23 квітня 2026 рокуСправа №160/21889/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рищенко А. Ю.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ - МАРКЕТ" (Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 40, 49031 ЄДРПОУ 30487219) до Одеської митниці (м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-«А», 65078 ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення,-
29.07.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 28.07.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-маркет» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-«А», код ЄДРПОУ 44005631) про коригування митної вартості товарів від 11.04.2025 року №UA500500/2025/000184/2;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-«А» код ЄДРПОУ 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.04.2025 року №UA500500/2025/000304.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем для митного оформлення товару було надано всі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом (за ціною договору). Позивач вважає, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано прийнято спірні рішення, оскільки наведені у них зауваження щодо поданих документів не впливають на правильність визначення митної вартості за ціною договору, є формальними та були спростовані наданими поясненнями та додатковими документами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 року відкрито провадження у справі №160/21889/25 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
25.08.2025 року від Одеської митниці до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач наполягав на правомірності оскаржуваних рішення про коригування митної вартості та картки відмови, посилаючись на наявність розбіжностей у поданих позивачем документах, ненадання декларантом на вимогу митного органу всіх необхідних додаткових документів, що унеможливило визнання заявленої митної вартості за основним методом та стало підставою для застосування резервного методу.
26.08.2025 року від представника “АТБ-маркет» до суду надійшла відповідь на відзив де зазначив, що відповідач не подав будь-якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.
29.08.2025 року від Одеської митниці до суду надійшло заперечення щодо відповіді на відзив, в якому виловлена правова позиція аналогічна у відповіді на відзив.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року клопотання Одеської митниці про розгляд справи №160/21889/25 у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін залишено без задоволення.
10.09.2025 року від представника “АТБ-маркет» до суду надійшла заява про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи, в якій представник позивача просить суд стягнути із Одеської митниці (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-«А», код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань цього суб'єкта владних повноважень витрати на професійну правничу допомогу, пов'язану із розглядом справи №160/21889/25 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді в сумі 10 000 грн. (десять тисяч гривень).
12.09.2025 року від Одеської митниці до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому відповідач просить суд зменшити ТОВ “АТБ-маркет» витрати на професійну правничу допомогу. Відповідач вказує, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.
Згідно з положеннями ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступні обставини.
11.04.2025 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “АТБ-маркет» надало до Одеської митниці митну декларацію №25UA500500011689U4, зокрема, на наступний товар:
- Товар № 1 Взуття на підошві та з верхом з пластмаси, союзка якого має один чи кілька вирізаних отворів: - арт.GW1002 Босоніжки жіночі - 5472 пар. Торговельна марка: нема даних. Виробник: NINGBO GLOBALWAY IMP.& EXP. CO., LTD. Країна виробництва: CN. Код: 6402993900;
- Товар № 2 Білизна столова з синтетичних матеріалів: - арт.GW0793 Підставка під гаряче - 17424 шт. Торговельна марка: нема даних. Виробник: NINGBO GLOBALWAY IMP.& EXP. CO., LTD. Країна виробництва: CN. Код: 6302539000.
Митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, становить 685 677,39 грн. (16 561,02 дол. США), що складається з ціни товару за контрактом та витрат на транспортування і страхування. Ця вартість була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).
Для митного оформлення позивачем були подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України, а саме:
1. декларація митної вартості Декларація митної вартості 1401;
2. зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності № 3477-NG/CN від 27.12.2019 р. 4104 Специфікація № 218 NG від 17.01.2025 р. 4103
3. рахунок-фактура (інвойс) № HY3-ATB250103 від 17.01.2025 р. 0380;
4. якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару 3001;
5. за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не подавалися;
6. транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів Автотранспортна накладна № 4734 від 09.04.2025 р. 0730 Коносамент № GSZS0202801 від 23.01.2025 р. 0705 Рахунок № ТФ11 від 11.04.2025 р. 3004 Рахунок № ТФ12 від 11.04.2025 р. 3004 Рахунок № ТФ13 від 11.04.2025 р. 3004;
7. копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню копія імпортної ліцензії не надавалася - імпорт товару не підлягає ліцензуванню;
8. якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування 4200 Заява про страхування на окреме перевезення вантажу № 23613 від 24.01.2025 р. 3008 Додатково разом з митною декларацією надавалися наступні документи: - пакувальний лист б/н від 17.01.2025 р.; - декларація про походження товару № HY3-ATB250103 від 17.01.2025 р.
11.04.2025 р. відповідач, направив позивачу повідомлення наступного змісту (ідентифікатор повідомлення 5865e794-62d1-4dc7-88f2-c25371a4cafd: «Повідомлення від митниці декларанту: РОЗДІЛ ІІІ. МИТНА ВАРТІСТЬ ТОВАРІВ ТА МЕТОДИ ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ, глави 8, 9, ст.49-64 МКУ, наказ Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», інші нормативно-правові акти з питань митної справи. До митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (далі-Контракт) від 27.12.2019 № 3477-NG/CN, специфікація №218 NG від 17.01.2025 та додаткова угода від 27.12.2024 №5 до нього, рахунок-фактура (інвойс) від 17.01.2025 № HY3-ATB250103 та інші документи. Керуючись положеннями частини п'ятої статті 54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості товару. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди). Відповідно до частини 2 статті 58 МКУ та у відповідності з пунктом 2 частини 2 статті 52 МКУ, декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Однією з форм митного контролю відповідно до частини першої статті 336 МКУ, є перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 МКУ надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України. У відповідності до вимог статті 54 МКУ здійснюється контроль заявленої декларантом митної вартості товарів, перевірка числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За результатом аналізу наданих декларантом документів митного оформлення встановлено наступні розбіжності та невідповідності: 1) а саме розділом 4 Контракту зазначено, що разом з товаром продавець повинен засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення (п.4.2.6), які на розгляд не надавалася. 2) Рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 11.04.2025 № ТФ11, №ТФ12, №ТФ13 містять посилання на договір №88190 від 09.04.2019, який відсутній в наданих до митного оформлення документах. В коносаменті від 23.01.2025 № GSZS0202801 зазначено судно «MSC AMBRA» проте в митній декларацій в графі 21 «транспортний засіб на кордоні» вказано судно «HARRISON» в рахунках на оплату транспортно - експедиційних послуг від 11.04.2025 № TФ11, № ТФ12, № ТФ12 не вказано вантажно -розвантажувальні роботи в процесі перевантаження на інше судно, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення даної складової митної вартості товару. 3) В специфікації №218 NG від 17.01.2025 до Контракту зазначено, що оплата за товар повинна бути протягом 30 днів після отримання копій документів. Проте, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару на розгляд не надано. Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ зобов'язуємо протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст.254 МКУ).
У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
У відповідь на повідомлення відповідача позивач листом від 11.04.2025 р. № 1104/1 надав відповідачу пояснення щодо зауважень, які виникли у відповідача до поданих документів, а також:
- копію прайс-листа виробника товару № б/н від 03.01.2025 р.;
- копію комерційної пропозиції від 08.01.2025 р.; - Swift № б/н від 14.03.2025 р.;
- копію митної декларації країни відправлення № 310120250519612397 від 20.01.2025 р.; - копію коносаменту № GSZS0202801 від 23.01.2025 р.;
- копію заявки на перевезення вантажу морським транспортом № 87277/334273_11 від 24.01.2025 р.
При цьому, відповідно до положень ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України позивач протягом 80 днів з дня випуску Товару надав відповідачу разом із заявою за вих. № ВІЗ-2025-0064 від 19.06.2025 р.: копію виписки з бухгалтерської документації (Картка рахунку: 63.2 на 03.06.2025 р.); копію swift б/н від 14.03.2025 р., що підтверджує оплату товару; експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-760/1 від 12.06.2025 р.; копію митної декларації країни відправлення № 310120250519612397 від 20.01.2025 р.; повторно прайс-лист виробника товару б/н від 03.01.2025 р. (копія); копію комерційної пропозиції від 08.01.2025 р.; банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжні інструкції № 609361 від 28.04.2025 р., № 609356 від 28.04.2025 р., № 609349 від 28.04.2025 р.; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТФ11, № ТФ12, № ТФ13 від 11.04.2025 р. від ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" до Договору транспортного експедирування № 88190 від 09.04.2019 р. (копії); копію платіжного доручення в іноземній валюті № 999 від 13.03.2025 р.; копію заявки на перевезення вантажу морським транспортом № 87277/334273_11 від 24.01.2025 р.; копію коносаменту № GSZS0202801 від 23.01.2025 р.
Проте, 11.04.2025 р. відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2025/000184/2, і, в результаті такого незаконного коригування сума переплати митних платежів склала 187 632,47 грн. Так, відповідач повідомив, що митна вартість по товару:
- № 1 Взуття на підошві та з верхом з пластмаси, союзка якого має один чи кілька вирізаних отворів: - арт.GW1002 Босоніжки жіночі - 5472 пар. Торговельна марка: нема даних. Виробник: NINGBO GLOBALWAY IMP.& EXP. CO., LTD. Країна виробництва: CN. Код: 6402993900 - скоригована за резервним 6-им методом і визначена на рівні 3,9900 дол. США за одиницю.
- № 2 Білизна столова з синтетичних матеріалів: - арт.GW0793 Підставка під гаряче - 17424 шт. Торговельна марка: нема даних. Виробник: NINGBO GLOBALWAY IMP.& EXP. CO., LTD. Країна виробництва: CN. Код: 6302539000 - скоригована за резервним 6-им методом і визначена на рівні 4,6200 дол. США за одиницю.
Через дане рішення 11.04.2025 р. відповідачем було направлено позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000304.
Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товарів, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 Митного кодексу України).
Частиною 1 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/ або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
В рішенні №UA500500/2025/000184/2 відповідачем зазначені підстави, у зв'язку з якими відповідачем відмовлено у митному оформленні Товару за заявленою декларантом митною вартістю та проведено коригування митної вартості Товару.
Проте, жодна із вказаних у рішенні №UA500500/2025/000184/2 підстав не відповідає випадкам, встановленим ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, які надають митному органу право на проведення коригування митної вартості, що підтверджується нижченаведеним.
Щодо зазначеної митним органом підстави: «1) розділом 4 Контракту зазначено, що разом з товаром продавець повинен засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення (п.4.2.6), які на розгляд не надавалася».
Позивач того ж дня листом за вих. № 1104/1 від 11.04.2025 р. та разом із заявою за вих. № ВІЗ-2025-0064 від 19.06.2025 р. надав відповідачу копію митної декларації країни відправлення № 310120250519612397 від 20.01.2025 р.
Щодо перекладу митної декларації на українську мову, суд зазначає наступне.
Статтею 254 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
51 Правилом Процедури Генеральної асамблеї ООН, до якої входить Україна, передбачено, що «арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська мови є офіційними та робочими мовами Генеральної Асамблеї, її комітетів та підкомітетів». Таким чином, декларант не повинен був надавати, а контролюючий орган витребувати переклади документів. митної декларації країни відправлення з китайської, оскільки митна декларація мала бути складена китайською мовою, тобто мовою міжнародного спілкування. Тому, вимоги надати переклад митного документу з китайської також є незаконними та безпідставними.
Щодо зазначеної митним органом підстави: «2) Рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 11.04.2025 № ТФ11, №ТФ12, №ТФ13 містять посилання на договір № 88190 від 09.04.2019, який відсутній в наданих до митного оформлення документах. В коносаменті від 23.01.2025 № GSZS0202801 зазначено судно «MSC AMBRA» проте в митній декларацій в графі 21 «транспортний засіб на кордоні» вказано судно «HARRISON» в рахунках на оплату транспортно - експедиційних послуг від 11.04.2025 № TФ11, № ТФ12, № ТФ12 не вказано вантажно - розвантажувальні роботи в процесі перевантаження на інше судно, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення даної складової митної вартості товару».
Позивач повідомляв відповідачу в листі від 11.04.2025 р. та у заяві від 19.06.2025 р., що зазначене в коносаменті №GSZS0202801 від 23.01.2025р. судно «MSC AMBRA 502W» є великим океанським контейнеровозом, який не заходить у морський простір. Для доставки контейнера до порта в Чорноморську було використане фідерне судно «HARRISON / 512N», яке використовується для перевезення контейнерів між невеликими портами. В рахунках на оплату транспортно - експедиційних послуг від 11.04.2025 № ТФ11, №ТФ12, №ТФ13 не вказано вантажно-розвантажувальні роботи в процесі перевантаження з океанського контейнеровоза на фідерне судно, оскільки це вже включено в складову вартості морського перевезення за маршрутом Нінгбо (Китай) - Чорноморськ (Україна) та морська лінія цю вартість не відокремлює. А отже є можливість перевірити правильність визначення такої складової митної вартості товару, як витрати на транспортування.
Щодо зазначеної митним органом підстави: «3) В специфікації №218 NG від 17.01.2025 до Контракту зазначено, що оплата за товар повинна бути протягом 30 днів після отримання копій документів. Проте, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару на розгляд не надано».
Позивач разом із листом № 1104/1 від 11.04.2025 р. надав відповідачу на підтвердження оплати товару swift б/н від 14.03.2025 р., а разом із заявою № ВІЗ-2025-0064 від 19.06.2025 р. надав виписку з бухгалтерської документації ї (Картка рахунку: 63.2 на 03.06.2025 р.) та платіжне доручення в іноземній валюті № 999 від 13.03.2025 р.
Крім цього, документи, які підтверджують митну вартість, у тому числі документи які підтверджують фактичне перерахування грошових коштів, жодних розбіжностей не мають.
Факт надсилання платіжного документу (swift від 14.03.2025 р.) підтверджується Одеською митницею в рішенні про коригування митної вартості. Також слід зазначити, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до увагу при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 року №815/2731/18.
Отже, фактична оплата або не оплата за отриманий позивачем товар не впливає на його митну вартість.
Таким чином, у відповідача була можливість визначити митну вартість товару.
Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Суд зазначає, що розбіжності були відсутні, так само як і ознаки підробки або не всі відомості. Проте, декларант надав митному органу документи, згідно запиту, а саме:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається - жодних договорів із третіми особами не укладалося;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) - платежі третім особам на користь продавця не здійснювалися;
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) - оплата комісійних винагород не здійснювалася;
4) виписку з бухгалтерської документації - Картка рахунку: 63.2 на 03.06.2025 р. - надавалася разом із заявою від 19.06.2025 р. за вих. № ВІЗ-2025-0064;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів - жодних інших договорів, окрім договору на поставку, не укладалося;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару - прайс-лист б/н від 03.01.2025 р. від продавця оцінюваних товарів надавали разом з Листом № 1104/1 від 11.04.2025 р. та повторно разом із заявою від 19.06.2025 р. за вих. № ВІЗ-2025-0064;
7) копію митної декларації країни відправлення - надавалася експортна декларація №310120250519612397 від 20.01.2025 р. разом із Листом № 1104/1 від 11.04.2025 р. та повторно разом із заявою від 19.06.2025 р. за вих. № ВІЗ-2025-0064;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини - разом із заявою від 19.06.2025 р. за вих. № ВІЗ-2025-0064 було надано Експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-760/1 від 12.06.2025 р.
Враховуючи вищезазначене, а також враховуючи документи, які додатково надавалися, вважаємо, що складові митної вартості визначені вірно. Будь-які інші витрати зазначені у ч.10 ст. 58 МКУ покупцем понесені не були.
Відповідно до частини 3 ст. 55 Митного кодексу України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Наказом міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів, правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. У відповідності із зазначеним порядком, в графі 33 рішення «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалась митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту), а також перелік документів, що повинні підтвердити ті обставини, що викликали сумнів у достовірності наданої інформації.
У рішенні №UA500500/2025/000184/2 відповідачем не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, необґрунтовано визначення митної вартості товару за другорядними методами, за резервним методом.
Так, у рішенні №UA500500/2025/000184/2 відповідач зазначив наступне. «У митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статті 59 МКУ неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних товарів. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) - за резервним методом. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить: по товару 1- 3,99 дол.США/за пару ( МД від 18.03.2024 № UA209230/2024/024159) ніж заявлено декларантом 1,5811 дол.США/за пару; по товару 2 - 4,62 дол.США/кг нетто (МД від 28.03.2025 № UA500500/2025/010065) ніж заявлено декларантом 4,1422 дол.США /кг нетто».
Суд вважає, що у рішенні №UA500500/2025/000184/2 відповідач не конкретизував підстави незастосування попередніх методів. Загальні посилання на норми Митного кодексу України щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є належним обґрунтуванням прийнятого Відповідачем рішення №UA500500/2025/000184/2. Відсутність в митниці інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами не є належною підставою для незастосування методів визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а відсутність у митниці необхідних документів не є належною підставою для незастосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. Отже, наведені у Рішенні доводи Відповідача не є належним обґрунтуванням для застосування резервного методу при визначенні митної вартості товару та доказом неможливості застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості відповідно до вимог Митного кодексу України.
