Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
23 квітня 2026 р. № 520/4916/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:
1. визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Харківській області № 203040025129 від 08.09.2025 про відмову в переході (переведенні) на пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;
2. зобов'язати відповідача зарахувати до стажу державної служби періоди роботи позивачки в Державній податковій інспекції, визнавши загальну тривалість стажу державної служби позивача понад 18 років (відповідно до записів Трудової книжки);
3. зобов'язати відповідача перевести позивачку на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII з дати звернення - 18.08.2025 року, використовуючи для обчислення заробітної плати виключно об'єктивні дані з Реєстру застрахованих осіб (Форма ОК-5);
4. зобов'язати відповідача сформувати та подати нові, виправлені довідки про складові заробітної плати (Додаток 1 та Додаток 2):
- до графи "Посадовий оклад" (Додаток 1) обов'язково включити суми підвищення посадового окладу (коефіцієнт 1,5) згідно з вимогами Постанови КМУ від 25.04.2023 № 391, та здійснити перерахунок надбавки за вислугу років (30%) виходячи з цього підвищеного базового окладу;
- до розрахунку (Додаток 2) обов'язково включити усі без виключення суми виплат, з яких було сплачено єдиний внесок (ЄСВ) згідно з даними Реєстру застрахованих осіб (Форма ОК-5);
5. зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії державного службовця на підставі вищевказаних виправлених довідок та виключно за об'єктивними даними з Реєстру застрахованих осіб (Форма ОК-5);
6. постановити Окрему ухвалу (відповідно до ст. 249 КАС України) щодо виявлених порушень законодавства з боку посадових осіб Відповідача, а саме: осіб, які безпосередньо приймали протиправне Рішення про відмову від 08.09.2025, ігноруючи дані власного бухгалтерського обліку щодо наявності необхідного стажу; осіб, які вели офіційне листування, надаючи недостовірну інформацію про статус моєї заяви; осіб, які складали довідки про доходи з ознаками приховування сум, з яких було сплачено ЄСВ та спотворення посадового окладу. Окрему ухвалу направити для відповідного реагування керівництву Пенсійного фонду України та правоохоронним органам для вжиття заходів щодо усунення умов, що сприяли порушенню моїх конституційних прав, та притягнення винних посадових осіб до відповідальності;
7. встановити судовий контроль за виконанням судового рішення (ст. 382 КАС України) шляхом зобов'язання Відповідача подати до суду звіт про його виконання.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що набутий нею стаж роботи на посадах державної служби надає їй право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Натомість, відповідач не зарахував до стажу державної служби роботу в органах податкової служби, у зв'язку з чим відмовив у переведенні на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу". Також, зазначила, що попередній розрахунок пенсії пенсійним органом проведено із використанням недостовірних даних про заробітну плату позивача. Вказане стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 відкрито спрощене провадження без виклику сторін. Запропоновано відповідачеві у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області), подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачці відмовлено в переході з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України №3723.
У відповіді на відзив позивачка підтримала правову позицію, викладену у позові, та просила суд відхилити відзив відповідача у повному обсязі як такий, що необґрунтований нормами права, містить недостовірні дані фінансового характеру та поданий з грубим зловживанням процесуальними правами; задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; постановити Окрему ухвалу (в порядку ст. 249 КАС України) щодо посадових осіб відповідача за фактами: службового підроблення офіційних фінансових документів (внесення завідомо неправдивих відомостей до Довідок від 15.08.2025, що підтверджується їх суперечністю Довідці від 01.07.2025 та офіційній Довідці про доходи від 08.01.2026); умисного невиконання вимог Ухвали суду від 12.03.2026 в частині надання розрахунку стажу державної служби; зловживання процесуальними правами та приховування доказів шляхом імітації надсилання позивачу 55 аркушів додатків (відправка конверта вагою 18 грамів, який містив виключно текст відзиву без жодного із заявлених додатків).
Суд зазначає, що відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно із положеннями пункту 2 частини 1 статті 263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
Позивачка є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до вимог Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).
Згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 07.09.1982 позивачка, зокрема, працювала в органах Державної податкової служби, а саме:
- з 16.04.2002 по 11.05.2007 в Спеціалізованій ДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові на конкурсній основі на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового супроводження машинобудування та металообробки (в подальшому відділу податкового супроводження підприємств металообробки), з присвоєнням 24.01.2005 чергового спеціального звання "інспектор податкової служби 2 та 1 рангів;
- з 13.01.2010 по 14.03.2012 в ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на конкурсній основі на посаді головного державного податкового інспектора відділу адміністрування оподаткування юридичних осіб;
- з 15.03.2012 по 15.08.2012 в Основ'янській міжрайонної ДПІ м. Харкова у порядку переведення на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу зустрічних звірок управління податкового контролю;
- з 04.09.2012 по 18.04.2017 в Індустріальній міжрайонної ДПІ м. Харкова (перейменована в Індустріальну ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в Індустріальну ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в Східну ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області) на різних посадах головного державного податкового ревізора-інспектора з присвоєнням спеціального звання інспектор податкової та митної служби І рангу;
- з 19.04.2017 по 01.11.2017 в Головному управлінні ДФС Харківської області у порядку переведення на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок з окремих питань управління аудиту з присвоєнням чергового спеціального звання радник податкової та митної справи ІІІ рангу.
Крім того, записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.09.1982 підтверджено, що 01.10.1997 позивачка прийняла присягу державного службовця (на посаді старшого контролера-ревізора у Контрольно - ревізійному управлінні в Харківській області).
18.08.2025 року позивачка звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про перерахунок пенсії шляхом переведення на її на пенсію, відповідно до Закону України від 10.12.2015 року №889-VІІІ "Про державну службу" (далі - Закон №889).
До заяви позивачкою, зокрема, надано:
1. Довідку №2000-0504-8/124171 від 15.08.2025 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця особі, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на серпень 2025 року, видану головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області;
2. Довідку №2000-0504-8/124203 від 15.08.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця з січня 2024 року по липень 2025 року, видану головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №203040025129 від 08.09.2025 позивачці відмовлено у переведенні на інший вид пенсії та зазначено, що згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 07.09.1982 ОСОБА_1 працювала в Державній податковій інспекції з 16.04.2002 по 11.05.2007 та з 13.01.2010 по 01.11.2017. Посади вищезазначеної інспекції не належать до посад державної служби, визначених у статті 25 Закону № 3723. Враховуючи вищезазначене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переході з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Не погоджуючись із таким рішення пенсійного органу, позивачка звернулась із даним позовом до суду.
Досліджуючи обставини оскаржуваного рішення пенсійного органу, на відповідність приписам статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон України № 889, який, серед іншого, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень визнає втрату чинності Закону України від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон № 3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 3723, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України №1058, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 цього Закону, у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, до 01.05.2016 року (дати набрання чинності Закону № 889) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
- досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
- мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців;
- а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016 року пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058.
При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723.
Зокрема, пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 визначено, що державні службовці, які, на день набрання чинності цим Законом, займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 попереднього Закону "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Статтею 62 Закону України від 20.09.1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Постанова № 637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Записи трудової книжки позивачки містять періоди її роботи в податкових органах з 1995 року по 2016 рік, і відповідачем не заперечується цей факт. Отже, суд доходить висновку, що відповідачем не зараховано позивачу до стажу служби в державних податкових органах 21 рік 00 місяців 36 днів.
З цього приводу суд зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 41.1.1. статті 41.1 Податкового кодексу України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон України № 889.
Згідно частини 1 статті 1 цього Закону державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону № 889, державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року у справі № 21-275а13 зазначив, що аналіз положень статті 37 Закону № 3723-XII, Закону № 509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Зважаючи на те, що цей висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, сформульований за результатами розгляду справи, фактичні обставини в якій є подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - у справі, що розглядається, спір також стосується зарахування до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, то суд враховуючи також Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ, висновує, що, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Аналогічний підхід застосування наведених норм права висловлений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 03 липня 2018 року справа № 586/965/16-а, 18 березня 2021 року справа № 500/5183/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, суд робить висновок, що відповідач при ухваленні конкретного рішення, яке є предметом спору, не врахував всіх обставин, які мають значення для його прийняття.
Отже, з метою належного та ефективного способу захисту порушеного права позивачки, застосовуючи положення частини 2 статті 9 КАС України, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №203040025129 від 08.09.2025 про відмову в переході (переведенні) на пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
В частині позовних вимог зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Частина 2 статті 5 КАС України передбачає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникав би необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.
Окрім цього, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. У відповідності до пункту 1 абзацу 1 частини 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як вже встановлено судом та зазначалось вище, всупереч нормам чинного законодавства пенсійний орган не зарахував до стажу державної служби позивачки періоди роботи з 16.04.2002 по 11.05.2007 та з 13.01.2010 по 01.11.2017.
Враховуючи вищезазначене, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивачки суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача перевести позивачку на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ з дати звернення - 18.08.2025, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 16.04.2002 по 11.05.2007 та з 13.01.2010 по 01.11.2017 в органах державної податкової служби, з урахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
В частині позовних вимог про зобов'язання пенсійний орган визнати загальну тривалість стажу державної служби позивачки понад 18 років, використовуючи для обчислення заробітної плати виключно об'єктивні дані з Реєстру застрахованих осіб (Форма ОК-5), суд відмовляє, оскільки вказані позовні вимоги звернені на майбутнє, а отже є передчасними, оскільки позивачку ще не переведено на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та у суду відсутні підстави вважати, що при переведені на вказану пенсію на виконання рішення суду у даній справі пенсійним органом не буде визнана загальна тривалість стажу державної служби позивачки понад 18 років та будуть використані інші дані ніж, зазначені в Реєстрі застрахованих осіб.
В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача сформувати та подати нові, виправлені довідки про складові заробітної плати (Додаток 1 та Додаток 2): до графи "Посадовий оклад" (Додаток 1) обов'язково включити суми підвищення посадового окладу (коефіцієнт 1,5) згідно з вимогами Постанови КМУ від 25.04.2023 № 391, та здійснити перерахунок надбавки за вислугу років (30%) виходячи з цього підвищеного базового окладу; до розрахунку (Додаток 2) обов'язково включити усі без виключення суми виплат, з яких було сплачено єдиний внесок (ЄСВ) згідно з даними Реєстру застрахованих осіб (Форма ОК-5); а також здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії державного службовця на підставі вищевказаних виправлених довідок та виключно за об'єктивними даними з Реєстру застрахованих осіб (Форма ОК-5); суд відмовляє, оскільки формування нових довідок не є предметом спору у даних правовідносинах та вказані вимоги виходять за межі предмету розгляду даної справи, адже оскаржуваним рішенням позивачці відмовлено у переведені на іншу пенсію.
Питання щодо видачі нових довідок у спірному рішенні не вирішувалось.
Доказів звернення позивачки до відповідача з цього питання та відмови у складанні нових довідок, матеріали справи не містять.
Стосовно посилання позивачки на довідку про доходи від 08.01.2026, суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин (винесення оскаржуваного рішення 08.09.2025), вказаної довідки про доходи від 08.01.2026, ще не існувало, а отже, відповідач не міг врахувати дані цієї довідки при вирішення поданої заяви позивачки про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», що, в свою чергу, не позбавляє права позивачки подати вказану довідку до пенсійного органу при вирішенні спірного питання на виконання рішення суду у даній справі.
Щодо встановлення судового контролю, суд зазначає, що згідно ч. 5 ст. 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Отже, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Наразі, судом з матеріалів справи не виявлено наявності підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду у даній справі.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, позивач в подальшому не позбавлений права подати до суду відповідну письмову заяву в порядку ст. 382 КАС України за наявності відповідних підстав.
Стосовно вимог позивачки про постановлення окремої ухвали, суд зазначає, що згідно ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст.249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
Відповідно частин 4 та 5 ст.249 КАС України, в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Дослідивши матеріали справи, наявність порушень закону, зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків в розумінні ч. 1, ч. 3 ст. 249 КАС України, а також наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними в порядку ч.2 ст.249 КАС України, судом у даному конкретному випадку не виявлено.
Отже, заявлені вимоги про постановлення окремої ухвали задоволенню не підлягають.
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовної заяви.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з'ясування об'єктивної істини; надав належну оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права та оцінки обставин фактичної дійсності.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ч. 8 ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 246, 257-263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №203040025129 від 08.09.2025 про відмову в переході (переведенні) на пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ з дати звернення - 18.08.2025, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 16.04.2002 по 11.05.2007 та з 13.01.2010 по 01.11.2017 в органах державної податкової служби, з урахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.04.2026, з урахуванням наявності сталого енергозабезпечення та Інтернет з'єднання, безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Марина Лук'яненко