22 квітня 2026 року м. Київ справа №640/3660/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2021 року № 000182800706.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням статті 15 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», оскільки податковий орган невірно тлумачить початок, перебіг та закінчення строку ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, господарська діяльність здійснювалась позивачем із дотриманням строків дії ліцензії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/3660/22. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження.
Головним управлінням ДПС в Одеській області подано до суду відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначає, що Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі наказу №4555-п від 01.07.2021 року проведено фактичну перевірку господарського об?єкта, що розташований за адресою: Одеська область, м. Одеса, Суворовський район, вул. Чорноморського козацтва, буд. 96, та який належить суб?єкту господарської діяльності ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР». В ході перевірки встановлено роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідних ліцензій. Враховуючи, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, видані з терміном дії до 21.02.2021 року, реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів 21.02.2021 року призводить до порушення вимог Закону України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Відповідач стверджує, що термін дії ліцензії не поширюється на 21.02.2021 року, так як вона діє до настання вказаної дати.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/3660/22. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Із наявних в матеріалах справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 96.
За результатами проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт фактичної перевірки від 09.07.2021 №13851/26/54/РРО/42547705 (бланк 003643). Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення статті 15 Закону України від 19.12.1995р. № 481 /95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 481/95-ВР).
Відповідно до пункту 2.2.20 акту перевірки в ході перевірки:
- встановлено роздрібна торгівля алкогольними напоями 21.02.2021 через реєстратор розрахункових операції фіскальний № 3000768531 без наявності відповідної ліцензії на загальну суму 2316,00 грн., а саме: ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 15540308202000603 від 20.02.2020 терміном дії з 21.02.2020 до 21.02.2021, а наступна ліцензія № 15540308202100553 від 17.02.2021 термін дії з 22.02.2021 до 22.02.2022;
- встановлено роздрібна торгівля тютюновими виробами 21.02.2021 без наявності відповідної ліцензії на загальну суму 8844,16 грн., а саме ліцензія на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 15540311202000537 від 20.02.2020 терміном дії з 21.02.2020 до 21.02.2021, а наступна ліцензія № 15540311202100531 від 17.02.2021 термін дії з 22.02.2021 до 22.02.2022.
На підставі висновків акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 30.07.2021 № 000182800706, відповідно до якого ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» нараховано штрафні санкції у розмірі 34 000 грн. згідно зі статтею 17 Закону №481/95-ВР.
ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» оскаржило податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку - подана скарга вих. № 12/08-1 від 12.08.2021. Відповідно до рішення про результати розгляду скарги від 24.12.2021 № 29136/6/99-00-06-03-02-06 Державна податкова служба України залишила податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу без задоволення.
ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» не погоджується з висновками перевірки, зазначеними в акті перевірки, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам, а винесене на їх підставі податкове повідомлення- рішення неправомірним, звернулося з даним позовом до суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.
Так, під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки контролюючого органу про те, що позивачем здійснено 21.02.2021 реалізацію підакцизних товарів (алкогольних напоїв та тютюнових виробів) без наявності ліцензії.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон № 481/95-ВР.
Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Частиною двадцятою статті 15 зазначеного Закону №481/95-ВР встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Відповідно до частини двадцять дев'ятої статті 15 Закону №481/95-ВР, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).
Частиною другою статті 17 вказаного Закону №481/95-ВР встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень
Водночас, вимогами Закону №481/95-ВР визначено річний термін дії ліцензій та не встановлено правило щодо початку та закінчення перебігу строку дії ліцензії та порядку його обчислення.
Згідно з частинами першою та другою статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до статті 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 254 ЦК України встановлено, що строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку (частина перша статті 255 ЦК України).
Тобто, вищезгадані правові норми розділяють поняття строк та термін, кожен з яких має своє значення, визначення у часі, перебіг та закінчення. Строком є певний період (відрізок) часу, який може визначатись роками, місцями, тижнями і спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Терміном є певний момент у часі, який визначається, як правило, конкретною календарною датою (визначена дата), або подією, яка має неминуче настати.
Як вбачається із юридичного формулювання частини чотирнадцятої статті 15 Закону №481/95-ВР, вона визначає термін один рік. Відповідно до вище наведених правових норм, роками визначається строк.