За таких обставин митницею не дотримано вимоги щодо послідовності застосування методів визначення митної вартості та вимоги ст. 55 Митного кодексу України щодо змісту рішення про коригування митної вартості товару.
Також необхідно зазначити, що митний орган у рішенні про коригування митної вартості визначає митну вартість товарів з урахуванням рівнів митної вартості товару, раніше визначеної митним органом по товару №1 за МД від 18.03.2024 №UA209230/2024/024159 та по товару № 2 за МД від 28.03.2025 № UA500500/2025/010065, але залишається невідомим, і в рішенні відсутня інформація, що за цією декларацією відбулося митне оформлення такого ж самого товару, з такими ж характеристиками, і що митна вартість цього товару не була відкоригована, коригування не оскаржувалося і немає рішення суду, яке набрало законної сили.
Крім цього, МД від 18.03.2024 № UA209230/2024/024159, яка була взята за основу для митного коригування товару №1 не відповідає принципу, згідно якого за основу для визначення митної вартості товару береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, адже вищевказана МД датована березнем 2024 р., в той час як позивач ввозив товар у квітні 2025 р.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України позивачем протягом 80 днів з дня випуску Товару до відповідача було надано заяву за вих. № ВІЗ-2025-0064 від 19.06.2025 р. щодо підтвердження митної вартості товару заявленої позивачем та про скасування рішення №UA500500/2025/000184/2 з поясненнями та наданням додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
За результатами розгляду додатково наданих позивачем документів, відповідач не знайшов підстав для скасування прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, про що повідомив позивача листом №7.10-3/28-05- 02/13/10082 від 30.06.2025 р.
Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Згідно з ч.1 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.04.2025 року №UA500500/2025/000184/2 та картка відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.04.2025 року №UA500500/2025/000304 - є протиправними та належать до скасування.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 4845 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 4845 грн. підлягає стягненню з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 640/2076/19 зазначено, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, безвідносно до наявності в матеріалах справи відповідних платіжних документів. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 і постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20.
В обґрунтування понесених витрат представником позивача подано до суду: копію довіреності від 01.01.2025 року №01/01/25-НШ; копію договору №08/02-19/1 від 08.02.2019 року про надання правової (правничої) допомоги; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 14.04.2003 року відносно адвоката Гусак Юлії Вікторівни; копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Адвокатського об'єднання «Альянс»; копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-маркет»; копію акту здавання-приймання наданих послуг від 31.07.2025 року до договору №08/02-19/1 від 08.02.2019 року про надання правової (правничої) допомоги; копію акту здавання-приймання наданих послуг від 31.08.2025 року до договору №08/02-19/1 від 08.02.2019 року про надання правової (правничої) допомоги; копію детального опису робіт (надання послуг) від 09.09.2025 року, виконаних адвокатом АО «Альянс» у рамках договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019 року з урахуванням додаткової угоди №01/07/25 від 01.07.2025 року на загальну суму 10 000 грн.; копію додаткової угоди №01/07/25 від 01.07.2025 року до договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019 року; копію платіжної інструкції №420266 від 03.09.2025 року на суму 1 000 000 грн.; копію платіжної інструкції №75322 від 06.08.2025 року на суму 1 000 000 грн.; копію протоколу про виконання робіт (надання послуг) Адвокатським об'єднанням «Альянс» в суді першої інстанції у справі №160/21889/25.
Таким чином, представник позивача зазначає, що загальна вартість наданих послуг становить 10 000 грн., а тому просить суду стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в повному обсязі.
Суд звертає увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку, тому, суд вважає, що заявлений позивачем до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню. На думку суду, обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, враховуючи, що вказана справа є типовою та незначної складності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 7000 грн. Аналогічні висновки щодо необхідності застосування критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №200/14113/18-а.
Відтак, на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Одеської митниці.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-маркет» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-«А», код ЄДРПОУ 44005631) про коригування митної вартості товарів від 11.04.2025 року №UA500500/2025/000184/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-«А» код ЄДРПОУ 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.04.2025 року №UA500500/2025/000304.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 30487219) за рахунок бюджетних Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 4845 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок п'ять гривень).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-маркет» (код ЄДРПОУ 30487219) за рахунок бюджетних Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7000 грн. (сім тисяч гривень).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. Ю. Рищенко