154/1106/26
2/154/962/26
заочне
20 квітня 2026 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області
у складі: головуючого судді Вітера І.Р.,
з участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
16 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 6720 грн 00 коп.
Стислий виклад позовних вимог
Позов обґрунтований тим, що 27 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 27.09.2024-100001783. Позивач посилається на те, що на виконання умов цього договору відповідачу було надано кредит у сумі 3000 грн 00 коп., що, за твердженням позивача, підтверджується квитанцією про видачу коштів від 27 вересня 2024 року.
Позивач зазначає, що за умовами договору строк кредитування становив 98 днів з дати надання кредиту, а датою його повернення визначено 02 січня 2025 року. Продовження строку кредитування, за твердженням позивача, договором не передбачалося. Позивач також посилається на те, що договором були визначені процентна ставка «Стандарт» у розмірі 1 % за один день користування кредитом протягом перших чотирьох чергових періодів, процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом у наступних чергових періодах, комісія за надання кредиту в сумі 150 грн 00 коп., а також комісія за обслуговування кредитної заборгованості по 150 грн 00 коп. у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим.
На думку позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свої зобов'язання за договором виконало належним чином, однак відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на дату подання позову утворилася заборгованість у загальному розмірі 6720 грн 00 коп., яка, за розрахунком позивача, складається з: 3000 грн 00 коп. заборгованості за тілом кредиту, 1890 грн 00 коп. заборгованості за процентами, 450 грн 00 коп. заборгованості за додатковою комісією за обслуговування кредитної заборгованості та 1380 грн 00 коп. заборгованості за неустойкою. Крім того, позивач посилається на те, що відповідачем 14 жовтня 2024 року було здійснено часткову сплату за договором у сумі 690 грн 00 коп., що, на переконання позивача, свідчить про визнання ним боргових зобов'язань.
Процесуальні дії та рішення у справі
Ухвалою суду від 20 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у судове засідання.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. У поданій позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника за наявними у справі доказами, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджено наявною у матеріалах справи розпискою про отримання судового повідомлення. У судове засідання відповідач повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив, заяв по суті справи та доказів на спростування позовних вимог не подав.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасника справи за умови його належного повідомлення про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті. Згідно з частиною четвертою цієї статті у разі повторної неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення.
Згідно з частиною першою статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Оскільки у даній справі наявні зазначені процесуальним законом умови, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін
Судом установлено, що 27 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 27.09.2024-100001783 в електронній формі. У пропозиції про укладення кредитного договору (оферті) зазначено, що дата набрання нею чинності - 27 вересня 2024 року, а дата та час укладення договору - 27 вересня 2024 року о 14:55. У цьому ж документі як кредитодавця зазначено ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133, літера А.
Зі змісту оферти вбачається, що електронний кредитний договір складався з пропозиції про укладення кредитного договору, заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника та обрання ним конкретних умов, а також відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим у повідомленні на номер телефону, вказаний при ідентифікації на сайті. Порядок укладення договору передбачав реєстрацію позичальника в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця, формування заявки, направлення оферти та заявки, а також підписання акцепту одноразовим ідентифікатором. На сторінках договору як одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору зазначено код E478.
Із заявки та акцептованих позичальником умов кредитного договору вбачається, що позичальником за договором є ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; 1, паспорт № НОМЕР_1 , дата видачі 31 травня 2019 року, орган видачі 0712, РНОКПП НОМЕР_2 . У цих же документах зазначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів - НОМЕР_4. Також у договорі вказано електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , погоджений канал комунікації - смс-інформування на фінансовий номер НОМЕР_6, а в інформаційному повідомленні позичальника наведено контактні телефони НОМЕР_3 та НОМЕР_6.
З наданих позивачем матеріалів також вбачається, що під час укладення кредитного договору № 27.09.2024-100001783 ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку України. У позовній заяві зазначено, що під час такої ідентифікації з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.
Відповідно до акцептованих позичальником умов кредитного договору № 27.09.2024-100001783 від 27 вересня 2024 року позичальнику надано кредит на таких умовах: дата надання/видачі кредиту - 27 вересня 2024 року; сума кредиту - 3000 грн 00 коп.; строк, на який надається кредит, - 98 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 02 січня 2025 року; продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування, строку виплати кредиту та строку договору не передбачена, а право ініціювати укладення додаткового договору для такого продовження у позичальника відсутнє.
