Єдиний унікальний номер 448/1926/25
Провадження № 1-кс/448/141/26
про застосування запобіжного заходу
(повний текст)
16.04.2026 року слідчий суддя Мостиського районного суду Львівської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисників-адвокатів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська клопотання прокурора Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Копейськ Копейського міського округу Челябінської області російської федерації; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України,
Прокурор Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження №42024142350000045 від 04.10.2024 року, звернувся до суду із зазначеним клопотанням, покликаючись на те, що громадянин ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою експлуатації людини, використовуючи обман, уразливий стан та матеріальну і психологічну залежність ОСОБА_7 , у період з 2002 року по 27.09.2025 року здійснив його вербування, переміщення та подальшу трудову експлуатацію, що полягала у систематичному примусовому виконанні безоплатних робіт, при цьому обмежував свободу пересування, утримував особисті документи потерпілого, підтримував його стан залежності, застосовував фізичне насильство.
Вказує, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України підтверджується рядом доказів, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 02.10.2025 року, висновком судово-медичного експерта №725 від 03-06.10.2025 року, висновком судово-психіатричного експерта №1954 від 25.11.2025 року, протоколом слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_7 від 03.02.2026 року, висновком експерта №166 (додатковий) від 04.03.2026 року та іншими матеріалами кримінального провадження.
Зазначає, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання, у виді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
За доводами прокурора, у кримінальному провадженні на даний час існують ризики, передбачені п.п. 1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме громадянин ОСОБА_4 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, приховати чи спотворити речі і документи, які мають значення для кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне провадження або вчинити інше кримінальне провадження. А тому для мінімізації вказаних ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 виникла необхідність у застосуванні до такого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
З огляду на наведене, просить суд застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав подане клопотання. Зазначив, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, - є обґрунтованою та підтверджується зібраними доказами, досудове розслідування по даному кримінальному провадженні триває, на даний час не завершене. А отже, є достатні підстави вважати, що підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, приховати чи спотворити речі і документи, які мають значення для кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне провадження або вчинити інше кримінальне провадження, у зв'язку із чим вважає, що заявлені ним ризики є обґрунтовані та лише запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту зможе забезпечити виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що повідомлена йому підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КПК України є сфальсифікованою. Щодо самого потерпілого ОСОБА_7 , то той являється його однокласником, якого він взяв до себе на прохання рідної сестри, дав йому житло, надавав продукти харчування. Жодних насильницьких дій до потерпілого він не вчиняв, не вербував такого, не змушував до праці, як і не утримував насильно. Більше того, потерпілий під час дачі показів працівникам поліції вказував про те, що він (підозрюваний) йому виключно допомагає, забезпечує всім необхідним (ліками, їжею, житлом), тощо. Покликався на те, що у випадку все таки якщо слідчий суддя прийде до переконання про застосування щодо нього запобіжного заходу, прохав застосувати відносно нього запобіжний захід - особисте зобов'язання, а не цілодобовий домашній арешт, як того просить орган досудового розслідування, з огляду на його бездоганне минуле та незадовільний стан здоров'я.
Захисники підозрюваного ОСОБА_4 - адвокати ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , в судовому засіданні зазначили, що підозра їх підзахисному є необґрунтована та базується виключно на показах потерпілої особи - ОСОБА_7 . В свою чергу останній, через вразливий стан здоров'я та під тиском працівників поліції надавав неправдиві покази щодо підозрюваного. Жодних переконливих доказів вчинення їх підзахисним насильницьких дій щодо потерпілого органом досудового розслідування до клопотання не долучено, як і не долучено доказів, що ОСОБА_4 вербував потерпілу особу, а також утримував такого проти його волі. Щодо наведених прокурором ризиків, то такі жодним чином не обґрунтовані, а лише формально перелічені. На переконання захисників, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання достатньою мірою забезпечить дотримання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та убезпечить від реалізації вказаних ризиків.
Під час розгляду вказаного клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту сторона захисту заявила клопотання про виклик свідка ОСОБА_8 .
Відповідно до ч.4 ст.193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що знайома з підозрюваним ОСОБА_4 протягом тривалого часу. Зазначила, що на її прохання підозрюваний взяв до себе її брата ОСОБА_7 . Зазначала, що підозрюваний оплачував працю рідного брата, давав такому їжу, житло, забезпечував всім необхідним. Зазначила, що жодного разу не чула від брата, щоб того бив ОСОБА_4 чи примушував до праці насильно. Періодично, по святах брат приїжджав до неї в гості. Щодо наданих братом пояснень органу досудового розслідування, то вважає, що такі сфабриковані чи надані під тиском сторонніх осіб, оскільки брат жодного разу не говорив «поганих слів» в сторону підозрюваного ОСОБА_4 .
Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, показання свідка ОСОБА_8 , слідчий суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Розділ II Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п.9 ч.2 ст.131 цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно з ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
З аналізу зазначених норм слідує, що запобіжні заходи можуть застосовуватися, зокрема, до підозрюваного.
Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч.1 ст.42 КПК України).
07.04.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України, що підтверджується письмовим повідомленням про підозру з відміткою ОСОБА_4 про його отримання 07 квітня 2026 року о 12 год. 40 хв.
