154/4839/25
2/154/368/26
23.04.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., при секретарі судового засідання Мазій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики
28.11.2025 представник позивача звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Вимоги обґрунтовує тим, що 31.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики № 75711923 на умовах якого відповідач отримав від позивача у позику 3000,00 гривень на строк 14 днів із сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день.
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 9u0NB3bgjY, що був надісланий на вказану позичальником електрону адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2). Електроні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.
Кредитодавцем ідентифіковано ОСОБА_1 з яким укладено договір № 75711923 від 31.05.2021. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Одноразовий ідентифікатор: 9u0NB3bgjY, що був надісланий на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2, у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», що прирівнює його до письмового правочину/ Час відправки ідентифікатора позичальнику: 31.05.202105:57:00.
Відповідно до копії платіжної інструкції № 1d8d0cd4-30bc-4e0c-b62b-452b3f7c92c1 від 31.05.2021, яка має статус первинного документа. 31.05. ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти у розмірі 3000,00 грн.
Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором позики не виконав, борг та проценти не повернув, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 9123,73 гривень, з яких: 3000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу та 6123,73 гривень сума заборгованості за відсотками.
26.10.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали Договір факторингу № 2610 від 26.10.2021, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 75711923 від 31.05.2021.
03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 75711923 від 31.05.2021.
За позовними вимогами ТОВ «Фінпром Маркет» просило стягнути з відповідача наявну заборгованість в загальному розмірі 9123,73 гривень, судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 4500 гривень.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подала суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила розгляд справи провести без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Ухвалою судді від 02.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача адвокат Бакун В.О., який діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 19.01.2026 за №017/02.3/492, направив до суду відзив, в якому зазначив, що відповідач не визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відсоткам, комісії та пені/неустойки, а також в частині стягнення витрат на правову допомогу у заявленому розмірі. Тобто погоджується лише з тілом кредиту. Посилаючись на вимоги п.18 Розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зауважив, що банком безпідставно нараховано відсотки та комісію, оскільки відповідач звільнений від виконання зобов'язань у період дії в Україні воєнного стану. Крім того, відповідно до ст.ст.11,18 ЗУ «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов,язків за шкоду споживача. Посилаючись на практику ВС, КС України та п.19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» зазначив, що право кредитодавця нарахувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред,явлення до позичальника вимоги згідно ч.2 ст.1050 ЦК України. Отже розмір суми позики складає лише 3000грн, тоді як інші вимоги позивача становлять 6123,73грн, що є непропорційно великою сумою компенсації та не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності. Посилався на те, що умови і правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує значного часу та відповідної фахової підготовки для їх розуміння. Щодо заявленого розміру правової допомоги, також позначив, що заявлений до відшкодування розмір витрат повинен відповідати критеріям розумності та співмірності із складністю справи. У задоволенні позову просив відмовити. Направив до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача.
Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторони відповідача приходить до наступних висновків.
Згідно з ч.1-ч.3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Фактичні обставини справи встановлені судом.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем 31.05.2021 було укладено договір позики № 75711923, на умовах якого відповідач отримав від позивача у позику 3000,00 гривень на строк 14 днів із сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день.
Відповідно до п. 5.1-5.2 договору, позичальник підтвердив, що ознайомився з умовами надання грошових коштів, правилами кредитування, програмами лояльності та акціями, розміщеними на офіційному веб-сайті позикодавця (https://mycredit.ua/ua/documents-license/).
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 9u0NB3bgjY, що був надісланий на вказану позичальником електрону адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2). Електроні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.
Кредитодавцем ідентифіковано ОСОБА_1 з яким укладено договір № 75711923 від 31.05.2021. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Одноразовий ідентифікатор: 9u0NB3bgjY, що був надісланий на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2, у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», що прирівнює його до письмового правочину/ Час відправки ідентифікатора позичальнику: 31.05.202105:57:00.
Відповідно до копії платіжної інструкції № 1d8d0cd4-30bc-4e0c-b62b-452b3f7c92c1 від 31.05.2021, яка має статус первинного документа. 31.05. ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти у розмірі 3000,00 грн.
