апеляційне провадження №22-ц/824/1416/2026
справа №361/1753/25
23 квітня 2026 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Писанець Н.В.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У лютому 2025 року до суду звернулось ТОВ «Споживчий центр» із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову вказує, що 25 травня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №25.05.2024-100000605, підписаний в електронній формі відповідно до вимог Законів України «Про електронну комерцію» та «Електронній довірчі послуги» електронним цифровим підписами сторін. Відповідачку ідентифіковано за допомогою Системи BankID Національного банку.
За умовами договору позикодавець надав позичальнику кредит у сумі 10 000 грн для строком на 210 днів із денною процентною ставкою 1% на день, а позичальник має повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом, комісію у розмір 2000 грн.
Грошові кошти фактично перераховані позичальнику, разом з цим зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів належним чином виконані не були.
Зазначає, що станом на 20 грудня 2024 року заборгованість за договором складає 38 000,00 грн, з яких 10 000,00 грн ? тіло кредиту, 21 000,00 грн - проценти за користування кредитом, 2000,00 грн - комісія, 5000,00 грн - неустойка за кожен день невиконання / неналежного виконання зобов'язання.
Мотивуючи наведеним, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 38 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» сплачений судовий збір у розмір 2422,40 грн.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції вказав на недоведеність позивачем порушення відповідачкою прав товариства.
Суд погодився із доводами відповідачки про недоведеність позивачем факту укладення кредитного договору №25.05.2024-100000605.
При цьому, рішення суду першої інстанції не містить мотиві відхилення наданих позивачем доказів.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ «Споживчий центр» подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність на необґрунтованість рішення суду, відсутність належної мотивації судом ухваленого рішення.
Вказує, що судом не досліджено докази, наявні в матеріалах справи.
Сторонами кредитний договір укладено в електронній формі та документи, що складають кредитний договір, відповідачкою підписано електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора.
Вказує, що судом не досліджено в повній мірі алгоритм укладення кредитного договору із позивачем в електронній формі. Так, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна та пароля до особистого кабінету позичальника та отримання листа на зазначену позичальником електронну пошту або смс-повідомлення на зазначений номер телефону укладення кредитного договору є неможливим.
Зазначає, що відповідачка не заперечувала проти того, що телефонний засіб НОМЕР_1 належить саме їй.
Вказує, що разом з позовом надано квитанцію Liqpay 2466900029, згідно даних якої кошти у розмірі 10 000 грн переказано на банківську картку НОМЕР_2 , номер якої відповідачка вказала у заявці кредитного договору, у призначенні платежу вказано «видача за договором №25.05.2024-100000605». Вказує, що дана квитанція є первинним платіжним документом в розумінні закону, а тому є належним та допустимим доказом переказу коштів.
ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, має статус фінансової установи, яка надає фінансові послуги з надання кредитів у позику без відкриття рахунку, а тому товариство не може надати первинні банківські документи.
Вказує, що відповідачка не надала доказів, зокрема, виписки по рахункам на підтвердження неотримання кредитних коштів, не спростувала того, мобільний номер телефону та номер банківського рахунку, що містяться в матеріалах справи, належать відповідачці.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Здійснити розподіл судових витрат.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
На адресу Київського апеляційного суду не надходив відзив на апеляційну скаргу.
5. Позиція учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи убачається, що 25 травня 2024 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №25.05.2024-100000605, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачці кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідачка зобов'язалась повернути кредит, сплатити проценти та комісію (а.с.21-32).
У пункті 1.9. договору зазначено адресу вебсайту ТОВ «Споживчий центр»: https://sgroshi.com.ua/ua.
Згідно пункту 2.2. договору електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
Згідно пункту 2.1. договору електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію"
Згідно пункту 2.3. договору визначено технологію (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору: 2.3.1. Кредитодавець розміщує на власному вебсайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); 2.3.2. Позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.3. Позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір; 2.3.4. У випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець у особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником; 2.3.5. Також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.6. Позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку. 2.3.7. Примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.
Згідно пункту 4.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_3 .
Згідно пункту 6.1. договору позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісії - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором, - негайно, з моменту пред'явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій
Пунктом 14.2. договору передбачено, що реквізити позичальника визначаються у заявці, що є невід'ємною частиною даної оферти. Вказано, що позичальник погоджується з тим, що він підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний договір одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс - повідомлення, яке було відправлене на Ваш фінансовий номер 0663665046. Одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору E467.
Заявка кредитного договору №25.05.2024-100000605 (кредитної лінії) містить відомості про позичальника ОСОБА_1 , вказано її персональні дані, а також вказано реквізити електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику: НОМЕР_3 .
Згідно пункту 2. заявки сума кредиту становить 10000 грн 00 коп.
Згідно пункту 3. заявки кредит надається на строк 210 днів з дня його надання.
Згідно пункту 5. заявки процентна ставка: фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Згідно пункту 7. заявки комісія, пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 2000 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Згідно пункту 12. заявки орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 3834.77%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 28521,74 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 18521,74 грн.
Договір підписано 25 травня 2024 року о 10:12 годин в електронній формі з використанням позичальником одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору Е467
Матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, який підписано відповідачкою з використанням одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору А467 (а.с.33-35).
АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір №4507 про надання послуг в системі LiqPay від 01 листопада 2020 року, згідно умов якого банк надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому та відправлення платежів за допомогою системи LiqPay, забезпечення технологічне обслуговування з прийому платежів та перерахування грошових коштів за розпорядженням товариства на банківські картки платників (а.с.65-70).
Згідно даних квитанції LiqPay №2466900029 здійснено 25 травня 2024 року о 10:13 год. переказ коштів у розмірі 10 000 грн платником «Швидкий кредит» (сайт sgroshi.com.ua) на картку/рахунок отримувача НОМЕР_3 (а.с.20).
Позивачем надано довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором №25.05.2024-100000605 від 25 травня 2024 року, згідно даних якої заборгованість позичальника ОСОБА_1 по вказаному кредитному договору складає 38 000 грн: 10 000 грн - основний борг, 21 000 грн ? проценти, 2 000 грн ? комісія, 5 000 грн - неустойка, що разом становить 38 000 грн. Проценти нараховані за період з 25 травня 2024 року по 20 грудня 2024 року (а.с.15).
Згідно даних довідки №07.04/25-4 від 07 квітня 2025 року ТОВ «Старт-мобайл» за даними системи товариства на номер абонента НОМЕР_4 25 травня 2024 року о 10:11:35 годин було доставлено смс-повідомлення з текстом: «Код підтвердження : А467 Е467». (а.с.58).
Позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитом №25.05.2024-100000605 за період з 25 травня 2024 року по 20 грудня 2024 року (а.с.59-64).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина 1 статті 1055 ЦК України).
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір ? це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 вказаної статі).
Одноразовий ідентифікатор ? алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 вказаної статті).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Відповідно до частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зауважує, що згідно наведеного позивачем алгоритму укладення із товариством кредитного договору у електронній формі убачається, що реєстрація на сайті здійснюється за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його реєстрації в особистому кабінеті на вебсайті. Надалі для погодження обраних позичальником умов кредитування товариство надсилає позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником. Підписання акцепту позичальник здійснює за допомогою одноразового ідентифікатора, отриманого через смс-повідомлення на номер телефону. За фактом прийняття позичальником пропозицію укласти електронний договір останній підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.
Тобто убачається такий алгоритм укладення договору в електронній формі, що передбачає обов'язкову попередню реєстрацію потенційним позичальником особистого кабінету із зазначенням при реєстрації на сайті ТОВ «Споживчий центр» персональних даних та номеру платіжного інструменту позичальника.
Таким чином, судом установлено, що кредитні правовідносини у цій справі виникли на підставі кредитного договору №25.05.2024-100000605, який складається з пропозиції укласти кредитний договір (оферти), заявки позичальника, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), та який укладено сторонами у електронній формі із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, акцептуванням пропозиції укласти електронний кредитний договір відповідачка засвідчила погодження із умовами укладеного 25 травня 2024 року договору №25.05.2024-100000605.
Згідно відомостей кредитного договору відповідачка повідомила кредитодавцю номер платіжного документу: 5168 НОМЕР_5 .
Згідно даних квитанції LiqPay №2466900029 здійснено 25 травня 2024 року о 10:13 год. переказ коштів у розмірі 10 000 грн платником «Швидкий кредит» (сайт sgroshi.com.ua) на картку/рахунок отримувача НОМЕР_3 .
Доказів на підтвердження того, що вказаний рахунок відкрито не на ім'я відповідачки, останньою суду не надано.
Щодо заявленої до стягнення комісії у розмірі 2 000 грн, апеляційний суд вказує на таке.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено одноразову комісію у фіксованій сумі 2000 грн (20% від суми кредиту одноразово) за видачу кредиту.
Спеціальним законодавством України прямо визначені можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в тому числі і в судовому порядку), відтак включення до змісту кредитного договору умови про необхідність сплати комісії за надання кредиту у розмірі 2000,00 грн є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, тому указана сума заборгованості підлягає стягненню.
Щодо заявленої до стягнення неустойки у розмірі 5 000 грн за кожен день невиконання / неналежного виконання зобов'язання, апеляційний суд вказує на таке.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина 1 статті 546 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).
Законом України №2120-ХІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18 такого змісту:
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогодні відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №40/2026 від 12 січня 2026 року, затвердженого Законом України №4757-IX від 14 січня 2026 року.
Кредитний договір укладено 25 травня 2024 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, а тому існують підстави для застосування зазначеної імперативної норми закону про звільнення позичальника від сплати на користь кредитодавця неустойки у розмірі 5 000 грн.
З огляду на наведене, суд робить висновок про наявність підстав для стягнення заборгованості за договором №25.05.2024-100000605 у розмірі 33 000 грн, з яких: 10 000 грн ? тіло кредиту; 21 000 грн ? проценти за користування кредитом; 2 000 грн ? комісія за наданий кредит.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів уважає, що рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 33 000,00 грн
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За результатом розгляду справи у суді апеляційної інстанції позовні вимоги задоволено на 86,84% від заявлених у позові (33000 грн / 38000 грн * 100%).
ТОВ «Споживчий центр» за подачу позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с.9) та за подачу апеляційної скарги ? 3633,60 грн (а.с.122).
Ураховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, із відповідачки на користь позивача на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді першої інстанції, слід стягнути 2103,61 грн (2422,40 грн * 86,84%) та на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, слід стягнути 3155,42 грн (3633,60 грн * 86,84%).
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №25.05.2024-100000605 від 25 травня 2024 року у розмірі 33 000,00 гривень,з яких: 10 000 грн ? тіло кредиту; 21 000 грн ? проценти за користування кредитом; 2 000 грн ? комісія за наданий кредит.
В іншій частині позову ? відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді першої інстанції, 2103,61 гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 3155,42 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова