22 квітня 2026 року м. Київ справа №640/21127/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2020 № 00002150705 та № 00002140705.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем за наслідками фактичної перевірки автозаправного комплексу з магазином ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», який розташований за адресою: Кіровоградська обл., Благовіщенський район, с. Великі Трояни, автомагістраль Київ-Одеса км 246+500 (східна сторона) складено акт перевірки від 30.10.2020 року №132/11/11//РРО/42547705 (бланк 000190). З урахуванням висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 18.11.2020 року № 00002150705, відповідно до якого ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» нараховано штрафні санкції у розмірі 17 000 грн. згідно з абзацом 19 частини 2 статті 17 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами і доповненнями) в частині реалізації тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка;
- податкове повідомлення-рішення від 18.11.2020 року № 00002140705, відповідно до якого ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» нараховано штрафні санкції у розмірі 17000 грн. згідно з абзацом 19 частини 2 статті 17 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами і доповненнями) в частині зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка.
Позивач зазначає, що в акті перевірки порушення законодавства не зафіксовано, а лише зазначено про направлення запиту до податкового органу, тому такий акт перевірки не може слугувати підставою для притягнення до відповідальності згідно з абзацом 19 частини 2 статті 17 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами і доповненнями) (надалі - Закон № 481/95-ВР).
Враховуючи зазначене, позивач не погоджується із спірними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2021 позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.
Відповідачем подано відзив, в якому відповідач із позовом не погоджується та вважає його необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню. Вказує, що в ході проведення фактичної перевірки за адресою: Кіровоградська обл., Благовіщенський район, с. Великі Трояни, автомагістраль Київ-Одеса км 246+500 (східна сторона) було здійснено продаж товарів, зокрема сигарил «Marvel» Sweet Cherry, місткістю 20 шт. у пачці, МАП 13ААІГ № 417825, складено опис тютнових виробів, які знаходились на зберіганні для роздрібної реалізації на АЗК з магазином, згідно з яким визначено перелік 42 (сорока двух) найменувань сигарил із зазначенням виробника, реквізитів марок акцизного податку та кількості одиниць в пачці (від 20 до 25 штук в пачці). Даний опис складено для отримання інформації щодо реалізації (видачі) Головним управлінням ДПС у Львівській області суб'єктам господарювання перелічених марок акцизного податку, а саме, на який вид продукції (вказати кількість сигарил в пачці) були видані вказані марки акцизного податку відповідно до УКТЗЕД.
Відповідач зазначає, що у висновку акту фактичної перевірки від 30.10.2020 перевіряючими було зазначено, що при надходженні відповіді від Головного управління ДПС у Львівській області у разі встановлення, що тютюнові вироби марковані з відхиленням від діючого законодавства України, відповідно будуть вжиті заходи згідно норм діючого законодавства України. З метою встановлення відповідності акцизних марок кількості одиниць в пачці 03.11.2020 до Головного управління ДПС у Львівській області направлений лист № 2395/7/11-28-07-05-13 та 10.11.2020 отримана відповідь від 06.11.2020 № 5335/7/13-01-09-07-04 щодо відповідності зазначених марок акцизного податку для маркування сигарил, включаючи сигарили з відрізаними кінцями, сигарил (тонкі сигари) та сигарет, цигарок з тютюном та його замінниками, кількість штук у пачці - 2 сигарили.
