Справа № 161/4335/26
Провадження № 1-кп/161/821/26
м. Луцьк 21 квітня 2026 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030580002907, щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився у с.Залісоче Луцького району Волинської області, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, не працює, неодружений, є особою з інвалідністю ІІ-ї групи, про застосування примусових заходів медичного характеру у зв'язку з вчиненням суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
законного представника ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
особи, щодо якої
розглядається клопотання, ОСОБА_4 ,
30 листопада 2025 року близько 12 години 30 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , не усвідомлюючи значення та кримінально-протиправний характер своїх дій та не керуючи ними, не передбачаючи їх суспільно небезпечний наслідок у вигляді заподіяння смерті іншій людині та не передбачаючи його настання, утримуючи у правій руці молоток наніс ряд ударів в ділянку голови ОСОБА_8 , в результаті чого згідно висновку судово-медичного експерта №527 від 29.01.2026, ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження у вигляді забійної рани волосистої ділянки голови в кількості 9 (дев?ять), множинних саден волосистої частини голови, масивних дифузно-обмежених крововиливів на апоневрозі зливного характеру в проекції ран на шкірі, багато-уламкових зламів склепіння, основи черепа та дірчастого зламу склепіння черепа, розмізження головного мозку, які призвели до смерті потерпілого ОСОБА_8 на місці події.
Дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що вказане суспільно небезпечне діяння ОСОБА_4 вчинив в стані неосудності і до нього необхідно застосувати примусові заходи медичного характеру.
Так ОСОБА_4 в присутності законного представника та захисника в суді пояснив, що за вказаних обставин місця та часу, допомагав ОСОБА_8 по ремонту, в процесі якого молотком наніс ряд ударів потерпілому ОСОБА_8 в задню частину голови, після чого кинув його у підвал. Вчинив це через те, що ним керували голоси. Підтримує клопотання прокурора.
Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні показала, що 30.11.2025 її чоловік (потерпілий) пішов лагодити кришку у підвал, згодом вона запитала у свого брата ОСОБА_4 , де її чоловік, на що останній відповів, що пішов у село рани лікувати. Шукаючи чоловіка вона відкрила кришку і виявила тіло останнього, після чого викликала швидку медичну допомогу. ОСОБА_4 та її чоловік були удвох, окрім них більше нікого не було. Підтримала подане клопотання.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показала, що 30.11.2025 бачила зятя (потерпілого), який лагодив кришку у підвалі. Згодом потерпіла пішла до чоловіка і вона почула крик. Підійшовши, побачила у підвалі тіло потерпілого, яке було у крові. ОСОБА_4 допомагав потерпілому, окрім них, більше нікого не було. Також показала, що її син з 2014 року неодноразово лікувався в психіатричних закладах.
Показання потерпілої та свідка є чіткими, послідовними та дають змогу відтворити обставини діяння, які були до, на момент та після його вчинення. Немає в суду обґрунтованих підстав вважати, що останні оговорюють ОСОБА_4 , оскільки в суді не було встановлено таких об'єктивних причин, а їх показання повністю узгоджуються між собою та відповідають і іншим доказам у справі.
Так з протоколу огляду місця події від 30.11.2025 встановлено, що на території приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено перед входом до господарчого приміщення труп ОСОБА_8 в положенні на спині, голова обернута медичним простирадлом та вилучено молоток марки «Дніпро М», змив РБК з грунту перед входом, змив РБК з порогу, змив РБК зі стіни підвалу під драбиною, змив РБК зі стіни підвалу зліва, змив РБК зі стіни підвалу напроти входу, фрагменти об'єктів схожих на кістки з підлоги підвалу, тапок гумовий зі слідами РБК, контрольні змиви в паперовому конверті.
Вилучені предмети визнано речовими доказами у справі згідно постанови слідчого від 01.12.2025, оскільки вони відповідають критеріям речового доказу, визначеним ч.1 ст.98 КПК України, а ухвалою слідчого судді від 04.12.2025 на них накладено арешт.
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 30.11.2025 встановлено, що ОСОБА_4 , в порядку ст.208 КПК України, затримано о 15.30год. 30.11.2025 та в ході затриманої особи в останнього вилучено спортивні штани темно-синього кольору, шапку в'язану білого кольору, футболку темно-зеленого кольору, кофту з капюшоном чорного кольору, куртку зеленого кольору, галоші темно-синього кольору із забрудненням.
