20.01.2011 Справа № 2/115
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Озеро Кунікунда”, смт. Солотвино Тячівського району
ДО публічного акціонерного товариства „Банк Форум”, м. Київ в особі Ужгородської дирекції ПАТ „Банк Форум”, м. Ужгород
за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_1, м. Тячів та
- ОСОБА_2, м. Тячів
ПРО визнання недійсним Іпотечного договору (наступна іпотека), посвідченого 21.11.2007р. приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим №5340, згідно якого в іпотеку Акціонерному комерційному банку „Форум” було передано цілісний майновий комплекс, що складається з будинку відпочинку -загальною площею 82,10кв.м., кафе-готель -загальною площею 215,70кв.м., вбиральні-душові площею 31,70кв.м. та літні душові, що знаходяться за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, АДРЕСА_1, який належить товариству з обмеженою відповідальністю „Озеро Кунікунда” на праві власності на підставі Свідоцтва про право колективної власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Солотвинської селищної ради за №115 від 28.05.2004р.,
- зобов'язання приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_1 виключити з Державного реєстру іпотеку та Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відповідні записи щодо належного товариству з обмеженою відповідальністю „Озеро Кунікунда” на праві власності майнового комплексу за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, АДРЕСА_1,
Суддя О.Ф. Ремецькі
Представники сторін:
від позивача -Кич А.М. -представник за довіреністю від 30.11.2010р.
від відповідача - Михалків Б.С. -предст. за довіреністю №10/22-07 від 13.05.2010р.
від третіх осіб - ОСОБА_5 - предст. ОСОБА_2 за дов. від 06.12.2010р.
Представник позивача просить суд заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених у поданій суду позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, в обгрунтування своїх
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 20.01.2011 року по справі № 2/115
доводів вказує на укладення оспорюваного договору іпотеки не уповноваженою на це особою та за відсутності у неї відповідного обсягу цивільної правоздатності на здійснення такого правочину, оскільки така не уповноважена на укладання договору
іпотеки за відповідною довіреністю. Наявну у справі довіреність, видану одним із засновників товариства на укладання договору вважає такою, що видана за відсутності відповідних повноважень у довірителя за такою. Заперечує факт виконання оспорюваного договору з боку іпотекодавця з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, наведених у поданому суду письмовому запереченні та просить суд взяти до уваги те, що при укладанні спірного договору іпотеки довіреність не потрібна, оскільки в даному випадку загальними зборами учасників ТОВ „Озеро Кунікунда” прийнято відповідне рішення про укладання договору іпотеки та доручено уповноважити на його підписання ОСОБА_6 Відтак, уповноваживши в даному випадку протокольним рішенням №1 від 12 листопада 2007р. ОСОБА_6 на підписання договору іпотеки від імені TOB „Озеро Кунікунда" загальні збори засновників, як вищий орган управління товариством, надав та належним чином підтвердив повноваження ОСОБА_6, як представника TOB „Озеро Кунікунда".
Фактично протокол, у даному випадку є актом органу юридичної особи, в якому була прописана одноразова дія уповноваженої особи на підписання іпотечного договору і відповідна дія була вчинена представником іпотекодавця в межах наданих повноважень.
Третя особа - приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_1, м. Тячів, через канцелярію суду надала письмові пояснення, відповідно до яких проти задоволення позову заперечила, оскільки нотаріальне посвідчення оскаржуваного правочину відбулось із чітким та повним дотриманням норм чинного законодавства України, зокрема, останнім було здійснено перевірку дієздатності та правоздатності представника позивача, що підписував оскаржуваний Іпотечний договір, повноваження представників сторін, а також належність товариству іпотечного майна.
Третя особа -ОСОБА_2, м. Тячів у поданому суду письмовому поясненні вказує на обґрунтованість доводів позивача та просить відповідача взяти до уваги, що у випадку задоволення позовних вимог вона готова до укладення нового іпотечного договору.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, відповідача та третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та подані заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором №0121/07/26-CL від 21.11.2007р. між акціонерним комерційним банком „Форум”, м. Київ в особі Ужгородської філії, м. Ужгород (правонаступником якого являється публічне акціонерне товариство „Банк Форум”, м. Київ в особі Ужгородської дирекції ПАТ „Банк Форум”, м. Ужгород) та фізичною особою ОСОБА_2 (позичальник), 21.11.2007року було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_1, реєстр. №5340 (далі -Іпотечний договір).
