Справа №761/6505/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3214/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
15 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2026 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2026 року задоволено частково клопотання прокурора Київської обласної прокуратури про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025110000000445 від 03.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України та накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку від 05.02.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон iPhone 17 pro max, помаранчевого кольору, з номером телефону НОМЕР_1 ; мобільний телефон iPhone 14 pro max, фіолетового кольору; мобільний телефон iPhone 11 pro max сірого кольору; мобільний телефон iPhone, рожевого кольору; планшет iPad білого кольору; тримач для сім карти НОМЕР_2 лайфсел; відкриті стартові пакети лайфсел НОМЕР_3 , київстар НОМЕР_4 , водафон НОМЕР_5 , лайфсел НОМЕР_6 , лайфсел НОМЕР_7 ; блокнот з чорновими записами, аркуш паперу із чорновими записами; грошові купюри - 26 купюр номіналом по 100 доларів США, 60 купюр номіналом по 100 доларів США, 58 купюр номіналом по 100 доларів США, 90 купюр номіналом по 100 доларів США, одна купюра по 50 доларів США, 20 купюр номіналом на 500 грн, 43 купюр номіналом по 50 євро, 39 купюр номіналом по 100 євро; картка Приватбанку НОМЕР_9 з метою забезпечення його зберігання як речового доказу у кримінальному провадженні №12025110000000445 від 03.06.2025, заборонивши вчиняти дії щодо користування, володіння та розпорядження вказаним майном.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2026 року та її скасувати. Постановити нову ухвалу, якою повністю відмовити у задоволенні клопотання прокурора Київської обласної прокуратури про накладення арешту на майно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12025110000000445 від 03.06.2025.
Зобов'язати орган досудового розслідування та прокурора негайно повернути тимчасово вилучене майно його законному володільцю - третій особі, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_6 , а саме:
- мобільний телефон iPhone 17 pro max, помаранчевого кольору, з номером телефону НОМЕР_1 ;
- мобільний телефон iPhone 14 pro max, фіолетового кольору;
- мобільний телефон iPhone 11 pro max сірого кольору;
- мобільний телефон iPhone, рожевого кольору;
- планшет iPad білого кольору;
- тримач для сім карти НОМЕР_2 лайфсел;
- відкриті стартові пакети лайфсел НОМЕР_3 , київстар НОМЕР_4 , водафон НОМЕР_5 , лайфсел НОМЕР_6 , лайфсел НОМЕР_7 ;
- блокнот з чорновими записами, аркуш паперу із чорновими записами;
- грошові купюри - 26 купюр номіналом по 100 доларів США, 60 купюр номіналом по 100 доларів США, 58 купюр номіналом по 100 доларів США, 90 купюр номіналом по 100 доларів США, одна купюра по 50 доларів США, 20 купюр номіналом на 500 грн, 43 купюри номіналом по 50 евро, 39 купюр номіналом по 100 євро;
- картку Приватбанку НОМЕР_9;
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, прийнятою з істотним порушенням кримінального процесуального закону, а також такою, що призвела до фактично безпідставного позбавлення права власності та засобів до існування третьої особи.
Оскаржувана ухвала не містить належного обґрунтування прийнятого рішення, а також повного переліку доказів та фактів, які були взяті до уваги слідчим суддею.
Як вбачається з тексту оскаржуваної ухвали від 27.02.2026 року, слідчий суддя розглянув клопотання прокурора про арешт майна за відсутності власника майна ОСОБА_6 та її представника - адвоката ОСОБА_9 . При цьому 13.02.2026 року представником ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_10 через підсистему «Електронний суд» було подано клопотання про забезпечення участі під час розгляду питання про арешт майна, яке було офіційно зареєстровано судом 16.02.2026 року (що підтверджується карткою руху документа). Однак слідчий суддя проігнорував це клопотання, не повідомив представника про дату і час засідання та позбавив сторону захисту можливості надати свої заперечення.
Оскаржуваною ухвалою від 27.02.2026 року слідчий суддя наклав арешт на особисті грошові заощадження ОСОБА_6 , вилучені під час обшуку, а саме: купюри номіналом 100 доларів США у кількості 26, 60, 58 та 90 штук відповідно; одну купюру 50 доларів США; 20 купюр по 500 гривень; 43 купюри по 50 євро та 39 купюр по 100 евро. Проте у матеріалах клопотання прокурора не було доведено, що вилучені у ОСОБА_6 грошові кошти здобуті злочинним шляхом або є предметом злочину.
ОСОБА_6 не має статусу підозрюваної чи обвинуваченої у даному кримінальному провадженні. Вона має гарантоване Конституцією України право на володіння та розпорядження власним майном.
Також слідчий суддя наклав арешт на низку електронних пристроїв, серед яких: мобільні телефони iPhone 17 Pro Max, iPhone 14 Pro Max, iPhone 11 Pro Max, iPhone рожевого кольору та планшет iPad. В ухвалі слідчого судді зазначається, що нібито вербування осіб здійснюється через месенджер «Телеграм», у зв'язку з чим вказані пристрої були визнані речовими доказами.
