23 квітня 2026 рокуСправа №160/864/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рищенко А. Ю.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "РТК"(вул. Виконкомівська, 7, оф.51, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49001, код ЄДРПОУ 41572243) до Запорізької митниці (вул. Сергія Синенка, 12, м. Запоріжжя, Запорізька обл., Запорізький р-н, 69041, код ЄДРПОУ 44005647) про визнання протиправним та скасування рішення,-
15.01.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 14.01.2026 року через систему “Електронний суд» позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "РТК" до Запорізької митниці, в якій позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA112030/2025/000007/2 від 16 липня 2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем з метою митного оформлення товарів подано до митного органу митну декларацію та документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів. Під час декларування товарів позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України (далі МК України). Вказує, що в оскаржуваному рішенні митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів наявні у позивача та надані під час митного оформлення товарів. З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржуване ним рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню судом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 року відкрито провадження у справі №160/864/26 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
09.02.2026 року від Запорізької митниці до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що під час здійснення Запорізькою митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.
Окрім того, 09.02.2026 року від Запорізької митниці до суду надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Вирішуючи дане клопотання, суд враховує наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Тож, відповідно до ч. 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
ЄСПЛ вказав на те, що відмову в проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
В даному випадку кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов'язками, визначеними ст. 44 КАС України із урахуванням норм, передбачених главою 10 "Розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження" КАС України.
Відповідач не навів обґрунтованих підстав того, що справа не може бути розглянута без попереднього усного заслуховування пояснень сторін щодо суті спору.
Бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.
Проаналізувавши матеріали позовної заяви, беручи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, суд не вбачає необхідності надання пояснень представниками сторін у зазначеній справі, а тому дійшов висновку, що підстави для її розгляду за участю сторін відсутні. У зв'язку з чим відсутні і підстави для задоволення клопотання Запорізької митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з положеннями ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступні обставини.
10.10.2023 року між фірмою “REFRACTORY TRADING HOUSE LLC» та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “РТК» (далі - позивач) укладено контракт № 07/2023.
14.03.2025 року між фірмою “REFRACTORY TRADING HOUSE LLC» та позивачем укладено Додаток № 29 до контракту № 07/2023 від 10.10.2023.
Відповідно до п. 1 Додатку № 29 Продавець продає Покупцеві Товар, країна походження Китай, загальною вартістю двадцять п'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять доларів США, 00 центів. Покупець виконує 100 % передоплату на банківський рахунок Продавця Товар постачається на умовах CIF Гдиня/Гданськ, що вказано у супровідних документах на товар. Строк поставки Товару складає 120 днів від дати передоплати.
16.07.2025 року для проведення митного оформлення поставленого товару, позивачем до Запорізької митниці (далі - відповідач) подано оформлену в електронному вигляді митну декларацію МД № 4936 якій присвоєно № 25UA112030001754U4.
У митній декларації позивачем зазначено про основний метод визначення митної вартості. Для підтвердження заявленої митної вартості позивачем надано належні та достатні документи для підтвердження обраного позивачем методу визначення митної вартості, які додаються до позовної заяви.
16.07.2025 року позивач отримав від відповідача повідомлення. Вказане повідомлення містило посилання не невідповідність документів позивача та необхідність надання документів.
16.07.2025 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA112030/2025/000007/2 та картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112030/2025/000099.
16.07.2025 року позивач подав відповідачу нову митну декларацію №25UA112030001781U0, яку прийнято до митного оформлення.
22.08.2025 року позивач звернувся до Запорізької торгово-промислової палати з заявою № 224 на проведення цінової експертизи умов угоди постачання товарів.
22.08.2025 року позивач звернувся до Державного підприємства “ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» з заявою № 225 на проведення цінової експертизи умов угоди постачання товарів.
У заявах № 224 від 22.08.2025 та № 225 від 22.08.2025 позивач просив Запорізьку торгово-промислову палату та Державне підприємство “ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» провести цінову експертизу та підтвердити рівень цін зовнішньоекономічного №07/2023 від 10.10.2023, укладеного між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «РТК» (Україна) та компанією REFRACTORY TRADING HOUSE LLC (США) на поставку товару - карбід кремнію, країна походження - Китай, на умовах поставки CIF Гдиня/Гданськ (ІНКОТЕРМС), в асортименті та за ціною згідно з додатком № 29 від 14.03.2025 до зазначеного Контракту. Поставка здійснювалася двома партіями: 20.06.2025 - 22 біг бега та 16.07.2025 - 3 біг бега.
28.08.2025 року Запорізька торгово-промислова палата надала позивачу висновок №ОИ-3344, відповідно до якого, з урахуванням умов Контракту № 07/2023 від 10.10.2023 (додаток № 29 від 14.03.2025), характеристик товару і країни походження, вищевказана контрактні ціни на карбіт кремнію в асортименті, на умовах поставки CIF Гдиня/Гданськ, Польща, відповідають поточній кон'юнктурі ринку.