Згідно із п. 1.2 зазначеного правочину, предметом іпотеки виступає цілісний
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 20.01.2011 року по справі № 2/115
майновий комплекс, що складається з будинку відпочинку загальною площею 82,10кв.м., кафе-готель, загальною площею 215,70кв.м., вбиральні-душові площею 31,70кв.м., літні душові, що знаходиться в АДРЕСА_1 Тячівського району та належать товариству з обмеженою відповідальністю „Озеро
Кунікунда”, смт. Солотвино Тячівського району на праві власності на підставі Свідоцтва про право колективної власності на нерухоме майно, видане виконкомом Солотвинської селищної ради за №115 від 28.05.2004р.
Відповідно до п. 1.1. Іпотечного договору, іпотекою забезпечуються наступні зобов'язання Позичальника, що випливають з Кредитного договору №0121/07/26-CL від 21.11.2007р.:
- зобов'язання повернути Банку кредит у сумі 48000дол.США відповідно до графіку, наведеного в Кредитному договорі;
- зобов'язання в строки, передбачені Кредитним договором сплачувати Банку проценти за користування кредитом за Кредитним договором з розрахунку 13% річних з можливістю зміни розміру процентів та строків їх сплати;
- зобов'язання відшкодовувати збитки, завдані Банку невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань про Кредитному договору;
- зобов'язання сплатити Банку штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по Кредитному договору у строки та у розмірах, передбачених Кредитним договором.
Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним Іпотечного договору, оскільки останній укладено з порушенням норм чинного законодавства, зокрема п. 2 ст. 203 ЦК України.
Позивач зазначає, що при укладенні Іпотечного договору, від імені Товариства виступав ОСОБА_6, який є не уповноваженою на це особою та за відсутності у неї відповідного обсягу цивільної правоздатності на здійснення такого правочину, оскільки така особа не уповноважена на укладання договору іпотеки за відповідною довіреністю. Наявну у справі довіреність, видану одним із засновників товариства на укладання договору вважає такою, що видана за відсутності відповідних повноважень у довірителя за такою.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 20.01.2011 року по справі № 2/115
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (стаття 241 ЦК України).
Відповідно до Іпотечного договору останній було укладено від імені ТОВ „Озеро Кунікунда” громадянином ОСОБА_6, який, відповідно до даного договору діяв на підставі змін та доповнень до статуту товариства, зареєстрованих 21.11.2003р. за реєстровим №256.
Як вбачається з матеріалів справи, зміни та доповнення до статуту ТОВ „Озеро Кунікунда” від 21.11.2003р. за реєстровим №256 стосуються зміни у складі учасників товариства, згідно яких учасниками товариства являються Українська богословська академія ім. святих Кирила і Мефодія (яка є власником 80% статутного фонду TOB «Озеро Кунікунда») та Адвокатське бюро «Срібна Земля»(яке є власником 20% статутного фонду TOB «Озеро Кунікунда»). Відтак, дані зміни ніяк не стосуються вирішення питання про представництво юридичної особи при вчиненні відповідного правочину.
Разом з тим, у справі міститься рішення учасників Товариства від 12.11.2007р. протокол №1, згідно з яким учасниками вирішено питання укладання договору іпотеки та доручено уповноважити на його підписання ОСОБА_6 Відтак, відповідач та третя особа -приватний нотаріус вважають, що уповноваживши в даному випадку протокольним рішенням №1 від 12 листопада 2007р. ОСОБА_6 на підписання договору іпотеки від імені TOB „Озеро Кунікунда" загальні збори засновників, як вищий орган управління товариством, надав та належним чином підтвердив повноваження ОСОБА_6, як представника TOB „Озеро Кунікунда". І в такому випадку наявність відповідної довіреності на вчинення правочину не потребується.
Однак, дані доводи відповідача та приватного нотаріуса є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництво є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав (ч.2 ст. 237 ЦК України). Відповідно до ч.2 ст. 244 представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.
Статтею 97 Цивільного кодексу України визначено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч.1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках встановлених законом юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників (ч.2 ст.92 ЦК України). Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу (ч.1 ст. 98 ЦК України).
