21.04.2026м. СумиСправа № 920/1024/25
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши заяву (вх. № 1488 від 01.04.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Ел.Ен.Груп» про грошові вимоги до боржника у справі № 920/1024/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
представники учасників у судове засідання не з'явились
31.07.2025 суд ухвалив відкрити провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою від 13.11.2025 суд постановив: заяву керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Белінської Н.О. про затвердження плану реструктуризації боргів боржника задовольнити; затвердити план реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , погоджений ОСОБА_1 23.10.2025 та схвалений конкурсними кредиторами 23.10.2025; припинити повноваження керуючого реструктуризацією у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни.
01.04.2026 до суду надійшла заява (вх. № 1488 від 01.04.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Ел.Ен.Груп» про грошові вимоги до боржника у розмірі 45024,00 грн заборгованості, 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 5324,80 грн судового збору.
Ухвалою від 02.04.2026 суд призначив розгляд заяви в судове засідання на 21.04.2026.
20.04.2026 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому вона повідомила, що вимоги кредитора визнає в повному обсязі, однак зазначила, що вважає за неможливе внесення вимог ТОВ “ФК “Ел.Ен.Груп» до плану реструктуризації.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальни кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
На підставі ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 120 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 45 КУзПБ визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до частини 4 ст. 45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду (абз. 3 ч. 6 ст. 45 КУзПБ).
Таким чином, наведені правові норми не передбачають будь-яких обмежень щодо строку звернення кредитора з вимогами до боржника-фізичної особи.
Тому вимога ТОВ “ФК “Ел.Ен.Груп» до боржника ОСОБА_1 визнається такою, що подана у відповідності до КУзПБ після закінчення строку, встановленого для її подання та розглядається у порядку черговості її отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчить про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Отже, аналіз норм права дозволяє зробити висновок, про те що спеціальне законодавство про банкрутство визначає особливий порядок розгляду грошових вимог кредитора у процедурі банкрутства шляхом їх визнання (відхилення) внаслідок розгляду по суті.
Згідно з ч. 1 ст. 1 КУзПБ кредитором є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу.
Розглянувши в судовому засіданні заяву кредитора з грошовими вимогами, з'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, суд установив наступне.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на наявність кредитного договору №6548400125 від 01.01.2025, укладеного між ТОВ “Іннова-Нова» та ОСОБА_1 та договору факторингу № 06032026 від 06.03.2026, укладеного між ТОВ “Іннова-Нова» та ТОВ “ФК “Ел.Ен.Груп».
Так, на встановлених кредитним договором умовах ТОВ “Іннова-Нова» надає ОСОБА_1 (Позичальнику) кредит у гривні, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту (якщо її передбачено договором), проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п. 2.4 договору тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 8000,00 грн (п. 2.3). Згідно з п. 2.5 договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів, останній платіж з періодом внесення 15 днів.
Детальні терміни (дати) повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості Кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - «Графік платежів»), що є Додатком №1 до цього Договору.
Згідно з п. 2.6.1 договору стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5 цього договору та становить: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання позичальником право користування кредитом за зниженою процентною ставкою. 0,96% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до п.3.1 договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки.
ТОВ “Іннова-Нова» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 8000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку, що визнається боржницею.
За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого кредитором, вбачається, що у період з 01.01.2025 по 28.12.2025 у боржника перед кредитором виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії договору в розмірі 21024,00 грн.
06.03.2025 ТОВ “Іннова-Нова» на підставі договору факторингу №06032026 за плату відступило, а ТОВ “ФК “Ел.Ен.Груп» набуло право грошової вимоги до боржника.
За цим договором Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб (п.1.1).
Наступне відступлення Фактором Права вимоги третім особам за відповідним Реєстром прав вимог до цього Договору допускається не раніше ніж після повного виконання Фактором свого зобов'язання щодо сплати Клієнту 100% Ціни придбання (п.1.2).
За умовами п.2.1.3 Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в дату підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід'ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги. На підтвердження факту набуття прав вимоги за Кредитним договором, Кредитором додано до заяви про грошові вимоги до Боржника: копія Договору факторингу з додатками; копія Акту прийому-передачі Реєстру прав вимог; копія платіжної інструкції щодо оплати за Договором факторингу.
Відповідно до ст. 1 КУзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
На підставі ч.1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, на підставі Витягу з Реєстру прав вимог Кредитор набув право грошової вимоги до Боржника в сумі 45 024,00 грн, а саме: 8 000,00 грн - сума заборгованості за тілом; 21 024,00 грн - сума заборгованості за процентами за користування кредитом; 16 000,00 грн - заборгованість за пенею.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява кредитора з грошовими вимогами до боржника в частині 8000,00 грн заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню.
Щодо вимоги ТОВ “ФК “Ел.Ен.Груп» в розмірі 21024,00 грн заборгованості за процентами суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 121 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина 1); протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій (пункт 3 частина 2).
