09 квітня 2026 року Справа № 160/427/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіРищенко А. Ю.
за участі секретаря судового засідання
за участі:
представника позивача: представника відповідача Усенко А.О. Никитенко Є.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
07.01.2026 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - Відповідач, ГУ ДПС), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «Ф» № 268022-2410-0436 від 31.03.2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 нараховано орендну плату з фізичних осіб за 2024 рік у розмірі 791 430,05 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 268024-2410-0463-UA12020010000033698 від 31.03.2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 нараховано орендну плату з фізичних осіб за 2025 рік у розмірі 455 343,32 грн.;
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що з моменту відчуження нерухомого майна на користь ТОВ «Виробничо складське господарство» (09.11.2023 р.) він припинив бути орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:509:0036 за адресою: м. Дніпро, вул. Черкаська, 22. Відтак, на думку Позивача, орендна плата за земельну ділянку у 2024-2025 роках не могла нараховуватися саме йому. Позивач також посилався на норми статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та статті 31-6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до яких при переході права власності на будівлю автоматично переходить право користування земельною ділянкою до набувача.
14.01.2026 ухвалою суду було відкрито провадження у даній справи призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
29.01.2026 ухвалою було призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
29.01.2026 року Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову. Відповідач зазначив, що підставою для нарахування орендної плати є договір оренди земельної ділянки від 13.07.2010 р., укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 на строк 15 років, та інформація, отримана від Дніпровської міської ради, у відповідності до якої ОСОБА_1 є платником орендної плати. До органу ДПС відомостей про розірвання договору оренди або виключення Позивача з переліку орендарів не надходило.
18.02.2026 року представником Позивача подано додаткові пояснення, у яких наведено хронологію подій щодо права власності на нерухоме майно та додатково акцентовано увагу на вимогах частини 4 статті 31-6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час вчинення угоди (жовтень-листопад 2023 р.).
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази, приходить до наступних висновків.
30.07.2010 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки строком на 15 років щодо земельної ділянки площею 1,0150 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:08:509:0036 (цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд). Договір оренди нотаріально посвідчений 13.07.2010 року приватним нотаріусом Кулінічем А.С. (реєстровий № 258) та зареєстрований 29.07.2010 р.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.01.2026 р., право оренди земельної ділянки (номер відомостей про речове право: 41036614) зареєстровано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Статус запису - іншу речову право (право оренди) - позначено як таке, що на дату формування витягу є актуальним, строк дії - до 29.07.2025 р. Орендодавцем є Територіальна громада м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30.01.2012 р. у справі № 2/825/475/2012 затверджено мирову угоду, за якою ОСОБА_1 передав право власності на будівлі та споруди, розташовані за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 461596018 від 26.01.2026 р. право власності на будівлі та споруди за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано за ТОВ «Виробничо складське господарство» (ЄДРПОУ: 45203094) з 09.11.2023 р. на підставі актів приймання-передачі, серія та номер 7974, 7975 від 28.12.2023 р. Попереднім власником значився ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (право зареєстровано з 07.09.2023 р., припинено 09.11.2023 р.).
31.03.2025 р. ГУ ДПС у Дніпропетровській області, керуючись відомостями, що надійшли від Дніпровської міської ради згідно з переліками орендарів на 01.01.2024 та 01.01.2025 рр., де значився ОСОБА_1 , а також даними ІКС «Податковий блок», прийняло оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Ф»: № 268022-2410-0436 (орендна плата за 2024 рік - 791 430,05 грн.) та № 268024-2410-0463-UA12020010000033698 (орендна плата за 2025 рік - 455 343,32 грн.).
Згідно зі змістом договору оренди земельної ділянки від 13.07.2010 р., зокрема пунктом 6.8, у разі зміни землекористувача або придбання/відчуження будівель та споруд орендар зобов'язаний протягом місяця з моменту настання таких змін звернутися до міської ради для внесення відповідних змін у договір оренди. Відповідно до пункту 12.6 договору перехід права власності на орендовану будівлю є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Доказів того, що ОСОБА_1 після відчуження нерухомого майна у листопаді 2023 р. звертався до Дніпровської міської ради з метою внесення змін до договору оренди або його розірвання, матеріали справи не містять. Договір оренди земельної ділянки не розривався, зміни до нього не вносились, орендар у реєстрі не змінювався.
Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Згідно з пунктом 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до пункту 288.2 статті 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Пунктом 286.5 статті 286 ПК України встановлено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, відповідне податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до абзацу 2 пункту 288.1 статті 288 ПК України органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання.
Відповідно до пункту 287.6 статті 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Натомість абзацом 1 пункту 287.1 статті 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою і сплачують плату за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році.
Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін або достроково - за рішенням суду. Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Статтею 34 Закону № 161 встановлено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку.
