24 січня 2011 р. Справа № 37395/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Олендера І.Я., Ліщинського А.М.,
при секретарі судового засідання Когутич Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Житомирського окружного адміністративного суду, Київського апеляційного адміністративного суду, судді Київського апеляційного адміністративного суду Літвін Н.М. про оскарження дій та бездіяльності,-
В липні 2009 року позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Житомирського окружного адміністративного суду, Київського апеляційного адміністративного суду, судді Київського апеляційного адміністративного суду Літвін Н.М. про оскарження дій та бездіяльності відповідачів при розгляді ними судових справ.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Житомирського окружного адміністративного суду, Київського апеляційного адміністративного суду, судді Київського апеляційного адміністративного суду Літвін Н.М. про оскарження дій та бездіяльності.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в розумінні положень ч. 1 ст. 2, п.п. 1, 7, 9 ст. 3, ст. 17, ч. 3 ст. 50 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ. З огляду на викладене, дійшов висновку, що зазначена позовна заява не містить ознак публічно-правового спору, а тому вонак не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Вказану ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржив позивач ОСОБА_1., який в поданій апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу в зв'язку з вирішенням питання всупереч нормам матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, що є безумовною підставою для скасування даного судового рішення, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття питання про відкриття провадження та на новий судовий розгляд іншим суддею. Винести щодо судді Житомирського окружного адміністративного суду Літвина О.П. окрему ухвалу, яку направити до Генеральної прокуратури України.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Пунктом другим ч.3 ст.17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Ухвали, з приводу постановлення яких позивач оскаржує дії та бездіяльність відповідачів, були предметом оскарження в апеляційному та касаційному порядку в порядку адмінстративного судочинства.
Відповідно до ст. ст. 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. До суду можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади, які належать до сфери управлінської діяльності.
Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в апеляційному і касаційному порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя, і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Пред'явлення позову до іншого суду першої інстанції з питань оскарження актів і дій суддів або судів, які стосуються правосуддя, неможливий.
В розумінні положень ч. 1 ст. 2, п. п. 1, 7 і 9 ст. 3, ст. 17, ч. 3 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
У висновках Конституційного Суду України, наведених у пункті 4.2. мотивувальної частини Рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) визначено, що правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України.
Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення мають розглядатися в порядку, визначеному відповідно Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінально-процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України (в частині апеляційного чи касаційного оскарження), Кодексом України про адміністративні правопорушення. Компетенція адміністративних судів на розгляд таких спорів згідно з ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України не поширюється.
Скарги на дії чи бездіяльність суддів при розгляді ними судових справ у порядку і передбачених законом випадках розглядаються також органами і посадовими особами, які мають право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність суддів, суб'єктами звернення щодо подання про звільнення суддів за порушення присяги та суб'єктом внесення таких подань та органами, що здійснюють дисциплінарне провадження щодо суддів.
Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та правильно відмовив у відкритті провадження.
Зважаючи на викладене, керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2009 року про відмову у відкритті провадження у справі № 2а-5115/09 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя І.Я. Олендер
суддя А.М. Ліщинський
Повний текст ухвали виготовлено 26.01.2011р.