Вилучені предмети визнано речовими доказами у справі згідно постанови слідчого від 01.12.2025, оскільки вони відповідають критеріям речового доказу, визначеним ч.1 ст.98 КПК України, а ухвалою слідчого судді від 04.12.2025 на них накладено арешт.
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 22.01.2026 встановлено, що ОСОБА_4 показав за яких обставин наніс удари ОСОБА_8 , відтворив обставини нанесення молотком ряду ударів в ділянку голови потерпілого.
Відповідно до висновку експерта №527 від 01.12.2025 встановлено, що при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 , 1991 р.н., виявлені наступні тілесні ушкодження: забійні рани волосистої ділянки голови в кількості 9 (дев?ять), множинні садна волосистої частини голови, масивні дифузно-обмежені крововилив на апоневрозі зливного характеру в проекції ран на шкірі, багото-уламковий злам склепіння, основи черепа та дірчастий злами склепіння черепа, розміження головного мозку. Враховуючи характер та патоморфологічні особливості комплексу тілесних ушкоджень експерт вважає, що виникли вони від численних ударних дій (не менше дев?яти) тупого твердого залізомісткого предмета із обмеженою контактуючою поверхнею (можливо прямокутною) та його ребрами, цілком можливо молотком. Виявлені тілесні ушкодження є прижиттєві, виникли вони в швидкій послідовності одне за одним, незадовго до моменту настання смерті та могли виникнути при обставинах та часі вказаних в постанові. Згідно "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" від 17 січня 1995 року, наказ №6 п.2.1.3 дані тілесні ушкодження належать до тяжких, як небезпечних для життя в момент спричинення, і в даному конкретному випадку викликали смерть потерпілого. Причиною смерті ОСОБА_8 є розтрощення черепа, що супроводжувалось розмізженням головного мозку, що підтверджується наявністю характерної патоморфологічної картини виявленої при розтині трупа та відображеної в судово-медичному діагнозі і описовій частині даного дослідження. Ступінь вираження ранніх трупних змін свідчить, що смерть потерпілого настала за 20-24 години до моменту розтину трупа. При судово-токсикологічному дослідженні крові трупа ОСОБА_8 , 1991 р.н., етиловий спирт не виявлено.
Згідно висновку експерта №33-МК від 19.02.2026 встановлено, що згідно судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 в нього виявлені тілесні ушкодження : забійні рани волосистої ділянки голови (в кількості 9), множинні садна волосистої частини голови, масивні дифузно обмежені крововиливи на апоневрозі в проекції ран на шкірі, багато уламковий злам склепіння та основи черепа, дірчаті злами склепіння черепа. Дані тілесні ушкодження утворилися від не менше як дев'яти ударів тупим твердим залізомістким предметом з обмеженою контактуючою поверхнею (прямокутної форми з заокругленими кутами діаметром не менше 3,3 см з заокругленими кутами, а також з ребрами). Тілесні ушкодження виявлені на тілі ОСОБА_8 могли утворитися від дії молотка, наданого на дослідження.
Згідно висновку експерта №10 від 15.01.2026 встановлено, що кров трупа ОСОБА_8 , 1991 р.н., відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В системи АВО. Кров ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В системи АВ0.
Згідно висновку експерта №12 від 03.02.2026 встановлено, що у слідах на наданому на дослідження тапку (об. №1-4) виявлена кров людини. При серологічному дослідженні в об. №1-4 встановлена наявність антигену Н системи АВ0, крім того в об. №1 встановлена наявність ізогемаглютинінів анти-А та анти-В системи АВ0. Таким чином, кров виявлена в об. №1-4 може походити від ОСОБА_8 та іншої особи з групою крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти -В системи АВ0.
