156/223/26
2/154/1036/26
заочне
20 квітня 2026 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області
у складі: головуючого - судді Вітера І.Р.,
з участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
02 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 24 060,00 грн.
Стислий виклад позовних вимог.
Позов обґрунтований тим, що 17 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4062305 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 3000,00 грн. Позивач зазначає, що первісний кредитор свої зобов'язання виконав, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку відповідача.
Позивач посилається на те, що 24 травня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 24/05/2024, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. У позовній заяві зазначено, що за договором № 4062305 від 17 жовтня 2023 року загальна сума заборгованості становить 16 260,00 грн, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 13 260,00 грн - заборгованість за процентами. Також позивач просить стягнути судові витрати.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість та понесені судові витрати. Ціна позову, зазначена у позовній заяві, становить 24 060,00 грн.
Процесуальні дії та рішення у справі.
02 березня 2026 року справа надійшла до Іваничівського районного суду Волинської області.
Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 03 березня 2026 року справу передано за підсудністю до Володимирського міського суду Волинської області.
Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 25 березня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 25 березня 2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у АТ «А-БАНК» інформацію щодо емітування на ім'я відповідача платіжної картки № НОМЕР_1 , а також щодо зарахування на його рахунок 17 жовтня 2023 року кредитних коштів у сумі 3000,00 грн.
09 квітня 2026 року до суду надійшла відповідь АТ «А-БАНК», якою підтверджено належність зазначеного платіжного засобу відповідачу та зарахування 17 жовтня 2023 року на його рахунок кредитних коштів у сумі 3000,00 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у поданій позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позов підтримав та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про отримання рекомендованого повідомлення, однак у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасника справи за умови його належного повідомлення про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а в разі повторної неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
За відсутності заперечень позивача проти заочного розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення відповідача та неподання ним відзиву, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.
Судом установлено, що 17 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 4062305 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. У тексті договору як клієнта зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 0712. У договорі також зазначено, що він укладається за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується через вебсайт або мобільний додаток «Credit7», а електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході до особистого кабінету в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», зокрема шляхом перевірки правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону клієнта, та/або шляхом перевірки пароля входу до особистого кабінету.
Зі змісту пунктів 1.2, 1.3, 1.4.1 договору № 4062305 вбачається, що на умовах цього договору товариство зобов'язалося надати клієнту грошові кошти у сумі 3000,00 грн, строк кредиту встановлено 350 днів, періодичність платежів зі сплати процентів визначено кожні 25 днів, а стандартна фіксована процентна ставка становить 2,00 % на день та застосовується в межах усього строку кредиту. У пунктах 1.5.1 та 1.6.1 договору зазначено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору становить 40 262,89 % річних, а орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом становить 24 000,00 грн.
Відповідно до пункту 1.3 договору детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, що є додатком № 1 до договору. Із цього додатка вбачається, що датою видачі кредиту визначено 17 жовтня 2023 року, а рекомендовані дати внесення періодичних платежів визначено: 10 листопада 2023 року, 05 грудня 2023 року, 30 грудня 2023 року, 24 січня 2024 року, 18 лютого 2024 року, 14 березня 2024 року, 08 квітня 2024 року, 03 травня 2024 року, 28 травня 2024 року, 22 червня 2024 року, 17 липня 2024 року, 11 серпня 2024 року, 05 вересня 2024 року та 30 вересня 2024 року. У додатку зазначено, що 13 періодичних платежів складають по 1500,00 грн як проценти за користування кредитом, а останній платіж у розмірі 4500,00 грн включає 3000,00 грн погашення суми кредиту та 1500,00 грн процентів. Усього в додатку визначено загальну суму платежів 24 000,00 грн, із яких 3000,00 грн - сума кредиту, 21 000,00 грн - проценти за користування кредитом.
У пункті 2.1 договору № 4062305 зазначено, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу НОМЕР_4 . Пунктом 2.2 договору передбачено, що суму кредиту товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення договору, а датами надання кредиту визначено 17 жовтня 2023 року або 18 жовтня 2023 року. Пунктом 2.4 договору передбачено, що кредит вважається наданим у день перерахування товариством суми кредиту за реквізитами, зазначеними в пункті 2.1 договору.
Згідно з пунктами 3.1, 3.1.1, 3.2 договору проценти за цим договором є платою за користування кредитом, нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році за методом «факт/факт», при цьому до періоду розрахунку процентів включається день надання кредиту та день фактичного повернення кредиту. У пункті 4.1 договору зазначено, що повернення кредиту та сплата процентів здійснюються згідно з графіком платежів, а пунктом 4.2 передбачено право клієнта повністю або частково достроково повернути кредит.
У пункті 1.3.1 договору зазначено, що строк кредиту, а також термін повернення кредиту, встановлені договором, можуть бути змінені за письмовою згодою сторін шляхом підписання додаткового договору до цього договору. Разом із тим у пункті 1.3.2 договору окремо зазначено, що у клієнта відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених договором, на підставі звернення до товариства в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.
Із паспорта споживчого кредиту вбачається, що до укладення договору споживачу надано стандартизовану інформацію про кредитодавця та основні умови кредитування. У цьому документі зазначено, що кредитодавцем є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 25, п. 318, номер контактного телефону 0 800-33-07-33, адреса електронної пошти info@credit7.ua, адреса офіційного вебсайту www.credit7.ua. Також у паспорті споживчого кредиту зазначено, що сума кредиту становить 3000,00 грн, строк кредитування - 350 днів, мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби, спосіб надання кредиту - у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок за реквізитами електронного платіжного засобу, зазначеного споживачем, не пізніше двох днів від дати укладення договору, а кредит надається без забезпечення у вигляді застави.
Крім того, у паспорті споживчого кредиту зазначено, що стандартна процентна ставка становить 730,00 % річних, що відповідає 2,00 % в день, тип процентної ставки - фіксована, загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою становлять 21 000,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 24 000,00 грн, а реальна річна процентна ставка - 40 262,89 %. У розділі щодо порядку повернення кредиту вказано, що кількість платежів становить 14, перший платіж складає 1500,00 грн зі сплати процентів за перший період, наступні 12 платежів - по 1500,00 грн зі сплати процентів, а останній, 14-й платіж, становить 4500,00 грн і включає 1500,00 грн процентів та 3000,00 грн кредиту, з періодичністю внесення платежів кожні 25 днів.
З наданих у справу Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», затверджених наказом директора від 08 травня 2023 року № 36-ОД, чинних з 09 травня 2023 року, вбачається, що вебсайт товариства має доменне ім'я www.credit7.ua, ІТС товариства включає вебсайт, особисті кабінети клієнтів, облікову та реєструючу систему товариства та використовується, зокрема, для укладення кредитних договорів з клієнтами, а одноразовий ідентифікатор визначений як алфавітно-цифрова послідовність, яку клієнт отримує від товариства шляхом направлення електронного повідомлення на засіб зв'язку клієнта та яка додається до електронних повідомлень клієнта як підтвердження акцепту або підпису електронних документів та/або для входу до особистого кабінету.
Із цих Правил також вбачається, що реєстрація клієнта в ІТС товариства включає, серед іншого, надання та перевірку номера телефону клієнта, заповнення електронної анкети, надання документів, що містять дані клієнта, надання доступу до отримання даних клієнта з надійних джерел, реєстрацію банківських рахунків і платіжних карток, а також підтвердження ознайомлення з електронними документами шляхом обміну електронними повідомленнями з товариством. Правилами також передбачено, що клієнт має володіти випущеною на власне ім'я платіжною карткою в банку, що здійснює діяльність на території України.
На підтвердження фактичного надання кредитних коштів позивачем подано довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» вих. № 3309-3105 від 31 травня 2024 року. У цьому документі зазначено, що ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків, а між цим товариством та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року. У довідці також зазначено, що відповідно до цього договору 17 жовтня 2023 року о 09 год. 48 хв. 07 сек. було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта у сумі 3000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 297342866, призначення платежу: зарахування 3000 грн на карту НОМЕР_1 .
На підтвердження правових підстав здійснення такого переказу позивачем також надано копію договору про переказ коштів № ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні Платіжні Рішення» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА». Із цього документа вбачається, що його предметом є надання замовнику послуг з переказу коштів з метою надання клієнтам послуги виплати, а також супровідних дій, пов'язаних із проведенням таких виплат.
