Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
"27" січня 2011 р.
Справа № 17/1500
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
за участю представників сторін
від позивача Донська Г.Г. - дов. від 18.10.2010р.
від відповідача не з'явився.
Розглянув справу за позовом Дочірнього підприємства "Вортекс" (с.Щасливе Бориспільський район Київська область)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам Фіш" (смт. Новогуйвинське Житомирська область)
про стягнення 17822,04 грн.
Спір розглянуто у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 17822,04 грн., з яких: 16017,60грн. основного боргу, 645,24грн. інфляційних, 1159,20грн. пені.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором поставки №29/01/09-2 від 29.01.2009р., в частині сплати позивачу фактично отриманого відповідачем товару у встановлений договором строк.
Представник позивача в судовому засіданні 27.01.2011р. позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, викладених у позовній заяві. Надав для залучення до матеріалів справи: копії (оригінали - для огляду) видаткової накладної №В-00000370 від 12.01.2010р., довіреності №СФ-ЖИБ0008 від 12.01.2010р.; оригінали рахунків - фактури №В-00000473 від 29.01.2009р., №В-00001870 від 12.03.2009р., №В-00002839 від 08.04.2009р., №В-00003482 від 29.04.2009р., №В-00013808 від 25.12.2009р., №В-00000408 від 11.01.2010р.
Представник відповідача в судове засідання 27.01.2011р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить поштове повідомлення а.с. 51). Вимог ухвали суду від 13.12.2010р. не виконав.
Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
29.01.2009р. між Дочірнім підприємством "Вортекс" - постачальник (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сам Фіш" - покупець, замовник (відповідач у справі) укладено Договір поставки №29/01/09-2 (а.с.20-21), за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти і передавати на умовах даного договору продовольчу продукцію (надалі - Товар) у власність Замовника, а Замовник зобов'язується приймати Товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору (п.1.1).
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
На виконання умов договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 22617,60грн., що підтверджується видатковими накладними №В-00013883 від 28.12.2009р., №В-00000370 від 12.01.2010р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей від №СФ-ЖИБ0617 від 25.12.2009р., №СФ-ЖИБ0008 від 12.01.2010р. (а.с. 28-29, 52-53).
В пункті 7.2 договору сторони погодили, що покупець зобов'язується оплачувати кожну конкретну партію Товару протягом 21 календарних днів.
Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару виконав частково на суму 6600,00грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача (а.с. 38-40).
Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 16017,60грн.
Позивач направив відповідачу претензію від 13.10.2010р. за №444 (а.с.30-31) про сплату боргу.
Однак, відповідач залишив дану претензію без задоволення.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 16017,60грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі .
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до п.8.1. договору поставки за прострочення оплати у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, що передбачені даним договором винна сторона сплачує на користь іншої сторони суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від розміру невиконаних зобов'язань за кожний прострочений день.
Позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошових зобов'язань 1159,20грн. пені за період з 01.06.2010р. по 01.11.2010р. та 645,24грн. інфляційних за період з 01.06.2010р. по 01.11.2010р.
Перевіривши розрахунок суми пені, доданий до позовної заяви, суд приходить до висновку, що позивач не врахував положення ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки, згідно умов договору №29/01/09-2 від 29.01.2009р. зобов'язання мало бути виконано через 21 календарний день з дня приймання товару, то нарахування пені за несвоєчасну оплату товару повинно було здійснюватися з наступного дня, коли зобов'язання повинно бути виконане та до закінчення шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Строк для належного виконання зобов'язань закінчується зі спливом 21 календарного дня, а саме: по видатковій накладеній №В-00013883 від 28.12.2009р. - 18.01.2010р.,по видатковій накладній №В-00000370 від 12.01.2010р. - 02.02.2010р.
Отже нарахування пені повинно було здійснюватись:
- по видатковій накладній №В-00013883 від 28.12.2009р. за період з 19.01.2010р. по 18.07.2010р.;
- по видатковій накладній №В-00000370 від 12.01.2010р. за період з 03.02.2010р. по 02.08.2010р.
Разом з тим позивач нарахував суму пені за несвоєчасну сплату товару з 01.06.2010р. по 01.11.2010р.
Також нарахування пені за несвоєчасну сплату товару повинно здійснюватись по спірним накладним з врахуванням змін облікових ставок НБУ.
Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму пені за несвоєчасну сплату товару в межах періоду визначеного позивачем.
По видатковій накладній №В-00013883 від 28.12.2009р. сума пені за несвоєчасну оплату товару визначається з врахуванням положення ч.6 ст.232 ГК України за період з 01.06.2010р. по 18.07.2010р.
- за період з 01.06.2010р. по 08.06.2010р. (16017,60грн. (сума боргу) х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 (кількість днів у 2010 році) х 7 (кількість прострочених днів) = 62,97грн.;
- за період з 08.06.2010р. по 08.07.2010р. ( 16017,60 х 19% : 365 х 30) = 250,14грн.;
- за період з 08.07.2010р. по 18.07.2010р. (16017,60 х 17% : 365 х 10) = 74,60грн.
Таким чином, сума пені за несвоєчасну сплату товару по видатковій накладній №В-00013883 від 28.12.2009р. складає 387,71грн.
По видатковій накладній №В-00000370 від 12.01.2010р. сума пені за несвоєчасну оплату товару визначається з врахуванням положення ч.6 ст.232 ГК України за період з 01.06.2010р. по 02.08.2010р.
- за період з 01.06.2010р. по 08.06.2010р. (16017,60х 20,5%: 365 х 7) = 62,97грн.;
- за період з 08.06.2010р. по 08.07.2010р. ( 16017,60х 19% : 365 х 30) = 250,14грн.;
- за період з 08.07.2010р. по 02.08.2010р. ( 16017,60х17% : 365 х 25) = 186,51грн.
Таким чином, сума пені за несвоєчасну сплату товару по видатковій накладній №В-00000370 від 12.01.2010р. складає 499,62грн.
Отже, розмір пені, який є правомірно нарахованим та таким, що підлягає задоволенню, складає 887,33грн. (387,71грн.+499,62грн.); вимоги в частині стягнення пені в розмірі 271,87грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Крім того, приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Перевіривши розрахунок суми інфляційних, суд дійшов висновку, що позивачем невірно проведено нарахування суми інфляційних за період з 01.06.2010р. по 01.11.2010р.
Разом з тим, перерахувавши розмір інфляційних, суд встановив, що розмір інфляційних має бути більшим, ніж той, який нарахований позивачем, тому суд задовольняє позов в цій частині в повному обсязі.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позов не оспорив, доказів сплати суми заборгованості суду не надав.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 17550,17грн., з яких: 16017,60грн. - основного боргу, 887,33грн. - пені, 645,24грн. - інфляційних втрат. В частині стягнення пені в розмірі 271,87грн. суд відмовляє.
Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.
На підставі ст.ст.193, 229 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 549, 610, 625, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам Фіш" (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське, вул. Заводська, буд. 2, ідентифікаційний код 32746536)
на користь Дочірнього підприємства "Вортекс" (08325, Київська область, Бориспільський район, с.Щасливе, вул. Леніна, 20Г, ідентифікаційний код 33088417) :
- 16017,60грн. - основного боргу;
- 887,33грн. - пені;
- 645,24грн. - інфляційних;
- 176,27грн. - витрат по сплаті державного мита;
- 232,40грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 271,87грн. пені в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя
Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3- відповідачу рек з пов