07 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/13321/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Огородніка К. М., Погребняка В. Я.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Отрюх Б. В., судді: Козир Т. П., Станік С. Р.) від 06.10.2025
за заявою ОСОБА_1 (процесуальний правонаступник товариства з обмеженою відповідальністю "М.А.Г. Преміум")
до товариства з обмеженою відповідальністю "Лоер Консалтінг"
про визнання банкрутом.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 20.12.2022 Господарський суд міста Києва ухвалив відкрити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "М.А.Г. Преміум" (правонаступником якого згідно з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 є фізична особа ОСОБА_1) провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоер Консалтінг" (далі - Боржник) за правилами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести процедуру розпорядження майном, призначити розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Соколика Д. І. та ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів тощо.
1.2. 07.09.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив: визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "М.А.Г. Преміум" кредитором Боржником на суму 350 000 грн 00 коп. - вимоги четвертої черги; затвердити реєстр вимог кредиторів на загальну суму 350 000 грн 00 коп.; відмовити Публічному акціонерному товариству акціонерному банку "УКРГАЗБАНК" (далі - Банк) у визнанні кредитором до Боржника на суму 3 997 518 грн 00 коп.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 в частині рішення щодо грошових вимог Банку залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 та постановою Верховного Суду від 11.03.2025.
1.3. 09.07.2025 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1, в якому він підтримує раніше подане клопотання голови комітету кредиторів Боржника про визнання Боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Соколика Д. І., а також не заперечує проти затвердження звіту арбітражного керуючого Соколика Д. І. про нарахування та виплату грошової винагороди за період виконання повноважень розпорядника майна Боржника.
1.4. 09.07.2025 Господарський суд міста Києва постановив припинити процедуру розпорядження майном Боржника, визнати його банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатора Боржника тощо.
1.5. 29.07.2025 Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 09.07.2025.
2. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
2.1. 06.10.2025 Північний апеляційний господарський суд ухвалив про повернення без розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "УКРГАЗБАНК" на постанову Господарського суду міста Києва від 09.07.2025.
1.6. Судове рішення мотивовано відсутністю у скаржника процесуальної дієздатності у цій справі, оскільки на момент подання апеляційної скарги скаржник не був учасником провадження з огляду на відмову Банку ухвалою суду від 09.07.2023 у цій справі у визнанні кредитором до Боржника на суму 3 997 518 грн 00 коп.
3. Встановлені судами обставини
3.1. 07.09.2023 ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва, з поміж іншого, відмовлено АБ "Укргазбанк" у визнанні кредитором до Боржника на суму 3 997 518 грн 00 коп.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 27.10.2025 Банк подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду апеляційної скарги Банку на постанову Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 (про припинення процедури розпорядження майном Боржника, визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури).
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд:
- порушив норми статей 17, 254 ГПК України, статей 1, 45 КУзПБ, не врахувавши висновки щодо застосування зазначених норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19 (позовне), від 26.06.2020 у справі № 910/3438/17, від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, від 01.12.2020 у справі № 910/5511/19, від 21.03.2024 у справі № 922/683/23, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 та постановах Верховного Суду від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20, від 18.08.2023 у справі № 32/257-10, від 13.05.2024 у справі № 922/2825/23, від 21.11.2024 у справі № 923/571/20, застосував при цьому надмірний формалізм, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження; тоді як кредитори з моменту подання заяви, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 45 КУзПБ, можуть скористатися правами, передбаченими абзацом 1 частини шостої зазначеної статті, та правом оскарження судових рішень у справі про банкрутство як особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки;
- не врахував факт скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі №910/13321/22 (910/1905/23), встановлені обставини в якому слугували підставою для відмови в задоволенні кредиторських вимог Банку ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у цій справі.
6. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство
6.1. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
6.2. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення закріплені Конституцією України серед основних засад судочинства (пункт 8 частини першої статті 129).
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ГПК України).
6.3. Отже, зазначені конституційні приписи, що закріплені також у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами, зокрема в провадженні у справі про банкрутство - нормами КУзПБ та ГПК України.
Тож обсяг реалізації конституційного права на оскарження судового рішення у конкретних правовідносинах визначається положеннями процесуального закону.