Крім того, у справі наявний лист Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» № 23522/47-260406/203-БТ від 07 квітня 2026 року, наданий на виконання ухвали суду про витребування доказів. У цьому листі банк повідомив, що платіжна картка № НОМЕР_5 , відкритa до рахунку № НОМЕР_6 , оформлена на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Також у листі зазначено, що до відповіді додано виписку про рух коштів по вказаному рахунку за період від 17 жовтня 2023 року. Зі змісту цього листа вбачається, що банком підтверджено належність зазначеного платіжного засобу відповідачу.
Таким чином, подані позивачем документи про переказ коштів та відповідь АТ «А-БАНК» містять відомості про перерахування 17 жовтня 2023 року кредитних коштів у сумі 3000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_5 , яка належить ОСОБА_1 .
У матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості первісного кредитора за договором № 4062305 від 17 жовтня 2023 року станом на 24 травня 2024 року. Із цього документа вбачається, що розрахунок складено щодо позичальника ОСОБА_1 та містить щоденне відображення руху заборгованості із розподілом на тіло кредиту, проценти за користування та штрафні санкції. У розрахунку зазначено, що 17 жовтня 2023 року відповідачу нараховано тіло кредиту у сумі 3000,00 грн, розмір процентної ставки визначено як 2 % у день, а сума процентів за користування кредитом за цей день становить 60,00 грн. У графі «до сплати» за 17 жовтня 2023 року відображено: тіло кредиту - 3000,00 грн, проценти - 60,00 грн, штрафні санкції - 0,00 грн.
Із подальших записів цього розрахунку вбачається, що починаючи з 18 жовтня 2023 року первісний кредитор щоденно здійснював нарахування процентів у незмінному розмірі 60,00 грн на добу, виходячи із ставки 2 % на день від суми основного боргу 3000,00 грн. При цьому у наданих сторінках розрахунку сума тіла кредиту залишається незмінною - 3000,00 грн, а сума процентів у графі «до сплати» щоденно збільшується на 60,00 грн. Так, станом на 10 листопада 2023 року у графі «до сплати» відображено проценти у сумі 1500,00 грн, станом на 30 листопада 2023 року - 2700,00 грн, станом на 05 грудня 2023 року - 3000,00 грн, станом на 31 грудня 2023 року - 4560,00 грн. У всіх наведених записах штрафні санкції обліковуються у розмірі 0,00 грн.
У наданому розрахунку первісного кредитора у графах «сплачено» та «списано» на відображених сторінках відсутні суми погашення тіла кредиту, процентів або штрафних санкцій. Таким чином, у цьому документі відображене безперервне щоденне нарахування процентів за користування кредитом із 17 жовтня 2023 року, без фіксації платежів або списань у відображеній частині розрахунку.
Зі змісту цього ж розрахунку вбачається, що облік заборгованості первісним кредитором здійснювався станом на 24 травня 2024 року. Позовна заява також містить посилання на те, що за договором № 4062305 від 17 жовтня 2023 року заборгованість, яка перейшла до позивача, становила 16 260,00 грн, з яких 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 13 260,00 грн - заборгованість за процентами.
Щодо переходу права вимоги, у справі наявний договір факторингу № 24/05/2024 від 24 травня 2024 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» як фактором. Із пункту 1.1 цього договору вбачається, що фактор зобов'язався передати клієнту грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору права вимоги до боржників, указаних у реєстрі боржників, включаючи право вимоги основної суми боргу, процентів, плат, комісій, неустойки та інших платежів.
У договорі факторингу зазначено, що право вимоги вважається відступленим фактору з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до відповідних боржників. Також у договорі визначено, що реєстр боржників є додатком до договору та містить відомості про боржників, оформлені за формою, погодженою сторонами.
У матеріалах справи також міститься витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 24/05/2024 від 24 травня 2024 року. Із цього документа вбачається, що у реєстрі боржників під порядковим номером 5264 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер кредитного договору - 4062305, сума заборгованості за основною сумою боргу - 3000,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 13 260,00 грн, сума заборгованості разом - 16 260,00 грн. У витягу також містяться підписи та відбитки печаток сторін договору факторингу.
Крім того, на підтвердження виконання умов договору факторингу позивачем подано копії платіжних інструкцій АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» 30 та 31 травня 2024 року перераховувало на користь ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» грошові кошти з призначенням платежу: «Часткова сплата за договором факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024р., без ПДВ». Зокрема, подано платіжні інструкції на суми 243 000,00 грн, 350 000,00 грн, 350 000,00 грн, 300 000,00 грн, 300 000,00 грн та 166 315,92 грн.
Крім того, у справі міститься окремий розрахунок заборгованості, складений Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за договором № 4062305 про надання споживчого кредиту від 17 жовтня 2023 року за 130 календарних днів - з 25 травня 2024 року по 01 жовтня 2024 року. У вступній частині цього документа зазначено номер та дату договору, прізвище, ім'я та по батькові позичальника, суму основного боргу, на яку нараховується процентна ставка, - 3000,00 грн, процентну ставку - 2 %, а також загальну суму нарахованих процентів за користування грошовими коштами за вказаний період - 7800,00 грн.
Із табличної частини розрахунку позивача вбачається, що з 25 травня 2024 року по 01 жовтня 2024 року позивач також здійснював щоденне нарахування процентів у розмірі 60,00 грн за кожен день користування кредитом, виходячи із суми основного боргу 3000,00 грн. Так, у рядку за 25 травня 2024 року відображено: основний борг - 3000,00 грн, стандартні проценти - 60,00 грн, штраф - 0,00 грн, пеня - 0,00 грн, загальна заборгованість - 3060,00 грн. У кожному наступному рядку сума стандартних процентів щоденно збільшується на 60,00 грн, а сума основного боргу залишається незмінною - 3000,00 грн. Так, станом на 18 червня 2024 року загальна заборгованість у цьому розрахунку визначена у сумі 4500,00 грн, станом на 30 червня 2024 року - 5220,00 грн, станом на 17 липня 2024 року - 6240,00 грн. У графах щодо зниженої ставки, штрафу, пені та платежів у відображеній частині розрахунку зазначено нульові значення.
З огляду на зміст поданих розрахунків, позивач формує заявлену до стягнення суму як сукупність двох періодів нарахування процентів: за період, облікований первісним кредитором станом на 24 травня 2024 року, у сумі 13 260,00 грн, та за період, облікований новим кредитором з 25 травня 2024 року по 01 жовтня 2024 року, у сумі 7800,00 грн. Разом із сумою основного боргу 3000,00 грн у позовній заяві заявлено до стягнення 24 060,00 грн.
У поданих до справи розрахунках окремі суми комісії, пені чи штрафу до стягнення позивачем не заявлені. У розрахунку позивача графи «штраф» та «пеня» містять нульові показники, а в позовній заяві ці складові до структури заявленої суми не включені.
Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду
А. Щодо доведеності факту укладення кредитного договору, ідентифікації відповідача та дійсності правочину
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Застосовуючи наведені норми до спірних правовідносин, суд виходить із того, що наданий позивачем договір № 4062305 від 17 жовтня 2023 року містить визначення сторін правочину, предмет договору, суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку, порядок надання кредиту, порядок повернення кредиту та сплати процентів, тобто істотні умови кредитного договору. У договорі прямо зазначено, що його укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , із зазначенням його РНОКПП та паспортних даних.
Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.
Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Частина перша статті 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Застосовуючи наведені норми до обставин цієї справи, суд зазначає, що укладення кредитного договору в електронній формі саме по собі не суперечить вимогам цивільного законодавства. Поданий договір містить умову про його укладення за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства через вебсайт або мобільний додаток «Credit7», а також про електронну ідентифікацію клієнта при вході до особистого кабінету шляхом перевірки коду, направленого на номер мобільного телефону клієнта, та/або перевірки пароля входу до особистого кабінету. Відомостей про визнання цього договору недійсним чи про його оспорення відповідачем матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні такого договору.
За частиною третьою статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття.
Частина шоста статті 11 Закону передбачає, що відповідь про прийняття пропозиції може бути надана, зокрема, шляхом заповнення електронної форми або вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції, якщо зміст таких дій роз'яснено в інформаційній системі. Частина дванадцята статті 11 встановлює, що електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний, моментом його підписання є використання електронного підпису, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Із наданих у справу Правил надання коштів у позику ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» вбачається, що одноразовий ідентифікатор визначений як алфавітно-цифрова послідовність, яку клієнт отримує від товариства шляхом направлення електронного повідомлення на засіб зв'язку клієнта та яка додається до електронних повідомлень клієнта як підтвердження акцепту або підпису електронних документів. Цими ж Правилами передбачено, що реєстрація клієнта в ІТС товариства включає перевірку номера телефону, заповнення електронної анкети, реєстрацію банківських рахунків і платіжних карток, а також підтвердження ознайомлення з електронними документами. У договорі зазначено, що перед його укладенням товариством здійснювалася електронна ідентифікація клієнта, зокрема із використанням системи BankID НБУ, документів клієнта, даних бюро кредитних історій, фінансового номера телефону та інших передбачених способів верифікації.
Крім того, додаток № 1 до договору, який є графіком платежів і таблицею обчислення загальної вартості кредиту, містить підпис клієнта електронним підписом одноразовим ідентифікатором H967 від 17 жовтня 2023 року о 09:46:53. Цей документ прямо пов'язує електронне підписання із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та договором № 4062305 від 17 жовтня 2023 року.
За таких обставин суд доходить висновку, що подані позивачем договір, додаток до нього, паспорт споживчого кредиту та Правила надання коштів у позику у своїй сукупності підтверджують проходження відповідачем процедури електронної ідентифікації, ознайомлення з умовами кредитування та вчинення дій, спрямованих на акцепт пропозиції кредитодавця шляхом використання одноразового ідентифікатора. Належних і допустимих доказів на спростування цього відповідач не подав.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, факт укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 договору № 4062305 від 17 жовтня 2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту є доведеним, а сам правочин у силу статті 204 ЦК України користується презумпцією правомірності.
Б. Щодо доведеності факту надання кредиту та виникнення обов'язку його повернення
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Застосовуючи наведені норми до спірних правовідносин, суд установив, що пунктом 2.1 договору № 4062305 передбачено надання кредиту у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу НОМЕР_4 . Пунктом 2.4 договору визначено, що кредит вважається наданим у день перерахування товариством суми кредиту за реквізитами, зазначеними в пункті 2.1 договору.
Факт перерахування кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» вих. № 3309-3105 від 31 травня 2024 року, у якій зазначено, що 17 жовтня 2023 року о 09:48:07 було успішно перераховано 3000,00 грн на платіжну картку з маскою НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 297342866, призначення платежу: зарахування 3000 грн на карту НОМЕР_1 . У цій же довідці зазначено, що такі перекази здійснювалися на підставі договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року, укладеного між ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».
Водночас на виконання ухвали суду АТ «А-БАНК» надано лист № 23522/47-260406/203-БТ від 07 квітня 2026 року, у якому повідомлено, що платіжна картка № НОМЕР_5 , відкритa до рахунку НОМЕР_6 , оформлена на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , а до листа додано виписку про рух коштів по цьому рахунку за період від 17 жовтня 2023 року. Зміст зазначеної відповіді банку підтверджує належність платіжного засобу саме відповідачу та кореспондує з реквізитами картки, вказаними у кредитному договорі та довідці платіжного провайдера. Випискою до рахунку НОМЕР_6 підтверджено факт зарахування відповідачу 17 жовтня 2023 року кредитних коштів в сумі 3000, 00 грн.
Отже, сукупність досліджених доказів - умови договору про спосіб надання кредиту, довідка платіжного провайдера про здійснення переказу та відповідь АТ «А-БАНК» про належність картки відповідачу - підтверджує фактичне надання ОСОБА_1 17 жовтня 2023 року кредитних коштів у сумі 3000,00 грн. З моменту зарахування цих коштів у відповідача виник обов'язок повернути кредит і сплатити проценти у порядку та строки, визначені договором.
В. Щодо переходу права вимоги до позивача за договором факторингу
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина перша статті 516 ЦК України передбачає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Застосовуючи наведені норми до спірних правовідносин, суд виходить із того, що право вимоги за кредитним договором може бути відступлене первісним кредитором іншій особі на підставі договору, а до нового кредитора переходить саме той обсяг прав, який існував на момент такого переходу.
Крім того, відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.
За змістом статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога.
Із наданого позивачем договору факторингу № 24/05/2024 від 24 травня 2024 року вбачається, що він укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» як фактором. У пункті 1.1 цього договору сторони погодили, що фактор передає клієнту грошові кошти за плату, а клієнт відступає фактору права вимоги до боржників, указаних у реєстрі боржників, включаючи права грошової вимоги за основним зобов'язанням, а також за супутніми платежами.
Зі змісту цього ж договору вбачається, що право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до відповідних боржників. Договором також передбачено, що реєстр боржників є його невід'ємною частиною та має містити ідентифікаційні дані боржника і розмір заборгованості.
