , що дійсно істотно знижує ступінь тяжкості вчинених обвинуваченими злочинів. Із урахуванням наявності зазначених вище обставин, із урахуванням даних про особи обвинувачених колегія суддів вважає за можливе призначити обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі у розмірі нижчому від найнижчої межі встановленої в санкціях частин статей Особливої частини КК України, поставлених у вину обвинуваченим.
Статтею 75 КК України передбачена можливість звільнення особи від відбування покарання із випробуванням. Підставами для застосування такого звільнення є: призначення обвинуваченому покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, врахування тяжкості кримінального правопорушення та переконання суду про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, яке ґрунтується на даних про особу винного та інших обставинах справи.
Колегією суддів при вирішенні питання про покарання обвинувачених враховуються наведені вища обставини вчинення злочинів та дані які характеризують особи обвинувачених. Обидва обвинувачені характеризуються в цілому позитивно. Обвинувачені раніше не судимі. Даних про те, що вони раніше притягались до адміністративної відповідальності матеріали кримінального провадження не містять.
Обвинувачений ОСОБА_12 є інвалідом 2 групи та має на утриманні малолітню дитину. Обвинувачений ОСОБА_13 працевлаштований, працює в органах ДСНС.
Колегією суддів враховується те, що із моменту вчинення злочинів пройшов тривалий період часу протягом якого обвинувачені вели законослухняний спосіб життя. Будь-яких даних про їх протиправну поведінку протягом указаного періоду часу матеріали справи не містять.
Колегіє суддів враховується і те, що внаслідок вчинення злочинів для потерпілих не настало будь-яких негативних наслідків.
Сукупність указаних обставин приводять колегію судді до переконання про можливість виправлення обвинувачених без відбування ними покарання, а тому можливо, призначивши обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі, звільнити їх від відбування покарання із випробуванням на підставі ст. 75 КК України, встановити іспитовий строк та покласти частину обов'язків, які передбачені ст. 76 КК України.
На думку колегії суддів призначене обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 75 і ст.76 КК України буде сприяти досягненню визначеній ч.2 ст. 50 КК України меті кримінального покарання, тобто: є карою за вчинені обвинуваченими кримінальні правопорушення, сприятиме виправленню обвинувачених та буде запобігати вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченими, так і іншими особами. Колегія суддів вважає, що призначені обвинуваченим покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, ст. 75 і ст.76 КК України відповідає тяжкості вчинених злочинів та особам обвинувачених.
У зв'язку із застосуванням щодо обвинувачених положень ст. 75 КК України, колегія суддів, відповідно до ч.1 ст. 77 КК України не призначає обвинуваченим покарання у виді конфіскації майна.
Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає за необхідне вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2024 року щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_13 змінити частині призначеного їм покарання із мотивів та в порядку наведеному вище, частково задовольнивши апеляційні скарги захисників.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисниці ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_14 та захисниці ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2024 року щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_13 змінити в частині покарання.
Призначене ОСОБА_12 покарання за ч.3 ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України пом'якшити до покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років без конфіскації майна.
Призначене ОСОБА_12 покарання за ч.2 ст.289 КК України із застосуванням ст.69 КК України пом'якшити до покарання у виді позбавлення волі строк на три роки без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України покарання за сукупністю злочинів ОСОБА_12 визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на п'ять років без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_12 від відбування призначеного покарання звільнити із випробуванням встановивши йому іспитовий строк тривалістю у два роки.
На підставі ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_12 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання. На підставі п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_12 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Призначене ОСОБА_13 покарання за ч.3 ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України пом'якшити до покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_13 від відбування призначеного покарання звільнити із випробуванням встановивши йому іспитовий строк тривалістю у два роки.
На підставі ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_13 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи. На підставі п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_13 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
У решті вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2024 року щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_13 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців
____________ _______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4