Таким чином, практичне застосування цієї статті має визначатися сукупно щодо початку перебігу строку та визначення терміну.
У Законі № 481/95-ВР вживається поняття «термін дії ліцензії» на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, який, відповідно до частини другої статті 252 Цивільного кодексу України, визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Терміни дії даних ліцензій були обмежені повноважним органом з настанням календарного дня - 21.02.2021, шляхом зазначення в них прийменника «до», який в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.
Згідно з частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16.05.1972, яка набрала чинності для України з 28.04.1983, - строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі (dies a quo) і спливають опівночі (dies ad quem). За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.
Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.
Таким чином, термін ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями визначається вказівкою на календарну дату, тобто конкретний день, який чітко зазначений у ліцензії.
Судом встановлено, що позивач мав ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 15540308202000603 від 20.02.2020 терміном дії з 21.02.2020 до 21.02.2021 та на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 15540311202000537 від 20.02.2020 терміном дії з 21.02.2020 до 21.02.2021.
Суд вказує, що термін дії зазначених ліцензій встановлений повноважним органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення. При цьому, дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв'язку з чим така прийменникова конструкція чітко вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що строк дії дозвільного документа, протягом якого суб'єкт може провадити відповідну господарську діяльність, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку, який визначений у спеціальному дозволі, тобто о 23:59 годині останнього дня визначеного строку.
Оскільки контролюючим органом в ліцензії самостійно зазначено кінцеву календарну дату дії «до 21.02.2021», то в діях позивача відсутні порушення вимог Закону №481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу підакцизних товарів (алкогольних напоїв та тютюнових виробів) в останній день чинності ліцензії 21.02.2021 року.
Також варто зазначити, що по закінченню строку дії наведених ліцензій позивач отримав нові ліцензії від 17.02.2021р. № 15540308202100553, № 15540311202100531, де податковий орган самостійно визначив строк їх дії з 22.02.2021 до 22.02.2022, тобто, з наступного дня, що наступає після дня закінчення терміну дії попередніх ліцензій.
З огляду на викладене та з урахуванням наведеного граматичного аналізу вжиття в ліцензії її кінцевої дати дії «до 21.02.2021» та положень Конвенції, суд приходить до висновку про те, що позивачем не було допущено порушень вимог Закону №481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу підакцизного товару (алкоголю та тютюну) в останній день чинності ліцензій - 21.02.2021 до 24:00 год.
Відповідний правовий висновок узгоджується і з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25.04.2018р. у справах №803/350/17, №815/4720/16, які є релевантними і до правовідносин у даній справі в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України
Щодо доводів відповідача про те, що прийменник «до» має синтаксичне тлумачення, саме як подія перед певним явищем, суд зауважує наступне.
Міністерство юстиції України опублікувало лист від 15.06.2020 №26245/14036-33-20/8.1.2 «Щодо неоднакового застосування прийменників «до» і «по» на позначення кінцевої календарної дати та прийменника «до» в поєднанні з числівниково-іменниковою формою», визначивши, що відповідно до частини другої статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно з частиною другою статті 252 зазначеного Кодексу термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
В листі зазначено, що досить часто для визначення терміну з календарною датою вживаються прийменники «до» або «по». При цьому законодавство не містить правил, якими варто керуватися при визначенні терміну у разі такого формулювання.
Водночас в науковій літературі зазначається, що для позначення початкової і кінцевої дати, тобто певного періоду часу, у документах прийменник «з» треба вживати в парі з прийменником «до».
Інколи, щоб увиразнити входження певної дати до встановленого терміну, додають прислівник «включно». Проте його вживання поряд з останньою датою недоречне.
Прийменники «до» і «по» визначають кінцеву календарну дату чинності чи виконання чого - небудь, проте вони розрізняються сферами свого використання: «до» закріплений за офіційно-діловим стилем, а «по» - за розмовним.
Отже, в офіційному вжитку для визначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь потрібно вживати лише прийменник «до».
Щодо терміну дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13 червня 2018 року у справі № 815/1298/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 814/4170/15 зазначено: «дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв'язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь».
Отже, суд вважає, що у даному випадку прийменник «до» поряд із визначеною датою до 21.02.2021, стосується визначення саме терміну ліцензії, - на позначення кінцевої календарної дати чинності або необхідності здійснити певну дію у розумінні «включно».
За таких обставин, суд приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для застосування до позивача фінансових санкцій за здійснення ним 21 лютого 2021 року роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, а тому спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши за критеріями, визначеними у частині 2 статті 2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, оспорюваного податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафу в розмірі 34000,00 грн., суд приходить до висновку, що обставини, що слугували підставами для його прийняття, є неправомірними та не обґрунтованими, спростовуються вище наведеними доказами, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
А отже, судом встановлено, що відповідачем при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафу в розмірі 34000,00 грн., були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання його протиправним та скасування.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2021 року № 000182800706р. підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Що стосується заяви позивача про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 7500,00 грн., то такі судові витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню судом до 5000,00 грн. з урахуванням клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи - частина 3 статті 132 наведеного Кодексу.
За приписами частини 3, частини 4 та частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом для справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 наведеної статті).
Так, зі змісту наданих суду копії договору про надання правничої (правової) допомоги №10/01/22 від 10.01.2022р. вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» та Адвокатським об'єднанням «ЛЕКС-ГРУП» був укладений договір, предметом якого є надання клієнту правничої допомоги.
20.01.2022р. між вказаними сторонами також було укладено Додаткову угоду №1 до згаданого договору за змістом якої визначено перелік та вартість послуг з надання правничої (правової) допомоги в адміністративному та судовому оскарженні податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі податкових перевірок ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР».
Згідно зі змістом копії акту наданих послуг №1-36 за вказаним договором від 23.02.2026р. позивач, як замовник послуг, прийняв від Адвокатського об'єднання послуги по наданню правничої (правової допомоги) в судовій справі №640/3660/22 за позовом ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2021р. №000182800706, а саме:
- підготовка (написання) та подання до суду позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2021 року №000182800706, витрати часу 6 год., вартість за 1 год./засідання/дію 1250 грн., вартість послуги 7500 грн.
На згадану вище заяву про стягнення витрат на правову допомогу 02.03.2026р. відповідачем було подане клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому, вважаючи згадані витрати завищеними, відповідач на підставі частини 6 та частини 7 статті 134 КАС України просив їх зменшити до одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2022 року - до 2481 грн.
Проаналізувавши вищенаведені норми процесуального законодавства, умови договору та додаткової угоди до договору про надання правової допомоги, а також зміст наданих послуг за вищенаведеними доказами, суд приходить до висновку, що обсяг і розмір наданих Адвокатським об'єднанням послуг в межах даної справи у загальній сумі 7500,00 грн. не відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, оскільки предмет позову не є складним з урахуванням наявної сталої правової позиції, зокрема і Верховного Суду, з даного питання, тому вартість послуг є завищеною, а відповідно не є співмірною, оскільки спір стосується лише суми штрафу у розмірі 34000,00 грн., яка не є значною, тому, з урахуванням незгоди відповідача із розміром витрат на правничу допомогу, викладеною у наведеному вище клопотанні, такі судові витрати на правову допомогу підлягають зменшенню судом до 5000,00 грн.
Також, зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 5000 грн., судом враховується і те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Тобто, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 27.11.2019р. у справі №160/3114/19, яка підлягає застосуванню адміністративним судом відповідно до положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме сума судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн. підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідно до вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС в Одеській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481 грн. 00 коп. згідно зі ставкою судового збору за подання позову майнового характеру, встановленої статтею 4 Закону України «Про судовий збір», понесені позивачем згідно з платіжним дорученням № 1133 від 17.01.2022р.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 134, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2021 року № 000182800706 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 30.07.2021 року № 000182800706.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, Одеська область, місто Одеса, вул. Семінарська, будинок 5, код ЄДРПОУ 44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (02160, м. Київ, проспект Соборності, буд. 15 каб. 219, код ЄДРПОУ 42547705) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481 грн. 00 коп. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок) та судові витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп. (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
рішення виготовлене та підписане 22.04.2026
Суддя Панченко Н.Д.