Отже, у відповідності до вимог ст.42 КПК України ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Згідно з повідомленням про підозру кримінальне правопорушення було вчинено за таких обставин: ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою експлуатації людини, використовуючи обман, уразливий стан та матеріальну і психологічну залежність ОСОБА_7 , у період з 2002 року по 27.09.2025 року здійснив його вербування, переміщення та подальшу трудову експлуатацію, що полягала у систематичному примусовому виконанні безоплатних робіт, при цьому обмежував свободу пересування, утримував особисті документи потерпілого, підтримував його стан залежності, застосовував фізичне насильство.
Згідно зі ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст.ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин слідчий суддя лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими стороною обвинувачення матеріалами, зокрема, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 02.10.2025 року, висновком судово-медичного експерта №725 від 03-06.10.2025 року, висновком судово-психіатричного експерта №1954 від 25.11.2025 року, протоколом слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_7 від 03.02.2026 року, висновком експерта №166 (додатковий) від 04.03.2026 року та іншими матеріалами кримінального провадження.
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов'язки, про покладення (продовження) яких клопоче прокурор у разі внесення застави, - бути у взаємозв'язку з ними. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Обґрунтовуючи клопотання, прокурор ОСОБА_3 послався на існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:
- переховування від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно класифікації, передбаченої ст.12 КК, належить до особливо тяжких злочинів. На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Наведені обставини у своїй сукупності, а також майновий стан підозрюваного, свідчать про те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів сторони обвинувачення щодо наявності цього ризику.
Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого та дослідження їх судом.
Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на потерпілого у цьому кримінальному провадженні з метою його спонукання до відмови у наданні викривальних показань чи до перешкоджання в одержанні слідством документів, що мають істотне значення для досудового розслідування.
Щодо ризику знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин розслідуваного кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що на цьому етапі досудового розслідування ще не здобуті всі докази, які мають значення для досудового розслідування, таким чином ОСОБА_4 може вдатись до знищення чи спотворення речей та документів, які мають значення для досудового розслідування.
Вказане свідчить про можливий вплив ОСОБА_4 на підконтрольних йому осіб, що може бути використано з метою приховування своєї злочинної діяльності, шляхом знищення, приховування або спотворення речових доказів, зокрема документів, тощо, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Щодо ризиків перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Щодо зазначених ризиків, то під час судового засідання прокурором ОСОБА_3 не наведено доводів на обґрунтування існування таких ризиків. Таким чином, обставин, які б вказували на те, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, слідчим суддею не встановлено. Отже, існування вказаних ризиків стороною обвинувачення не доведено.
З урахуванням обґрунтованої підозри та частково встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ч.1, 2 ст.181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з домашнім арештом, є: особиста порука, особисте зобов'язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.
Слідчий суддя вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, для запобігання вказаним ризикам буде недостатньо, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які б висловили готовність надати письмове зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків відповідно до ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Водночас, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, що на цьому етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч.1 ст.178 КПК, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні (позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої), вік та стан здоров'я підозрюваного, зокрема те, що підозрюваному ОСОБА_4 72 роки, такий має незадовільний стан здоров'я (періодично відвідує медичний заклад), виключно позитивно характеризується за місцем проживання, тощо.
Щодо цілодобового домашнього арешту, про який просив прокурор ОСОБА_3 , то такий на переконання слідчого судді буде надмірним тягарем для підозрюваного ОСОБА_4 , з огляду на його вік та стан здоров'я.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту саме з 22:00 год. до 06:00 год. є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні прокурора ОСОБА_3 , а застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж нічний домашній арешт в зазначений часовий проміжок, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Окремо слідчий суддя наголошує на тому, що обраний щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту слід визначити лише на строк досудового розслідування, зокрема до 07.06.2026 року, а не на два місяці, як того просив прокурор ОСОБА_3 , оскільки необхідність визначення саме такого строку (до 07.06.2026 року) обумовлена тим, що строк дії запобіжного заходу згідно норм КПК України не може перевищувати строк досудового розслідування.
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, слідчий суддя має право зобов'язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, передбачених у вказаній нормі.
З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного ОСОБА_4 , наявні підстави покладення на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме: - прибувати до слідчого, прокурора або суду по першому виклику; - не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання; - утриматися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора ОСОБА_3 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту підлягає частковому задоволенню, з наведених вище мотивів і підстав.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.176-178, 181, 193-194, 196, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_4 , - задовольнити частково.
Обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у період доби з 22:00 до 06:00 години на строк досудового розслідування, а саме до 07.06.2026 року включно, за виключенням необхідності отримання будь-якого виду медичної допомоги (екстреної, первинної, спеціалізованої, паліативної), а також за виключенням періоду часу прямування та перебування в укритті на період оголошення повітряної тривоги у Львівської області.
Відповідно до ст.194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду по першому виклику;
2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання;
4) утриматися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
У задоволенні решти вимог клопотання - відмовити.
Строк дії даної ухвали до 07.06.2026 року включно, по закінченню якого дана ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання до Відділення поліції №1 (м.Городок) ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, яким негайно поставити на облік громадянина ОСОБА_4 та повідомити про це слідчого.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
У разі невиконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків до нього може бути застосовано більш суворіший запобіжний захід і накладено грошове стягнення.
Контроль за виконанням домашнього арешту покласти на слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію цієї ухвали для відома та виконання негайно вручити підозрюваному ОСОБА_4 , повідомивши його під підпис про покладені на нього обов'язки слідчим суддею.
На ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту протягом п'яти днів з дня її оголошення сторони можуть подати апеляцію безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 21.04.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1