Справа № 127/16893/25
Провадження №11-кп/801/488/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
22 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у місті Вінниці апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2026 року про продовження заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 113, частиною п'ятої статті 407 КК України, -
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2026 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні.
Продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 113, частиною п'ятої статті 407 КК України на 60 днів, - до 12 червня 2026 року включно.
Мотивуючи прийняте рішення суд зазначив, що в судовому засіданні прокурором доведено продовження існування ризиків, які були підставою для застосування запобіжного заходу, та на даному етапі провадження застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання процесуальних рішень.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 ставиться питання про скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2026 року. Просить винести рішення, яким змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою його проживання.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконна та необґрунтована, винесена без урахування всіх фактичних обставин справи, прокурором в судовому засіданні не доведено обставин для обрання найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Крім того, судом не враховано особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, з 2022 проходив військову службу у НОМЕР_1 окремій бригаді територіальної оборони, отримав контузію не пройшов належне лікування, має проблеми зі здоров'ям, тому подальше триманням під вартою є невиправдане, небезпечним для його життя та здоров'я.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подала суду письмову заяву про проведення апеляційного розгляду з її відсутності, просила задовольнити скаргу.
Прокурор будучи повідомленим про час та місце апеляційного розгляду, не з'явився.
Відповідно до положень частини четвертої статті 422? КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Таким чином неявка сторін не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали контрольного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Висновки суду про необхідність продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Як вбачається з ухвали суду, прокурором в судовому засіданні та матеріалами кримінального провадження доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 113 КК України, яке відноситься до особливо тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, а також, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятої статті 407 КК України, яке відноситься до тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачено покарання у виді десяти років позбавлення волі, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність інкримінованих правопорушень, вчинених в умовах воєнного стану проти основ національної безпеки України, що було враховано при обранні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 та продовженні його строку, на даний час не зменшились, зокрема обвинувачений з огляду на санкції статей обвинувачення зможе переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому зміна запобіжного заходу на більш м'який не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Суд зазначає, що за змістом частин шостої, восьмої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, з-поміж інших, статтями 113, 407 КК України застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше не судимий, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , має постійне місце реєстрації та проживання, стан його здоров'я, а також те, що матеріали клопотання та апеляційної скарги не містять доказів того, що поточний стан здоров'я останнього перешкоджає його перебуванню в місцях затримання.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на думку апеляційного суду, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а доводи апеляційної скарги обвинуваченого викладених в ній висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2026 року про продовження заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 113, частиною п'ятої статті 407 КК України - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: