23 квітня 2026 рокуСправа №160/322/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рищенко А. Ю.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Концерна "СоюзЕнерго" (вул. Спаська, 8, м. Самар, Самарівський р-н, Дніпропетровська обл., 51205, код ЄДРПОУ 31965106) до Південно-Східної митниці (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення,-
06.01.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 06.01.2026 року через систему “Електронний суд» позовна заява Концерна "СоюзЕнерго" до Південно-Східної митниці, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 05.11.2025 року №UA110110/2025/000042/1.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем з метою митного оформлення товарів подано до митного органу митну декларацію та документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів. Під час декларування товарів позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України (далі МК України). Вказує, що в оскаржуваному рішенні митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів наявні у позивача та надані під час митного оформлення товарів. З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржуване ним рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню судом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 року відкрито провадження у справі №160/322/26 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
29.01.2026 року від Південно-Східної митниці до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що під час здійснення Південно-Східною митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 року у задоволенні заяви Південно-Східної митниці про розгляд справи 160/322/26 в порядку загального позовного провадження відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 року у задоволенні заяви Південно-Східної митниці про залишення позовної заяви без розгляду по справі 160/322/26 відмовлено.
Згідно з положеннями ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю Концерна "СоюзЕнерго" (далі - позивач) уклало контракт від 18.09.2024 № 18/9-2024 з компанією «YUANDA VALVE GROUP CO., LTD» (Китай) та додаток до нього Специфікацію від 18.09.2025 №6 на закупівлю «Засувка з маховиком та фланець» на умовах FOB- China Port (Китай).
В жовтні 2025р партія товару надійшла до м. Дніпро (Україна) на підставі інвойсу від 27.03.2025 № №№O77-1, Специфікації від 18.09.2025 №6, коносаменту від 30.07.2025 №WMSS25073429B та Договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 06.06.2025 № К-847/25.
Особою відповідальною за декларування, згідно договору про надання послуг митного брокера, визначено ФОП ОСОБА_1 (далі - Декларант).
Декларантом до Південно-Східної митниці (далі - відповідач) для митного оформлення за ЕМД від 05.11.2025 №25UA110110006787U8 заявлено партію товару. Митні платежі склали: (вид платежу 028-ПДВ - 781492,27 грн) - разом 781492,27 грн. До декларації надано наступні документи: 1. Контракт від 18.09.2024 № 18/9-2024, 2. Специфікація від 18.09.2025 №6 до контракту 3. Інвойс-фактура від 27.03.2025 № №O77-1, 4. Платіжна інструкція в іноземній валюті від 09.06.2025 №125, 5. Платіжна інструкція в іноземній валюті від 15.07.2025 №134 6. Договір на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів від 06.06.2025 № К-847/25, 7. Заявка про організацію перевезень товару від 18.07.2025 № CLL21509, 8. Коносамент від 30.07.2025 № WMSS25073429B, 9. Рахунок-фактура від 06.10.2025 № CLL635/1/25, 10. Рахунок-фактура від 13.10.2025 №CLL635/3/25, 11. Накладна УМВС від 12.10.2025 N03425002. 1-5 Комерційні та товаросупровідні документи що підтверджують вартість товару на умовах FOB- NINGBO (Китай). 6-11 транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість морського перевезення за маршрутом NINGBO (Китай)- GDANSK (Польща) та автотранспортного перевезення за маршрутом GDANSK (Польща)- кордон України (Пункт пропуску "Ягодин - Дорогуск". Відділи митного оформлення № 3 - 6 митного поста "Ягодин")-Дніпро (Україна) в тому числі вартість обробки вантажу в порту GDANSK (Польща) та експедиторська винагорода за межами України.
Декларантом було отримано повідомлення відповідача від 05.11.2025 №537937, в якому посадова особа відповідача витребувала додаткові документи з наступних підстав: 1. Відповідно до відомостей інвойсу від 27.03.2025 № NO77-1 та специфікації від 18.09.2024 №6 до зовнішньоекономічного контракту від 18.09.2024 № 18/9-2024, передбачено 30% передплати та оплату 70% перед відправкою. Декларантом надано платіжні інструкції в іноземній валюті від 09.06.2025 №125 на суму 51727.37 дол. США та від 15.07.2025 №134 на суму 120697.20 дол. США. У графах «Призначення платежу» вказано контракт від 18.09.2024 № 18/9-2024 та специфікацію №6. Проте, терміни оплати за вказаними платіжними інструкціями в іноземній валюті не відповідають термінам оплати, зазначеним в інвойсі від 27.03.2025 № NO77-1 та специфікації від 18.09.2024 №6. 2. Відповідно до наданих до митного оформлення документів, для організації міжнародного перевезення оцінюваної партії товару укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 06.06.2025 №К-847/25 між ТОВ «Керріленд логістикс» та Концерн «СоюзЕнерго». Відповідно до наданого коносаменту від 30.07.2025 № WMSS25073429B, перевезення вантажу здійснено компанією «AAA China LTD» з порту XINGANG. Таким чином не враховано вартість перевезення та перевантаження з Tianjin до XINGANG. 3. Номер коносаменту, зазначений у копії митної декларації країни відправлення 256942533 (Maersk sebarok) не відповідає номеру наданого декларантом до митного контролю коносаменту (WMSS25073429B). 4. Згідно накладної СМГС від 12.10.2025 № 03425002 організація перевезення залізничним транспортом здійснюється Freightliner, Польща та ТОВ «Юнайтед глобал лоджистік», платником тарифа по залізниці є ТОВ «Левада карго». Проте, до митного оформлення жоден документ, підтверджуючий відносини з цими підприємствами не наданий, а також не надано фінансові документи, що стосуються зазначених осіб, які б підтверджували вартість перевезення.
Декларант надав Лист імпортера від 05.11.2025 №0511-01 в якому зазначив, що більше надати додаткових документів, зазначених частиною 6 статті 53 МКУ в 10-денний термін надати немає можливості.
Декларантом було отримано повідомлення відповідача від 05.11.2025 №537938, в якому посадова особа відповідача відмовила декларанту в застосуванні визначеної ним митної вартості з наступних підстав: 1. Відмова декларанта від надання додаткових документів, 2. Ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, 3. Що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, 4. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно ч.2. ст.58 МКУ, ч.6 ст.54 МКУ.
Декларант в повідомлені митниці від 05.11.2025 N537939 отримав файл, підписаний електронним підписом посадової особи відповідача з рішенням про коригування митної вартості від 05.11.2025 №UA110110/2025/000042/1.
В рішенні про коригування митної вартості від 05.11.2025 №UA110110/2025/000042/1 в графі 33 відомості про обставини про прийняття рішення та джерела інформації відсутні.
Декларантом для митного оформлення партії товару подано ЕМД від 05.11.2025 №25UA110110006831U8. Митні платежі склали: (вид платежу 028-ПДВ) - 921 715,28 грн. Таким чином митні платежі сплачені за митне оформлення першої партії збільшились на 140 223,01 грн
Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товарів, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина 1 статті 52 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини 5 статті 54 Митним кодексом України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Наказом Державної митної служби України № 689 від 11.09.2015 року затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.
У випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.
Контроль за правильністю визначення митної вартості у випадках, передбачених абзацом першим, здійснюється посадовою особою, що здійснює такий контроль, за погодженням з керівником підрозділу митного оформлення (заступником керівника, старшим зміни). Відповідне погодження засвідчується шляхом проставлення підпису на роздрукованому переліку митних формальностей за митною декларацією, поряд з відомостями про виконання митної формальності за напрямком контролю митної вартості (п.8 розділу 2 Методичних рекомендацій).
Відповідно до положень частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. (частина 1 статті 337 Митного кодексу України).
Обсяги митного контролю, передбачені главою 49 розділу ХІ Митного кодексу України, визначаються за результатами аналізу ризиків відповідно до положень глави 52 розділу ХІ Митного кодексу України.
Так, відповідно до пункту першого частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно приписів 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю Концерна "СоюзЕнерго" (далі - позивач) уклало контракт від 18.09.2024 № 18/9-2024 з компанією «YUANDA VALVE GROUP CO., LTD» (Китай) та додаток до нього Специфікацію від 18.09.2025 №6 на закупівлю «Засувка з маховиком та фланець» на умовах FOB- China Port (Китай).
В жовтні 2025р партія товару надійшла до м. Дніпро (Україна) на підставі інвойсу від 27.03.2025 № №№O77-1, Специфікації від 18.09.2025 №6, коносаменту від 30.07.2025 №WMSS25073429B та Договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 06.06.2025 № К-847/25.
Особою відповідальною за декларування, згідно договору про надання послуг митного брокера, визначено ФОП ОСОБА_1 .
Декларантом до відповідача для митного оформлення за ЕМД від 05.11.2025 №25UA110110006787U8 заявлено партію товару. Митні платежі склали: (вид платежу 028-ПДВ - 781492,27 грн) - разом 781492,27 грн. До декларації надано наступні документи: 1. Контракт від 18.09.2024 № 18/9-2024, 2. Специфікація від 18.09.2025 №6 до контракту 3. Інвойс-фактура від 27.03.2025 № №O77-1, 4. Платіжна інструкція в іноземній валюті від 09.06.2025 №125, 5. Платіжна інструкція в іноземній валюті від 15.07.2025 №134 6. Договір на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів від 06.06.2025 № К-847/25, 7. Заявка про організацію перевезень товару від 18.07.2025 № CLL21509, 8. Коносамент від 30.07.2025 № WMSS25073429B, 9. Рахунок-фактура від 06.10.2025 № CLL635/1/25, 10. Рахунок-фактура від 13.10.2025 №CLL635/3/25, 11. Накладна УМВС від 12.10.2025 N03425002. 1-5 Комерційні та товаросупровідні документи що підтверджують вартість товару на умовах FOB- NINGBO (Китай). 6-11 транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість морського перевезення за маршрутом NINGBO (Китай)- GDANSK (Польща) та автотранспортного перевезення за маршрутом GDANSK (Польща)- кордон України (Пункт пропуску "Ягодин - Дорогуск". Відділи митного оформлення № 3 - 6 митного поста "Ягодин")-Дніпро (Україна) в тому числі вартість обробки вантажу в порту GDANSK (Польща) та експедиторська винагорода за межами України.
Відповідно до інвойсу від 27.03.2025 № NO77-1 та специфікації від 18.09.2024 №6 до зовнішньоекономічного контракту від 18.09.2024 № 18/9-2024, передбачено 30% передплати та оплату 70% перед відправкою. До Емд надано платіжні інструкції в іноземній валюті від 09.06.2025 №125 на суму 51727.37 дол. США (30% передплати) та від 15.07.2025 №134 на суму 120697.20 дол. США (70% передплати). У графах «Призначення платежу» вказано контракт від 18.09.2024 № 18/9-2024 та специфікацію №6.
Не відповідність термінів оплати за вказаними платіжними інструкціями в іноземній валюті термінам оплати, зазначеним в інвойсі від 27.03.2025 № №O77-1 та специфікації від 18.09.2024 №6 не впливають на достовірність ціни на товар, яка зазначена в інвойс-фактурі.
У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються.
У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися відповідачем до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Відповідно до специфікації від 18.09.2024 №6 умови поставки FOB - порт Китай. Тобто з будь якого порту в Китаї. Морський перевізник замовив місце на контейнеровозі, який залучений до морської лінії XINGANG-GDANSK (це відповідає умовам, зазначеним в Заявці про організацію перевезень товару від 18.07.2025 N CLL21509). Тому перевезення з порту Tianjin до порту XINGANG відбувалось за рахунок постачальника.