09.09.2025 року Державне підприємства “ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» надала позивачу висновок № 03/616-1, відповідно до якого, контрактна ціна карбіду кремнію, що постачався згідно з Додаток № 29 від 14.03.2025 не суперечить наявним ціновим даним при експорті подібної продукції з Китаю і відповідає ціновій політиці виробника.
Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товарів, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 336 МКУ митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 МКУ надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 246 МКУ порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
З метою визначення порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ розроблено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2012 року за № 1360/21672 (далі - Порядок № 631).
Відповідно до п. 4.5 Розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення МД виконуються відповідні митні формальності, серед іншого: 4.5.10. Перевірка правильності визначення митної вартості товарів.
Відповідно до положень розділів III, XI МКУ, Порядку № 684, та Керівництва з контролю митної вартості Всесвітньої митної організації розроблені Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені Наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Наказ від 01.07.2021 № 476).
Відповідно до п. 2.1. та п. 2.2 Розділу 2 Наказу від 01.07.2021 № 476 визначено дії посадових осіб митних органів при роботі з аналізу, виявлення та оцінки ризиків, які здійснюють контроль за правильністю визначення митної вартості товарів.
При перевірці правильності визначення митної вартості товару, за результатом аналізу надісланих до митного оформлення документів, посадовою особою митниці на адресу декларанта направлено електронне повідомлення та зазначено про наступне.
Відповідно до Угоди про застосування ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ) за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (ст.17 та додаток III, параграф 6 Угоди).
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості товару.
Пунктом 2 ч. ст. 52 МКУ визначено, що декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Однією з форм митного контролю відповідно до ч. 1 ст. 336 МКУ є перевірка документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 МКУ надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України. Статтею 337 МКУ визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 МКУ подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МКУ.
Відповідно до ч. 8 ст. 264 МКУ з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант та митний представник несуть відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
За результатами перевірки встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (ч. 3 ст. 53 МКУ), а саме.
Відповідно до наданих до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 27.03.2025 № 230120250015542769 та страхового полісу від 02.04.2025 № 11018033902926010167 ціна товару на умовах поставки CIF складає 985 USD/т, натомість відповідно до додатку від 14.03.2025 № 29 до контракту від 10.10.2023 № 07/2023 ціна товару на тих самих умовах поставки (CIF) складає 1035,00 USD/т. В сертифікаті про походження товару від 02.04.2025 № 25C620120099/00891 наявне посилання на інвойс ВRHK 25012 від 26.03.2025, який до митного оформлення надано, але в ньому наявні ознаки підчищення числових значень ціни та вартості товару у відповідних місцях заповнення інвойсу. Також реквізити вказаного документа зазначені в копії митної декларації країни відправлення від 27.03.2025 № 230120250015542769 як номер контракту. Зазначене не дозволяє перевірити розрахунок числових значень складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У сертифікаті про походження товару від 02.04.2025 № 25C620120099/00891 відправником вказаний GUANGZHOU XINFA IMPORT AND EXPORT CO., LTD CHINA через «BAN RUI (HONG KONG) INTERNATIONAL TRADING CO., LTD». Згідно наданої до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 27.03.2025 № 230120250015542769 відправником та виробником товару є ТОВ «Чжимухе Трейдинг» (Сhenzhen Zhimuhe Trading Co. Ltd» (відповідно до перекладу наданого декларантом), а згідно наданого до митного оформлення коносамента від 29.03.2025 № ONEYLY5RR2162800 та рахунку від 14.03.2025 № 29-14032025 відправником та виробником відповідно є «BAN RUI (HONG KONG) INTERNATIONAL TRADING CO., LTD». Місцем відправлення у коносаменті зазначено порт LIANYUNGANG (Китай), що знаходиться більш ніж за 2000 км від адреси відправника «BAN RUI (HONG KONG) INTERNATIONAL TRADING CO., LTD». Виходячи з цього до поставки товару можуть бути причетні більш ніж одна третя особа (окрім продавця Refractory Trading House), що впливає на складові ціноутворення та ускладнює правильність визначення митної вартості.
Відповідно до рахунку від 16.06.2025 № FV 022847/2025 ціна оформлення Т1 складає 80 євро за одиницю як за внутрішній транзит так і за транзит до кордону. В той же час у рахунку від 08.07.2025 № FV 026006/2025 така сама послуга складає вже 26 євро за одиницю. Зберігання на складі складає 0,9 євро за день або 24,29 USD за 23 дні, що значно менше ніж вартість зберігання товарів компанією C.HARTWIG у попередні періоди, а витрати на навантаження у рахунках від 08.07.2025 № FV 026006/2025 та від 08.07.2025 № 480 взагалі відсутні. Виходячи з цього неможливо перевірити числові значення складових митної вартості (обробка та навантаження, перевантаження, зберігання тощо), так як документи які надані до митного оформлення, а саме розрахунок витрат та рахунки від 16.06.2025 № FV 022847/2025, від 08.07.2025 № FV 026006/2025 містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Відповідно до сайтів refrathermica.com, td-rtk.com, uba.top дистрибютерська компанія Refractory Trading House та Торговий Дім РТК входять до групи компаній REFRATHERMICA CERAMICS, мають одного засновника. Відповідно до підпункту f пункту 4 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними, тільки якщо обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою.
