Справа № 367/15509/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3180/2026 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
14 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ),
перекладача ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвокатів ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , які діють в інтересах ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) на ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 09 березня 2026 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України, у кримінальному провадженні №12025111040001164 від 10.12.2025,-
Старший слідчий СВ ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_13 звернулась до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України.
Просила продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) строком на 60 днів, без визначення застави.
В обґрунтування клопотання зазначила, що у провадженні слідчого відділення відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №120251110400001164 від 10.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
Слідчий вказувала, що в ході досудового розслідування встановлено, що приблизно після 10.11.2025 точної дати та часу не встановлено, між потерпілим ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував у кафе, яке розташоване у м. Київ, точної назви та адреси під час досудового розслідування не встановлено, та раніше знайомими громадянами Грузії ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час розмови між ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 та ОСОБА_17 виник конфлікт, який переріс у бійку між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . При цьому під час конфлікту ОСОБА_17 приставив до голови ОСОБА_14 предмет, схожий на пістолет.
У зв'язку із виниклим конфліктом, ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , та ОСОБА_17 , перебуваючи у невстановленому місці, невстановлену дату та час вирішили вчинити умисне вбивство ОСОБА_14 .
Потерпілий ОСОБА_14 , усвідомлюючи, що наслідки конфлікту із вищевказаними особами можуть мати реальну загрозу життю та здоров'ю, звернувся до спільного знайомого на прізвисько « ОСОБА_18 », особа якого не встановлена, з метою отримання допомоги у вирішення конфлікту з ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , та ОСОБА_17 , а також знайти людину, яка продасть вогнепальну зброю, а саме пістолет, для можливої самооборони.
Дізнавшись про спроби ОСОБА_14 здійснити купівлю зброї ОСОБА_9 , ОСОБА_15 та ОСОБА_17 з метою реалізації злочинного плану щодо вбивства потерпілого вирішили заманити останнього у відлюдне місто.
З цією метою, останні надали невстановленій під час досудового розслідування особі на прізвисько « ОСОБА_18 », контакт невстановленої особи на ім'я ОСОБА_19 , який зареєстрований у месенджері «Телеграм».
Приблизно у кінці листопада 2025 року, точна дата та час не встановлені, невстановлена під час досудового розслідування особа на прізвисько « ОСОБА_18 », надав ОСОБА_14 зареєстрований у месенджері «Телеграм» контакт невстановленої особи на ім'я ОСОБА_19 , більш точних анкетних даних не встановлено, як продавця вогнепальної зброї.
У подальшому під час спілкування у месенджері «Телеграм» ОСОБА_14 домовився із невстановленою особою на ім'я ОСОБА_19 про придбання вогнепальної зброї.
Згідно вказаної домовленості після залишення грошових коштів у обумовленому місці ОСОБА_14 для отримання вогнепальної зброї повинен прибути на цвинтар, який знаходиться по вул. Садовій у с. Михайлівка-Рубежівка Бучанського району Київської області.
09.12.2025 приблизно в обідній час ОСОБА_9 , ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , перебуваючи із невстановленою вогнепальною зброєю, яку придбали у невстановленому місці та час, з метою реалізації спільного злочинного умислу на вбивство ОСОБА_14 , приїхали на автомобілі марки «Skoda Octavia Elegance», використовуючи для укриття своєї злочинної діяльності інший номер знак НОМЕР_1 , до цвинтаря по вул. Садовій у с. Михайлівка- Рубежівка Бучанського району Київської області.
ОСОБА_14 , не будучи обізнаним, що на вказаному цвинтарі останнього очікували ОСОБА_9 , ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , 09.12.2025 приблизно о 16 год. 30 хв. прибув на цвинтар за вище вказаною адресою, з метою придбання зброї.
09.12.2025 о 16 год. 43 хв. ОСОБА_9 , ОСОБА_20 та ОСОБА_17 , перебуваючи на цвинтарі, який знаходиться по АДРЕСА_1 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, на ґрунті помсти, з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, спрямованого на умисне позбавлення життя людини, а саме убивство, скориставшись темним часом доби та відсутністю сторонніх осіб поблизу, усвідомлюючи, що за їх діями ніхто не спостерігає, маючи прямий умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_14 , тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність - життя людини, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за допомогою трьох одиниць заздалегідь підготовленої невстановленої досудовим розслідуванням вогнепальної зброї калібру 9 мм та 7.65 мм, здійснили 11 пострілів у різні частини тіла потерпілого ОСОБА_14 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді множинних кульових поранень тіла, внаслідок яких потерпілий загинув на місці.
Довівши свій злочинний намір до кінця, ОСОБА_9 , ОСОБА_21 та ОСОБА_17 , бажаючи уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, з місця скоєння злочину зникли.
