Справа № 757/45950/15-к Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3653/2026 Доповідач: ОСОБА_2
09 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22015000000000201 від 16.07.2015 року щодо ОСОБА_7 , повернуто прокурору,
Цією ухвалою суду обвинувальний акт стосовно вчинення ОСОБА_7 , кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.359 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22015000000000201 від 16.07.2015 року, повернуто прокурору Офісу Генерального прокурора для усунення недоліків.
Прийняте рішення суд вмотивував тим, що з обвинувального акта не вбачається, які саме дії ОСОБА_7 і з якого моменту складають об'єктивну сторону кримінального правопорушення та в чому полягає спільна згода з особами, які не встановлені досудовим розслідуванням, до початку його вчинення.
Таким чином, суд визнав доведеною ту обставину, що обвинувальний акт не містить чіткого формулювання обвинувачення, є неконкретним та містить суперечності, зокрема, щодо обставин, які впливають на ступінь тяжкості інкримінованого діяння, що надалі може негативно вплинути на судовий розгляд, з урахуванням того, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Відсутність конкретного викладення формулювання обвинувачення в обвинувальному акті може істотно вплинути на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд та свідчить про порушення права на захист обвинуваченого. Надалі це позбавить суд можливості належним чином роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення на виконання вимог ст.348 КПК України та розглянути кримінальне провадження у його межах.
Прокурор, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 11.12.2025, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22015000000000201 від 16.07.2015 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.359 КК України повернуто прокурору, скасувати. Призначити новий судовий розгляд обвинувального акта у суді першої інстанції зі стадії судового розгляду.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги звертає увагу на те, що до Печерського районного суду міста Києва 07.12.2015 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22015000000000201 від 16.07.2015 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.359 КК України.
За наслідками підготовчого судового засідання 12.01.2016 ухвалою Печерського районного суду міста Києва (суддя ОСОБА_10 ) зазначений обвинувальний акт повернуто прокурору у зв'язку з невідповідністю обвинувального акта вимогам КПК України.
Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 25.02.2016 зазначену ухвалу Печерського районного суду міста Києва скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
У подальшому, з березня 2016 року, обвинувальний акт перебував у провадженні судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_11 .
У судових засіданнях, які відбулись протягом 2016-2025 років, допитано свідків обвинувачення та досліджено частину долучених письмових доказів.
У 2025 році, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_11 , повторним автоматизованим розподілом судової справи головуючим у справі визначено суддю ОСОБА_1 .
Прокурор звертає увагу, що згідно з ч.1 ст.319 КПК України після заміни судді судовий розгляд розпочинається з початку, крім випадків, передбачених ч.2 цієї статті та статтею 320 цього Кодексу. Згідно з п.24 ч.1 ст.3 КПК України судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення. Тобто, судовий розгляд є окремою стадією судового провадження, яка настає вже після підготовчого судового засідання. Відповідно до ч.2 ст.347 КПК України, судовий розгляд починається з оголошення прокурором обвинувального акта.
На зазначені норми кримінального процесуального закону суддя не звернув уваги та призначив підготовче судове засідання, за результатами якого, 11.12.2025 ухвалив рішення про повернення обвинувального акта прокурору Офісу Генерального прокурора для усунення недоліків. Оскільки прийняття суддею рішення про проведення повторного підготовчого судового засідання фактично є неправомірним, адже це суперечить вимогами ст.319 КПК України, то судове рішення, ухвалене внаслідок його проведення, слід визнати таким, що постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для його скасування.
Прокурор подав доповнення до апеляційної скарги, в яких звертає увагу на те, що у своєму рішенні суд першої інстанції зазначає, що під час підготовчого судового засідання прокурор заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого про повернення обвинувального акта прокурору з тих підстав, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України. Однак, в ході судового засідання, яке відбулось 11.12.2025, прокурор заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту керуючись вище переліченими нормами кримінального процесуального Закону, які передбачають те, що судовий розгляд після перерозподілу справи повинен бути розпочатий з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта і це не є стадія для розгляду зазначеного клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта.
Разом з тим, повернення обвинувального акта прокурору може мати місце виключно в разі порушення вимог, передбачених п.п. 1-9 ч.2 ст.291 КПК України.
В той же час, в п.3 ч.3 ст.314 КПК України мова йде про право суду повернути обвинувальний акт, якщо буде встановлено, що він не відповідає вимогам КПК України.
Так, в оскаржуваній ухвалі від 11.12.2025 наведено ряд недоліків обвинувального акта, які стали підставою для його повернення, однак жодна з цих підстав не відповідає фактичним обставинам справи, нормам КПК України та судовій практиці.
ОСОБА_7 подав заперечення, в яких просить залишити апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року без задоволення. Зазначає про те, що правова позиція прокурора про те, що після заміни судді судовий розгляд розпочинається спочатку, прямо суперечить вимогам КПК України та є спробою затягнути розгляд кримінального провадження.
Зауважує, що суддя, який ознайомився з обвинувальним актом, та вважає, що цей акт суперечить вимогам КПК України в подальшому не зможе належним чином здійснювати його судовий розгляд та прийняти законне рішення.
