27.01.2011 Справа № 11/97
За позовом Публічного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд",
м. Львів
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Ужгородське шляхово-будівельне управління №58", с. Баранинці Ужгородського району
про: визнання недійсним договору підряду №06/09 від 30.11.2009
Головуючий суддя - Якимчук Л.М.
Представники:
від позивача - не з"явився.
від відповідача - Дворак Є.І.- представник, довіреність від 10.01.2011.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору підряду №06/09 від 30.11.2009 на проведення комплексу будівельно-монтажних робіт у зв"язку з відсутністю у відповідача спеціального дозволу (ліцензії) на такий вид робіт.
Представник позивача у судове засідання не з"явився, вимоги суду, викладені в ухвалі від 11.01.2011 не виконав.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що підстави визнання договору підряду №06/09 від 30.11.2009 недійсним є надуманими, оскільки роботи за вказаним договором виконані у повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року та довідкою про вартість виконаних робіт, підписаними без будь-яких заперечень з боку позивача.
Безпідставним, на думку відповідача, є і посилання позивача на відсутність у нього ліцензії на виконання окремих видів робіт, у підтвердження чого подав суду ліцензію серії АВ №479414, видану інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області від 02.06.2009 та додаток до неї, в якому зазначено перелік робіт, які можуть здійснюватись згідно даної ліцензії.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноваженого представника відповідача, суд
Між позивачем та відповідачем 30.11.2009 укладено договір №06/09 відповідно до якого позивач (замовник) доручив, а відповідач (підрядник) взяв на себе обов"язок виконати комплекс будівельно-монтажних робіт, об"єм та кількість яких визначається у Додатках до Договору.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.
Статтею 203 цього ж кодексу передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину.
Так, зокрема, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, вчинятися у формі, встановленій законом, а також бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За своєю правовою природою оспорюваний правочин є договором будівельного підряду.
Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 3 ст.837 Цивільного кодексу України передбачено, що для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору, дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання.
Ліцензування банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування діяльності в галузі телебачення і радіомовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій, будівництві здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 №1396 "Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві" затверджено Порядок ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві, яким встановлено загальні вимоги до ліцензування господарської діяльності у будівництві, пов"язаної зі створенням об"єктів архітектури на території України. Зокрема, вказаним Порядком передбачено, що суб"єкти господарської діяльності, які мають намір провадити будівельну діяльність, повинні отримати ліцензію.
Відповідно до п.п.1.1, 1.3, 1.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяьності у будівництві, пов"язаної із створенням об"єктів архітектури, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.02.2009 №47 "Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов"язаної із створенням об"єктів архітектури" господарська діяльність у будівництві, пов"язана із створенням об"єктів архітектури (вишукувальні, будівельно-монтажні, інжинірингові роботи) здійснюється відповідно до вимог державних стандартв, будівельних норм і правил. Вказані Ліцензійні умови є обов"язковими для всіх суб"єктів господарської діяльності незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, які виконують роботи, пов"язані із створенням об"єктів архітектури, відповідно до Переліку робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов"язаної із створенням об"єктів архітектури, наведеного у Додатку до ліцензійних угод.
Згідно вказаного Переліку робіт -будівельні та монтажні роботи в тому числі розробка грунтів, облашування грунтових споруд віднесено до видів діяльності, що передбачають отримання спеціального дозволу (ліцензії).
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.
Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встановлені в параграфі 2 глави 16 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як стверджує позивач у своїй позовній заяві, відповідач (підрядник) не міг виконувати підрядні роботи за оспорюваним договором, оскільки не мав спеціального дозволу (ліцензії) на будівельно-монтажні роботи (4.00.00), в тому числі на розробку грунтів, облаштування грунтових споруд (0.01.00) визначених згідно Переліку, а відтак просить суд визнати недійсним вказаний договір.
Відповідно до ч.1 ст.227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без дозволу (ліцензії), може бути визнаний недійсним.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 №9 правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) згідно зі статтею 227 Цивільного кодексу України є оспорюваним.
Предметом договору від 30.11.2009 є виконання комплексу будівельно-монтажних робіт. Відповідно до актів приймання виконаних робіт (типова форма №КБ-2в) за грудень 2009 року відповідачем виконувались наступні види робіт: перевезення грунту, ущільнення грунту та планування площ, що відповідно до Переліку робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов"язаної із створенням об"єктів архітектури, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009 №47 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов"язаної із створенням об"єктів архітектури", зареєстрованого в Міністрерстві юстиції 11 березня 2009 року за N 226/16242 в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору, віднесено до будівельно-монтажних. На виконання вказаних робіт позивачу видано ліцензію серії АВ №479414 від 02.06.2009, в додатку до якої зазначено вказані роботи. Дана ліцензія та додаток до неї додано відповідачем до матеріалів справи.
Таким чином, твердження позивача про відсутність у відповідача ліцензії на виконання будівельно-монтажних робіт не знайшло свого підтвердження та спростовується поданими відповідачем матеріалами.
Крім того, позивач при обгрунтуванні своїх позовних вимог посилався на Перелік робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов"язаної із створенням об"єктів архітектури, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009 №47 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов"язаної із створенням об"єктів архітектури" у редакції чинній на сьогоднішній день, та відповідно до якого будівельно-монтажні роботи зазначені під кодом 4.01.00, тоді як на час укладення спірного договору вказані роботи зазначені під кодом 3.01.02, 3.01.03.01, на виконання яких відповідачу видано ліцензію.
Згідно статті 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, наведені позивачем підстави визнання договору підряду від 30.11.2009 №06/09 недійсним не знайшли свого підтвердження, у зв"язку з чим у задоволенні позову належить відмовити повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
2. Рішення набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.
Повний текст рішення, у відповідості до ст.84 ГПК України, виготовлено та підписано 01.02.2011.
Суддя Л.М.Якимчук