Відповідно до висновку експерта №13 від 05.02.2026 встановлено, що у слідах на наданих на дослідження штанах спортивних (об. №1-6), шапці (об. №7), футболці (об. №8), куртці зеленого кольору (об. №9-21) виявлена кров людини. У слідах на представлених на дослідження кофті з капюшоном та калошах кров не виявлена. При серологічному дослідженні в об. №1-21 встановлена наявність антигену Н системи АВ0. Таким чином, кров виявлена в об. №1-21 може походити від потерпілого ОСОБА_8 та іншої особи з групою крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В системи АВ0. Кров трупа гр. ОСОБА_8 , 1991 р.н., відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В системи АВ0.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №22 від 12.12.2025 встановлено, що ОСОБА_10 на час вчинення інкримінованих йому протиправних дій страждав на хронічне психічне захворювання у формі хронічного маячного розладу (F22.8), внаслідок чого не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. В даний час ОСОБА_11 також страждає на хронічне психічне захворювання у формі хронічного маячного розладу (F22.8), внаслідок чого не може усвідомлювати свої дії і керувати ними. ОСОБА_4 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення до спеціального лікувального закладу. Таким чином, ОСОБА_10 є неосудним.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_12 підтвердив правильність висновку судово-психіатричної експертизи та повідомив, що ОСОБА_10 у зв'язку з тяжким психічним розладом, який стійкий до лікування, за своїм психічним станом становить високу суспільну небезпечність для інших осіб, а тому очевидно потребує застосування саме суворого нагляду.
Зазначені експертизи проведені компетентними експертами у відповідних галузях знань, містять детальний опис вихідних даних, дослідницьку частину, застосовані методики дослідження та мотивовані відповіді на поставлені питання. Оцінивши зазначені експертні висновки у сукупності з іншими доказами у справі, суд приходить до висновку, що вони є послідовними, логічними, взаємопов'язаними та такими, що взаємно доповнюють один одного, а відтак є належними та допустимими доказами у справі. Підстав ставити під сумнів їх правильність чи обґрунтованість судом не встановлено. Також такі підстави не наведені і учасниками кримінального провадження. За таких обставин суд бере зазначені висновки експертів до уваги та оцінює їх у сукупності з іншими доказами у справі.
Оцінивши докази у кримінальному провадженні з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємного зв'язку, суд прийшов до висновку, що винятково сукупність досліджених доказів дає змогу встановити обставини вчинення суспільно небезпечного діяння та особу, яка його вчинила, поза розумним сумнівом.
Незважаючи на відсутність безпосередніх очевидців події, досліджені судом докази утворюють логічну, послідовну та взаємоузгоджену систему, яка виключає інші розумні версії розвитку подій. Зокрема, встановлено, що у момент вчинення діяння ОСОБА_4 перебував разом із потерпілим ОСОБА_8 , сторонні особи на місці події відсутні, що підтверджується показаннями потерпілої та свідка.
Поведінка ОСОБА_4 після події, зокрема повідомлення неправдивих відомостей про місцезнаходження потерпілого, у сукупності з фактом виявлення тіла останнього безпосередньо у місці, де вони перебували разом, свідчить про його обізнаність із подією та причетність до неї.
Об'єктивні дані, зафіксовані у протоколі огляду місця події, підтверджують наявність знаряддя вчинення діяння - молотка, а також слідів крові у місці події. Висновки судово-медичних експертиз узгоджуються між собою та підтверджують, що смерть потерпілого настала внаслідок не менше дев'яти ударів тупим твердим предметом, який за своїми характеристиками відповідає вилученому молотку.
Результати слідчого експерименту, під час якого ОСОБА_4 відтворив механізм нанесення тілесних ушкоджень, кореспондуються з висновками експертів щодо характеру, кількості та локалізації травм, що виключає їх випадковий або альтернативний характер походження.
Крім того, виявлення крові потерпілого на одязі ОСОБА_4 об'єктивно підтверджує його безпосередній контакт із потерпілим у момент спричинення тілесних ушкоджень.
Таким чином, сукупність досліджених доказів є достатньою, внутрішньо узгодженою та такою, що взаємно підтверджує одна одну, а тому виключає будь-які інші розумні сумніви щодо того, що саме ОСОБА_4 , перебуваючи в стані неосудності, вчинив суспільно небезпечне діяння.
Виходячи із положень ст.19 КК України неосудна особа позбавлена здатності усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними унаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Особа, що вчинила суспільно-небезпечне діяння у стані неосудності, не підлягає кримінальній відповідальності, а може бути піддана за рішенням суду примусовим заходам медичного характеру.
Статтею 505 КПК України передбачено, що обов'язковими обставинами, які підлягають доказуванню у такому кримінальному проваджені є: час, місце, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння та вчинення цього суспільно небезпечного діяння цією особою, при цьому враховуються і інші обставини (інформація про психічні розлади, поведінка, небезпечність особи, розмір завданої шкоди).
