154/4146/21
2/154/8/26
16.07.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т. В., при секретарі судового засідання Мазій І.В., за участю представника позивача адвоката Карпука А.С., представників співвідповідачів Штика О.В., Янця Р.М., розглянувши в залі судових засідань Володимирського міського суду Волинської області у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Володимирської міської ради, Комунального підприємства «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Відділ майнових та земельних ресурсів виконавчого комітету Володимирської міської ради, про розірвання договору оренди та стягнення витрат на здійснення невід,ємних поліпшень орендованого майна, клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна, у зв,язку з відсутністю предмету спору -
В провадженні Володимирського міського суду Волинської області перебуває вказана цивільна справа.
14.04.2026 представник позивача адвокат Карпук А.С. подав до канцелярії суду клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог у даній цивільній справі, яке мотивував тим, що позивач користувався спірним приміщенням на підставі договору оренди нерухомого майна від 01.11.2019 року, що належить до комунальної власності міста, на час укладення якого діяли положення Закону 2269-XII.
03.10.2019 прийнято ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" №157-IX (далі - Закон №157-ІХ), у якому розділом "Прикінцеві та перехідні положення" передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм).
Водночас пунктом 5 цього розділу визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХІІ з дня введення в дію цього Закону.
Ураховуючи що Закон №157-ІХ 26.12.2019 набрав чинності 27.12.2019, введений в дію з 01.02.2020 і з цієї дати підлягають застосуванню його положення (за виключенням норм, зазначених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").
Разом з тим пунктом 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №157-IX передбачено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом , до дати, яка наступить раніше: 1) набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини другої статті 18 цього Закону, або 2) 01.07.2020.
Договір вступає в дію одночасно з його підписанням та акту прийому-передачі орендованого майна (додаток №1) і діє до 01.10.2022 (п. 10.1). За таких обставин для продовження дії Договору від 1.11.2019 року, підлягає застосовуванню процедура, передбачена Законом №157 IX.
Пунктом 134 Порядку №483 передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.
Зважаючи на те, що дія договору від 01.11.2019 року вже була поновлена на такий же строк а саме до 01.10.2025 року оскільки відсутні заперечення зі сторони Орендодавця, автоматичне продовження договору вдруге, без проведення аукціону, є неможливим.
Аукціон щодо продовження договору оренди у даній справі не проводився, матеріали справи доказів на підтвердження проведення такого аукціону не містять.
Аукціон щодо продовження договору оренди у даній справі не проводився, матеріали справи доказів на підтвердження проведення такого аукціону не містять.
При цьому, фізична особа ОСОБА_1 не відноситься до суб'єктного складу осіб з якими договори оренди можуть бути укладені без проведення аукціону, оскільки не входить в перелік таких осіб, який передбачений ч. 1 та 2 ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Матеріали справи не місять доказів звернення орендодавця - Управління містобудування, архітектури та комунальних ресурсів виконавчого комітету Володимирської міської ради (Відповідач-2) до позивача із листом (запитом тощо) про отримання вказаної довідки.
ОСОБА_1 не звертався із заявою про продовження договору оренди від 01.11.2019 року, тобто з дотриманням тримісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483.
Отже, у зв"язку з недодержання Орендарем ОСОБА_1 передбаченого законодавством порядку продовження строку дії Договору від 01.11.2019, цей договір, відповідно до статті 24 Закону №157-ІХ, припинився 30.09.2025 року.
Зважаючи на те, що 17.05.2019 до договору оренди від 17.06.2016 року внесено зміни щодо строку дії договору, а саме продовжено до 17.04.2022 включно, автоматичне продовження договору вдруге, без проведення аукціону, є неможливим. В даному спорі договір який був укладений ОСОБА_1 01.11.2019 року за відсутності заперечення Орендодавця з 2022 року до 2025 року вже поновлювався, а тому автоматичне продовження договору вдруге, без проведення аукціону, є неможливим.
Крім того, ОСОБА_1 перебуваючи як військовослужбовець в Збройних Силах України, не мав наміру продовжувати договірні відносини з приводу вказаного об'єкту оренди. Більше того, звернувшись до Виконавчого комітету Володимирської міської ради, з позовом про розірвання даного договору прагнув у такий спосіб його припинити. Таким чином Орендодавець з матеріалами відкриття провадження у даній справі отримав заперечення ОСОБА_1 щодо продовження договірних відносин, що може розцінюватись як повідомлення про припинення договору.
З огляду на вищевикладене, вважає, предмет спору зокрема спірний договір став відсутній після відкриття провадження у справі. А тому наявні підстави для п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, які він просить застосувати та закрити провадження у справі.
Представник відповідача Виконавчого комітету Володимирської міської ради, якого підтримав представник КП «Управляюча житлова компанія» Володимирської міської ради в судовому засіданні звернулись із заявою в якій просили відмовити стороні позивача у клопотанні про закриття провадження у зв,язку з відсутністю предмета спору, мотивуючи тим, що відповідно до умов Договору п.10.1 даний Договір вступає в силу одночасно з його підписанням та підписанням Акту прийому-передачі орендованого майна і діє до 01 жовтня 2022 року.
Під час укладення договору оренди сторони керувалися Законом України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" .
27.12.2019 набрав чинності Закон України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", який введено в дію 01.02.2020, та відповідно до пункту 2 Перехідних положень якого на правовідносини щодо продовження договору оренди після 01.07.2020 поширюється дія саме цього Закону.
Враховуючи те, що спірний Договір оренди укладено сторонами на термін з 01.11.2019 по 01.10 2022, тому до спірних правовідносин при вирішенні питання продовження договору оренди підлягають застосуванню норми Закону № 157-ІХ . Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого в подальшому був неодноразово продовжений Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 , від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022 та від 16.11.2022 № 2738-ІХ.
Отже, закінчення строку спірного Договору оренди (01.10.2022) припало на час дії воєнного стану в Україні.
Водночас, у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Верховною Радою Законом від 01.04.2022 № 2181-IX внесено зміни до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 157-ІХ та доповнено пунктом 6-1, яким унормовано, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом , зокрема щодо: продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.
На виконання вказаних законодавчих приписів Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" , яка набрала законної сили 01.06.2022.
Посилаючись на практику ВС зауважив, що автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, починається з 24 лютого 2022 року, за таких умов:- строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану;- відсутнє повідомлення балансоутримувача, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, направленого за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Враховуючи вищевикладене сторона Відповідача не погоджується з доводами сторони Позивача про те, що строк дії договору оренди закінчився 30.09.2025 , оскільки це є власним трактуванням норм законодавства стороною позивача, позаяк враховуючи вищевикладені норми законодавства, які діяли на момент закінчення його строку дії (01.10.2022), останній вважається автоматично продовженим на період воєнного стану та чотири місяці після його припинення.
Також щодо закриття провадження з підстав зазначених представником позивача зазначимо, що Верховний Суд зробив свої правові висновки у постанові від 07 лютого 2024 року по справі № 204/3106/22, вказавши, якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди, тощо.
Відтак, сторона позивача вправі скористатися своїм процесуальним правом на відмову від даної частини позовних вимог, вважаючи відсутніми правові підстави для подальшого розгляду даних позовних вимог судом.
Суд, заслухавши заявлене позивачем клопотання, позицію сторони відповідачів, оцінюючи наведені сторонами доводи, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, далі - Конвенція). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року в справі № 638/3792/20, зроблено висновок, що суд закриває провадження в справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Предмет спору це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 20.09.2021 року в справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21).
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Такі ж висновки містять постанови Верховного Суду від 05 листопада 2025 року в справі № 462/8477/24, від 13 листопада 2025 року в справі № 278/330/14-ц та інші.
Як встановлено судом, на дату відкриття провадження в даній цивільній справі між ОСОБА_1 та Виконавчим комітетом Володимирської міської ради, КП «Управляюча житлова компанія» існував спір про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01.11.2019, а також стягнення витрат на здійснення невід,ємних поліпшень орендованого майна.
Разом з тим, в ході судового розгляду справи та подачі клопотання представник позивача вважає, зо відсутній спір в частині розірвання договору оренди нерухомого майна, у зв'язку з тим, що на його думку відбулись зміни у законодавстві, що призвели до припинення строку дії спірного договору.
Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутнім після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають низку передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема: шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Вирішуючи яку ж із зазначених протилежних позицій Верховного Суду застосувати у цій справі суддя керується постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, де суд зазначає, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Відтак, суд застосовує висновки Верховного Суду викладені пізніше у постанові від 31.07.2023 у справі №335/8285/22 (провадження № 61-7066св23).
Отже, предмет спору на момент відкриття провадження у справі існував, а тому у суду відсутні підстави для закриття провадження у справі з підстав його відсутності (п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України).
Керуючись ст. 255 ЦПК України, суд -
У задоволенні клопотання представника позивача адвоката Карпука А.С. про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна, у зв,язку з відсутністю предмету спору - відмовити.
Повний текст ухвали виготовлено 21.04.2026.
Суддя Тетяна Пустовойт