Згідно довідки №КД-000067474/ТНПП від 27.10.2025 ТОВ "ФК Фінекспрес" (платіжна установа), підтвердила прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між ТОВ "ФК Фінекспрес" та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 31.05.2021, сума 3000,00грн, за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , готівковими грошима, а переказ коштів здійснено у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.
Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором позики не виконав, борг та проценти не повернув, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 9123,73 гривень, з яких: 3000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу та 6123,73 гривень сума заборгованості за відсотками.
26.10.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали Договір факторингу № 2610 від 26.10.2021, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 75711923 від 31.05.2021.
03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 75711923 від 31.05.2021.
Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 9 123,73грн, яких: 3000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу та 6123,73 гривень сума заборгованості за відсотками.
Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду щодо їх застосування.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно частин 1,2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Необхідно, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вказаний кредитний договір укладений в електронній формі, підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).
Умовами договору чітко визначено обов'язок позичальника сплатити кредитору відсотки за користування кредитними коштами, розмір відсотків, строки повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов договору, такий правочини, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів у вказаному розмірі підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, судом встановлено, що позивач надав належні і допустимі докази укладення та отримання відповідачем, за умовами кредитного договору кредит на суму 3000грн.
Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору позики та кредитного договору (ст. 638 ЦК України).
Сторона відповідача не заперечила заявлені позовні вимоги в частині стягнення основного боргу (тіла кредиту) по вказаному вище договору, а також правомірність відступлення прав вимоги, після чого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» стало кредитором по відношенню до боржника стосовно його заборгованості.
Тобто, сторона відповідача не спростувала презумпцію правомірності договору, тому всі обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Щодо стягнення нарахованих відсотків за даним кредитним договором, то суд зазначає наступне.
Заборгованість за процентами була нарахована позивачем за період з 31.05.2021 по 25.10.2021 за процентною ставкою 1,99%.
Відповідно до п.2.3 договору позики 1.99% - знижена процентна ставка, застосовується у відповідності до умов програми лояльності.
Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України як у відповідності до умов програми що позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідачем в рахунок погашення заборгованості за договором позики здійснено платіж - 85,07грн.
Враховуючи це, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» вказує, що ОСОБА_1 взятого на себе зобов'язання за договором №75711923 від 31.05.2021 року не виконав, у зв'язку з чим має заборгованість перед позивачем як новим кредитором у розмірі 9123,73 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 3000 грн.; заборгованість за процентами - 6123,73 грн.
Разом з тим, щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів за кредитним договором у сумі 6123,73 грн., нарахованих відповідно до положень п.2.3 договору, суд зазначає, що відповідно до ч.ч.1-2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі № 679/1103/23.
Первісний кредитор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору кредиту на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
З урахуванням викладеного та керуючись принципами розумності й справедливості, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру відсотків, що підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 , до розміру заборгованості за основною сумою кредиту, а саме до 3000,00 грн.
Наведене узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», у якій зазначено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі порівняно із суб'єктами господарювання з огляду на економічні умови, рівень поінформованості та купівельну спроможність. У зв'язку з цим керівні принципи захисту інтересів споживачів спрямовані, зокрема, на сприяння державам у протидії недобросовісній діловій практиці підприємств як на національному, так і на міжнародному рівнях, яка може завдавати шкоди споживачам.
Відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної Резолюції, а також Хартії захисту споживачів, схваленої Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директиви 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (зокрема пунктів 9, 13, 14 преамбули) та Директиви 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів, передбачено, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій сфері, не повинно здійснюватися шляхом прямого або опосередкованого введення споживача в оману. При цьому належний захист прав споживачів має забезпечуватися як на стадії, що передує укладенню договору, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Згідно з положеннями Директиви 2005/29/ЄС оманлива комерційна практика поділяється на дії та бездіяльність і може мати місце як до укладення договору, так і після цього. Враховуючи складність фінансових послуг та притаманні їм ризики, така сфера потребує встановлення більш детальних вимог до поведінки суб'єктів господарювання, у тому числі покладення на них додаткових обов'язків щодо належного інформування споживачів. Застосування оманливої торговельної практики позбавляє споживача можливості здійснити усвідомлений та ефективний вибір.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо захисту прав споживачів кредитних послуг зазначив, що межі реалізації принципу свободи договору визначаються законом з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності. При цьому держава повинна забезпечувати дотримання розумного балансу між публічним інтересом щодо ефективного перерозподілу грошових ресурсів, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитної діяльності та правами й охоронюваними законом інтересами споживачів фінансових послуг.
