20 січня 2011 р. Справа № 36622/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
Пліша М.А.,
Довгополова О.М., Святецького В.В..,
Боровус Ю.Ю.
головуючого судді
суддів
при секретарі судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про поновлення на роботі ,-
ОСОБА_5 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області в якому просив визнати незаконними п. 1 наказу УМВС України в Івано-Франківській області від 06.09.2010 року №717 «Про неналежну виконавську дисципліну, ігнорування наказів МВС України від 16.03.2007 року №81, від 29.03.2010 року № 90 працівниками УМВС України та покарання винних осіб»щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ за ст. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України за дискредитацію, наказ УМВС України в Івано-Франківській області № 120 ос від 08.09.2010 року по особовому складу про звільнення ОСОБА_5 з органів внутрішніх справ за ст. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України - за дискредитацію, поновити останнього на службі з 06.09.2010 року на посаді старшого оперуповноваженого СДСБЕЗ Калуського МВ УМВС та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_5 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає постанову незаконною та необгрунтованою.
В апеляційній скарзі зазначає, що 14.01.2009 року відділом внутрішньої безпеки СВБ ГУБОЗ МВС України було проведено службову перевірку за фактом причетності апелянта до протиправної реалізації автомобілів Р-320», д.н.з.НОМЕР_1 та «БМВ Х-5»восени 2007 року. Доказами такої причетності було визнано покази свідків та проведення визнання і очних ставок в рамках кримінальної справи, порушеної 31.05.2008 року за ст. 289 ч.3 КК України.
02.02.2009 року з ВВБ в Івано-Франківській області за вих. №18/8-142 до УМВС України в Івано-Франківській області надійшли матеріали службової перевірки СВБ ГУБОЗ МВС України від 14.01.2009 року для вжиття заходів дисциплінарного стягнення.
За вказівкою начальника УМВС службове розслідування не призначалося, пояснення апелянта щодо вчинення ним дискредитуючого проступку не відбиралися, заходи дисциплінарного стягнення не накладалися.
23 квітня 2009 року прокуратурою Івано-Франківської області винесено постанову про відмову в порушенні щодо ОСОБА_5 кримінальної справи за відсутністю в його діях складу злочину за фактами, які відображені у матеріалах службової перевірки СВБ ГУБОЗ МВС України від 14.01.2009 року.
Отже про можливу причетність апелянта до протиправної реалізації автомобілів восени 2007 року керівництву УМВС в Івано-Франківській області стало відомо 02.02.2009 року і з цього часу почався відлік строку, протягом якого (п. 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ) роботодавець може накласти на працівника дисциплінарне стягнення.
Оскільки службове розслідування по фактах, наведених у матеріалах службової перевірки СВБ ГУБОЗ МВС України від 14.01.2009 року не призначалося, вказаний строк відповідно до п. 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ закінчився через місяць.
01.03.2010 року відносно апелянта було порушено кримінальну справу за ст. ст. 198, ч.4 ст. 190, ч2 ст. 358 КК України, за фактом протиправної реалізації автомобілів восени 2007 року. Про це керівництво УМВС в Івано-Франківській області було повідомлені 03.03.2010 року. Жодних дій щодо призначення службового розслідування, відібрання пояснень щодо факту порушення кримінальної справи чи вчинення дискредитуючого проступку не вживалося. Дисциплінарне стягнення у визначений законом строк не накладалося.
30.08.2010 року до УМВС України в Івано-Франківській області з МВС надійшло доручення про проведення службового розслідування по відсутності інформації в Міністерстві про порушення 01.03.2010 року відносно ОСОБА_5 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 190 ч.4, 198, 358 КК України.
Не дивлячись на те, що предметом службового розслідування згідно доручення МВС повинно було бути відсутність інформації в МВС щодо порушеної кримінальної справи, на те, що строки накладення дисциплінарного стягнення за вчинок 2007 року вже давно минули, на підставі висновку службового розслідування від 04.09.2010 року наказами № 717 від 06.09.2010 року та № 120о/с від 08.09.2010 року апелянта було звільнено з роботи за вчинення дискредитуючого поступку, який полягав у причетності до протиправної реалізації транспортних засобів Р-320» д.н.з.НОМЕР_1 та «БМВ Х-5»восени 2007 року.
Дані накази є незаконними, суперечать п.16 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»в частині строків накладення дисциплінарних стягнень, а тому суперечить також закону і висновок Івано-Франківського окружного адміністративного суду про те, що звільняючи ОСОБА_5 з органів внутрішніх справ відповідач діяв в межах закону і на думку суду звільнення позивача є законним,, процедура звільнення не порушена.
В наказах про звільнення не наведеного жодного проступку, який став причиною звільнення, по якому не проводилось би досудове слідство і вчинення якого було б доведено не матеріалами досудового слідства.
До звільнення в апелянта зажадали пояснень, які він дав 03.09.2010 року, однак питання, які при цьому ставились, стосувались виключно порушеної щодо нього кримінальної справи, а не проступку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу.
Згідно рапорту Начальнику УМВС в Івано-Франківській області заступник начальника повідомляв апелянта 04 вересня 2010 року про обов'язкове прибуття на кадрову комісію 06 вересня 2010 року, де повинно слухатись питання про доцільність перебування в органах внутрішніх справ через порушення відносно ОСОБА_5 кримінальної справи.