Правовою підставою для нарахування контролюючим органом орендної плати за земельну ділянку фізичній особі є чинний договір оренди такої ділянки та відомості, отримані від органу місцевого самоврядування як орендодавця. При цьому саме договір оренди, а не факт фізичного використання земельної ділянки, є визначальним критерієм для ідентифікації платника орендної плати та нарахування відповідного зобов'язання (пункт 288.1 статті 288 ПК України).
Як встановлено судом, договір оренди земельної ділянки від 13.07.2010 р., укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 , на час прийняття оскаржуваних ППР залишався чинним: не розривався, зміни щодо заміни орендаря до нього не вносились, відповідних відомостей від Дніпровської міської ради до Відповідача не надходило. З огляду на це контролюючий орган правомірно визначив ОСОБА_1 платником орендної плати та нарахував відповідні суми на підставі чинного договору оренди й переліків орендарів, наданих орендодавцем.
Суд відхиляє посилання Позивача на автоматичний перехід права оренди земельної ділянки до набувача нерухомого майна внаслідок відчуження будівель та споруд у листопаді 2023 р. (стаття 120 ЗК України, стаття 377 ЦК України, частина 4 статті 31-6 Закону № 1952-IV), виходячи з наступного.
Норми статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України регулюють перехід права користування земельною ділянкою у сфері земельних та цивільних правовідносин і не змінюють порядку справляння орендної плати, встановленого Податковим кодексом України. Підставою для нарахування орендної плати контролюючим органом є виключно договір оренди земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України). Договір оренди земельної ділянки від 13.07.2010 між Дніпровською міською радою та ОСОБА_1 у 2024-2025 роках залишався чинним - він не був розірваний, орендар у ньому не замінений, відповідні зміни до нього не вносились. За таких обставин обов'язок зі сплати орендної плати у спірний період зберігався саме за ОСОБА_1 як стороною договору. При цьому умовами самого договору (пункт 6.8) на орендаря покладено обов'язок протягом місяця з моменту відчуження будівель та споруд звернутися до міської ради для внесення відповідних змін до договору оренди. Цей обов'язок ОСОБА_1 не був виконаний ні після відчуження майна ОСОБА_2 у 2012 році, ні після передачі нерухомості ТОВ «Виробничо складське господарство» у листопаді 2023 року. Пасивна поведінка орендаря, який не вчинив передбачених договором дій щодо оформлення зміни або припинення орендних правовідносин, не може слугувати підставою для звільнення його від виконання податкового обов'язку, що виник на підставі чинного договору оренди.
В контексті правовідносин щодо справляння орендної плати за землю нормою прямої дії є пункт 288.1 статті 288 ПК України, який пов'язує підставу нарахування орендної плати виключно з договором оренди. Відомості про стан договірних відносин оренди надходять до контролюючого органу від органу місцевого самоврядування (орендодавця), а не встановлюються самостійно органом ДПС через аналіз відомостей реєстру речових прав на нерухоме майно. Дніпровська міська рада, яка є орендодавцем, надала Відповідачу переліки орендарів на 2024 та 2025, у яких ОСОБА_1 зазначений платником орендної плати. Відповідних повідомлень про зміну орендаря або розірвання договору оренди від орендодавця до Відповідача не надходило.
Посилання Позивача на приписи частини 4 статті 31-6 Закону № 1952-IV (в редакції, що набула чинності у жовтні 2023 р.) у частині обов'язку державного реєстратора одночасно реєструвати перехід права оренди при реєстрації переходу права власності на об'єкт нерухомості - не може підмінити відсутності дій самого орендаря щодо виконання договірних зобов'язань. Навіть якщо реєстратор не виконав указаного обов'язку, виключно Позивач - як орендар, якому відомо про умови договору оренди та факт відчуження нерухомого майна - несе ризик пасивної поведінки у вирішенні питання про внесення змін до договору або його розірвання. Наслідки такої пасивності, зокрема продовження нарахування орендної плати до моменту належного документального оформлення припинення орендних правовідносин, не можуть бути покладені на контролюючий орган, який діяв на підставі й у межах чинного законодавства.
В силу пункту 287.1 статті 287 ПК України обов'язок зі сплати плати за землю у землекористувача виникає з дня виникнення права користування і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Оскільки право оренди ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на момент прийняття оскаржуваних рішень не припинялось, а договір оренди залишався чинним, контролюючий орган нараховував орендну плату відповідно до вимог закону.
Таким чином, суд доходить висновку, що Відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень форми «Ф» № 268022-2410-0436 від 31.03.2025 р. та № 268024-2410-0463-UA12020010000033698 від 31.03.2025 р. діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Керуючись ст. 2, 9, 72, 73, 74, 77, 139, 243, 255, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 23 квітня 2026 року.
Суддя А. Ю. Рищенко