Відповідно до ч. 17 ст. 58 МКУ особи вважаються пов'язаними , якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Заявлена вартість операції приймається митним органом за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Частиною 18 ст. 58 МКУ визначено, що при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст. 62 МКУ; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст. 63 МКУ.
Відповідно до ч. 4 ст. 57 МКУ в рамках здійснення консультацій та обміну наявної у митного органу інформації посадовою особою митниці повідомлено про наявність у віданні митниці митних оформлень подібних (аналогічних) товарів за ціною, відмінною від заявленої імпортером. Відповідно митний орган має підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
В зв'язку з цим, відповідно до вимог ч. 5 ст. 54 МКУ та ч.ч. 3,4 ст. 53 МКУ протягом 10 календарних днів декларанта повідомлено, що необхідно надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). 4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 6) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також повідомлено, що згідно з ч. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.
Згодом, того ж дня, 16.07.2025 декларантом засобами електронного зв'язку надіслано митниці повідомлення, де зазначено: «Наступним повідомляємо, що за МД 25UA112030001754U4 від 16.07.2025 додаткові документи згідно вимог ч. 3, ч. 4 ст. 53 МКУ протягом 10 календарних днів надаватись не будуть». Отже, декларант відмовився від надання документів, які підтверджують митну вартість згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 53 МКУ.
Відповідно до ч. 4 ст. 57 МКУ 16.07.2025 проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості відповідно до вимог МКУ шляхом обміну наявною у кожного з них інформацією, що підтверджується електронними повідомленнями.
У митниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Митна вартість може бути визнана за умови надання наступних додаткових документів: виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкової інформації щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунку ціни (калькуляції) товару; договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/ або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до положень ч. 2 ст. 58 МКУ).
Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД, відмову декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів, що спростовують виявлені невідповідності, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно ч. 2 ст. 58, ч. 6 ст. 54 МКУ.
Під час проведення консультацій зазначалось про обґрунтування вибору методу визначення митної вартості.
Відповідно до ст. 59 МКУ у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Відповідно до положень ч. 4 ст. 59 МКУ ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Відповідно до ч. 3 ст. 59 МКУ незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У митного органу відсутня інформація щодо митних оформлень ідентичних товарів за ціною угоди.
Відповідно до ст. 60 МКУ (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.ст. 58 і 59 МКУ, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
У митниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, але такі митні оформлення здійснено на інших комерційних умовах.
Відповідно до ч. 5 ст. 60 МКУ у випадку інших комерційних умов необхідно коригувати ціну з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості, при цьому інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. Відсутність у митниці необхідних документів унеможливила застосування методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Відповідно до ст. 62 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень ст.ст. 58 - 61 МКУ, їх митна вартість визначається згідно з положеннями ст. 62 МКУ на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта послідовність застосування ст. 62 та ст. 63 МКУ може бути зворотною.
Методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність у митниці та у декларанта необхідних документів унеможливила застосування методів визначення митної вартості на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів.
У зв'язку з неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості посадовою особою митниці послідовно розглядалася можливість застосування наступного методу визначення митної вартості - резервного (№ 2ґ).
Відповідно до ч. 1 ст. 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 МКУ використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних митних вартостей з розрахунку 1,52 USD/кг, у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких є максимально наближеним до нього за митною декларацією від 19.05.2025 № 25UA110050001582U4 (товар «Карбіди з кремнію: -Black silicon carbide 95/чорний карбід кремнію 95-27тн: З вмістом SIC - 96.82%, Fe2O3-0.26%.HUMIDITY 0.1% розм.0-0,35мм-1тн З вмістом SIC -96.93%, Fe2O3-0.41%.HUMIDITY 0.1% розм.0-0,063мм-1тн З вмістом SIC - 96.85% , Fe2O3-0.38%.HUMIDITY 0.1% розм.0-0,5мм-1тн З вмістом SIC -96.70% , Fe2O3 - 0.30%.HUMIDITY 0.1%,FREE CARBON 0.15% розм.3-6,0мм-6тн З вмістом SIC - 96.82%, Fe2O3-0.27%.HUMIDITY 0.1%,FREE CARBON 0.14% розм.1-3,0мм-12тн З вмістом SIC - 96.69%, Fe2O3-0.30%.HUMIDITY 0.1%,FREE CARBON 0.17% розм.0-1,0мм-6тн»; 27000 кг., у мішках; вид транспорту - залізничний; країна відправлення - «CN»; умови поставки - DAP Дніпро (UA); виробник- «ZHENGZHOU HAIXU ABRASIVES CO.,LTD», країна виробництва «CN»; (характер угоди посередницький).
