вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" квітня 2026 р. Справа№ 910/8287/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Майданевича А.Г.
секретар судового засідання - Король Д.А.
учасники справи: згідно протоколу судового засідання від 22.04.2026
розглянувши заяву ОСОБА_1
про відвід судді Майданевича А.Г.
у справі № 910/8287/24
в межах розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 (Повний текст рішення складено 19.01.2026)
у справі №910/8287/24 (суддя - Ващенко Т.М.)
За позовом ОСОБА_1
до: 1. Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації)
2. Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (ПЦУ) с.Проців Бориспільського району Київської області"
про визнання недійсними протоколу, статуту та визнання протиправним і скасування розпорядження,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/8287/24 у задоволенні позову відмоволено.
Не погоджуючись з указаним рішенням, від ОСОБА_1 09.02.2026, в межах встановлених процесуальних строків, надійшла апеляційна скарга, у якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/8287/24 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 апеляційну скаргу у справі №910/8287/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/8287/24 та призначено справу до розгляду.
01.04.2026 у судовому засіданні представником позивача заявлено відвід судді Північного апеляційного господарського суду Шапрану В.В. від розгляду справи №910/8287/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 заяву представника ОСОБА_1 адвоката Діани Бондаренко про відвід судді Шапрана В.В. від розгляду справи № 910/8287/24 задоволено, відведено суддю Шапрана В.В. від участі у розгляді справи № 910/8287/24. Матеріали справи №910/8287/24 передано для здійснення для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст.. 32 ГПК України.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026 справу № 910/8287/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., суддів Майданевича А.Г., Буравльова С.І.
07.04.2026 Ухвалою Північного апеляційного господарського суду справу № 910/8287/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та призначено до розгляду на 22.04.26.
22.04.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Майданевича А.Г. від розгляду справи № 910/8287/24.
Заяву про відвід мотивовано недовірою позивача щодо об'єктивності та неупередженості судді, необхідністю виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість судді при розгляді даної апеляційної скарги, участю судді у розгляді справи №927/511/21, 910/14325/24 та 910/7900/23 в подібних/тотожніх правовідносинах, недопущення у подальшому сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості судді.
Таким чином, на переконання заявника, суддя Майданевича А.Г. не може неупереджено та об'єктивно здійснювати розгляд даної справи, з огляду на сформовану правову позицію останнього у подібних правовідносинах на користь відповідачів.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та поданої заяви про відвід судді Майданевича А.Г. встановила наступне.
Колегія суддів розглянувши вказану заяву про відвід судді Майданевича А.Г., заслухавши думку представників учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення поданої заяви, враховуючи наступне.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. ст. 35, 36 ГПК України.
Відповідно до положень ч. ч. 2, 3 ст. 38 ГПК України з підстав, зазначених у ст. ст. 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Згідно з ч. 1 ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Згідно Європейської Хартії "Про закон "Про статус суддів" судді при виконанні своїх обов'язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівні компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.
Відповідно до п. 12 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів.
При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі".
Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Водночас, ст. 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
У пунктах 49, 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" (Заява N 33949/02), яке згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ, зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки голови В.Л.Г, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58).
За критеріями об'єктивної неупередженості судді, наведеними у рішенні ЄСПЛ у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993 Суд відзначав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.
Отже, як вбачається з вищевикладеного, при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.
Поряд із цим, суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
У справі "Газета Україна-Центр проти України" (заява №16695/04, рішення від 15 липня 2010 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що "відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності".
Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Північний апеляційний господарський суд відмічає, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Проаналізувавши викладені у заяві позивача міркування й доводи, колегія суддів дійшла висновку про їх безпідставність та необґрунтованість, враховуючи наступне.
Так, однією з підстав для відводу судді заявником визначено його неодноразову участь у розгляді справ, правовідносини в яких пов'язані зі свободою совісті і діяльністю релігійних організацій та Української Православної церкви.
Разом з тим, за змістом частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони із процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Щодо посилань заявника на задоволення у справі № 910/14325/24 заяви про самовідвід суддів, зокрема і судді Майданевича А.Г., може свідчити про його релігійні переконання, які перешкоджають неупередженому розгляду справи.
Так, у вказаній справі № 910/14325/24 наведені вище доводи заявника відводу були визнані судом необґрунтованими.
Оцінюючи ці доводи суд також відзначив, що жодної зацікавленості у результатах розгляду цієї справи суддя Майданевич А.Г. не має і не може мати, а міркування стосовно цього висловлюються у заяві формально, без наведення відповідних обґрунтувань з посиланням на конкретні вагомі та переконливі факти і докази, тобто мають суб'єктивний характер і засновані на припущеннях заявника.
В свою чергу, підставою для задоволення заяви про самовідвід суддів від розгляду справи № 910/14325/24 було визначено наступне: з метою виключення будь-якого законного сумніву в учасників справи та стороннього спостерігача щодо об'єктивності суддів Майданевича А.Г. та Суліма В.В. при розгляді цієї справи та відновлення довіри до судової влади в Україні з метою подолання викликів війни
Отже, самовідвід у вказаній справі №910/14325/24 не був задоволений судом з підстав, визначених заявником у своїй заяві про відвід та відповідних обставин (щодо упередженого ставлення судді до УПЦ) встановлено не було.
Частиною 1 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до положень Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалені резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23 об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, зокрема якщо у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.
Як встановлюють вказані принципи, довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.
Аналогічний принцип відображено в статті 15 Кодексу суддівської етики.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, зокрема в рішенні "Мироненко і Мартиненко проти України" від 10 березня 2010 року, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.
Також відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі "Білуга проти України", від 28.10.1999 року у справі "Ветштан проти Швейцарії") важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Згідно з ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Враховуючи наведене, з огляду на те, що позивач дотримується суб'єктивної думки про упередженість судді Майданевича А.Г., а також з метою уникнення безпідставних звинувачень щодо заінтересованості вказаного судді у результатах розгляду даної справи, виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість судді при розгляді даної апеляційної скарги, недопущення у подальшому сумнівів у сторін чи інших осіб щодо його неупередженості та для забезпечення довіри до судової влади України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви позивача про відвід судді Майданевича А.Г.
У разі задоволення заяви про відвід одному або декільком суддям, які розглядають справу колегіально, справа розглядається в тому самому суді таким самим складом колегії суддів із заміною відведеного судді або суддів, або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього кодексу (ч. 2 ст. 40 ГПК України).
Керуючись статтями 32, 35, 38, 39, 234, 281 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Майданевича А.Г. від розгляду справи № 910/8287/24 задовольнити.
2. Відвести суддю Майданевича А.Г. від участі у розгляді справи № 910/8287/24.
3. Матеріали справи № 910/8287/24 передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
А.Г. Майданевич