154/1219/25
2/154/106/26
23.04.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., за участю секретаря судового засідання Мазій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В березні 2025 представник позивача Мих В.О. звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.10.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 102195504, відповідно до якого відповідачу були надані кредитні кошти у сумі 3000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договром. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (додаток №1 до кредитного договору) повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору.
Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ "Мілоан" вчинили визначені ст.ст.11 та 12 ЗУ "Про електрону комерцію". Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідач свої зобов'язання не виконав, платежі, передбачені кредитним договором, не вносив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 12000 грн. та складається з: 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8700 грн. - заборгованість за відсотками; 300,00 грн. - заборгованість за комісією.
Зазначає, що 28.02.2024 між ТОВ «Мілоан» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») укладено договір відступлення прав вимог № 105-МЛ /Т, відповідно до умов якого позивач отримав право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1022195504 від 03.10.2023 року. Сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ "Мілоан" згідно договору відступлення прав вимоги.
Позивачем вживались заходи щодо досудового врегулювання спору шляхом відправлення письмової претензії про погашення заборгованості, але відповідач не відреагував на неї.
Тому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1022195504 від 03.10.2023 року у розмірі 12000 грн, яка складається з: 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8700 грн. - заборгованість за відсотками; 300,00 грн. - заборгованість за комісією, та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 31.03.2025 року справу прийнято до розгляду, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Відповідач скористався своїм процесуальним правом, направив до суду відзив, в якому зазначив, що у задоволенні позову відмовити, зменшити суму процентів за користування кредитними коштами. Вважає, що умови укладеного договору є несправедливими, такими що порушують положення ЗУ "Про захист прав споживачів", оскільки проценти за користування кредитними коштами у декілька разів перевищують тіло кредиту. Крім того, вважає, що визначено декілька строків, в межах яких здійснюється повернення отриманих позичальником грошових коштів. Також на його думку позивачем не надано жодних доказів видачі відповідачу кредитнгих коштів за спірним кредитним договором. Надання розрахунку суми заборгованості або витягу з реєстру прав вимоги є недостатнім для підтвердження наявності заборгованості, оскільки це не є первинним документами. Акт прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, в яких зазначено прізвище, ім,я та по батькові боржника, номер договору, дата його укладення та сума боргу, без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджує, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором, а також витяг не містить підпису сторін, які би підтверджували дійсність переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором. Щодо стягнення комісії, посилався на вимоги ЗУ "Про захист прав споживачів" та зауважив, що несправедливим є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких положень недійсними. Посилався на неможливість витребовування позивачем доказів через пропущення строку та долучення нових доказів, що на його думку буде порушенням принципу змагальності сторін.
Представником позивача до суду направлено відповідь на відзив в якій зауважено, що на підтвердження надання відповідачу кредиту надано копію платіжного доручення. Оскільки товариство не є банківсьткою установою та не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, а тому не має обов,язку формувати облікові документи за кредитними зобов,язаннями позичальників. З цих обставин позивач одночасно з позовною заявою позбавлений був можливості подати виписку за 03.10.2023 з особових рахунків, що підтвекрджує факт перерахування ТОВ "Мілоан" кредитних коштів за кредитним договором №102195504 від 03.10.2023, у зв,язку з чим подало клопотання щодо витребування доказів. Щодо стягнення відсотків, зазначив, що нарахування заборгованості здійснювалось відповідно до зазначених пунктів кредитного договору та у визначені договором строки, що є підтвердженням того, що позичальник надає свою згоду на укладення кредитного договору, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов,язується неухильно дотримуватись. Щодо стягнення комісії, мотивував, що встановлення ТОВ "Мілоан" у кредитному договорі комісії не суперечить закону, ця умова договору недійсню визнана не була, за таких обставин позивач має право вимагати стягнення заборгованості з комісійної винагороди. Відповідач не був обмежений у часі для ознайомлення з умовами договору ще до його підписання, оскільки отримав проект договору в особистому кабінеті, всі умови договору були явними та зрозумілими для сприйняття, відповідач мав вільний доступ до умов договору на сайті ТОВ "Мілоан". Усі розрахунки щодо нарахування відсотків за користування кредитом та комісії чітко прописані в кредитному договорі. На підставі викладеного просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в матеріалах справи міститься заява, в якій він просить розгляд справи проводити без його участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи неодноразово був повідомлений належним чином. Будь яких клопотань про поавжність причини неявки до суду не надав.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Фактичні обставини справи встановлені судом.
03.10.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 102195504, відповідно до якого відповідачу були надані кредитні кошти у сумі 3000,00 грн. Кредит надано загальним строком на 120 днів з 03.10.2023, який складається з пільгового та поточного періодів.
