17 січня 2011 р. Справа № 31794/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Ліщинського А.М. та Носа С.П.,
при секретарі судового засідання - Романишин О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Хустського районного суду Закарпатської обл. від 09.08.2010р. про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції Закарпатської обл., третя особа ОСОБА_2, про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу за невиконання у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, -
Оскаржуваною ухвалою судді районного суду від 09.08.2010р. відмовлено в порядку п.1 ч.1 ст.109 КАС України у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції Закарпатської обл., третя особа ОСОБА_2, про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу за невиконання у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, оскільки такий не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (а.с.4).
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач ОСОБА_1, який у апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильної відмови у відкритті провадження в адміністративній справі (а.с.7-9).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачем оскаржуються рішення державного виконавця про накладення штрафу, який у розглядуваних відносинах є суб'єктом владних повноважень, через що наведений спір є публічно-правовим.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст.196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Із змісту оскаржуваної ухвали слідує, що відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суддя районного суду виходив з того, що відповідно до розділу VII ЦПК України рішення, дії або бездіяльність державного виконавця оскаржуються в порядку, передбаченому даним розділом ЦПК України шляхом подачі відповідної скарги (а.с.4).
Між тим, з наведеними висновками оскаржуваної ухвали погодитися не можна, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, 06.08.2010р. позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив скасувати постанову державного виконавця від 23.07.2010р. (ВП № 19818817) про накладення штрафу; остання винесена в рамках виконавчого провадження за невиконання рішення суду про вселення і забезпечення безперешкодного користування житловою квартирою (а.с.1-2).
Аналіз наведених обставин вказує на те, що позивачем фактично оскаржується постанова державного виконавця про накладення штрафу, яка винесена за невиконання рішення суду, прийнятого за нормами ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно роз'яснення, які містяться в п.6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010р. «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», постанови державного виконавця про накладення штрафу належать до певних видів відповідальності за невиконання рішення у добровільному порядку та порушення обов'язків, що покладаються на осіб, які беруть участь у виконавчому процесі. Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на учасників виконавчого провадження, громадян і посадових осіб за невиконання покладених на них обов'язків щодо вчинення необхідних процесуальних дій у виконавчому провадженні, не виконана добровільно, є підставою для її примусового виконання шляхом звернення стягнення на заробіток чи інші доходи оштрафованої особи, а за їх відсутності - на її майно.
За змістом п.8 ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
За таких умов спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби під час виконання постанови державного виконавця про накладення штрафу, прийнятої під час виконання будь-яких виконавчих документів, у тому числі рішень судів загальної юрисдикції та господарських судів, також належать до адміністративної юрисдикції.
З урахуванням наведеного слідує, що спори про оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу за невиконання рішення суду належать до юрисдикції адміністративних судів, при цьому останні відносяться згідно вимог ст.18 КАС України до компетенції окружних адміністративних судів.
Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що ухвала судді районного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильної відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, а відтак вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи (з врахуванням правил предметної підсудності згідно ст.18 КАС України).
При цьому колегія суддів відхиляє клопотання апелянта про повернення апеляційної скарги без розгляду, оскільки нормами КАС України не передбачено вчинення таких процесуальних дій судом апеляційної інстанції (а.с.18).
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.199, п.4 ч.1 ст.204, п.6 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 211, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Ухвалу судді Хустського районного суду Закарпатської обл. від 09.08.2010р. про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 2а-1806/10/0713 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: А.М.Ліщинський
С.П.Нос