ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 4/46618.01.11
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
До Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма»
Треті особи1. ОСОБА_1
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар -К»
Про стягнення 16 576,35 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача не з'явились
Від відповідача не з'явились
Від третіх осіб 1. не з'явились
2. не з'явились
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма»15 984,06 грн. страхового відшкодування, 516,09 грн. пені, 76,20 грн. 3% річних, а всього 16 576,35 грн.
Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву від 23.11.2010р., в яких стверджує, що у ТДВ «СК «Проксіма»не має підстав для виплати страхового відшкодування позивачу за шкоду, завдану ОСОБА_1, обов'язок відшкодувати таку шкоду покладено на ОСОБА_1. або ТОВ «Стар-К».
Треті особа -1 в засідання суду не з'являлась, письмовий пояснень відносно заявлених позовних вимог не надано.
Представник третьої особи-2 в судове засідання не з'явився, проте через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд розглядати справу без участі представника третьої особи - 2.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
22.12.2009 року на вул. Українській в м. Запоріжжя водій автомобіля ЗАЗ 110307, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1, скоїв зіткнення з автомобілем Honda CRV, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ОСОБА_2.
Дана дорожньо-транспортна пригода, факт якої підтверджується довідкою ДАІ про ДТП від 22.12.2009 року, сталася внаслідок порушення третьою особою-1 п. 12.1. Правил дорожнього руху України.
Його вина у зазначеній ДТП, неправомірність дій, факт пошкодження автомобіля Honda та наявність складу адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП України встановлена постановою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 15.01.2010 року по справі № 3-212/10.
Внаслідок ДТП автомобіль Honda було пошкоджено, а його власнику (ОСОБА_2.) - була спричинена майнова шкода, характер та обсяг якої підтверджується: наведеною в п. 1 довідкою ДАІ про ДТП, протоколом технічного огляду транспортного засобу № 3310 від 23.12.2009 року, відповідно до якого третя особа-1 погодилась з виявленим об'ємом пошкоджень без зауважень, висновком експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу № 3310 від 24.12.2009р., згідно з яким вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу оцінена в сумі 15990,00 грн., що є реальними збитками (оціненою майновою шкодою) ОСОБА_2.).
Фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля Honda склала 15984,05 грн. та підтверджуються рахунком-фактурою ТОВ «Макфорд»№ АС-2973 від 22.12.2009 року.
На момент ДТП майнові інтереси ОСОБА_2, що пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобіля Honda були застраховані у позивача за договором добровільного страхування наземного транспорту № 3157-а/09зп від 14.08.2009 р.
Пошкодження в ДТП автомобіля Honda було визнано позивачем страховим випадком, що підтверджується страховим актом № 5144-а/09зп від 24.12.2009 року, з настанням якого відповідно до умов договору страхування, ч.3 ст. 19 Закону України „Про страхування", п.3 ч.1 ст. 988 Цивільного кодексу України виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування.
За заявою ОСОБА_2. на виплату страхового відшкодування від 24.12.2009 року, з урахуванням листа вигодонабувача за договором ВАТ „Державний Ощадний банк Україна" вих. № 33-4460/8190 від 24.12.2009 року було виплачене страхове відшкодування в сумі 15984,06 грн. шляхом перерахування грошових коштів ТОВ „Макфорд" для відновлювального ремонту автомобіля Honda, що підтверджується - платіжним дорученням № 949 від 24.12.2009 року.
Цивільно-правова відповідальність третьої особи-1 (ОСОБА_1) на момент ДТП була застрахована у відповідача на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісу) № ВС/ 7861708 від 07.12.2009 р., укладеного з ТОВ „Стар-К", що також підтверджено Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар -К»Третя особа по справі).
За цим договором встановлено: ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 25500,00 грн., франшизу - нуль грн., строк дії - один рік, визначено забезпечений транспортний засіб - автомобіль ЗАЗ.
Враховуючи цей факт, позивач, до якого перейшли права потерпілого (ОСОБА_2.), на підставі ст. 35 Закону про страхування відповідальності звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування вих. № 484-10 від 11.03.2010р., додатками до якого надав всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування, шляхом надіслання рекомендованого листа з рекомендованим повідомленням, що було отримано відповідачем 18.03.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0256316
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:
Згідно зі ст. 993 Цивільного Кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування»№ 85/96-ВР від 07.03.1996, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхуваль ник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого від шкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного Кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяль ність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного Кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної не безпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше ре чове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об' єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 1 ст. 999, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особа ми за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідаль ності власників наземних транспортних засобів»№ 1961-IV від 01.07.2004, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Твердження відповідача стосовно того, що відповідач не був повідомлений про настання даного випадку та не було надано необхідних документів, що спричинило перешкоди страховику у власному розслідуванні обставин даного випадку, суд не приймає до уваги з наступних підстав.
Відповідно до пп. 33.1.2. п. 31.1. ст. 33 Закону учасники ДТП зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомити страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, відповідача про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Матеріалами справи доведено, що 22.12.2009р. відповідач був повідомлений про ДТП, що сталося 22.12.2009р., тобто вимоги даної норми було повністю виконані.
Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»№ 1961-IV від 01.07.2004, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Лімітом відповідальності Відповідача за шкоду заподіяну майну відповідно до Полісу № ВС/7861708 від 07.12.2009р. є грошова сума у розмірі 25 000 грн. Крім того, відповідно до абз. 2. п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Полісом № ВС/7861708 від 07.12.2009р. встановлено франшизу у розмірі нуль гривень.
Таким чином, враховуючи вищезазначені правові норми, зібрані докази по справі, суд прийшов до висновку, що до позивача переходить право вимоги до відповідача на відшкодування збитків в розмірі 15 984,06 грн. і цю суму страхового відшкодування необхідно стягнути з Відповідача.
Крім того, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача, відповідно до статті 625 ЦК України, 76,20 грн. 3% річних.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 516,09 грн. не задовольняється судом оскільки, відповідно до ст. 547 ЦК України угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку, в даному разі пені.
Сторони не надали суду доказів укладення угоди про неустойку у письмової формі, відповідно до ст.547 ЦК України.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведених норм закону, Відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення 16 060,26 грн. суми страхового відшкодування з врахуванням індексу інфляції.
В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його позовні вимоги в частині стягнення 16 060,26 грн. суми страхового відшкодування з врахуванням 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В частині стягнення 513,09 грн. пені суд відмовляє з підстав вищезазначених.
Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 49, ст. 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма»(01004, м. Київ, вул.. Червоноармійська, 34, код ЄДРПОУ 33592726) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(04070, м. Київ, вул.. Іллінська,8, код ЄДРПОУ 20474912) 15 984 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн.. 06 коп. страхового відшкодування, 76 (сімдесят шість) грн.. 20 коп. 3% річних, 160 (сто шістдесят) грн.. 60 коп. державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн.. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
В частині стягнення пені відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І.Борисенко
Повне рішення складено: 27.01.2011р.