Тобто, предмет доказування у кримінальному проваджені щодо застосування примусових заходів медичного характеру має низку особливостей, де не ставиться питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а йдеться про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння, а умисел, мета і мотив є елементами суб'єктивної сторони саме злочину та встановлюються лише щодо осудної особи.
Таким чином, суд виключає з фабули інкримінованої події посилання на спрямованість умислу та мотиву дій ОСОБА_4 .
За таких обставин, суд, оцінивши кожний доказ та сукупність зібраних доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що ОСОБА_4 , перебуваючи в стані неосудності, вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, а саме вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Відповідно до ч.2 ст.19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.
Згідно з п.1 ч.1 ст.93, ч.1 ст.94 КК України, до такої особи можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, вид яких визначається залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб.
Згідно з ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на свободу та особисту недоторканість), кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Пункт п.1''е'' даної статті, передбачає законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг.
Щодо утримання осіб, які мають психічні розлади (п.1 "е" ст.5 Конвенції) Суд зазначає, що їх може бути позбавлено волі або з метою проведення медичного лікування, або у зв'язку з потребами, що вимагає суспільство, або у зв'язку з медичними та суспільними підставами разом... основна причина, чому Конвенція дозволяє позбавити волі осіб, зазначених у п. 1 "е" ст. 5 Конвенції, полягає не тільки в тому, що вони можуть представляти небезпеку для суспільства, а ще й у тому, що їх власні інтереси можуть потребувати їх утримання (п.37. Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року, справа «Горшков проти України», заява №67531/01).
Тримання особи, яку вважають психічно хворою, під вартою має відповідати цілям пункту 1 статті 5 Конвенції, що полягає у запобіганні позбавлення осіб волі у свавільний спосіб, а також відповідати цілям обмеження, зазначеного у підпункті «е». У зв'язку з останнім Суд повторює, що відповідно до його усталеної практики особа не може вважатися «психічно хворою» та позбавлена волі, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов; по-перше, об'єктивна медична експертиза повинна достовірно показати, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання (див. рішення від 24 жовтня 1979 року у справі «Вінтерверп проти Нідерландів» (п.99. Рішення Європейського суду з прав людини від 17 квітня 2014 року, справа «Анатолій Руденко проти України», заява №50264/08).
Згідно з ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно ч.ч. 3, 4 ст.503 КПК України, кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинення дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусових заходів медичного характеру. Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.
Таким чином, з огляду на те, що в судовому засіданні повністю доведено вчинення ОСОБА_4 суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, який відповідно до вимог ст.12 КК України є особливо тяжким, дане суспільно небезпечне діяння вчинено саме ОСОБА_4 у стані неосудності, враховуючи характер та тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого діяння, ступінь небезпечності хворого для себе та інших осіб, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає до задоволення, а тому застосовує до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Наявність пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих до уваги не береться, оскільки такі враховуються судом при призначенні покарання, як це передбачено п.3 ч.1 ст.65 КК України.
Питання про речові докази та арешт майна суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 174 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, однак, оскільки суд застосує щодо ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру, тому процесуальні витрати за проведення експертизи необхідно прийняти за рахунок держави.
Запобіжний захід до вступу ухвали в законну силу ОСОБА_4 необхідно залишити попередній - у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, з метою запобігання ризику, передбаченому ст.177 КПК України, а саме переховування від суду.
Керуючись ст.ст. 369, 372, 513, КПК України, ст.ст. 93, 94 КК України, суд,
Визнати доведеним, що ОСОБА_4 , перебуваючи у стані неосудності, вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Клопотання прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_4 задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.12.2025 на майно, скасувати.
Речові докази у справі, а саме молоток марки «Дніпро М», тапок гумовий з слідами РБК, спортивні штани темно-синього кольору, шапку в'язану білого кольору та футболку темно-зеленого кольору, кофту з капюшоном чорного кольору, куртку зеленого кольору, галоші темно-синього кольору із забрудненням, знищити.
Судові витрати в сумі 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок за проведення експертизи прийняти за рахунок держави.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання ухвалою законної сили залишити попередній - поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме: поміщення до Рівненської філії "Спеціалізованого закладу з надання психіатричної допомоги" ДУ ІСП МОЗ України.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала суду може бути оскаржена учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня її проголошення.
Головуючий