Пільговий період складає 30 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 02.11.2023.
Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 31.01.2024.
П.1.1 договору кредиту передбачено, що кредитодавець зобов,язується на умовах визначених договором, на строк визначений п.1.3 надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2, а позичальник зобов,язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за неадання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4 та виконати інші зобов,язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору.
Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ "Мілоан" вчинили визначені ст.ст.11 та 12 ЗУ "Про електрону комерцію". Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
П7.1 кредитного договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його укладення в електроній формі, а права та обов,язки сторін, що ним оумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов,язань.
Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електроної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ "Мілоан" та відповідачем не був би укладений.
Підтверджденням добровільного укладення відповідачем даного договору є Анкета-заява на кредит №102195504 позичальника від 03.10.2023, що заповнена відповідачем.
Відповідач свої зобов'язання не виконав, платежі, передбачені кредитним договором, належним чином не вносив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 12000 грн. та складається з: 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8700 грн. - заборгованість за відсотками; 300,00 грн. - заборгованість за комісією.
28.02.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимог №105-МЛ /Т, відповідно до умов якого позивач отримав право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1022195504 від 03.10.2023 року.
Пунктом 3.2.6 вказаного кредитного договору передбачено, що позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договром (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.
Сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ "Мілоан" згідно договору відступлення прав вимоги.
Позивачем вживались заходи щодо досудового врегулювання спору шляхом відправлення письмової претензії про погашення заборгованості, але відповідач не відреагував на неї.
Таким чином, сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 1022195504 від 03.10.2023 року визначена позивачем як 12000 грн, яка складається з: 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8700 грн. - заборгованість за відсотками; 300,00 грн. - заборгованість за комісією.
Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду щодо їх застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4, 5 ст. 11 Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вказаний кредитний договір укладений в електронній формі, підписаний за допомогою електронного підпису, одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).
Додаток №3 до договору про споживчий кредит №102195504 від 03.10.2023 - Заява на отримання кредиту №102195504 містить особисті дані відповідача, зокрема ПІБ; ідентифікаційний номер 3799307315; дата народження; номер мобильного телефону НОМЕР_1 ; електрона пошта; документ, що посвідчує особу, а саме паспорні дані, адресу реєстрації.
Довідкою ТОВ "Мілоан" від 14.10.2024 підтверджено, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит №102195504 від 03.10.2023 ідентифікований ТОВ "Мілоан". Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором:704343. Дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику:2023-10-03 11:49:24. Номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор:380663483607.
В матеріалах справи наявне платіжне доручення №73712641 від 03.10.2023 за яким ТОВ "Мілоан" перерахувало ОСОБА_1 3000грн.
Відомостями АТ КБ "Приват банк" від 15.01.2026 підтверджено, що на ім,я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку здійснено переказ коштів: 03.10.2023 сума 3000грн.
Електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформленою в електронній формі (ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч. 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
У даній справі відповідач уклав договір з використанням мобільного додатку та уклавши цей договір, він, як позичальник, підтвердив, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Електронний Договір та всі додаткові угоди до нього, підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін.
Суд враховує, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Суд, вирішуючи питання про стягнення заборгованості за кредитним договором, виходить з того, що позивачем надано розрахунок заборгованості на підтвердження розміру заборгованості позичальника, заяву на отримання кредиту, анкету-заяву підписані відповідачем, паспорт споживчого кредиту також підписаний електронним підписом ОСОБА_1 .
Надані банком документи є первинними документами, які беззаперечно свідчать про існування у позичальника заборгованості за кредитним договором у визначеному банком розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Також, судом враховується, що принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц).
Враховуючи вищенаведені обставини та вимоги усталеної судової практики, суд приходить до висновку про спростування позиції відповідача щодо відсутності доказів видачі йому кредитних коштів за спірним кредитним договором, а також первинних документів.
Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача боргу в силу неналежного виконання ним своїх зобов'язань за договором про споживчий кредит № 102195504 від 03.10.2023.
Разом з тим, суд частково приймає проведений позивачем розрахунок боргу, виходячи з наступного.
Заборгованість за процентами була нарахована позивачем за період з 04.10.2023 по 31.01.2024.
Пільговий період складає 30 днів та завершується 02.11.2023, з врахуванням процентної ставки в розмірі 1, 25%.
Поточний період складає 90 днів та завершується 31.01.2024, з врахуванням процентної ставки в розмірі 3%.
Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року, що набрав чинності 24.12.2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Передбачений п.17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч.2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23.04.2024 року не більше 1,5%, а з 21.08.2024 року не більше 1%. Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства.
Договір між сторонами укладено 03.10.2023 року, із наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що розмір заборгованості за процентами за пільговий період з 04.10.2023 року по 02.11.2023 за процентною ставкою 1,25% становить 1125грн, що на думку суду відповідає вищенаведеним вимогам Прикінцевих і перехідних положень Закону.
Нарахована заборгованість за процентами за поточний період з 03.11.2023 по 31.01.2024 за процентною ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду склала за розрахунком позивача 8100грн. Тобто проценти нараховані в період з 24.12.2023 по 31.01.2024 у розмірі більшому ніж встановлений законом.
У зв'язку з наведеним суд приходить висновку, що розмір заборгованості з 24.12.2023 по 06.01.2024 підлягає перерахунку,виходячи з встановленого пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимального розміру денної процентної ставки 2,5 % і становить 1050 гривень (3000 (тіло кредиту) х 2,5% (розмір процентної ставки) х 14 (кількість днів у періоді)). З 07.01.2024 по 31.01.2024 позивачем застосовано фіксовану процентну ставку, яка зазначена 69,00грн, тобто заборгованість за процентами за цей період становить 1725грн. (25 днів х 69грн). А за період з 03.11.2023 року по 23.12.2023 року розрахунок заборгованості за процентами за процентною ставкою 3% проведено позивачем із дотриманням норм законодавства, який склав 4590грн (3000 (тіло кредиту) х 3% (розмір процентної ставки) х 51 (кількість днів у періоді).
Отже, загальний розмір заборгованості за процентами відповідача становить 8490(1125+4590+1050+1725) гривень.
Щодо стягнення заборгованості за комісією.
П.1.1 договору кредиту передбачено, що кредитодавець зобов,язується на умовах визначених договором, на строк визначений п.1.3 надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2, а позичальник зобов,язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за неадання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4 та виконати інші зобов,язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором.
П1.5.1 комісія за надання кредиту:300грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
За такого, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст.1, ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13.07.2022 в справі № 496/3134/19, така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в тому числі в судовому порядку).
За такого, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати позичальником комісії за надання кредиту, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Виходячи з наведених критеріїв і норм законодавства, суд приходить до висновку, що позиція відповідача відносно нарахованої позивачем комісії є недоведеною.
У постанові об'єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань,які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
У зв'язку з цим заявлену до стягнення заборгованість за користування кредитними коштами суд перераховує та загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 11790 гривень = 3000 грн ( тіло кредиту) + 8490грн (відсотки за користування кредитом)+ 300грн заборгованість за комісією.
Суд вважає безпідставним застосування відповідачем принципу contra proferentem («проти того, хто пропонує»), закріпленого у частині 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з яким двозначні або нечіткі умови договору повинні тлумачитися на користь споживача. Судом достеменно встановлено, що умови Договорів щодо нарахування як планових процентів, так і процентів як міри відповідальності є чіткими, однозначними та детально розмежованими у тексті самого Договору (п.п.1.5-1.6, п. 4.2). Крім того, ці ключові умови щодо ставки, загальної вартості кредиту та наслідків прострочення були багаторазово відображені у Паспортах споживчого кредиту та анкетах-заявах, які є невід'ємними частинами правочинів. З огляду на те, що Відповідач добровільно акцептувала договори в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора, вона підтвердила свою обізнаність та згоду з усіма умовами, включаючи механізми пролонгації та підвищену відповідальність. Отже, оскільки нечіткість або двозначність у спірних положеннях Договору відсутня, суд відхиляє аргумент Відповідача про необхідність тлумачення цих умов на її користь.
Аналізуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором споживчого кредиту №102195504 від 03.10.2023 в розмірі 11790 грн. В іншій частині позову відмовити у задоволенні.
При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2422,40 згідно платіжної інструкції №4872 від 11.03.2025.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2380 грн.
При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 12000 грн. і задоволено на суму 11790 грн., тобто на 98,25% (11790 х100: 12000).
Таким чином, з ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути 2380 грн. (2422,40х98,25%) судового збору.
Керуючись ст.ст. 203, 204, 207, 526, 625, 629, 638, 1050, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ТОВ ФК "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, місце реєстрації: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) заборгованість за договором №102195504 від 03.10.2023 в сумі 11790 (одинадцять тисяч сімсот дев,яносто) грн, яка складається з: 3000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8490грн - відсотки за користування кредитом, та 300 грн комісії.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, місце реєстрації: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) 2380 гривень в рахунок відшкодування судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Тетяна Пустовойт