24 січня 2011 р. Справа № 36525/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Онишкевича Т.В., Яворського І.О.
при секретарі судового засідання Наконечній М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Тернопільської області, третя особа - управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтні 2010 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до прокуратури Тернопільської області, в якому просить визнати протиправними дії прокуратури Тернопільської області щодо неправильного (неповного) формулювання причин його звільнення в наказі прокурора Тернопільської області № 460-к від 06.09.2010 року та запису № 11 трудової книжки, а також щодо невиплати йому грошової допомоги, передбаченої ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Позивач просить зобов'язати прокуратуру Тернопільської області: 1) внести зміни до наказу прокурора Тернопільської області № 460-к від 06.09.2010 року щодо формулювання причин його звільнення, виклавши їх в наступній редакції: «Звільнити старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, знання та досудове слідство радника юстиції ОСОБА_2 з органів прокуратури Тернопільської області з 7 вересня 2010 року згідно поданого рапорту у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 38 КЗпП України; 2) виправити запис № 11 в трудовій книжці ОСОБА_2, виклавши її в наступній редакції: «Звільнений з органів прокуратури Тернопільської області у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 38 КЗпП України»; 3) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожний з 11 повних років роботи прокурором, передбачену ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», видати відповідний наказ.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в наказі прокурора
Головуючий у 1-й інст. суддя Саадулаєв А.І. ряд. ст.зв. № 14 суддя-доповідач Попко Я.С.
справа № 2а-3214/10/1970 справа № 36525/10/9104.doc
Тернопільської області № 460-к від 06.09.2010 року та в трудовій книжці зазначено неправильне (неповне) формулювання причин звільнення позивача, в зв'язку з чим такі дії прокуратури Тернопільської області є протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству, порушують законні права і інтереси позивача, в тому числі позбавляють права на отримання грошової допомоги, передбаченої ч. 15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що на момент звільнення з органів прокуратури (на 07.09.2010 року) ОСОБА_2 отримував пенсію, призначену за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ. Доказів того, що позивач відмовився від призначеної пенсії за вислугу років відповідно до вищезазначеного Закону та оформив пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», позивачем суду не надано. Виходячи з наведеного, щоб отримати грошову допомогу, передбачену ч. 15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», позивачу необхідно вийти на пенсію за вислугою років відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Так як прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається лише одна пенсія, відповідачем в наказі № 460-к від 06.09.2010 року та в трудовій книжці позивача вірно викладено причини його звільнення. Наказ № 460-к від 06.09.2010 року та запис в трудовій книжці ОСОБА_2 про те, що його звільнено з органів прокуратури Тернопільської області у зв'язку з виходом на пенсію (ст. 38 КЗпП України) не встановлює правових наслідків на отримання чи не отримання пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Не погодившись з постановою суду першої інстанції та вважаючи її незаконною, винесеною з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, апелянт оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2010 року та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що у зв'язку з тим, що посади, які займав ОСОБА_2 протягом більше 20 років під час проходження служби в органах внутрішніх справ та під час роботи в органах прокуратури, вислуга яких становить 11 повних років, підпадають до переліку посад, передбачених ч. 5 ст. 50-1 та ст. 56 ЗУ «Про прокуратуру», він на законних підставах набув право на пенсію за вислугою років. Одноразова грошова допомога, передбачена ч. 15 ст. 50-1 «Про прокуратуру», як і всі інші виплати, мала б бути виплачена позивачу в день звільнення. При видачі наказу № 460-к від 06.09.2010 року відповідач зазначив неправильне (неповне) формулювання причин звільнення ОСОБА_2, а саме вказав її неповно - «у зв'язку з виходом на пенсію», замість «у зв'язку із виходом на пенсію за вислугою років», та не послався на відповідну статтю закону, з якою пов'язується надання певних пільг і переваг, а саме на ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру». На підставі оспорюваного наказу також були внесені неправильні (неповні) відомості щодо причин звільнення у запис № 11 трудової книжки позивача.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звільнення з органів прокуратури (на 07.09.2010 року) позивач отримував пенсію, призначену за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ. Доказів того, що позивач відмовився від призначеної пенсії за вислугу років відповідно до вищезазначеного Закону та оформив пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», позивачем не надано. Виходячи з наведеного, щоб отримати грошову допомогу, передбачену ч. 15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», позивачу необхідно вийти на пенсію за вислугою років відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Так як прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається лише одна пенсія, відповідачем в наказі № 460-к від 06.09.2010 року та в трудовій книжці позивача вірно викладено причини його звільнення. Наказ № 460-к від 06.09.2010 року та запис в трудовій книжці ОСОБА_2 про те, що його звільнено з органів прокуратури Тернопільської області у зв'язку з виходом на пенсію (ст. 38 КЗпП України) не встановлює правових наслідків на отримання чи не отримання пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Такі висновки суду, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обствинам справи.
Встановлено, що позивач перебував на службі в ОВС з 09.10.1973 року по 27.10.1998 року. У жовтні 1998 року йому призначена пенсія за вислугу років відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ», що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1, виданим УМВСУ в Тернопільській області 28.10.1998 року.
З 22.07.1999 року ОСОБА_2 працював в органах прокуратури і 31.08.2010 року подав рапорт прокурору Тернопільської області з проханням звільнити його з посади у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років з 7 вересня 2010 року відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 38 Кодексу законів про працю України. На підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» просив виплатити одноразову грошову допомогу.
Наказом прокурора Тернопільської області № 460-к від 06.09.2010 року позивача звільнено з органів прокуратури Тернопільської області згідно поданого рапорту у зв'язку з виходом на пенсію (ст. 38 КЗпП України). У наказі про його звільнення від 06.09.2010 року не вказано про виплату грошової допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Відповідно до ч. 5 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Згідно з ч. 15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.
На момент звільнення з органів прокуратури (на 07.09.2010 року) ОСОБА_2 отримував пенсію, призначену за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем. Доказів того, що позивач відмовився від пенсії призначеної за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» та оформив пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» позивачем суду не надано, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що грошова допомога, передбачена ч. 15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», при звільненні позивача з органів прокуратури не могла бути призначена, отже, відповідачем правомірно у наказі № 460-к від 06.09.2010 року не зазначено про виплату грошової допомоги ОСОБА_2 Крім того, відповідачем в наказі № 460-к від 06.09.2010 року та в трудовій книжці ОСОБА_2 вірно викладено причини звільнення позивача з посади.
Тобто, наказ № 460-к від 06.09.2010 року та запис в трудовій книжці ОСОБА_2 про те, що його звільнено з органів прокуратури Тернопільської області у зв'язку з виходом на пенсію (ст. 38 КЗпП України) не встановлює правових наслідків на отримання чи не отримання пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача до прокуратури Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2010 року у справі № 2а-3214/10 за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Тернопільської області, третя особа - управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Т.В. Онишкевич
І.О. Яворський
Повний текст ухвали складено та підписано 28.01.2011 року.