Так, ухвалою від 31.07.2025 суд відкрив провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, а отже нарахування за процентами після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів є неправомірним, а грошові вимоги в сумі 3520,00 грн заборгованості за процентами нараховані поза межами періоду нарахувань, встановленого КУзПБ, не підлягають задоволенню.
Отже, вимоги ТОВ “Фінансова компанія “Ел.Ен.Груп» про нарахування процентів за користування коштами є правомірними до 30.07.2025 включно, а саме: в розмірі 17504,00 грн, та підлягають задоволенню.
Поряд з цим правомірність нарахування пені кредитор обґрунтовує посиланням на положення п.6 Розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-ІХ), лист Національного Банку України “Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування».
Водночас суд відзначає, що відповідно до п. 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 днів, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента Україна та триває й на теперішній час.
Крім того вимогу щодо визнання 16000,00 грн пені суд вважає недоведеною та необґрунтованою, також оскільки в заяві кредитора відсутні посилання на відповідні умови кредитного договору та норми права щодо її застосування, період і порядок її нарахування, розрахунок її розміру тощо.
Також з огляду на введений мораторій відповідно до ст. 121 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність 31.07.2025 протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів неправомірно нараховувати пеню.
Насьогодні дію мораторію не припинено.
Ураховуючи наведене, беручи до уваги, що Кредитний договір укладено в період дії воєнного стану на всій території України, а відтак, ОСОБА_1 звільняється від обов'язку сплати на користь кредитора пені, у зв'язку з чим заявлені вимоги в частині нарахованої первісним кредитором пені в розмірі 16000,00 грн не підлягають визнанню.
Отже, суд дійшов висновку, що заявлені ТОВ “ФК “Ел.Ен.Груп» грошові вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 25504,00 грн, з яких 8000,00 грн заборгованість за тілом кредиту і 17504,00 грн заборгованість за процентами.
Окрім цього кредитор просить визнати та включити до реєстру вимог кредиторів витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Частини 1, 2 та 3 ст. 126 ГПК України унормовує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, для розподілу витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов'язаний надати суду докази на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою і, зокрема, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Слід зазначити, що за змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Відтак, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн представниця ТОВ “ФК “Ел.Ен.Груп» разом із заявою подало до суду копію укладеного між адвокатом Сабура Світланою Олександрівною та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Ел.Ен.Груп» (далі Клієнт) договору про надання правової допомоги № 18092025 від 18.09.2025, відповідно до умов якого Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором про надання правової допомоги; Додаток № 24 від 26.03.2026 до договору про надання правової допомоги № 18092025 від 18.09.2025; акт прийому-передачі наданих послуг від 30.03.2026 до договору про надання правової допомоги № 18092025 від 18.09.2025; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Сабура С.О. на виконання умов договору про надання правової допомоги № 18092025 від 18.09.2025.
Відповідно до п. 1.2. договору адвокат приймає доручення Клієнта щодо надання правової допомоги у судових справах щодо визнання кредиторських вимог боржників Клієнта згідно Реєстру боржників, який є додатком до цього Договору, а Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар за надані юридичні послуги та відшкодувати фактичні витрати Адвоката, пов'язані з виконанням доручення Клієнта.
Пунктом 3.1. договору Адвокат та Клієнт визначили, що за послуги щодо надання правової допомоги Клієнт виплачує Адвокату гонорар у наступному розмірі: 7000,00 грн - складання заяви про кредиторські вимоги до боржників; 8000,00 грн - складання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції; 9000,00 грн - складання касаційної скарги; 3000,00 грн - складання пояснень на повідомлення арбітражного керуючого чи заперечення боржника/представника боржника; 1000,00 грн - складання та надсилання адвокатського запиту.
За актом прийому-передачі наданих послуг та детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Сабура С.О. останньою надані наступні послуги: правовий аналіз та обробка інформації та документів, наданих Клієнтом з метою підготовки заяв до Господарського суду з вивченням судової практики; складання заяв про кредиторські вимоги до боржників; надання консультацій Клієнту, пов'язаних з підготовкою та подачею заяв до Господарського суду.
Крім того за подання заяви з грошовими вимогами до боржника кредитор сплатив судовий збір у розмірі 5324,80 грн.
Як зазначалося, боржниця визнала вимоги кредитора з судових витрат.
Відтак суд дійшов висновку про визнання заявлених ТОВ “ФК “Ел.Ен.Груп» витрат на правничу допомогу та судового збору.
Таким чином, кредиторські вимоги ТОВ “ФК “Ел.Ен.Груп» до ОСОБА_1 підлягають визнанню в розмірі 25504,00 грн заборгованості за кредитним договором (2 черга), 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 5324,80 грн судового збору (позачергово).
Керуючись статтями 45, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Ел.Ен.Груп » про грошові вимоги до боржника задовольнити частково.
2. Визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ Ел.Ен.Груп » до боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 25504,00 грн заборгованості з другою чергою задоволення вимог кредиторів, 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 5324,80 грн судового збору - позачергово.
3. Іншу частину вимог відхилити.
4. Копію ухвали направити кредиторам, боржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено 22.04.2026.
СуддяВ.В. Яковенко