Додатково факт переходу права вимоги саме щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 4062305 від 17 жовтня 2023 року підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 24/05/2024 від 24 травня 2024 року, в якому відповідача прямо зазначено як боржника із визначенням розміру переданої заборгованості: 3000,00 грн основного боргу, 13 260,00 грн заборгованості за відсотками, всього 16 260,00 грн. Також виконання договору факторингу підтверджується наданими платіжними інструкціями про перерахування ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на користь ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» грошових коштів із призначенням платежу про часткову сплату за договором факторингу № 24/05/2024 від 24 травня 2024 року. У сукупності ці документи підтверджують реальність укладення та виконання договору факторингу, а отже і перехід до позивача права грошової вимоги до відповідача. Матеріали справи містять відомості позивача про те, що за договором № 4062305 від 17 жовтня 2023 року право вимоги було відступлено саме за договором факторингу № 24/05/2024 від 24 травня 2024 року, а заборгованість, яка перейшла до нового кредитора, визначена у сумі 16 260,00 грн, з яких 3000,00 грн - основний борг та 13 260,00 грн - проценти.
Після цього новий кредитор здійснював подальший облік заборгованості за тим самим договором № 4062305, що підтверджується наданим розрахунком Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за період з 25 травня 2024 року по 01 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 .
Таким чином, надані у справу письмові докази підтверджують, що первісний кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - відступив право грошової вимоги за кредитним договором № 4062305 від 17 жовтня 2023 року новому кредитору на підставі договору факторингу № 24/05/2024 від 24 травня 2024 року, а отже позивач набув право звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості в межах того обсягу прав, який існував на момент переходу права вимоги.
Г. Щодо структури та змісту зобов'язання боржника, а також розрахунку заборгованості
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.
Застосовуючи наведені норми до спірних правовідносин, суд виходить із того, що після надання відповідачу кредитних коштів у сумі 3000,00 грн у нього виникло грошове зобов'язання, зміст якого включає обов'язок повернути основну суму боргу та сплатити проценти за користування кредитом. Разом із тим зміст і межі цього зобов'язання визначаються не лише умовами договору № 4062305 від 17 жовтня 2023 року, а й імперативними приписами законодавства, чинного у відповідні періоди користування кредитом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Частинами першою - третьою статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також якщо обов'язковість для сторін таких положень випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно зі статтею 627 ЦК України свобода договору здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.
Застосовуючи наведені норми до цієї справи, суд зазначає, що хоча сторони й погодили у пункті 1.4.1 договору стандартну фіксовану процентну ставку у розмірі 2,00 % на день, така умова може застосовуватися лише в тій частині, у якій вона не суперечить імперативним приписам спеціального закону.
Договір № 4062305 від 17 жовтня 2023 року є договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладеним із фізичною особою для споживчих потреб, що прямо випливає зі змісту самого договору та паспорта споживчого кредиту. Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню не лише загальні норми Цивільного кодексу України, а насамперед спеціальні приписи Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 1-2 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Водночас у період існування спірних правовідносин законодавець змінив правове регулювання максимально допустимого розміру плати за споживчим кредитом.
Так, Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» до Закону України «Про споживче кредитування» було внесено зміни, якими, зокрема, статтю 8 цього Закону доповнено положеннями про денну процентну ставку та встановлено її граничний максимальний розмір. Цим же Законом розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17, яким передбачено поетапне зниження максимально допустимого розміру денної процентної ставки за споживчим кредитом. Пункт 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовується до договорів про споживче кредитування, укладених до вступу в дію вищезазначених змін. Такі зміни набрали чинності 24 грудня 2023 року.
Унаслідок внесених змін законодавець установив, що у перехідний період максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX - 2,5 % на день, протягом наступних 120 днів - 1,5 % на день. Після завершення цього перехідного періоду застосовується загальне правило частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», за яким максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 % на день.
Отже, починаючи з 24 грудня 2023 року, розмір процентів за договорами споживчого кредиту підлягав оцінці вже не лише крізь призму умов конкретного договору, а й з урахуванням нових імперативних законодавчих обмежень, установлених Законом України «Про споживче кредитування». У зв'язку з цим нарахування процентів за договором № 4062305 від 17 жовтня 2023 року після 24 грудня 2023 року підлягають перевірці на відповідність саме тим граничним показникам, які діяли у відповідні часові проміжки.
