ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
22 квітня 2026 року Справа № 903/976/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.
розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “РБП ТРАНС-МОСТ“ про ухвалення додаткового рішення по справі №903/976/25 за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 12 січня 2026 року по справі №903/976/25
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю “РБП ТРАНС-МОСТ“
про стягнення 2 222 208 грн 23 коп.
Військова частина НОМЕР_1 (надалі - Позивач) звернулася в Господарський суд Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “РБП Транс-Мост» (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача 774659 грн 72 коп. пені за прострочення виконання робіт, 969030 грн 40 коп. штрафу за прострочення виконання окремих видів робіт на понад 30 днів, 478518 грн 11 коп. пені за прострочення завершення будівництва.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 12 січня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача: 450369 грн 98 коп. пені за прострочення завершення будівництва; 5405 грн 30 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору;
У задоволенні позову щодо стягнення 774659 грн 72 коп. пені за прострочення виконання робіт щодо стягнення 969030 грн 40 коп. штрафу за прострочення виконання окремих видів робіт на понад 30 днів, а також щодо стягнення 28148 грн 13 коп. пені за прострочення завершення будівництва відмовлено.
Також вказаним судовим рішенням стягнуто з Позивача на користь Відповідача 23919 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 квітня 2026 року, з підстав вказаних у даній постанові, апеляційну скаргу Позивача на рішення Господарського суду Волинської області від 12 січня 2026 року - залишено без задоволення, дане рішення - залишено без змін.
15 квітня 2026 року через підсистему "Електронний суд" від представника Відповідача до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткової постанови, в якій, з підстав висвітлених у заяві, представник Відповідача просив стягнути з Позивача витрати на правничу допомогу в зв'язку з розглядом справи №903/976/25 у суді апеляційної інстанції в розмірі 30000 грн.
15 квітня 2026 року через підсистему "Електронний суд" від Позивача надійшла заява про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій Позивач просив відмовити в повному обсязі у стягненні витрат на правничу допомогу. Позивач вказав, що в клопотанні про стягнення судових витрат вказана сума в розмірі 30000 грн, як витрати на правничу допомогу, при цьому, в розрахунку таких витрат вказано: за подання відзиву на апеляційну скаргу 15000 грн та за участь в судових засіданнях 15000 грн. Позивач наголошує, що в суді апеляційної інстанції було лише 1 судове засідання, а не декілька. Позивач, заперечив проти розміру таких витрат на правову допомогу і вважає, що така сума до стягнення є безпідставною, необгрунтованою та значно завищеною в цілому. На його переконання розмір витрат на професійну правничу допомогу, є неспівмірним із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, а також не відповідає критерію розумності розміру таких витрат, виходячи з обставин справи. Вважає, що дана судова справа не є складною для професійного адвоката та не потребує від представника Відповідача витрачання значного часу для підготовки процесуальних документів, що з позиції Позивача свідчить про завищення заявленої вартості послуг.
У відповідності до статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 квітня 2026 року прийнято до розгляду заяву Відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції. Повідомлено сторін, що у зв'язку із розглядом справи №903/976/25 в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи додаткова постанова по даній справі буде виготовлена до 27 квітня 2026 року включно включно.
21 квітня 2026 року через підсистему "Електронний суд" від Позивача до суду апеляційної інстанції надійшла заява про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій Позивач просив відмовити в повному обсязі у стягненні витрат на правничу допомогу. Позивач вказав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вважає, що оскільки Позивач фінансується з державного бюджету, покладення на нього додаткових витрат під час воєнного стану є надмірним фінансовим тягарем, як для Позивача, так і для держави в цілому. Відтак, Позивач вважає, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката є завищеним та не відповідає вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, у зв'язку з чим просив суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні вимог про відшкодування Відповідачу судових витрат в повному обсязі, у зв'язку з недоведеністю їх розміру згідно критеріїв пропорційності, розумності та справедливості. Крім того, Позивач вказав, що в клопотанні про відшкодування таких витрат та доданих документів не конкретизовано детального опису робіт (наданих послуг).
Відтак, дослідивши матеріали справи та розглянувши заяву представника Відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає подану заяву такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Суд апеляційної інстанції констатує, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
В силу дії пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься й у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (а саме: - подання (заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи); зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
За положеннями частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається що, судові витрати складаються з: судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального України: витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція наведена в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи
Аналогічний висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 та в постанові Великої Палати Верховного від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такий висновок міститься і в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц та в пункті 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18.
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року в справі № 910/12876/19).
Із системного аналізу описани вище правових норм слідує, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року в справі № 910/12876/19).
При цьому, витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16.
Як вбачається із матеріалів справи, 23 жовтня 2025 року між Відповідачем та Адвокатським бюро "КОБРА" укладено Договір про надання правової допомоги №263/25-5.
Відповідно до умов пункту 1.1 Договору про надання правничої допомоги, за умовами цього Договору Відповідач замовляє, а адвокатське об'єднання забезпечує надання послуг адвокатом щодо заходу, представництва та надання іншої правничої допомоги щодо представництва клієнта в будь-яких справах, що стосуються прав, свобод та інтересів Відповідача.
6 березня 2026 року між Відповідачем та Адвокатським бюро "КОБРА" укладено Додаток № 2 до Договору про надання правничої допомоги.
Як визначено пунктом 1 Додатку № 2, Адвокатським бюро "КОБРА" прийняло від Відповідача на здійсненя прав Відповідача щодо супроводу справи №903/976/25 у Північно-західному апеляційному господарському суді: підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу; представництво інтересів Відповідача адвокатом у судових засіданнях по справі 3903/976/25, що буде слухатися у Північно-західному апеляційному господарському суді.
Сторони погодили, що гонорар за виконання доручення Відповідача, зазначеного в пункті 1 Додатку має фіксований розмір та складає 30000 грн.
Дослідивши розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, що надається Адвокатським бюро "КОБРА" по справі 3903/976/25 у Північно-західному апеляційному господарському суду, вбачається наступні назви робіт та їх вартість: підготовка відзиву на апеляційну скаргу по справі - 15000 грн; участь адвоката в судових засіданнях по справі в Північно-західному апеляційному господарському суді - 15000 грн, всього 30000 грн.
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2021 року в справі № 904/1907/15, постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року в справі №922/445/19 та від 22 листопада 2019 року в справі № 910/996/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 червня 2023 року по справі 910/16357/21.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Госпордарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Схожа правова позиція наведена і в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року в справі № 910/12876/19.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Аналогічний висновок наведено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі №912/1025/20.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В той же час, такі послуги як попередня консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами справи, вивчення судових рішень в межах даної справи, вивчення судової практики по даній категорії справи включає в себе складання відзиву.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/1929/19 від 1 червня 2022 року.
В той же час, дослідивши зміст відзиву вбачається, що він фактично дублює зміст відзиву на позовну заяву, що подавався місцевому господарському та за які вже було стягнуто відшкодування цих витрат.
При цьому, колегією суддів враховується, що в суді апеляційної інстанції проведено лише одне судове засідання за участю представника Відповідача 15 квітня 2026 року, яке тривало 50 хв., на якому представником Відповідача підтримано позицію, наведену ним у відзиві на апеляційну скаргу. В то йже час, сукупність того, що відзив на апеляційну скаргу дублює доводи відзиву на позов і апеляційну скаргу, розглянуто справу за одне судове засідання на переконання колегї суду свідчить про завищення у даному разі розміру судових витар за надані адвокатом послуги.
Відповідно колегія апеляційного господарського суду враховує даний факт вирішуючи питання щодо покладення витрат адвоката Позивача на Відповідача в розрізі подачі останнім своїх заперечень та зазначає, що схожа позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного суду від 22 травня 2024 року по справі №754/8750/19.
При цьому, загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 Господарського процесуального кодексу України повинно застосовуватись у системно-логічному зв'язку із частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частиною 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2022 року в справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розмір таких витрат (з огляду на розмір витрат, що стягнуто за розгляд в суді першої інстанції, де збиралися докази та первинно надавалися пояснення) є завищенними та по-суті, порушують критерій розумності їх розміру, що є підставою для їх зменшення.
Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вже вказувалась вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, їх обсягом та значенням справи для сторони), констатує, що відсутні підстави для присудження Відповідачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.
Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 1 грудня 2021 року в справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16 березня 2023 року в справі № 927/153/22).
