Справа № 756/3388/25 Головуючий в суді I інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4459/2026 Доповідач ОСОБА_2
23 квітня 2026 року суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року,-
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року затверджено угоду від 25 вересня 2025 року про примирення між потерпілою ОСОБА_4 - з однієї сторони, обвинуваченим ОСОБА_5 - з іншої сторони.
ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік 6 місяців, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 4 роки.
Відповідно до вимог ст. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_5 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; пройти курс лікування від алкогольної залежності.
Вирішено питання щодо арешту майна, речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з судовим рішенням, прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року стосовно ОСОБА_5 , яким затверджено угоду про примирення між обвинуваченим та потерпілою - скасувати і направити кримінальне провадження до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку.
Перевіривши підстави звернення прокурором з апеляційною скаргою та матеріали кримінального провадження, не вбачаю підстав для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно частини 3 статті 394 КПК України, вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:
- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;
- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Частиною 3 статті 469 КПК України визначено, що угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.
Згідно ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується ОСОБА_5 , є нетяжкими злочинами.
Таким чином, враховуючи ст. 12 КК України та ч. 3 ст. 469 КПК України, у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 286-1 КК України, може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Повноваження прокурора при оскарженні вироку суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим чітко обмежені приписами п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК України, згідно з якими такі вироки можуть бути оскаржені прокурором лише у зв'язку з порушеннями вимог ч. 3 ст. 469 КПК України під час укладення угоди, і не підлягають розширенню.
При цьому, питання про призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджено сторонами угоди в апеляційному порядку має право порушувати лише потерпілий.
Відповідно, наведені норми кримінального процесуального закону не передбачають можливості оскарження прокурором вироку щодо ОСОБА_5 .
Угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу, адже сторони, шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норми права про примирення щодо конкретного (їх) випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні (публічні) інтереси та оскільки укладена у кримінальному провадженні угода про примирення підписана відповідала інтересам потерпілого, то, відповідно, вона відповідала і інтересам суспільства.
Натомість будь - яких підстав для оскарження вироку, передбачених ч. 3 ст. 469 КК України, апеляційна скарга не містить.
Вищенаведене свідчить про те, що вирок Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року щодо ОСОБА_5 , яким затверджено угоду про примирення між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілою ОСОБА_4 , не може бути оскаржений прокурором з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України суддя-доповідач повертає апеляційну скаргу, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 399 КПК України, суддя,-
Апеляційну скаргу прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року, яким затверджено угоду від 25 вересня 2025 року про примирення між потерпілою ОСОБА_4 - з однієї сторони, обвинуваченим ОСОБА_5 - з іншої сторони, повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя ОСОБА_2