Аналіз вищевказаних статей Цивільного кодексу України та фактичних обставин справи свідчить про те, що представництвом, яке ґрунтується на акті органу юридичної особи, є представництво в силу якого представник діє від її імені на підставі акту органу юридичної особи. В таких випадках повноваження представника на вчинення право чинів від імені юридичної особи ґрунтуються на установчих
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 20.01.2011 року по справі № 2/115
документах юридичної особи, положенні про її відокремлений структурний підрозділ, посадовій інструкції, які визначають права та обов'язки працівника на якого покладено виконання представницьких функцій. Про наявність повноважень у таких осіб можливо судити лише у випадках, коли вони виконують представницькі функції в умовах службової обстановки, в якій вони діють.
Відтак, вищенаведене дає підстави стверджувати, що рішення загальних зборів учасників тільки вирішує певні питання представництва, однак, такі рішення повинні бути відображені в установчих документах юридичної особи та повинні знайти своє відображення у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, оскільки згідно вимог ч. 2 ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, як прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.
Однак, відповідачем не подано суду документів, що підтверджували передачі ОСОБА_6 повноважень на укладення договору іпотеки від імені товариства за відсутності відповідної довіреності.
Разом з тим, матеріали справи містять в собі довіреність за вих. №56/3 від 19.11.2007р. (копія додається), яким ректор Української богословської академії ім. святих Кирила і Мефодія (яка є власником 80% статутного фонду TOB «Озеро Кунікунда») ОСОБА_7 «уповноважив»представника Адвокатського бюро «Срібна Земля»(яке є власником 20% статутного фонду TOB «Озеро Кунікунда») ОСОБА_6 підписати договір іпотеки відповідно до протоколу №1 зборів засновників TOB «Озеро Кунікунда»від 12.11.2007р.
Дане доручення не є правовою підставою для укладення та нотаріального посвідчення зазначеною в ньому особою спірного Договору іпотеки, оскільки таке доручення не відповідає вимогам чинного законодавства, що випиває з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, ст. 65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно статуту чи інших установчих документів.
Пунктом 6.1 Розділу 6 Статуту ТзОВ „Озеро Кунікунда" із змінами та доповненнями вказано, що вищим органом управління товариства являються збори засновників або їх представники. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить прийняття рішень щодо передачі активів товариства в заставу, а також відчуження та придбання товариством нерухомого майна та транспортних засобів.
Разом з тим, управління поточною діяльністю товариства здійснюється виконавчим органом -директором (п. 6.5 статуту), відтак, директор забезпечує виконання рішень зборів учасників.
В силу ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 244 ЦК України представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 20.01.2011 року по справі № 2/115
документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відтак, у даному випадку, після прийняття компетентним органом (загальними зборами) рішення щодо укладення іпотечного договору, що віднесено до його виняткових повноважень, директор в силу вимог закону та статуту зобов'язаний, на виконання цього рішення, видати довіреність на укладення відповідної угоди.
Це також підтверджується положеннями вимог ст. 246 ЦК України, згідно вимог якої довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Однак, наявна у матеріалах справи довіреність за вих. №56/3 від 19.11.2007р. (копія додається), яким ректор Української богословської академії ім. святих Кирила і Мефодія (яка є власником 80% статутного фонду TOB «Озеро Кунікунда») ОСОБА_7 «уповноважив»представника Адвокатського бюро «Срібна Земля»(яке є власником 20% статутного фонду TOB «Озеро Кунікунда») ОСОБА_6 підписати договір іпотеки відповідно до протоколу №1 зборів засновників TOB «Озеро Кунікунда»від 12.11.2007р., не відповідає вимогам зазначеного положення чинного законодавства, оскільки видана не керівником товариства і не скріплена печаткою товариства.
Окрім того, ч.1 ст. 238 ЦК України передбачено, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
В свою чергу, один із учасників товариства, хоч і з контрольним пакетом голосів, не являється власником майнового комплексу за адресою: Тячівський р-н, АДРЕСА_1, а отже не може видавати довіреності (доручення) на передачу в іпотеку майна, яке належить юридичній особі -безпосередньо позивачу.
В абзаці 4 пп. 9.1. п. 9 Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»(зі змінами та доповненнями) дано роз'яснено, що угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.
Відповідно до ст. 44 Закону України «Про нотаріат»під час посвідчення правочинів, нотаріус здійснює перевірку цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, шляхом ознайомлення з установчими документами, свідоцтвом про державну реєстрацію і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців цієї юридичної особи і перевіряє, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.
При посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника юридичної особи, нотаріус встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про нотаріат», а також перевіряє обсяг його повноважень, для чого нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові.