Проте слідчий суддя повністю проігнорував імперативні вимоги ч. 2 ст. 168 КПК України, згідно з якими тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо вказані в ухвалі суду.
Більше того, закон прямо забороняє безпідставно вилучати самі пристрої, вказуючи, що слідчий, прокурор, залучивши спеціаліста, має здійснити копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, а не вилучати саме пристрої.
Самі по собі мобільні телефони та планшет, як фізичні об'єкти з пластику, металу та скла, не є знаряддями злочину і не містять на собі слідівкримінального правопорушення у розумінні ст. 98 КПК України.
Слідчий, відповідно до вимог закону, був зобов'язаний під час обшуку оглянути ці пристрої, залучити спеціаліста, зняти (скопіювати) відповідну інформацію на зовнішній носій і повернути пристрої законному володільцю.
Слідчий суддя, задовольняючи клопотання прокурора у повному обсязі, проігнорувавши положення п. 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, яка зобов'язує суд враховувати безпосередні наслідки арешту майна для третіх осіб. Внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування та необґрунтованої ухвали суду, ОСОБА_6 була позбавлена усіх своїх особистих фінансових заощаджень та усіх без винятку електронних засобів зв'язку.
Також апелянт зазначає, що з урахуванням наявних матеріалів вбачається, що органом досудового розслідування не здобуто доказів вчинення таких тій, що передбачені та визначаються як торгівля людьми в розумінні статті 149 КК України.
Більше того, як видно з витягу з ЄРДР у кримінальному провадження навіть відсутні потерпілі від таких дій, що в черговий раз доводить безпідставність версії правоохоронних органів.
На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що ОСОБА_6 та її представник - адвокат ОСОБА_11 не викликалися у судове засідання судом першої інстанції. Про дату і час засідання сторону захисту не було повідомлено, незважаючи на раніше подане клопотання про участь у розгляді справи.
Повний текст оскаржуваної ухвали слідчого судді від 27.02.2026 року представником ОСОБА_6 було фактично отримано у суді лише 10.03.2026 року (відповідні докази додаються).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника власника майна,в підтримку поданої апеляційної скарги, яку останній просив задовольнити з наведених в ній підстав, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого суддіШевченківського районного м. Києва від 27 лютого 2026 року, які викладені в клопотанні представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, що СУ ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025110000000445 від 03.06.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 24.02.2026 прокурор Київської обласної прокуратури ОСОБА_12 , звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке виявлено та вилучено під час проведення обшуку 05.02.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон iPhone 17 pro max, помаранчевого кольору, з номером телефону НОМЕР_1 ; мобільний телефон iPhone 14 pro max, фіолетового кольору; мобільний телефон iPhone 11 pro max сірого кольору; мобільний телефон iPhone, рожевого кольору; планшет ipad білого кольору; тримач для сім карти НОМЕР_8 ; відкриті стартові пакети лайфсел НОМЕР_3 , київстар НОМЕР_4 , водафон НОМЕР_5 , лайфсел НОМЕР_6 , лайфсел НОМЕР_7 ; блокнот з чорновими записами, аркуш паперу із чорновими записами; грошові купюри - 26 купюр номіналом по 100 доларів США, 60 купюр номіналом по 100 доларів США, 58 купюр номіналом по 100 доларів США, 90 купюр номіналом по 100 доларів США, одна купюра по 50 доларів США, 20 купюр номіналом на 500 грн, 43 купюр номіналом по 50 євро, 39 купюр номіналом по 100 євро; картка Приватбанку НОМЕР_9 ; паспорт для виїзду закордон на ім'я ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дане клопотання направлено до суду через Укрпошту 06.02.2026.
На обґрунтування вимог даного клопотання зазначено, що на території Київської області здійснюється вербування осіб жіночої статі, у тому числі неповнолітніх для переправлення за державний кордон України до Сполучених Штатів Америки та низки країн Європи, для надання послуг сексуального характеру за грошову винагороду.
В ході оперативно-розшукових заходів встановлено, що вербування осіб жіночої статі здійснюється через веб ресурс «Телеграм» з назвою «Работа для девушек» з рекламними абонентськими номерами НОМЕР_10 та НОМЕР_6 , до вчинення вказаного кримінального правопорушення можуть бути причетні ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , яка користується абонентськими номерами НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , яка користується абонентським номером НОМЕР_13 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , який користується абонентським номером НОМЕР_14 .
Згідно даних, отриманих у ході досудового розслідування, в тому числі в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 .
Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 459546727 від 07.01.2026 року власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , являється ОСОБА_16
05.02.2026 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва №761/2073/26 від 27.01.2026 проведено обшук за адресою проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон iPhone 17 pro max, помаранчевого кольору, з номером телефону НОМЕР_1 , належить ОСОБА_6 ; мобільний телефон iPhone 14 pro max, фіолетового кольору, належить ОСОБА_6 ; мобільний телефон iPhone 11 pro max сірого кольору; тримач для сім карти НОМЕР_2 лайфсел, належить ОСОБА_6 ; планшет ipad білого кольору, належить ОСОБА_6 ; відкриті стартові пакети лайфсел НОМЕР_3 , київстар НОМЕР_4 , водафон НОМЕР_5 , лайфсел НОМЕР_6 , лайфсел НОМЕР_7 ; блокнот з чорновими записами, аркуш паперу із чорновими записами; грошові купюри - 26 купюр номіналом по 100 доларів США, 60 купюр номіналом по 100 доларів США, 58 купюр номіналом по 100 доларів США, 90 купюр номіналом по 100 доларів США, одна купюра по 50 доларів США, 20 купюр номіналом на 500 грн, 43 купюр номіналом по 50 євро, 39 купюр номіналом по 100 євро; мобільний телефон iPhone, рожевого кольору, належить ОСОБА_6 ; картка Приватбанку НОМЕР_9 ; паспорт для виїзду закордон на ім'я ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою слідчого від 05.02.2026 вилучені під час обшуку вищевказані речі визнанні речовими доказами та приєднані до матеріалів кримінального провадження.
Однією з підстав необхідності накладення арешту відповідно до ч. З ст. 170 КПК України є відповідність майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, зокрема: вони є матеріальними об'єктами, що зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, зокрема містять відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Крім того, є достатньо підстав вважати, що грошові кошти та мобільні телефони набуті кримінально протиправним шляхом, внаслідок здійснення злочинної діяльності.
27.02.2026 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено частково вказане клопотання прокурора та накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку від 05.02.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон iPhone 17 pro max, помаранчевого кольору, з номером телефону НОМЕР_1 ; мобільний телефон iPhone 14 pro max, фіолетового кольору; мобільний телефон iPhone 11 pro max сірого кольору; мобільний телефон iPhone, рожевого кольору; планшет iPad білого кольору; тримач для сім карти НОМЕР_2 лайфсел; відкриті стартові пакети лайфсел НОМЕР_3 , київстар НОМЕР_4 , водафон НОМЕР_5 , лайфсел НОМЕР_6 , лайфсел НОМЕР_7 ; блокнот з чорновими записами, аркуш паперу із чорновими записами; грошові купюри - 26 купюр номіналом по 100 доларів США, 60 купюр номіналом по 100 доларів США, 58 купюр номіналом по 100 доларів США, 90 купюр номіналом по 100 доларів США, одна купюра по 50 доларів США, 20 купюр номіналом на 500 грн, 43 купюр номіналом по 50 євро, 39 купюр номіналом по 100 євро; картка Приватбанку НОМЕР_9 з метою забезпечення його зберігання як речового доказу у кримінальному провадженні №12025110000000445 від 03.06.2025, заборонивши вчиняти дії щодо користування, володіння та розпорядження вказаним майном.
Задовольняючи частково дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за №12025110000000445 від 03.06.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України та накладаючи арешт на вказане майно, яке виявлено та вилучено 05.02.2026 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва №761/2073/26 від 27.01.2026 під час проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , слідчий суддя встановив, що підставою для накладення арешту на майно є факт вилучення вищевказаних предметів, які мають доказове значення вчинення кримінального правопорушення.
Метою накладення арешту на вказані речові докази є їх збереження, оскільки їх повернення призведе до неминучого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження, з метою уникнення винною особою кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
Слідчий суддя врахував, що вилучене майно має суттєве значення для досудового розслідування цього кримінального провадження, а також може бути використане як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Арешт майна є необхідним для забезпечення збереження речових доказів, про що зазначається у клопотанні прокурора.
Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Таким чином, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №12025110000000445 від 03.06.2025 є обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, всупереч твердженням апелянта, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження №12025110000000445 від 03.06.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України та відношення до нього вилученого майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив частково клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК Українипри обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
При цьому, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, всупереч твердженням апелянта.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 167, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Щодо тверджень апелянта, що слідчим суддею було здійснено розгляд клопотання прокурора про арешт майна без виклику в судове засідання ОСОБА_6 у встановленому КПК України порядку, то вони мають місце, однак дана обставина не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді про арешт майна, виходячи з того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
При цьому з ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27.01.2026 року /а.с. 126-129/, якою надано дозвіл на проведення обшуку у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за фактичним місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою відшукування, виявлення та вилучення речей (предметів), документів, які безпосередньо пов'язані з вчиненням вказаного кримінального правопорушення та є процесуальними джерелами доказів злочинної діяльності, в тому числі мобільних телефонів, комп'ютерної техніки, блокнотів, чорнових записів, грошових коштів, банківських карточок.
Із зазначеного вбачається, що вилучене майно за місцем проживання ОСОБА_6 , безпосередньо зазначене в ухвалі суду про обшук, тобто не є тимчасово вилученим майном, оскільки дозвіл на його вилучення надано безпосередньо, а відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2026 року.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4