За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.07.2025 № UA112030/2025/000007/2 із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості № 2ґ (резервного) у відповідності з вимогами ст. 64 МКУ.
У митному оформленні ЕМД від 16.07.2025 № 25UA112030001754U4 відмовлено, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112030/2025/000099 відповідно до норм чинного законодавства, з урахуванням положень ч. 6 ст. 54, ст. 256 МКУ та Порядку № 631.
Оформлення вищезазначеного товару здійснено та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 16.07.2025 № 25UA112030001781U0 з урахуванням рішення про коригування митної вартості. Випуск товарів у вільний обіг здійснено шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до ч. 7 ст. 55 та розділу Х МКУ, що підтверджується матеріалами справи. Додаткові документи відповідно до положень ст. 55 МКУ не надавались.
Представник позивача, обґрунтовуючи свою позицію в позовній заяві від 14.01.2026 б/н безпідставно посилається на норми Митного кодексу України без врахування внесених змін до Митного кодексу України, затверджених Законом України від 14.01.2020 № 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи», яким визначено «У текст Кодексу слова "орган доходів і зборів" у всіх відмінках та числах замінити словами "митний орган" у відповідному відмінку та числі».
Також, посилання представника позивача на норми ч. 12 ст. 264 МКУ щодо відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів є безпідставними, оскільки митниця не приймала картки відмови в прийнятті митної декларації, що підтверджується матеріалами справи. Така картка відмови приймається до присвоєння реєстраційного номеру митній декларації. В даному випадку митну декларацію прийнято до митного оформлення, проставлено Штамп «під митним контролем», присвоєно реєстраційний номер ЕМД № 25UA112030001754U4 (згідно відомостей гр. А даної ЕМД), що підтверджується матеріалами справи. За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості та складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митниця діяла відповідно до норм ст. 256, ч. 6 ст. 54 МКУ та Порядку № 631.
Слід зазначити, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийнято митницею відповідно до положень МКУ та наказу Мінфіну № 598 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору». Зазначене підтверджується матеріалами справи, а саме: електронними повідомленнями, гр. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МКУ, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст. 55 МКУ; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З матеріалів справи вбачається, що митницею здійснено контроль правильності визначення митної вартості відповідно до положень МКУ.
В гр. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості (що міститься в матеріалах справи) митницею досить повно та обґрунтовано зазначено: обставини прийняття оскаржуваного рішення, чому заявлена митна вартість не може бути визнана, про наявність інформації щодо вищих рівнів митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено з зазначенням вартості на такі товари, характеристик та ознак що враховані при визначенні митної вартості, про перелік документів за умови надання яких митна вартість може бути визнана; в т.ч. послідовність застосування методів визначення митної вартості (обґрунтовано зазначено про неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості) після проведення процедури консультацій між митницею та декларантом згідно вимог ч. 4 ст. 57 МКУ.
В електронних повідомленнях та в гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено про необхідність надання додаткових документів відповідно до положень ч.ч. 2, 3, 4 ст. 53 та ст. 54 МКУ, оскільки надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості (надіслано виявлені розбіжності), та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Крім того, декларантом не було надано жодних документів відповідно до вимог ч. 4 ст. 53 МКУ щодо відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 53 декларант відмовився, що підтверджується матеріалами справи.
Також, варто зазначити, що надання повного пакету документів, у відповідності до ч. 2 ст. 53 МКУ не означає автоматичне визнання митної вартості, оскільки надані документи можуть містити розбіжності та невідповідності, а згідно з п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 МКУ є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.
Відповідно до пп. 3 п. 1 ст. 266 МКУ декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 та 6 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до ч. 21 ст. 58 МКУ використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Надані до митного оформлення документи не містили достовірних та об'єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, що підтверджується матеріалами справи.
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не міг бути застосований через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ.
Митна вартість може бути визнана за умови надання до митного оформлення належних документів та у повному обсязі.
Суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Саме декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних та подавати документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення одночасно з митною декларацією.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 336 МКУ митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.
Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Під час митного оформлення декларантом не надано належних та у повному обсязі документів на підтвердження заявленої митної вартості.
Верховний Суд у постанові від 11.06.2019 року у справі №804/7761/15 виклав правову позицію: «… під час здійснення митного оформлення товару обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи».
Верховний Суд України у постанові від 05.06.2018 року у справі № 804/475/16 зазначив: «Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість».
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 14.05.2019 справа № 804/16334/15, від 06.11.2019 справа № 804/5959/16.
Отже, враховуючи вищезазначене, витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 53 МКУ було цілком обґрунтованим у зв'язку з наявністю в наданих до митного оформлення документах розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті, що підтверджується матеріалами справи.
Неподання декларантом документів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 МКУ, які підтверджують заявлену митну вартість, стало обґрунтованою підставою вважати, що заявлені неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів. Відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Таким чином, митницею правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості та відмовлено у митному оформленні, з дотриманням положень чинного законодавства з питань митної справи.
Враховуючи зазначене, твердження представника позивача помилкові, без врахування відомостей що міститься в матеріалах справи та спростовуються фактичними обставинами справи.
Щодо наданих до позовної заяви документів, які до митного оформлення не надавались.
До суду разом з позовною заявою представником позивача подано документи, які не були подані при митному оформленні, а саме: копії висновку Запорізької ТПП від 28.08.2025 №ОИ-3344 (далі - висновок ТПП) та висновку ДП «Держзовнішінформ» від 22.08.2025 №225 (далі - висновок ДЗІ).
Подані до суду документи, які не були подані при митному оформленні, не можуть вважатися такими, що були наявні на момент прийняття митним органом оскаржуваного рішення.
Відповідно до п. 27 висновків узагальненої практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» від 13.03.2017 № 2: «суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, але які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів».
Крім того, декларант мав можливість надати такі документи митному органу для розгляду як під час митного оформлення (на повідомлення митниці надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості), так і під час дії забезпечення сплати митних платежів, однак цього не зробив.
Відповідно до ч. 3 ст. 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 4 ст. 90 КАС України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи зазначене, такі документи (як висновок ТПП, висновок ДЗІ) не є належними та допустимими доказами відповідно до ст.ст. 73, 74 КАС України.
Крім того, ознайомившись з даними висновками, вважаємо за необхідне зазначити наступне.
У висновку Запорізької ТПП вказуються, що з урахуванням умов Контракту, характеристик товару і країни походження, вищевказані контрактні ціни на карбід кремнію в асортименті, на умовах поставки CIF Гданськ, відповідають поточній кон'юнктурі ринку. Проте інформація наведена у таблиці, згідно з даними статистики Міжнародного торгового центру ЮНКТАД/СОТ, не дає розуміння для товарів з якої країни походження надаються ціни, на яких умовах поставки. Відповідно до Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 4 від 10.09.2003 № 1440, зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформації повинні відображатись у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання у додатках до нього.
До висновку не долучено жодного додатку, які б підтверджували джерела використаної цінової інформації, що не дає можливості перевірити обґрунтованість наведених висновків У висновку ДЗІ вказується, що ДП «Держзовнішінформ» направило запит на виробника контрактного товару - BAN RUI (HONG KONG) INTERNATIONAL TRADING CO., LTD (Китай) та отримало відповідь щодо цін на досліджувану продукцію. Однак відповідь виробника разом з додатком не надається, а також відсутні інші будь які додатки, такі як власні інформаційні ресурси ДП «Держзовнішінформ», дані торгівельного майданчика «ITC», дані Shanghai Shipping Exchang. Вказані посилання на торговельних інтернет майданчиках (madein-china.com, alibaba.com) відображають інформацію яка актуальна на даний момент і не можуть слугувати підтвердженням ринкових цін на товар у І кварталі 2025 року, також там відсутній виробник BAN RUI (HONG KONG) INTERNATIONAL TRADING CO.,LTD, а більшість посилань неможливо відкрити.
Таким чином надані висновок ТПП та висновок ДЗІ містять суперечливу інформацію та не підтверджують заявлену митну вартість товарів.
Пункти 23, 24 ст. 4 МКУ визначають, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм МКУ, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 257 МКУ декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів щодо заявленого митного режиму, відомості про товари, відомості про фактурну вартість товарів, відомості про митну вартість товарів та метод її визначення, відомості про документи, що передбачені ч. 3 ст. 335 МКУ.
Відповідно до ч.ч. 6, 8, 9 ст. 264 МКУ митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до ст. 266 МКУ декларант зобов'язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу митного органу пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X МКУ тощо. У випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, декларант має право вимагати від митного органу випуску товарів, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X МКУ.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 336 МКУ митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 МКУ надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 МКУ перевірка документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 МКУ подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МКУ.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 246 МКУ порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
З метою визначення порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ, розроблено Порядок № 631.
Відповідно до п. 4.5 Розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення МД виконуються серед іншого така митна формальність: 4.5.10. Перевірка правильності визначення митної вартості товарів.
Відповідно до положень розділів III, XI МКУ, Порядку № 684, та Керівництва з контролю митної вартості Всесвітньої митної організації розроблені Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені Наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Наказ від 01.07.2021 № 476).
Відповідно до п. 2.1. та п. 2.2 Розділу 2 Наказу від 01.07.2021 № 476 визначено дії посадових осіб митних органів при роботі з аналізу, виявлення та оцінки ризиків, які здійснюють контроль за правильністю визначення митної вартості товарів.
Аналіз, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, окрім іншого, шляхом: 2.2.1. перевірки повноти інформації, що міститься у документах, ям подаються до митного оформлення; 2.2.2. перевірки товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларуються, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення; 2.2.7. перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; 2.2.8. перевірки документів, що містять відомості про вартість страхування (страхувальник, вигодонабувач, розмір страхового покриття, розмір витрат на страхування, наявність додаткового покриття, валюта); 2.2.9. перевірки включення/невключення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в митного органу інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); 2.2.10. перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; 2.2.11. перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; 2.2.12. вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; 2.2.13. порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; 2.2.14. порівняння рівня заявленої мінної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; 2.2.16. перевірки рівня заявленої митної вартості товарів при наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів та їх обґрунтування і документального підтвердження; 2.2.18. перевірки та аналізу документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до статті 53 Кодексу; 2.2.19. порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор»; 2.2.20. перевірки способу, умов та терміну оплати за товари; тощо.
Відповідно до ст. 544 МКУ одним із основних завдань, покладених на митні органи, є забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати.
Відповідно до ст. 49 МКУ митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 50 МКУ відомості про митну вартість товарів використовуються в т.ч. й для нарахування митних платежів. Відповідно до ч. 1 ст. 51 МКУ митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 МКУ митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 МКУ. Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначені Розділом ІІІ МКУ.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною 4 ст. 52 МКУ встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з МД та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Відповідно до ч. 8 ст. 52 МКУ у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений ч. 2 ст. 53 МКУ, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 МКУ у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Відповідно до ч. 6 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Отже, декларант або уповноважена особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до ч. 2 та ч. 10 ст. 58 та п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних. При цьому, декларант на власний розсуд подає разом з митною декларацією додаткові документи в підтвердження заявленої ним митної вартості товару, а митний орган здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості перевіряє всі власноручно надані декларантом документи, на підставі яких визнається заявлена митна вартість чи приймається рішення про коригування митної вартості.
Слід також зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, митниця витребовує лише ті документи які визначено нормами МКУ, а не будь-які документи. Згідно з статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ) ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнюватися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, у т.ч.: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені МКУ форми митного контролю тощо.
Відтак, відповідно до норм ст. 53 МКУ та п. 2 ч. 5 ст. 54 МКУ чітко визначено перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, в тому числі і додаткові документи, які митний орган може витребувати, а декларант зобов'язаний ці документи надати, що і було зроблено під час здійснення митного контролю та митного оформлення товару.
Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.
Під час здійснення митного оформлення імпортованого товару для підтвердження митної вартості товарів декларантом не були надані належні та у повному обсязі документи на виконання вимог ст. 53 МКУ. Надані документи не містили усіх відомостей для підтвердження заявленої митної вартості товарів, про що зазначено вище. Отже, надані документи не відповідали вимогам ст. 53, ч. 2 та ч. 21 ст. 58 МКУ.
З урахуванням викладеного, витребовуючи додаткові документи митниця діяла відповідно до своєї компетенції.
Митницею було запропоновано декларанту надати додаткові документи відповідно до норм ст. 53 МКУ (про що зазначено вище). Однак, декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість та надання неналежних документів чи не в повному обсязі не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 30.07.2019 у справі №804/16582/14 зазначив: «… митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, їх розбіжностями, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації».
Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 804/475/16 зазначив: «Аналіз вказаних норм (ст.ст. 52 - 58 МКУ) дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції органу доходів і зборів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках.» «Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. З огляду на наведені норми, основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а обов'язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта. При цьому орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.» «Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість».
Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 у справі № 21-591а15/814/283/14 зазначив: «… митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, і таке інше. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 31.03.2015 № 21-127а15».
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2 - 4 ст. 53 Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Кодексу тощо.
З матеріалів справи вбачається, що митницею здійснено контроль правильності визначення митної вартості відповідно до положень МКУ (в т.ч. й ст.ст. 53, 54 МКУ). Під час митного оформлення декларантом не надано належних та у повному обсязі документів на підтвердження заявленої митної вартості.
В гр. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості (що міститься в матеріалах справи) митницею досить повно та обґрунтовано зазначено: обставини прийняття оскаржуваного рішення, чому заявлена митна вартість не може бути визнана, про наявність інформації щодо вищих рівнів митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено з зазначенням вартості на такі товари, про перелік документів за умови надання яких митна вартість може бути визнана; в т.ч. послідовність застосування методів визначення митної вартості (обґрунтовано зазначено про неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості) після проведення процедури консультацій між митницею та декларантом згідно вимог ч. 4 ст. 57 МКУ.