З огляду на викладене, вирішуючи питання, чи є розмір витрат Відповідача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням складності та значення справи для сторін, суд апеляційної інстанції враховує, що під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції позиція Відповідача не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатом і адвокатським об'єднанням.
Відтак, правова позиція Відповідача вже була сформована під час апеляційного розгляду цієї справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного розгляду не надано та з матеріалів справи не вбачається, що свідчить про розумну необхідність зменшення розміру судових витрат, оскільки розмір заявлених Відповідачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності); такі витрати не мають характеру необхідних і не є співмірними з виконаною роботою в суді апеляційної інстанції.
В той же час апеляційний господарський суд критично оцінює доводи Позивача наведені в заяві про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, що Позивач фінансується з державного бюджету та держава понесеня надмірний фінаносвий тягар у разі стягнення парвничих витрат, адже вказане жодним чином не нівелює право та можливість стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу іншої сторони в разі, коли рішення щодо частини позовних вимог у справі винесено на користь іншої особи. Водночас, суд апеляційної інстанції з огляду на те, що позов у даній справі подано особою, котра заявляє про своє державне фінансування, і частини позовних вимог котрої визнано безпідставними (з огляду на що, відмовлено у їх задоволенні), звертає увагу Позивача на те, що у випадку не заявлення ним таких безпідставних позовних вимог (і повного задоволення позову на його користь) витрати на професійну правничу допомогу іншої сторони з нього apriori й не могли б стягуватися. При цьому, заявляючи про таку позицію щодо негативних наслідків для держави в разі стягнення судових витрат з Позивача, враховуючи ініціювання та подання позовної заяви саме такою особою (що фінансується з державного бюджуту), предмет позову котрий зводиться до стягнення лише одних штрафних санкцій при доведеномті обстаивн надання та прийняття Позивачем послуг без будь-яких зауважень, колегія суду зауважує, що така позиція Позивача зводиться до нівелювання однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Підсумовуючи усе вищевказане колегія суду наголошує, що ураховуючи заперечення Позивача щодо часу витраченого адвокатом, обсягу робіт, їх співмірністю та за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Відповідачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи обсяг виконаних робіт та те, що в суді апеляційної інстанції представником Відповідача відстоювалася позиція сформована ним в суді першої інстанції та підтверджувалося законність та обгрунтваність оскаржуваного рішення, що і знайшло своє відображення в поданому відзиві на апеляційні скарги, беручи до уваги відсутність особливої складності справи, яка переглядалася судом апеляційної інстанції, кількість і тривалість засідань у даній справі, в яких брав участь представник Відповідача в суді апеляційної інстанції (1 судове засідання), а також те, що підготовка до судового засідання, робота в судовому засіданні у даній справі фактично є складовими підготовки відзиву на апеляційну скаргу, недоведеність заявником: обґрунтованості та пропорційності розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, негативну поведінку сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи, враховуючи заперечення сторони щодо зменшення витрат направничу допомогу, колегія суддів зазначає, що такий розмір у сумі 30 000 грн (який є ідентичний розміру судових витра, заявленому в суді першої інстанції) є значно завищеним заявником, з огляду на що колегія суддів, дійшла висновку про те, що достатнім, співмірним та обґрунтованим буде покладення на Позивача витрат на правничу допомогу, понесених у суду апеляційної інстанції у розмірі 8 000 грн.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічні висновки викладені й у пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі № 910/12876/19.
При цьому, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 912/1025/20.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
Отже суд апеляційної інстанції доходить висновку про підставність і обрунтованість покладення на Позивача 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, адже саме такий їх розмір судом визначається як справедливий, а також такий, що відповідає критерію реальності та розумності таких витрат. В задоволенні решти судових витрат на правничу допомогу апеляційний господарський суд відмовляє.
Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “РБП ТРАНС-МОСТ“ про ухвалення додаткового рішення по справі №903/976/25 - задоволити частково.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РБП ТРАНС-МОСТ“ (45650, вул. Перемоги, 2, с. Ратнів, Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ 35128833) 8000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.
3. В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
4. Господарському суду Волинської області видати відповідний наказ.
5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
6. Додаткову постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
7. Справу №903/976/25 повернути Господарському суду Волинської області.
Повний текст додаткової постанови виготовлено 23 квітня 2026 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.