Таким чином, з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року включно діяв граничний розмір денної процентної ставки 2,5 % на день, з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року включно - 1,5 % на день, а починаючи з 20 серпня 2024 року - загальне правило частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», тобто 1 % на день.
Із наданих позивачем розрахунків убачається, що як первісний кредитор, так і позивач здійснювали нарахування процентів виходячи зі ставки 2 % на день, тобто по 60,00 грн щодня від суми основного боргу 3000,00 грн, протягом усього заявленого періоду нарахування - з 17 жовтня 2023 року по 01 жовтня 2024 року. При цьому відомостей про зменшення суми основного боргу внаслідок платежів відповідача подані розрахунки не містять.
Таким чином, нарахування процентів за період з 17 жовтня 2023 року по 23 грудня 2023 року здійснювалися до набрання чинності наведеними змінами до Закону України «Про споживче кредитування», а тому питання їх відповідності новим законодавчим обмеженням не виникає. Натомість нарахування процентів починаючи з 24 грудня 2023 року підлягають перевірці на відповідність тим граничним межам, які були встановлені законом у відповідний період.
За таких обставин суд доходить висновку, що нарахування процентів за ставкою 2 % на день у період з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року не перевищує встановленого на той час граничного показника 2,5 % на день, однак у період з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року така ставка перевищує допустимий на той час максимум 1,5 % на день, а у період з 20 серпня 2024 року по 01 жовтня 2024 року - перевищує встановлений законом максимальний розмір 1 % на день. Отже, у цій частині застосуванню підлягає закон, а не договір.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що незгода суду з розрахунком, поданим позивачем, сама по собі не є підставою для відмови у позові. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 виходила з того, що суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію та застосовує належні норми права. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 виходила з того, що у разі виявлення неправильності нарахувань суд має перевірити їх самостійно та визначити належний до стягнення розмір. Аналогічний підхід відображений і в офіційному огляді практики Касаційного цивільного суду: якщо суд не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, він не позбавлений можливості самостійно зробити правильний розрахунок і повинен стягнути ту суму, яка доведена та щодо якої в суду немає сумніву.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що поданий позивачем розрахунок заборгованості підлягає перевірці та перерахунку судом у частині процентів за користування кредитом, виходячи з фактичного періоду нарахування, незмінної суми основного боргу 3000,00 грн та тих законодавчих обмежень максимальної денної процентної ставки, які діяли у відповідні періоди.
Так, за період з 17 жовтня 2023 року по 23 грудня 2023 року включно, тобто за 68 календарних днів, проценти підлягають нарахуванню за погодженою сторонами ставкою 2,00 % на день, оскільки в цей період ще не діяли відповідні законодавчі обмеження. Відтак сума процентів за цей період становить: 3000,00 грн ? 2 % ? 68 днів = 4080,00 грн.
За період з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року включно, тобто за 120 календарних днів, проценти також можуть бути нараховані за ставкою 2,00 % на день, оскільки така ставка не перевищує встановленого на той час граничного розміру 2,5 % на день. Тому сума процентів за цей період становить: 3000,00 грн ? 2 % ? 120 днів = 7200,00 грн.
За період з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року включно, тобто за 120 календарних днів, погоджена сторонами ставка 2,00 % на день уже перевищувала встановлений законом граничний розмір 1,5 % на день. Тому у цей період проценти підлягають нарахуванню не за умовами договору, а за максимально допустимою законом ставкою 1,5 % на день. Відповідно сума процентів за цей період становить: 3000,00 грн ? 1,5 % ? 120 днів = 5400,00 грн.
За період з 20 серпня 2024 року по 01 жовтня 2024 року включно, тобто за 43 календарні дні, підлягає застосуванню загальне обмеження, передбачене частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», - не більше 1 % на день. Тому сума процентів за цей період становить: 3000,00 грн ? 1 % ? 43 дні = 1290,00 грн.
Таким чином, за результатами контрольного перерахунку загальна сума процентів за користування кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 17 970,00 грн, що складається з 4080,00 грн + 7200,00 грн + 5400,00 грн + 1290,00 грн.