18.12.2025 ОСОБА_22 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме у вчинені вбивства, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
18.12.2025 ОСОБА_9 затримано у порядку ст. 615 КПК України, як особу підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення щодо якої виникли обставини, що дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Підозра ОСОБА_22 у вчиненні даного кримінального правопорушення є повністю обгрунтованою та підтверджується матеріалами досудового розслідування:
- рапортом про реєстрацію повідомлення до ЄО від 09.12.2025 ОСОБА_23 про зникнення чоловіка ОСОБА_14 ;
- протоколом усної заяви ОСОБА_23 про зникнення чоловіка від 09.12.2025;
- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_23 від 10.12.2025;
- протоколом огляду місця події від 10.12.2025, в ході якого виявлено мобільний телефон потерпілого;
- протоколом огляду місця місця події від 10.12.2025, в ході якого виявлено труп ОСОБА_14 з вогнепальними пораненнями;
- протоколом огляду трупа ОСОБА_14 від 10.12.2025 та 11.12.2025;
- лікарським свідоцтвом про смерть № 641 від 11.12.2025, згідно якого причиною смерті ОСОБА_14 є множинні кульові поранення тіла;
- протоколами допиту свідків;
- протоколами оглядів та іншими матеріалами кримінального провадження, що підтверджують причетність ОСОБА_24 до вчинення злочину.
В обґрунтування свого клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_24 слідчим зазначено, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється.
Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 09 березня 2026 року клопотання задоволено.
Продовжено застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою без визначення застави в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів.
Ухвала про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави діє з 09.03.2026 до 07.05.2026 включно.
Задовольняючи клопотання слідчий суддя дійшов до висновку, що є доцільним продовжити дію запобіжного заходу відносно підозрюваного, з метою забезпечення процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбаченим п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокати ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , які діють в інтересах ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ), 11.03.2026 подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_9 запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначали, що ухвала слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 09 березня 2026 року є необгрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та підозрюваного, в підтримку вимог поданої апеляційної скарги, які просили її задовольнити з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисників, задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Ухвала слідчого судді про продовження строку тримання особи під вартою повинна відповідати вимогам ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Доводи захисника про те, що слідчий суддя виніс незаконну та необґрунтовану ухвалу, не ґрунтуються на змісті оскаржуваної ухвали.
З матеріалів судового провадження вбачається, що у провадженні слідчого відділення відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №120251110400001164 від 10.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
Слідчий вказував, що 18.12.2025 ОСОБА_22 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме у вчинені вбивства, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
18.12.2025 ОСОБА_9 затримано у порядку ст. 615 КПК України, як особу підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення щодо якої виникли обставини, що дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Підозра ОСОБА_22 у вчиненні даного кримінального правопорушення є повністю обгрунтованою та підтверджується матеріалами досудового розслідування:
- рапортом про реєстрацію повідомлення до ЄО від 09.12.2025 ОСОБА_23 про зникнення чоловіка ОСОБА_14 ;
- протоколом усної заяви ОСОБА_23 про зникнення чоловіка від 09.12.2025;
- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_23 від 10.12.2025;
- протоколом огляду місця події від 10.12.2025, в ході якого виявлено мобільний телефон потерпілого;
- протоколом огляду місця місця події від 10.12.2025, в ході якого виявлено труп ОСОБА_14 з вогнепальними пораненнями;
- протоколом огляду трупа ОСОБА_14 від 10.12.2025 та 11.12.2025;
- лікарським свідоцтвом про смерть № 641 від 11.12.2025, згідно якого причиною смерті ОСОБА_14 є множинні кульові поранення тіла;
- протоколами допиту свідків;
- протоколами оглядів;
- іншими матеріалами кримінального провадження, що підтверджують причетність ОСОБА_24 до вчинення злочину.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене п. 12, ч. 2 ст. 115 КК України, віднесено до особливо тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі строком від десяти до п'ятнадцяти років.
Орган досудового слідства вважав, що з метою забезпечення нормальної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання процесуальних рішень у справі, необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 , оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як вказав слідчий у клопотанні, ОСОБА_25 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, і тяжкість злочину та серйозність покарання створюють реальний ризик ухилення від кримінальної відповідальності шляхом неявки на виклики слідчого, прокурора чи суду або зміни місця проживання. Слідчий зазначав, що під час досудового розслідування чи судового розгляду ОСОБА_25 зможе змінити місце проживання та не повідомити орган досудового розслідування. Також ризик переховування підтверджується тим, що ОСОБА_25 після вчинення кримінального правопорушення, що інкримінується йому, покинув місце вчинення злочину та намагався виїхати за межі м. Києва.
Більше того, підозрюваний ОСОБА_25 залишив місце вчинення кримінального правопорушення та потерпілого, якому не надав першу домедичну допомогу і не викликав швидку невідкладну допомогу.
Також зазначив, що вчинене ОСОБА_26 кримінальне правопорушення вчинено із застосуванням насильства, що спричинило смерть, що вказує на факт можливого впливу на свідків. При цьому покази свідків мають велике значення, оскільки на таких показах ґрунтується підозра. На цьому етапі досудового розслідування не встановлені і не допитані усі свідки.
За таких обставин ОСОБА_27 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а також ще не допитаних осіб.
Вказане у сукупності свідчить про низький рівень правової свідомості та соціальної відповідальності підозрюваного, а характер вчинених злочинних дій свідчить про зневажливе ставлення до норм моралі та громадського порядку, до норм закону, а також до цінностей людського життя, здоров'я і недоторканості.
Вказані ризики, що були враховані під час обрання відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - не зменшились, оскільки останній продовжує підозрюватися у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого п. 12, ч. 2 ст. 115 КК України, обсяг підозри не зменшився.
З приводу можливості застосування інших альтернативних запобіжних заходів, слідчий зазначив, що вони не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому що такі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам вчинення інших злочинів, призведуть до продовження злочинної діяльності, нададуть змогу підозрюваному переховуватись від органу досудового розслідування і суду, що буде негативно впливати на розслідування вказаного кримінального провадження.
Вказаним ризикам може запобігти тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_9 під вартою, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі кримінального провадження достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_9 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_9 підозри.
З огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді були всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_9 підозри, чогось очевидно недопустимого чи такого, що не підтверджується доказами, не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, всупереч ствердженням апелянта, дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
При продовженні строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_9 встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати.
Зокрема, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Слідчим суддею враховано, що усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення, що пов'язане з позбавленням життя особи, враховуючи, що підозрюваний не має на утриманні дітей чи інших непрацездатних осіб, не має стійких соціальних зв'язків, ОСОБА_9 може покинути місце тимчасового проживання та загалом країну з метою переховування від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення.
Крім того, оскільки ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого правопорушення, тому він може незаконно впливати на свідків у зазначеному провадженні та схиляти їх надати неправдиві показання шляхом погрози, підкупу, тощо, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду.
Враховуючи мету, мотив, спосіб та обстановку вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, що інкримінується йому органом досудового розслідування, останній може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Слідчий суддя дійшов висновку, що є достатні підстави для продовження щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даній стадії досудового розслідування не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, а тому є достатні підстави для задоволення клопотання.
Ураховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_28 кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Всупереч твердженням захисника, слідчим суддею встановлено, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження підозрюваному строку тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, що підтверджується вищевикладеним.
В сукупності із обставинами, які приведені вище, для вирішення справи у відповідності до вимог закону слідчим суддею відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у цій справі, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів надано оцінку в сукупності всім обставинам, у тому числі:
- «вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення» - докази у даному кримінальному провадженні, зокрема пояснення підозрюваного ОСОБА_9 в судовому засіданні, письмові докази, які вказують на його причетність до вчиненого кримінального правопорушення, є достатніми для обґрунтованості повідомленої підозри;
- «тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується» - санкція п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України передбачає позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років;
- «вік та стан здоров'я підозрюваного» - під час досудового розслідування не встановлено даних про те, що підозрюваний ОСОБА_9 не може утримуватися в слідчому ізоляторі, має хронічні захворювання відповідно до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України від 15.08.2014 № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за № 990/25767;
- «міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців» - не одружений, відсутність на момент вчинення кримінального правопорушення спільного проживання із сім'єю або родиною, відсутність утриманців;
- відсутність у підозрюваного ОСОБА_9 постійного місця роботи, а також майновий стан;
Таким чином доводи апелянта, за змістом апеляційної скарги, про відсутність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
При цьому колегія суддів враховує, що однією з обставин, з якою закон пов'язує можливість продовження строку тримання особи під вартою, є необхідність проведення ряду слідчих дій направлених на повне, об'єктивне, всебічне та неупереджене розслідування зазначеного кримінального провадження, а зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, може перешкодити об'єктивному розслідуванню кримінального провадження.
З урахуванням обставин кримінального провадження, наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо необхідності продовження застосування ОСОБА_9 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для застосування щодо останнього більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
З огляду на зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст. ст. 176-178, 183, 194, 196, 197, 199 КПК України, з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного, продовжив підозрюваному ОСОБА_9 , строк тримання під вартою.
Доказів того, що ОСОБА_25 , за станом здоров'я не може утримуватись під вартою слідчому судді не надано, а також не надано під час апеляційного розгляду.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Також слідчим суддею враховано положення ч. 4 ст.183 КПК України, в якій визначено вичерпний перелік випадків, коли слідчий суддя має право не визначати розмір застави.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи сферу злочину та його тяжкість, майновий стан підозрюваного, мету, мотив, спосіб та обстановку вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, що інкримінується йому органом досудового розслідування, інші підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України у сукупності, слідчий суддя дійшов вірного висновку про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави у цьому кримінальному провадженні.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності підстав для продовження ОСОБА_9 строку тримання під вартою.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисників - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 277, 278, 303, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , які діють в інтересах ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 09 березня 2026 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4