6.4. Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
6.5. Згідно зі статтею 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника; а сторонами - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
6.6. Отже, особа, яка за наслідком відмови у визнанні її грошових вимог конкурсного характеру відповідно до статей 1, 45, 46 КУзПБ, не набула статусу кредитора боржника у справі про банкрутство, не може вважатися учасником справи про банкрутство та не має процесуальної дієздатності, визначеної законодавством про банкрутство, щодо оскарження ухвали місцевого суду про затвердження реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та наступних судових рішень у справі про банкрутство (введення санації, введення ліквідаційної процедури та інших), за винятком випадків залучення осіб у справу про банкрутство у випадку розгляду майнових та інших спорів щодо боржника, відповідно до статті 7 цього Кодексу.
Відтак, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для прийняття апеляційної скарги такої особи, оскільки розгляд апеляційних скарг на процесуальні рішення у межах провадження у справі про банкрутство має свої особливості (не властиві позовному провадженню), які пов'язують, в окремих випадках, право на апеляційне оскарження судових рішень у процедурах банкрутства з набуттям особою скаржника статусу учасника справи про банкрутство (зокрема, конкурсного кредитора).
У цих висновках Суд звертається до висновків, сформульованих Верховним Судом у подібних правовідносинах щодо застосування положень пункту 1 частини п'ятої статті 260 ГПК України у постанові від 11.06.2020 у справі № 916/3200/17.
6.7. З огляду на зазначене Суд погоджується з висновком апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі про повернення без розгляду апеляційної скарги Банку на оскаржувану ним постанову Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 та зазначає про правильне застосування цим судом положень пункту 1 частини п'ятої статті 260 ГПК України.
6.8. Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 5.1), зокрема і аргументи про позбавлення його права на судовий захист, а також надмірний формалізм з боку апеляційного суду з огляду на таке.
6.9. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II).
У рішенні ж Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, серія A, № 115, с. 22, п. 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996, серія A, № 212-A, с. 15, п. 31).
При цьому, в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
6.10. Обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначені в ГПК України вимоги до особи заявника при зверненні до суду (право апеляційного оскарження), що в даному випадку кореспондується також із нормами КУзПБ.
Невиконання ж заявником вищезазначених вимог чинного законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду і повернути апеляційну скаргу заявнику.
У цих висновках Суд звертається до висновків Верховного Суду, сформульованих у подібних правовідносинах щодо застосування положень пункту 1 частини п'ятої статті 260 ГПК України у постанові від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14 .
6.11. Крім цього Суд зазначає, що скаржник у своїх аргументах (пункт 5.1) послався на нерелевантну судову практику Верховного Суду, оскільки:
- постанови Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, від 26.06.2020 у справі № 910/3438/17, від 01.12.2020 у справі № 910/5511/19, від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20, від 18.08.2023 у справі № 32/257-10, від 13.05.2024 у справі № 922/2825/23, від 21.11.2024 у справі № 923/571/20, а також постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 ухвалені у справах позовного провадження, тоді як розгляд апеляційних скарг на процесуальні рішення у межах провадження у справі про банкрутство має свої особливості (не властиві позовному провадженню), які пов'язують, в окремих випадках, право на апеляційне оскарження судових рішень у процедурах банкрутства з набуттям особою скаржника статусу учасника справи про банкрутство (зокрема, конкурсного кредитора) (висновки у пункті 6.6);
- висновки у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19 сформульовані щодо процесуального права на оскарження судового рішення у справі про банкрутство кредитора, вимоги якого у справі заявлені, однак ще розглянуті судом;
- висновки у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 922/683/23 сформульовані щодо застосування статей 45, 47 КУзПБ в частині набуття / позбавлення права вирішального голосу кредитора у справі про банкрутство.
6.12. Поряд з наведеним Суд враховує, що 02.05.2025 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу (залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 та постановою Верховного Суду від 24.02.2026) про відмову у задоволенні клопотання Банку про поновлення пропущеного процесуального строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 (якою відмовлено Банку у визнанні кредитором до Боржника у цій справі).
6.13. З огляду на викладене доводи скаржника щодо неправомірності оскаржуваної ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги на оскаржувану ним в апеляційному порядку постанову про визнання Боржника банкрутом не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.
6.14. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.
6.15. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваного судового рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 у справі № 910/13321/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк