Справа № 344/1640/21
Провадження № 22-ц/4808/428/26
Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.
Суддя-доповідач Бойчук
22 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М.,
секретаря Панасюк В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 344/1640/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Наталії Василівни, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання права власності на будинковолодіння та земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 13 січня 2026 року під головуванням судді Атаманюка Б.М. у м. Івано-Франківську,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 344/1640/21 за його позовом до Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Наталії Василівни, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання права власності на будинковолодіння та земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Заяву обґрунтував тим, що під час розгляду цієї справи не були враховані істотні обставини, які існували на момент розгляду, але не були і не могли бути відомі йому, а саме: листи Міністерства юстиції та Головного територіального управління юстиції, які підтверджують факт зіпсування спеціального бланка ВЕО 562517 та суперечливість даних щодо реєстрових номерів нотаріальних дій.
Зазначає, що на одному і тому ж бланку 17.05.2007 року одночасно посвідчувалися різні правочини (договір дарування квартири та договір купівлі-продажу домоволодіння), що робить договір від 17.05.2007 нікчемним у силу закону (ст. 220, 236 ЦК України). Суперечності у Державному реєстрі правочинів: запис про договір купівлі-продажу під № 2092593 не відповідає реальному використанню спеціальних бланків і не підтверджує законність посвідчення. Заявник вважає, що суди не надали належної оцінки зазначеним доказам. Апеляційний суд і Верховний Суд формально послалися на преюдиційність рішення у справі № 344/1587/16-ц, не перевіривши нові документи, які доводять фальсифікацію нотаріальної дії.
На підставі наведеного просив скасувати рішення Івано-Франківського міського суду від 04.04.2023, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01.06.2023 та постанову Верховного Суду від 20.12.2023; ухвалити нове рішення - та визнати недійсним (нікчемним) договір купівлі-продажу від 17.05.2007, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на бланку ВЕО 562517 під реєстровим № 1152; визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати зазначене майно з чужого незаконного володіння.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 13 січня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у цій справі.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду.
Зазначає, що суд не встановив момент виникнення та відкриття нововиявлених обставин.
Вказує, що в оскаржуваній ухвалі відсутні будь-які висновки суду щодо: дати отримання заявником листів Міністерства юстиції України та органів юстиції; об'єктивної можливості заявника знати про факт зіпсування спеціального нотаріального бланка ВЕО 562517 та суперечливість реєстрових номерів нотаріальних дій 1152 та 1164.
Суд обмежився формальним твердженням про те, що такі доводи вже оцінювалися, не встановивши фактичних обставин, що є істотним порушенням процесуального закону.
Суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що подана заява фактично спрямована на повторне оскарження раніше встановлених обставин.
Водночас предметом заяви є нові офіційні документи, отримані від державних органів, які існували на момент вчинення спірних нотаріальних дій, не були та не могли бути відомі заявникові під час первісного розгляду справи та безпосередньо стосуються законності посвідчення спірного правочину.
Таким чином, суд неправильно визначив правову природу заявлених обставин, що призвело до необґрунтованої відмови в перегляді судового рішення.
Суд першої інстанції, посилаючись на принцип правової визначеності, фактично відмовився від аналізу нових доказів, що суперечить вимогам процесуального закону. Принцип правової визначеності не виключає можливості перегляду судового рішення, якщо заявником доведено існування істотних обставин, які не були і не могли бути відомі на час розгляду справи та можуть вплинути на її вирішення. Суд першої інстанції не здійснив оцінки чи можуть встановлені заявником факти поставити під сумнів законність нотаріальної дії, вплинути на правову оцінку договору від 17.05.2007 та змінити висновки суду у разі їх належного дослідження.
Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд.
Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н.В., ОСОБА_2 в засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали до апеляційного суду клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, ураховуючи таке.
Встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 04.04.2023 (справа №344/1640/21) у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Наталії Василівни, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про визнання права власності на будинковолодіння та земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 01.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 04.04.2023 без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2023 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 04.04.2023 та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01.06.2023 залишено без змін.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п'ята статті 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору і які існували на час постановлення рішення, але про які не було і не могло бути відомо особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення суду.
Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18).
Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов'язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Таким чином, нововиявленими обставинами є фактичні обставини, які мають істотне значення і які об'єктивно існували на час розгляду справи, але не були відомі і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою про перегляд рішення суду.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, оскільки заявником не доведено наявності істотних для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи.
При цьому суд першої інстанції вказав, що безпідставне скасування рішення суду та ухвалення нового рішення суду призведе до порушення принципу юридичної визначеності, як основного елемента принципу верховенства права. У такий спосіб буде порушено право інших сторін на справедливий суд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що подана заява фактично спрямована на повторне оскарження раніше встановлених обставин є необґрунтованими.
Суд першої інстанції в своєму рішенні вказав що не бере до уваги посилання заявника на те, що під час розгляду справи №344/1640/21 не були враховані істотні обставини, які існували на момент розгляду, але не були і не могли бути відомі йому, а саме: листи Міністерства юстиції та Головного територіального управління юстиції, які підтверджують факт зіпсування спеціального бланка ВЕО 562517 та суперечливість даних щодо реєстрових номерів нотаріальних дій (1152, 1164), оскільки рішенням Івано-Франківського міського суду від 04.04.2023 та постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 01.06.2023 давалися оцінка доводам заявника ОСОБА_1 , які є аналогічні зазначеним у цій заяві доводам, зокрема таким як недійсність нотаріальних бланків.
Суд також констатував, що ОСОБА_1 вже оспорювався договір купівлі-продажу від 17.05.2007 домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1 . За результатами розгляду позову рішенням Івано-Франківського міського суду від 23.01.2019 в цивільній справі № 344/1587/16-ц позивачу в задоволенні позову відмовлено.
Вищевказаним спростовуються також доводи апелянта про те, що предметом заяви є нові офіційні документи, отримані від державних органів, які існували на момент вчинення спірних нотаріальних дій та не були та не могли бути відомі заявникові під час первісного розгляду справи та безпосередньо стосуються законності посвідчення спірного правочину.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в перегляді судового рішення, оскільки обставини наведені в заяві не є нововиявленими у розумінні ст. 423 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому її слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують її законності і обґрунтованості. Підстав для її скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 13 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову складено 22 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: В.А. Девляшевський В.М. Луганська