Справа № 133/1188/26
Провадження №11-сс/801/388/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
22 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
прокурора в режимі відеоконференції ОСОБА_7
захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_8
підозрюваного в режимі відеоконференції ОСОБА_9 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 квітня 2026 року про застосування заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Махаринці Козятинського району, Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 152 КК України, -
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Згідно матеріалів кримінального провадження № 12026020230000129 , внесеного до ЄРДР 06.04.2026, ОСОБА_9 оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 152 КК України.
Ухвалою слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 квітня 2026 року задоволено частково клопотання слідчого СВ відділення поліції № 2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_10 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з 08.04.2026 до 07.06.2026.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_9 обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України:
- з'являтись за викликом до слідчого СВ відділення поліції №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, суду;
- не залишати місце свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора чи суду цілодобово;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування з потерпілою, свідками у цьому у кримінальному провадженні.
Роз'яснено підозрюваному положення частини п'ятої статті 181 КПК України, згідно з якими працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтись в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати засоби контролю.
Роз'яснено підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Приймаючи рішення про відмову у задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вказав, що прокурором під час розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри, проте не доведено що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Вимоги апеляційної скарги особи, що її подала.
В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_7 ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 квітня 2026 року
Просить винести своє рішення, яким застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення застави.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала є незаконною у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження, слідчим та прокурором в судовому засіданні вказано на наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим у частині першій статті 177 КПК України.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурори ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній та просили задовольнити її в повному об'ємі.
Підозрюваний ОСОБА_9 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 заперечили проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Висновки слідчого судді про недоцільність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.
Відповідно до частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим кодексом.
Як убачається з клопотання слідчого та апеляційної скарги прокурора органами досудового розслідування вказується на наявність ризиків, передбачених статтею177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_9 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Проте, під час розгляду клопотання, прокурором жодним чином не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, оскільки ОСОБА_9 раніше не судимий, має постійне місце проживання. Згідно частини другої статті 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Натомість з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, за яким особі оголошено підозру, наявності ризиків, передбачених частиною першої статті 177 КПК України, а також даних про особу підозрюваного, на переконання апеляційного суду відсутні підстави для застосування виняткового запобіжного заходу, яким є тримання під вартою, натомість належним і достатнім запобіжним заходом, який забезпечить виконання нею покладених обов'язків, може бути домашній арешт.
Так, застосування домашнього арешту передбачає відчутне втручання у приватне життя особи шляхом покладання на неї за рішенням суду заборон та обмежень. Із цих підстав за оцінками Європейського суду із прав людини домашній арешт розглядається в тій самій площині, що й тримання особи під вартою, оскільки він пов'язаний із позбавленням свободи, виходячи з розуміння положень Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.
Відповідно до статті 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Виходячи з переліку запобіжних заходів, закріплених у статті 176 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Такий запобіжний захід має застосовуватися у тих випадках, коли застава є занадто м'яким запобіжним заходом, а тримання під вартою - занадто суворим. Отже, за ступенем суворості такий захід межує з позбавленням волі у значенні статті 5 КЗПЛ. Зокрема, у справі "Вітторіо і Луіджи Манчині проти Італії" ЄСПЛ зазначив, що і тримання під вартою у в'язниці, і домашній арешт були для заявників позбавленням свободи, виходячи із розуміння пп. "с" п. 1 ст. 5 КЗПЛ.
Домашній арешт за своєю сутністю є комплексом призначених за рішенням суду заборон і обмежень, які накладаються на підозрюваного (обвинуваченого) у зв'язку з його повною чи частковою ізоляцією у певному приміщенні, спрямовані на досягнення мети цього запобіжного заходу, реалізуються й контролюються правоохоронними органами у взаємодії з органом досудового розслідування, у чиєму провадженні знаходиться справа.
Під час розгляду клопотання, слідчий суддя дотримався даних вимог закону та дійшов правильного висновку про недоцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 .
Вищенаведені обставини дають підстави дійти висновку, що застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням відповідних обов'язків, передбачених частини п'ятої статті 194 КПК України є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних рішень.
Керуючись статтями 404, 495, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 квітня 2026 року про застосування заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 152 КК України залишити без змін.
Ухвала є остаточною та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: