1[1]
11 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження заапеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 1 ст. 115 КК України, на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2025 року,-
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2025 року ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05 лютого 2026 року включно.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що на даний час відсутні підстави для зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, оскільки наявні обґрунтовані підстави настання встановлених ризиків у такому разі. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків.
Із матеріалів кримінального провадження убачається, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, санкція якої передбачає позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років. Вчинене кримінальне правопорушення створило в суспільстві негативне враження, при цьому такими його діями були порушені визначені та гарантовані Конституцією України права і свободи людини і громадянина в Україні, а саме право на життя, що має найбільшу цінність для людини. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 раніше не судимий, однак обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, у разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, він може переховуватися від суду з метою уникнення покарання. Крім того, обвинувачений може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні. Отже, суд вважає, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а тому на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2025 року скасувати, застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід - домашній арешт, або визначити альтернативний запобіжний захід - заставу 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, оскільки до затримання проживав за адресою, де стався даний злочин.
Відтак, прокурором не наведено обґрунтовані підстави вважати, що ризики, заявлені у клопотанні, продовжують існувати, не було взято до уваги доводи захисту, не визначено ступінь ризиків у даній справі, не розглянуто можливість обрання більш м'якого запобіжного засобу.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши надані в копіях матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки прокурором доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, і доводи апелянта про відсутність даних, які ставили би під сумнів належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 у разі зміни йому запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Зважаючи на наведене, підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим належну процесуальну поведінку, колегія суддів не вбачає.
Судом першої інстанції дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Обставини, зазначені захисником в апеляційній скарзі, не можуть бути беззаперечними підставами для скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема наявність соціальних зв'язків, не зменшують ризики невиконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків у разі зміни йому запобіжного заходу на більш м'який.
На переконання колегії суддів, таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2025 року та зміни обвинуваченому запобіжного заходу, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 404, 405, 407, 418, 419, 421 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 1 ст. 115 КК України, залишити без задоволення, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2025 року - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ______________ ________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/3268/2026
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_7
Доповідач: ОСОБА_1