Враховуючи викладене та отримані відповіді від Головного управління ДПС у Львівській області перевіряючими було встановлено, що ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» на господарському об'єкті: автозаправний комплекс з магазином, Кіровоградська обл., Благовіщенський район, с. Великі Трояни, автомагістраль Київ-Одеса км 246+500 (східна сторона) здійснюється зберігання та реалізація тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушено абзац 3 частини 4 статті 11 Закону №481/95-ВР, за що відповідальність передбачена абзацом 19 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР. В подальшому Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області 18.11.2020 винесено податкові повідомлення-рішення № 00002150705 та № 00002140705 про застосування до позивача штрафних санкцій на загальну суму 34 000,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/21127/21. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» зареєстроване як юридична особа 11.10.2018 відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Основним видом діяльності позивача згідно із КВЕД є: 47.30 Роздрібна торгівля пальним.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області на підставі наказу від 28.10.2020 №11428-к проведено фактичну перевірку автозаправного комплексу з магазином ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (ЄДРПОУ 42547705) за адресою: Кіровоградська обл., Благовіщенський район, с. Великі Трояни, автомагістраль Київ-Одеса км 246+500 (східна сторона).
За результатами перевірки складено акт (довідка) фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів, та наявності ліцензій, патентів, свідоцтв від 30.10.2020 року №132/11/11//РРО/42547705 (бланк 000190).
Відповідно до п. 2.2.8 акту перевірки під час проведення контрольної розрахункової операції було придбано 1 (одну) пачку сигарил з фільтром «Marvel» Sweet Cherry, місткістю 20 шт. у пачці, по ціні 60,00 грн., яка маркована маркою акцизного податку з реквізитами: та інші 20/2 13 ААІГ № 417825, виробник ТОВ «Марвел Інтернешнл Тобакко Груп», МРЦ 57,15 грн. та датою виготовлення 12.07.2020. В ході проведеної перевірки по вказаній марці акцизного податку з вказаними реквізитами та марках акцизного податку, якими марковані пачки сигарил «Marvel» Sweet Сherry, місткістю 20 шт., що знаходиться в реалізації в автозаправному комплексі з магазином ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» та які визначені в описі, що додається до акту перевірки, буде направлено запит до Головного управління ДПС у Львівській області з метою з'ясування питання на яку тютюнову продукцію (кількість сигарил в пачках) було обрані вищезазначені марки.
У розділі 3 акту перевірки «Висновок перевірки» зазначено, що при надходженні відповіді від Головного управління ДПС у Львівській області, у разі встановлення, що тютюнові вироби марковані з відхиленням від вимог діючого законодавства України відповідно будуть вжиті заходи згідно норм діючого законодавства.
Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області на підставі вказаного акту перевірки за порушення абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону №481/95-ВР прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 18.11.2020 № 00002150705, згідно з яким до ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» застосовано штрафні (фінансові санкції) в розмірі 17 000,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «С» від 18.11.2020 № 00002140705, згідно з яким до ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» застосовано штрафні (фінансові санкції) в розмірі 17 000,00 грн.
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон №481/95-ВР.
Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.
Згідно з підпунктами 14.1.107, 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів; маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою, пачку (упаковку) тютюнового виробу чи ємність (упаковку) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
Підпунктом 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 ПК України встановлено, що суми податку з урахуванням мінімального акцизного податкового зобов'язання із сплати акцизного податку на тютюнові вироби та ставок податку, діючих відповідно до норм цього Кодексу, виробниками тютюнових виробів сплачуються до бюджету протягом п'ятнадцяти робочих днів після отримання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання податкової декларації. Якщо зазначений строк припадає на день наступного бюджетного року, сума акцизного податку сплачується виробникам тютюнових виробів до закінчення бюджетного року, в якому отримані марки.
За правилами пункту 226.1 статті 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою, пачці (упаковці) тютюнового виробу чи ємності (упаковці) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів (пункт 226.2 статті 226 ПК України).
Пунктом 226.8 статті 226 ПК України встановлено, що кожна марка акцизного податку на тютюнові вироби повинна мати окремий номер та позначення про квартал і рік випуску марки. На марку акцизного податку на сигарети, цигарки та сигарили додатково наноситься кількість штук у пачці (упаковці). Виробники та імпортери тютюнових виробів ведуть облік та звітують про використання марок акцизного податку за видами марок (ТІ - «тютюн імпортний», ТВ - «тютюн вітчизняний») у кількісному виразі.
Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України (пункт 226.3 статті 226 ПК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, відповідно до пункту 20 якого маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції. Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої та тютюнові вироби у випадках, визначених пунктом 226.9 статті 226 ПК України.
Згідно з пунктом 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані, зокрема, алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; сигарети, цигарки та сигарили, що вироблені після 1 січня 2021 року, в яких кількість одиниць у пачці (упаковці) не відповідає кількості одиниць, зазначеній на марках акцизного податку.
Пунктом 226.11 статті 226 ПК України забороняються ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відповідно до частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що законодавцем визначена міра відповідальності у вигляді штрафу саме за виробництво, зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку. При цьому немаркованими вважаються тютюнові вироби, за які не було сплачено або було сплачено не в належному розмірі акцизний податок, або кількість одиниць у пачці (упаковці) не відповідає кількості одиниць, зазначеній на марках акцизного податку.
Метою застосування вищевказаного штрафу є відповідальність за ухилення від сплати акцизного податку.
Разом з тим, суд звертає увагу, що необхідною передумовою застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій є наявність необхідних доказів на підтвердження порушення таким суб'єктом вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Як вбачається з матеріалів справи, Головне управлінням ДПС у Кіровоградській області застосувало до позивача фінансову санкцію на підставі абзацу 19 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР. При цьому у спірних податкових повідомленнях-рішеннях від 18.11.2020 № 00002150705 та № 00002140705 вказано про їх прийняття на підставі акта перевірки від 30.10.2020 року №132/11/11//РРО/42547705 (бланк №000190).
Згідно із пунктом 80.10 статті 80 ПК України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
За змістом пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Довідка перевірки - документ який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
З аналізу положень пункту 86.1 статті 86 ПК України слідує, що у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Проте у випадку невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами перевірки складається довідка.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 86.1 статті 86 ПК України матеріали перевірки - це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід'ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.
Суд звертає увагу на те, що за обставинами цієї справи контролюючим органом складено акт за результатами фактичної перевірки.
При цьому акт перевірки не містить вказівки на конкретні порушення законодавства ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», також відсутні пояснення щодо фактичних обставин, які б вказували на такі порушення (лише йдеться про проведення контрольної розрахункової операції та зняття залишків наявних в магазині тютюнових виробів - сигарил зі складанням реєстру марок акцизного податку).
У свою чергу позивача притягнуто до відповідальності за зберігання та реалізацію тютюнових виробів маркованих марками акцизного податку не встановленого зразка. Висновок про такі порушення акт перевірки не містить. Про це йдеться лише у відзиві на позовну заяву.
Встановлені судом обставини у справі вказують на недотримання контролюючим органом визначеного ПК України порядку проведення фактичної перевірки та оформлення її результатів в частині виявлення порушення статті 11 Закону №481/95-ВР.
Висновки Головне управління ДПС у Кіровоградській області зробило виключно на підставі податкової інформації Головного управління ДПС у Львівській області щодо виданих виробнику запитуваних марок акцизного податку для маркування тютюнових виробів, яка була отримана за межами фактичної перевірки (лист направлено 03.11.2020, відповідь від 06.11.2020 отримана 10.11.2020 при тому, що перевірка закінчена 30.10.2020, про що зазначено в акті перевірки).
Тобто 03.11.2020, вже після завершення перевірки, Головне управління ДПС у Кіровоградській області скерувало до Головного управління ДПС у Львівській області запит № 2395/7/11-28-07-05-13 про надання інформації на який вид продукції (вказати кількість сигарил у пачці) були видані вказані марки акцизного податку відповідно до коду товару згідно з УКТ ЗЕД та суми акцизного податку, сплачену виробником за вказані марки акцизного податку у розрізі кожної марки акцизного податку окремо. До зазначеного листа надано додаток з переліком акцизних марок, якими марковані пачки тютюнових виробів з сигарилами. Кількість сигарил у кожній пачці становить 20 та 25 штук.
Листом від 06.11.2020 № 5335/7/13-01-09-07-04 Головне управління ДПС у Львівській області повідомило про відповідність зазначених марок акцизного податку для маркування сигарил, включаючи сигарили з відрізаними кінцями, сигарил (тонкі сигари) та сигарет, цигарок з тютюном та його замінниками, кількість штук у пачці - 2 сигарили.
Однак, отримана відповідачем після проведення фактичної перевірки податкова інформація сама по собі не могла бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У розглядуваному випадку відповідачем не доведено належними та достовірними доказами порушення позивачем вимог абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону №481/95-ВР, що вказує на протиправність податкового повідомлення-рішення від 18.11.2020 №00002150705, яким до позивача застосовано штрафні фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн., та податкового повідомлення-рішення від 18.11.2020 №00002140705, яким до позивача застосовано штрафні фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн., а тому такі рішення підлягають скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем подано заяву про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 7500,00 грн.
Вирішуючи питання про стягнення відповідних судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 76397938).
При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, зі змісту наданих суду копії договору про надання правничої (правової) допомоги № 11/01/21 від 11.01.2021р. вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» та Адвокатським об'єднанням «ЛЕКС-ГРУП» був укладений договір, предметом якого є надання клієнту правничої допомоги.
11.01.2021р. між вказаними сторонами також було укладено Додаткову угоду №1 до згаданого договору, за змістом якої визначено перелік та вартість послуг з надання правничої (правової) допомоги в адміністративному та судовому оскарженні податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі податкових перевірок ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР».
Згідно зі змістом копії акту наданих послуг №1-17 за вказаним договором від 23.02.2026р. позивач, як замовник послуг, прийняв від Адвокатського об'єднання послуги по наданню правничої (правової допомоги) в судовій справі №640/21127/21 за позовом ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» до Головного управління ДПС в Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь від 18.11.2020 № 00002150705 та № 00002140705, а саме:
- підготовка (написання) та подання до суду позовної заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь від 18.11.2020 №00002150705 та №00002140705 з додатками - витрати часу 6 год., вартість за 1 год./засідання/дію 1250 грн., вартість послуги 7500 грн.
Відповідач клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не надав.
У той же час, суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку іншої сторони.
Аналогічних висновків також дійшла Велика Палата в додатковій постанові від 15.06.2022 у справі №910/12876/19.
Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №815/1479/18, від 15.07.2020 у справі №640/10548/19, від 18.05.2022 у справі №640/4035/20, від 16.06.2022 у справі №380/4759/21.
Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, який полягає в наступному:
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 28.10.2021 у справі №160/15983/20.
Крім того, така ж правова позиція була викладена і в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така ж правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 17 жовтня 2024 року у справі № 580/7963/21.
За таких обставин, враховуючи сталу практику Верховного Суду та її Великої Палати щодо відсутності у суду повноважень на здійснення за власною ініціативою оцінки співмірності заявлених до відшкодування сум витрат на професійну правничу допомогу без наявності відповідного клопотання сторони про це; приймаючи до уваги відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат через їх неспівмірність, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7500,00 грн.
Враховуючи наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС в Кіровоградській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4540 грн. 00 коп., відповідно до ставки судового збору за подання позову майнового характеру, встановленої статтею 4 Закону України «Про судовий збір», та понесені позивачем згідно з платіжними дорученнями №17818 та №17819 від 22.07.2021р.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 134, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2020 №00002150705 та №00002140705 задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 18.11.2020 №00002150705 та №00002140705.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 43995486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (02160, м. Київ, проспект Соборності, буд. 15 каб. 219, код ЄДРПОУ 42547705) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4540 грн. 00 коп. (чотири тисячі п'ятсот сорок гривень 00 копійок) та судові витрати на правову допомогу у розмірі 7500 грн. 00 коп. (сім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
рішення виготовлене та підписане 22.04.2026
Суддя Панченко Н.Д.