Із позовної заяви та поданих розрахунків убачається, що позивач просив стягнути 21 060,00 грн процентів, з яких 13 260,00 грн - проценти, нараховані первісним кредитором станом на 24 травня 2024 року, та 7800,00 грн - проценти, нараховані позивачем за період з 25 травня 2024 року по 01 жовтня 2024 року. Отже, заявлений позивачем розмір процентів перевищує суму, визначену судом із дотриманням імперативних приписів Закону України «Про споживче кредитування», на 3090,00 грн.
За відсутності доказів погашення відповідачем основної суми боргу, до стягнення підлягає 3000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 17 970,00 грн заборгованості за процентами, а всього 20 970,00 грн.
Висновок за результатами розгляду справи
Отже, судом установлено, що 17 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальніністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4062305 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, на виконання якого відповідачу фактично надано кредитні кошти у сумі 3000,00 грн. У подальшому право грошової вимоги за цим договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу № 24/05/2024 від 24 травня 2024 року. Відповідач свої зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість.
Разом із тим суд дійшов висновку, що поданий позивачем розрахунок процентів не може бути покладений в основу рішення в повному обсязі, оскільки він здійснений виходячи зі ставки 2,00 % на день за весь період нарахування без урахування змін, внесених Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX до Закону України «Про споживче кредитування», якими з 24 грудня 2023 року запроваджено поетапні імперативні обмеження максимально допустимого розміру денної процентної ставки. За таких обставин суд здійснив самостійний контрольний перерахунок заборгованості та визначив належний до стягнення розмір процентів у сумі 17 970,00 грн, а загальний розмір заборгованості - у сумі 20 970,00 грн, з яких 3000,00 грн - основний борг, 17 970,00 грн - проценти за користування кредитом. У решті заявлених вимог про стягнення процентів позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей такого розподілу розмір витрат на правничу допомогу, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано договір № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем, ордер серії АІ № 2131898 від 23 лютого 2026 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10, заявку № 15840 на виконання доручення від 26 січня 2026 року та акт № 15840 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23 лютого 2026 року. Із зазначених документів убачається, що правнича допомога надавалася саме у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4062305 від 17 жовтня 2023 року, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 .
Із поданих заявки, акта та рахунку на оплату вбачається, що загальна вартість погоджених та наданих послуг професійної правничої допомоги становить 10 000 грн 00 коп. У цих документах конкретизовано види виконаних робіт, їх обсяг, кількість витрачених годин та вартість, зокрема: усна первинна консультація, дослідження документів, аналіз законодавства і судової практики, підготовка правової позиції, письмова консультація, заходи щодо отримання доказів, складання позовної заяви, оформлення додатків до неї, складання процесуальних документів та представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції. При цьому актом передбачено, що зазначена сума підлягає оплаті клієнтом протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду першої інстанції законної сили.
Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Подані позивачем заявка, акт прийому-передачі виконаних робіт та рахунок на оплату містять конкретизацію виду послуг, їх обсягу, тривалості та вартості, а тому є належними письмовими доказами на підтвердження обсягу та вартості правничої допомоги саме у цій справі.
Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на надання правничої допомоги, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Згідно з частинами п'ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, а обов'язок доведення їх неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання. Відповідач у цій справі відзиву не подав, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявив, доказів їх неспівмірності не надав. Тому підстав для зменшення розміру таких витрат з наведених підстав суд не має.
Такий підхід узгоджується з правовими висновками, викладеними, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Разом із тим відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову також покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги заявлено на загальну суму 24 060 грн 00 коп., а задоволенню підлягають на суму 20 970 грн 00 коп., з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір: 2662,40 грн ? 20 970,00 грн / 24 060,00 грн = 2320,47 грн; витрати на професійну правничу допомогу: 10 000,00 грн ? 20 970,00 грн / 24 060,00 грн = 8715,71 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 2320 грн 47 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8715 грн 71 коп.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-289, 354, 355 ЦПК України, статтями 3, 6, 11, 204, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 526, 610, 626, 627, 628, 638, 639, 1054, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 4062305 від 17 жовтня 2023 року у загальному розмірі 20 970 (двадцять тисяч дев'ятсот сімдесят) грн 00 коп., з яких: 3000 (три тисячі) грн 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 17 970 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят) грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судові витрати, а саме: 2320 (дві тисячі триста двадцять) грн 47 коп. - витрати зі сплати судового збору; 8715 (вісім тисяч сімсот п'ятнадцять) грн 71 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03045, місто Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Ігор Вітер