В експортній декларації зазначений внутрішній (китайський) коносамент 256942533, на підставі цього внутрішнього (китайського) коносаменту, в порту проводять вантажні роботи та розміщають контейнер на умовах FOB (без зазначення подальшого маршруту до України).
В Коносаменті від 30.07.2025 № WMSS25073429B формується безпосереднім перевізником за маршрутом XINGANG-GDANSK на підставі інформації експедитора - виконавця за Договором на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів від 06.06.2025 № К-847/25 (ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИК»).
До митної вартості відносяться витрати імпортера які він сплатив, чи повинен був сплатити за товар та операції з ним за межами України. Імпортер сплачував витрати по транспортуванню товару тільки згідно договору на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів від 06.06.2025 №К-847/25 між ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИК» (експедитор) та Концерн «СоюзЕнерго» (клієнт).
Фінансові документи, що стосуються відносин між експедитором та залученими ним до перевезення товару безпосередніх перевізників, які б підтверджували вартість перевезення, не стосуються безпосередньо витрат імпортера і не можуть бути визнані належними та достовірними доказами на підтвердження митної вартості.
Отже, враховуючи наведене вище, слід дійти висновку, що оплата була проведена згідно умов контракту на підставу контракту та специфікації.
Інвойс-фактури не є документом, згідно якого проводиться переплата, в них зазначається інформацію про проведену оплату за всю партію товару, в тому числі і за частину, завантажену в відповідний контейнер.
Верховним Судом, при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися Відповідачем до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №804/4680/16.
При цьому слід вказати про те, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Про підстави відмови відповідача у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю зазначено в повідомлені відповідача від 08.09.2025 року №338387 (стосується третього контейнеру), а саме:
«Із запропонованих митницею додаткових документів, що можуть бути надані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості інші додаткові документи до митного контролю не надавались»;
«Зазначені у електронному повідомленні від митниці до декларанта розбіжності не спростовані та не обґрунтовані документально»;
«вартість товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ резервний метод (метод 6), згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товару, випущеного у вільний обіг за ЕМД від 15.07.2025 №UA110140/2025/005792 (25UA110140005792U1) та 30.07.2025 року №UA110140/2025/006258 (25UA110140006258U5)».
Слід вказати про те, що саме по собі ненадання додаткових документів не є підставою в відмові застосування митної вартості визначеної декларантом.
Отже, враховуючи наведене, судом під час розгляду справи встановлено, що позивачем було надано документи, якими підтверджено вартість товару.
Таким чином, позивачем під час митного оформлення надані усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору.
По суті, слід вказати про те, що вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Щодо інших запитуваних митницею додаткових документів, суд вважає за необхідне зазначити, що останні в силу положень ч. 3 ст. 53 МК України є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що булла фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Слід вказати, що суд не заперечує права митного органу, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (ч. 5 ст. 54 МК України), проте, для цього він має довести підстави застосування норм ч. 3 ст. 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.
Суд зазначає, що у рішенні, яке оскаржується, та у відзиві на позов відповідач, всупереч положенням частини 3 статті 53 Митного кодексу України, не зазначив, які документи, вказані у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; або містять ознаки підробки; або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Суд зауважує, що митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі №1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 53 МК України.
Отже, у ході судового розгляду справи суд доходить висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об'єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Отже, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену товариством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
При цьому, як вже зазначалось вище суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
На переконання суду, у спірному випадку, відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору, з огляду на що суд не вбачає підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
Отже, оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача.
Разом з тим, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
З урахуванням наведених вище норм законодавства та встановлених обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову Концерн "СоюзЕнерго" до Південно-Східної митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Концерна "СоюзЕнерго" до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 05.11.2025 року №UA110110/2025/000042/1.
Стягнути на користь Концерна "СоюзЕнерго" (вул. Спаська, буд. 8, м. Самар, Самарівський р-н, Дніпропетровська обл., 51205; код ЄДРПОУ 31965106) за рахунок бюджетних Південно-Східної митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49038; код ЄДРПОУ 43971371) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. Ю. Рищенко