При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості та застосуванні методів визначення митної вартості враховуються критерії й умови визначені положеннями розділу III МКУ та положеннями міжнародного законодавства статті VII Генеральної Угоди з Тарифів та Торгівлі (ГАТТ) «Оцінка товару для митних цілей» та Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів й торгівлі 1994 року (далі - Угода ГАТТ/СОТ).
Пунктом 2 (а) статті VII ГАТТ встановлено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару. Згідно з пунктом 2 (b) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Згідно з пунктом 2 (с) статті якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.
Відповідно до Приміток до статті 7 ГАТТ митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватись згідно зі статтею 7, повинні бути методами, викладеними в статтях 1-6, проте обґрунтування гнучкості у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7 (при застосуванні резервного методу).
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митними органами застосовуються методи визначення митної вартості згідно з критеріями, умовами та порядку їх використання відповідно до положень ст.ст. 58-64 МКУ.
При цьому митницею враховуються і характеристики товару, і країна виробництва, і виробник, і умови поставки, і комерційні умови операції відповідно до визначених нормами МКУ критеріїв та умов (ст.ст. 57-64), про що зазначається в гр. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МКУ. При застосуванні відповідного методу визначення митної вартості (за ціною договору щодо ідентичних товарів чи за ціною договору щодо подібних/аналогічних товарів) за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними (подібними/аналогічними) товарами з дотриманням умов, зазначених положеннями МКУ (ст.ст. 59 - 60 МКУ) та є сумісними з відповідними принципами й положеннями ГАТТ.
Відповідно до ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість оварів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 МКУ. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 МКУ за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 МКУ, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 МКУ.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МКУ.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 59 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам ч. 2 цієї статті. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 60 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.ст. 58 і 59 МКУ, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Отже, відповідно до положень ст.ст. 59, 60 МКУ для застосування другорядних методів: методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних або подібних (аналогічних) товарів - оцінюваний товар повинен відповідати певним критеріям та умовам, що визначені нормами МКУ.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 62 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58 - 61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною. У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, відповідних компонентів. У разі якщо ні оцінювані, ні ідентичні чи подібні (аналогічні) товари не продаються в Україні одночасно або в час, максимально наближений до дати ввезення оцінюваних товарів в Україну, митна вартість таких товарів визначається на основі ціни одиниці товару, за якою відповідно оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) з оцінюваними товари продаються в Україні в кількості, достатній для встановлення ціни за одиницю такого товару, у такому ж стані, в якому вони були ввезені, на найбільш ранню дату після ввезення товарів, які оцінюються, але до сплину 90-денного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 МКУ для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із відповідних сум. У зв'язку із неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості товарів, посадовою особою митниці послідовно розглядалася можливість застосування наступних методів визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГATT.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 64 МКУ митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Таким чином, у зв'язку із неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості товарів, посадовою особою послідовно розглядалася можливість застосування наступних методів визначення митної вартості.
Відповідно до положень розділів III, XI МКУ, Порядку № 684, та Керівництва з контролю митної вартості Всесвітньої митної організації розроблені Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені Наказом від 01.07.2021 № 476.
Відповідно до Розділу 2 Наказу від 01.07.2021 № 476 посадовою особою митного органу здійснюється, окрім іншого, порівняння рівня заявленої мінної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Відповідно до Розділу 5 Наказу від 01.07.2021 № 476, під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватись різні джерела інформації, серед яких є спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (ЄАІС Держмитслужби).
Так, відповідно до положень розділу III МКУ, ст. 33 МКУ, ч. 3 ст. 337 МКУ, Порядку № 684, Наказу від 01.07.2021 № 476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості товарів, що оформлювались у митному відношенні. У митниці була наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості таких товарів, митне оформлення яких вже здійснено, відповідно до положень МКУ та ГАТТ, що і було зазначено митницею в гр. 33 оскаржуваному рішенні. Митна вартість товарів визначена із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості (резервним) згідно з наявної у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Відповідно до відомостей про товари зазначені в поданій до митного оформлення ЕМД та ЕМД (джерело інформації), ці товари мають схожі характеристики (з урахуванням умов та критерій відповідно до положень МКУ та ГАТТ). За джерела інформації взято за основу вартість товарів на умовах поставки DAP Дніпро, з країною походження Китай, у співставних обсягах та комерційних рівнях, час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Матеріалами справи підтверджується, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості чітко вказані умови поставки, найменування товару, його характеристики, вид транспорту, країна відправлення, виробник, країна виробництва, характер угоди, з яких однозначно можна встановити тотожність товару. Також, слід зазначити, що положення ст. 64 МКУ, які регулюють застосування резервного методу, не вимагають від митних органів наводити детальні пояснення щодо джерела. Частина друга цієї статті передбачає лише те, що митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Тобто, якщо інформація необхідна для «коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов» відсутня, в рішенні про коригування митної вартості, вказується лише інформація, яка повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях та про джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні, зокрема зазначається номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів. Підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товару є наявність сукупності певних умов, у рішенні про коригування митної вартості всі вимоги визначені положеннями МКУ виконані. При витребування додаткових документів митниця керувалась вимогами ч.ч. 2, 3, 4 ст. 53, ст. 54 МКУ, а саме було вказано на те що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості (було надіслано виявлені розбіжності), та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 53 МКУ декларант відмовився.
Отже, враховуючи усе вищезазначене, прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству. Таким чином, митницею рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідно до положень МКУ (відповідно до ст.ст. 52 - 64 МКУ, враховуючи також норми статті VII ГАТТ) та вимог наказу Мінфіну №598 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», правомірно враховану наявну інформацію.
Підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товару є наявність сукупності певних умов, у рішенні про коригування митної вартості всі вимоги визначені положеннями МКУ виконані. При витребування додаткових документів митниця керувалась вимогами ч.ч. 2, 3, 4 ст. 53, ст. 54 МКУ, а саме було вказано на те що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості (було надіслано виявлені розбіжності), та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 53 МКУ декларант відмовився.
Отже, прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству.
Таким чином, митницею рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідно до положень МКУ (відповідно до ст.ст. 52 - 64 МКУ, враховуючи також норми статті VII ГАТТ) та вимог наказу Мінфіну №598 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», правомірно враховану наявну інформацію.
Щодо порядку формування, ведення, отримання, використання інформації, яка міститься в Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (ЄАІС Держмитслужби) слід враховувати наступне.
Відповідно до ст. 31 МКУ митна справа здійснюється з використанням інформаційних технологій, у тому числі заснованих на системах, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, і засобів їх забезпечення, що функціонують на національному та/або міжнародному рівні. Впровадження систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, здійснюється відповідно до законодавства. Можливість використання для здійснення митної справи систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, і засобів їх забезпечення, а також порядок і умови їх застосування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. З метою забезпечення взаємодії між єдиною автоматизованою інформаційною системою митних органів та інформаційними системами декларантів, митних брокерів та інших осіб у процесі здійснення митних формальностей центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, надає можливість використання відповідних веб-сервісів та інших електронних сервісів, доступних через мережу Інтернет.
Відповідно до ст. 33 МКУ митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Інформація, що стосується митної справи, отримана митними органами, використовується виключно для митних цілей з урахуванням вимог ст. 11 МКУ.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 19.05.2023 № 263 «Про затвердження Положення про Єдину автоматизовану інформаційну систему митних органів, порядок і умови застосування її систем», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 липня 2023 р. за № 1132/40188, порядок доступу в ЄАІС визначається відповідно до законодавства у сфері захисту інформації. Умови отримання користувачами ЄАІС можливості обробляти інформацію в ЄАІС та правила обробки цієї інформації опубліковуються на офіційному вебсайті Держмитслужби. Доступ до відкритої інформації в ЄАІС реалізується через сервіси на офіційному вебсайті Держмитслужби, інших вебресурсах, на яких оприлюднюються відповідно до вимог законодавства України відкриті дані розпорядників інформації, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації», без електронної ідентифікації особи. Обмін інформацією між ЄАІС та інформаційними системами інших органів державної влади, установ та організацій, уповноважених на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, митних, правоохоронних та інших уповноважених органів іноземних держав, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, митних брокерів та інших заінтересованих осіб здійснюється в електронній формі відповідно до міжнародних договорів та законодавства України, зокрема з питань митної справи, захисту інформації та електронних публічних послуг.
Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок формування, ведення, оброблення інформації митними органами, а також отримання інформації та можливості використання інформації суб'єктами ЗЕД (на офіційному вебсайті Держмитслужби, інших вебресурсах).
Враховуючи зазначене, згідно з положенням п. 2 ч. 2 ст. 55 МКУ, у відповідності до заходів передбачених Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДМСУ від 01.07.2021 № 476, митними органами використовується наявна у них інформація та здійснюється порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в митних органах інформацією про рівень цін на такі товари тощо. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що декларантом при митному оформлені не надані додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, про що вказано митницею в електронних повідомленнях. Отже, були відсутні інші джерела інформації. Таким чином, митницею правомірно враховану наявну інформацію.
Таким чином, під час митного оформлення та під час забезпечення сплати митних платежів декларантом не надано належних та у повному обсязі документів, а надані документи у сукупності не спростовують розбіжності та невідповідності відомостей, які виявлені під час здійснення митного контролю та митного оформлення та впливають на заявлену декларантом митну вартість товару.
Отже, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, а відтак, позовні вимоги є безпідставними.
Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "РТК".
Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "РТК" до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. Ю. Рищенко