Очевидно, що факт вчинення злочину сумніву не піддається. Тобто незважаючи на те, що наказами № 717 від 06.09.2010 року та № 120о/с від 08.09.2010 року апелянта було звільнено з роботи за вчинення дискредитуючого поступку, є всі підстави вважати, що фактично таке звільнення відбулося через порушення відносно нього кримінальної справи. Тим більше, що на час звільнення закінчилися строки накладення дисциплінарного стягнення за вчинення дискредитуючого проступку - пізніше 6 місяців з дня його вчинення та не пізніше 1 місяця з дня його виявлення (п.16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ).
Подія, в причетності до якої апелянта звинувачують, мала місце восени 2007 року, про неї керівництву УМВС стало відомо в лютому 2009 року, службове розслідування вказаних фактів не проводилося, а службове розслідування від 05.09.2010 року проведено по факту відсутності в МВС інформації про порушену кримінальну справу.
Оскільки слідство не завершене, вина апелянта не встановлена вироком суду, то відповідно останній вважає, що його фактичне звільнення за дії, які є предметом розслідування в кримінальній справі, є незаконним.
Суд погодився із висновком відповідача про те, що службовим розслідуванням за фактом порушення кримінальної справи доведена причетність апелянта до протиправної реалізації автомобілів за показами свідків та проведенням визнання та очних ставок.
Покази свідків та проведення визнання та очних ставок є матеріалами досудового слідства у кримінальній справі, порушеній 31.05.2008 року за ст. 289 ч.3 КК України, їм оцінку повинен дати суд під час розгляду кримінальної справи, чого не було ні на дату звільнення, ні на день постановления оскаржуваного рішення.
Ці докази не досліджувались також і адміністративним судом під час розгляду даної справи, а тому апелянт заперечує висновок суду про те, що в судовому засіданні встановлено, що позивач скоїв вчинок, який дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ.
06 вересня 2010 року на день видачі наказу УМВС № 717 про звільнення апелянт був тимчасово непрацездатний, що підтверджено копією листка непрацездатності. На той час він знаходився на стаціонарному лікування в Рожнятівській центральній районній клінічній лікарні, про що свідчить Виписка з медичної карти. Згідно даної виписки про термінову госпіталізацію бригадою швидкої медичної допомоги було повідомлено начальника Рожнятівського PB УМВС. Про те, що відповідачу було відомо про непрацездатність апелянта свідчить також рапорт начальнику УМВС в Івано-Франківській області. Листок непрацездатності було закрито 07 вересня з висновком «Продовжує хворіти».
Тобто на час видачі наказу УМВС №120 ос від 08 вересня 2010 року апелянт перебував у стані тимчасової непрацездатності, до виконання службових обов'язків не приступав.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний був довести, що звільнення з лав органів внутрішніх справ за межами періоду тимчасової непрацездатності під час виконання службових обов'язків, чого не було зроблено належними доказами, документів про допуск до служби після тимчасової непрацездатності у справі немає.
Виходячи з наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5, 25.08.1998 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ про що внесено запис в трудову книжку, 19.09.1998 року він склав присягу працівника органу внутрішніх справ України. Службу проходив в Калуському MB УМВС України в Івано-Франківській області у званні капітана міліції на посаді оперуповноваженого сектору ДСБЕЗ. Постановою старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України від 01.03.2010 року відносно позивача порушено кримінальну справу за фактами придбання автомобілів R320 CDI L 4-Матис»та X5» одержаних злочинним шляхом; заволодінні грошовими коштами громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7; підробки документів. Скаргу позивача на постанову слідчих органів Печерський районний суд м. Києва, 11.05.2010 року залишив без задоволення.
Перший заступник міністра внутрішніх справ України звернувся з листом до начальника УМВС України в Івано-Франківській області про призначення службового розслідування за фактом непритягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності та не інформування Міністерства про порушення відносно нього кримінальної справи, а також вирішення питання про доцільність подальшого перебування позивача в органах внутрішніх справ. Службовим розслідуванням за фактом порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 доведено причетність останнього до протиправної реалізації автомобілів R320 CDI L 4-Матис»та X5». Відповідно п. 2 Висновку, позивач за грубе порушення вимог наказів МВС України № 81 від 16.03.2007 року, № 157 від 15.05.2007 року, № 90 від 26.03.2010 року, Кодексу Честі, Присяги, Етичного кодексу працівників ОВС, вимог Дисциплінарного статуту ОВС України заслуговує на звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до ст. 66 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Наказом УМВС України в Івано-Франківській області № 717 від 06.09.2010 року, № 120 о/с від 08.09.2010 року позивача - капітана міліції ОСОБА_5 звільнено з органів внутрішніх справ за ст. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за дискредитацію).
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно вказав, що відповідно до ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України кожна особа рядового і начальницького складу зобов'язана дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною. Відповідно до ст. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач скоїв вчинок, який дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ.
Крім того суд першої інстанції вірно вважав, що твердження позивача, про його звільнено під час перебування на лікарняному не відповідає дійсності, бо згідно наказу, він рахується звільненим з 08.09.2010 року, а згідно листка непрацездатності останній перебував на лікарняному з 6 по 7 вересня 2010 року.
На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
З огляду на вище вказане суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
апеляційну скаргу ОСОБА_5 -залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року у справі № 2а-3351/10 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
М.А. Пліш
О.М. Довгополов
В.В. Святецький
Головуючий суддя
судді
Повний текст ухвали виготовлений 25.01.2011 року