Також нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 20.01.2011 року по справі № 2/115
вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.
При цьому, у разі якщо вчинення нотаріальної дії суперечить законодавству України, нотаріус відмовляє у вчиненні такої нотаріальної дії (ст. 49 Закону України «Про нотаріат»).
Однак, відповідачем та приватним нотаріусом не було досліджено вищенаведеного та дані особи не пересвідчились, чи особа, яка підписала оскаржуваний договір, має певний обсяг правоздатності для вчинення такого правочину.
Пунктом 42 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованої Міністерством юстиції України 3 березня 2004 року за №283/8882 передбачено, що нотаріус не вимагає подання довіреностей на вчинення правочинів та інших дій від осіб, уповноважених на це установчими документами юридичної особи, які передбачають зазначені повноваження. Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, нотаріусом витребується документ, який стверджує повноваження цього органу.
Однак, в даному випадку ОСОБА_6 не уповноважувався на укладення договору установчими документами товариства, і від імені юридичної особи при підписанні даного договору, тобто його укладанні, не діяв колегіальний орган товариства, а саме збори учасників товариства.
Не можуть бути взяті судом до уваги також посилання відповідача та приватного нотаріуса доводи про подальше схвалення оспорюваного правочину, оскільки даними особами не враховано диспозитивний характер норми ч.1 ст.241 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Схвалення правочину можливе у різних формах. По-перше, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це в письмовій формі. По-друге, шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна тощо). Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.
Натомість, відповідачем не доведено здійснення товариством відповідних дій по схваленню оспорюваної угоди.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
В зв'язку з цим, наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек записів щодо обтяження майна, яке належить позивачу, обмежує його право власності на це майно, а тому таке право підлягає захисту усуненням перешкод у здійсненні користування та розпорядження майном шляхом виключення зазначених записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації.
У відповідності до ст. 73 Закону України «Про нотаріат», нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, іншого нерухомого майна накладають
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 20.01.2011 року по справі № 2/115
заборону їх відчуження при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, іншого нерухомого майна.
Згідно ст. 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення про припинення іпотечного договору, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, іншого нерухомого майна.
У відповідності до п.2.1.1. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 року № 31/5, підставами для внесення до цього реєстру відомостей про зняття заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є, зокрема, зняття державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна.
Згідно ч. 1 п. 253 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна за заявою заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним.
Згідно ч. 4 п. 253 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо нотаріус, яким було накладено заборону щодо відчуження, позбавлений можливості вчинити нотаріальну дію щодо зняття заборони, така нотаріальна дія може бути вчинена іншим нотаріусом.
Згідно ч. 10 п. 253 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, підлягає обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна згідно з Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 року № 31/5.
Згідно п. 25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою КМУ від 31 березня 2004 року № 410, запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номеру запису.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
З огляду на викладені обставини, спірний договір, укладений між позивачем та відповідачем суперечить вказаним нормам законодавства, позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним Іпотечний договір (наступна іпотека), посвідчений 21.11.2007р. приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим №5340, згідно якого в іпотеку Акціонерному комерційному банку „Форум” було передано цілісний майновий комплекс, що складається з будинку відпочинку -загальною площею 82,10кв.м., кафе-готель -загальною площею 215,70кв.м., вбиральні-душові площею 31,70кв.м. та літні душові, що знаходяться за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, АДРЕСА_1, який належить товариству з обмеженою відповідальністю „Озеро Кунікунда” на праві власності на підставі Свідоцтва про право колективної власності на нерухоме
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 20.01.2011 року по справі № 2/115
майно, виданого виконавчим комітетом Солотвинської селищної ради за №115 від 28.05.2004р.
2.1. Зобов'язати приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_1 виключити з Державного реєстру іпотеку та Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відповідні записи щодо належного товариству з обмеженою відповідальністю „Озеро Кунікунда” на праві власності майнового комплексу за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, АДРЕСА_1.
2.2. Стягнути з публічного акціонерного товариства „Банк Форум”, м. Київ в особі Ужгородської дирекції ПАТ „Банк Форум”, м. Ужгород, пл. Жупанатська, 12 (код
ЄДРПОУ 34184635) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Озеро Кунікунда”, смт. Солотвино, вул. Харківська, 33 Тячівського району (код ЄДРПОУ 22082010) суму 85грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.Ф. Ремецькі