Разом з тим, якщо взяти до уваги лише один аспект обвинувального акта стосовно вчинення ОСОБА_7 , кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 359 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22015000000000201 від 16.07.2015 року, а саме обвинувачення у вчиненні ОСОБА_7 злочину спільно з невстановленими слідством особами (групою осіб), то судовий розгляд зазначеного обвинувального акту стає неможливим, оскільки на даний час вже встановлено відсутність в діях невстановлених осіб (які виконували з ОСОБА_7 одну й ту ж саму об'єктивну сторону злочину) складу злочину. Так, кримінальне провадження №22015000000000354 від 09.11.2015 (виділене з кримінального провадження №22015000000000201 від 16.07.2015 року щодо невстановлених осіб які вчиняли злочин спільно з ОСОБА_7 ) закрите 22.12.2023 року на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції не дотримано.
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, підставами для повернення обвинувального акта прокурору, судом першої інстанції визначено те, що обвинувальний акт не містить чіткого формулювання обвинувачення, є неконкретним та містить суперечності, зокрема, щодо обставин, які впливають на ступінь тяжкості інкримінованого діяння, що надалі може негативно вплинути на судовий розгляд, а отже не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Основне завдання стадії підготовчого судового засідання полягає в тому, щоб процесуально та організаційно забезпечити проведення судового розгляду відповідно до положень кримінального процесуального законодавства.
Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Згідно частини 4 статті 110 КПК обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього кодексу.
Вимоги щодо обвинувального акта викладені у ст.291 КПК України, які загалом, стосуються його форми та змісту. Так, відповідно до ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт складається та підписується слідчим (в окремих випадках прокурором), після чого затверджується прокурором (ч.ч. 1 та 3 ст. 291 КПК України) Перелік документів, що додаються до обвинувального акта визначено частиною 4 ст. 291 КПК України. При цьому, надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Аналіз вищенаведених норм закону дає підстави вважати, що основна мета складення та вручення обвинувального акта - це надання особі відомостей, які є достатніми для повного розуміння нею суті висунутого проти неї обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Тобто, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає ст. 291 КПК України, зокрема: якщо у ньому відсутні складові, передбачені ч.2 ст.291 КПК України; якщо він містить положення, що суперечать одне одному; не підписаний слідчим чи не затверджений прокурором; до нього не долучено передбачені законом додатки.
Таких недоліків у обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №22015000000000201 від 16.07.2015 року колегією суддів не встановлено, а наведені суддею місцевого суду обставини не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору, відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України.
Колегія суддів не погоджується з твердженнями апеляційної скарги прокурора про те, що істотне порушення вимог кримінального процесуального закону при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції полягало саме в тому, що після перерозподілу справи суддя призначив повторно підготовче судове засідання, в якому прийняв рішення про повернення обвинувального акта прокурору, чим порушив вимоги ч.1 ст.319 КПК України, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 314 КПК України після отримання обвинувального акта, суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження. Пункт 3 частина 3 цієї статті визначає, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Частина 1 статті 319 КПК України визначає, що судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів. У разі якщо суддя позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні, він має бути замінений іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. Після заміни судді судовий розгляд розпочинається спочатку, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті та статтею 320 цього Кодексу.
У відповідності до п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
Отже законодавець визначив різні стадії судового провадження, до якого, зокрема, окремо включені підготовче судове провадження та судовий розгляд.
Також глави 27 та 28 КПК України означили різну процедуру проведення підготовчого судового провадження та судового розгляду.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва (головуючий суддя ОСОБА_11 ) обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22015000000000201 від 16.07.2015 року щодо ОСОБА_7 було повернуто прокурору у зв'язку з невідповідністю обвинувального акту вимогам КПК України (т.1, а.с.35-36).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.02.2016 зазначену ухвалу Печерського районного суду міста Києва скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції (т.1, а.с. 57-58), який в подальшому проводився головуючим суддею ОСОБА_11 .
Розпорядженням Печерського районного суду м. Києві від 09.07.2025 року визначено призначити повторний автоматичний розподіл справи (т.2, а.с. 1) та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2025 року головуючим суддею у кримінальному провадженні №22015000000000201 від 16.07.2015 року щодо ОСОБА_7 було визначено ОСОБА_1 .
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що головуючий суддя, визначений після повторного автоматизованого розподілу справи, ухвалою не призначав підготовче судове засідання. Натомість, відповідно до журналу судового засідання від 11.12.2025 року, головуючий суддя повідомив, що наразі підготовча стадія розгляду і вирішив за можливе розглянути клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
Разом з тим, сам по собі перехід суду до вирішення питання, яке віднесене законом до повноважень підготовчого судового засідання, а саме питання про повернення обвинувального акта прокурору, не призвів до обмеження прав сторін кримінального провадження чи позбавлення їх можливості реалізувати свої процесуальні права.
Як вбачається з журналу судового засідання від 11.12.2025, учасники провадження, які брали участь у судовому засіданні, висловили свої позиції щодо заявленого клопотання про повернення обвинувального акта, зокрема прокурор заперечував проти його задоволення.
З матеріалів справи вбачається, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію з посиланням на положення закону і частини статті закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення.
Згідно п.13 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
При цьому виклад фактичних обставин справи, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладається в обвинувальному акті у такому обсязі, які прокурор вважає встановленими.
Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідками підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Вищенаведене вказує на помилковість висновків суду про невідповідність обвинувального акта стосовно ОСОБА_7 вимогам ст. 291 КПК України.
Таким чином, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд. Таких недоліків у обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №22015000000000201 від 16.07.2015 року, колегією суддів не встановлено, а наведені суддею місцевого суду обставини не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору, відповідно до вимог п.3 ч.3 ст. 314 КПК України.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставності повернення обвинувального акта судом першої інстанції є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а ухвала Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року, як така, що постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 - задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22015000000000201 від 16.07.2015 року щодо ОСОБА_7 , повернуто прокурору, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4