У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, порядок його укладення та виконання повинні ґрунтуватися на засадах, відповідно до яких споживач визнається слабшою стороною у договірних правовідносинах і потребує особливого правового захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності. Виконання державою конституційного обов'язку щодо захисту прав споживачів зумовлює необхідність спеціального законодавчого врегулювання відносин у сфері споживчого кредитування, зокрема щодо визначення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
В даному випадку суд вважає, що визначений первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у вказаному вище договорі розмір процентів 1.99% є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункт 2.3 договору позики є несправедливими і суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 %) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань за цим договором.
Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що у більш як вдвічі перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом, тому суд дійшов висновку, що розмір процентів за вказаним договором необхідно зменшити.
Враховуючи попередньо викладені доводи, позицію самого відповідача та вимоги чинного законодавства, суд вважає, що встановлені у кредитному договорі умови кредитування про нарахування та сплату відсотків, які дозволяють кредитодавцю нараховувати непропорційно значні платежі, не відповідають передбаченим у ч.3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Отож, суд вважає, що до даних спірних правовідносин підлягає застосуванню норма п.5 ч.3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", яка передбачає можливість зменшення нарахованої заборгованості за процентами у разі невиконання позичальником зобов'язань за договором.
Аналізуючи вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню. Враховуючи, що нарахована сума процентів (6123,73 грн) є очевидно неспівмірною з тілом кредиту (3000 грн), суд вбачає в цьому порушення принципів розумності, добросовісності та паритету сторін. Такий розмір нарахувань створює істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, покладаючи на нього обов'язок зі сплати непропорційно великої суми за порушення зобов'язання.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне обмежити розмір процентів сумою основного боргу, що становить 3000 грн.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та інші, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання такої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає таку допомогу.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Позивачем до матеріалів справи додано Договір про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025, Витяг з Акту приймання передачі справ на надання правничої допомоги та Витяг з Акту №2-ФП від 01.10.2025 приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025, платіжна інструкція на підтвердження оплати наданої правничої допомоги, де зазначений детальний опис наданих послуг, з яких вбачається, що вартість послуг з отримання правової допомоги складає 4500,00 грн.
У розумінні умов частин четвертої шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Стороною відповідача при подачі відзиву наголошено про дотримання вимог розумності та співмірності при вирішення питання щодо стягнення правничої допомоги, , що винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, має розумна і враховувати витрачений адвокатом час, складність справи, кваліфікацію, а також відповідати критеріям розумності та співмірності з її складністю.
Отже, враховуючи вищенаведені критерії та вимоги законодавства, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу є співрозмірними та обґрунтованими, а тому підлягають стягненню з відповідача у розмірі 4500грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Сплата судового збору підтверджується платіжною інструкцією №579943973.1 від 25.11.2025.
При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 9123,73 грн. і задоволено на суму 6000 грн., тобто на 65,76% (6000х100: 9123,73).
Таким чином, з ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» слід стягнути 1592,97 грн. (2422,40х 65,76%) судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 247, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 205, 207, 526, 530, 611, 625-628, 634, 638, 639, 759, 762, 1077 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ЄДРПОУ 43311346, м.Ірпінь, вул.Садова, 31/33, НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», код банку 334851) суму заборгованості за договором позики № 75711923 в загальному розмірі 6000,00 (шість тисяч)гривень, з яких: 3000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу та 3000 гривень сума заборгованості за відсотками.
Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ЄДРПОУ 43311346, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204, НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», код банку 334851) 1592,97 гривень судового збору та 4500 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Тетяна ПУСТОВОЙТ