У матеріалах справи наявні відомості про процентні ставки та інші платежі за договором. Так, за умовами договору процентна ставка «Стандарт» визначена як фіксована незмінна ставка у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших чотирьох чергових періодів користування кредитом. Процентна ставка «Економ» визначена як фіксована незмінна ставка у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за тими, в яких застосовується ставка «Стандарт». Комісія, пов'язана з наданням кредиту, встановлена у розмірі 5 % від суми кредиту, що становить 150 грн 00 коп. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості встановлена в розмірі 150 грн 00 коп. у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Денна процентна ставка в договорі визначена у розмірі 0,99 %, а неустойка - 30 грн 00 коп. за кожен день невиконання або неналежного виконання кожного окремого зобов'язання.
У пропозиції про укладення кредитного договору (оферті) зазначено, що за пунктом 3.1 кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти і комісію(ї), якщо такі встановлені договором. За пунктом 4.1 договору спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту визначено як перерахування на рахунок споживача із використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_4. За пунктом 4.3 днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця. За пунктом 4.4 проценти нараховуються з дня надання позичальнику кредиту, включаючи безпосередньо день надання кредиту, і до дати його фактичного повернення, а проценти за користування кредитом нараховуються та обліковуються кредитодавцем щоденно.
На підтвердження факту надання відповідачу кредитних коштів позивачем подано лист Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» вих. № 1-1103 від 11 березня 2026 року. У цьому документі зазначено, що ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків, внесене до державного реєстру фінансових установ та має ліцензію Національного банку України № 3 від 11 листопада 2013 року. У листі також вказано, що між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» укладено договір на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року, і відповідно до цього договору 27 вересня 2024 року о 14:55:54 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта у сумі 3000 грн 00 коп., номер картки НОМЕР_4 , номер транзакції в системі iPay.ua - 521723086, призначення платежу: «Видача за договором кредиту № 27.09.2024-100001783».
Крім того, у матеріалах справи наявна довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором, складена для пред'явлення до суду. У цій довідці зазначено, що за кредитним договором № 27.09.2024-100001783 від 27 вересня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 складає: 3000 грн - основний борг, 1890 грн - проценти, 450 грн - комісія за обслуговування, 1380 грн - неустойка, а всього 6720 грн. У довідці також зазначено, що проценти по кредиту нараховані за період з 27 вересня 2024 року по 02 січня 2025 року.
Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У цій справі позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого майнового права, яке, на його думку, порушене невиконанням відповідачем обов'язку з повернення кредиту, сплати процентів, комісії та інших платежів за кредитним договором.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Застосовуючи наведені приписи до спірних правовідносин, суд виходить із того, що саме на позивача покладався обов'язок довести факт укладення кредитного договору, факт надання кредитних коштів, зміст погоджених сторонами умов, нарахування заявлених до стягнення сум та їх розмір. Водночас відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відзиву на позов не подав, розрахунок заборгованості не спростував, доказів на підтвердження іншого розміру боргу або відсутності боргу суду не надав, а тому несе ризик настання процесуальних наслідків такої бездіяльності.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, суд оцінює заявлені позовні вимоги лише в межах тих доказів, які подані позивачем, і не може будувати висновки на припущеннях. Разом із тим відсутність заперечень відповідача та відсутність будь-яких зустрічних доказів має значення для оцінки достатності та переконливості тих доказів, які надані позивачем на підтвердження своїх вимог.
Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.
У спірних правовідносинах підставою виникнення прав та обов'язків сторін є укладений між сторонами кредитний договір, тому саме його умови визначають зміст зобов'язання відповідача перед позивачем, якщо такі умови не суперечать закону.
Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладення відповідачем кредитного договору в електронній формі є правочином, спрямованим на набуття ним права на отримання кредитних коштів та одночасно на виникнення обов'язку їх повернути разом із передбаченими договором платежами.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про суперечність змісту спірного договору вимогам закону в частині надання відповідачу кредиту, визначення його суми, строку користування, процентних ставок та комісій. Так само не встановлено порушень щодо форми правочину, оскільки чинне законодавство допускає укладення договорів у письмовій електронній формі.
Згідно з частиною першою статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Кредитний договір № 27.09.2024-100001783 від 27 вересня 2024 року в установленому законом порядку недійсним не визнавався, його недійсність відповідачем не заявлялася та не доводилася, а тому цей договір користується презумпцією правомірності та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Застосовуючи цю норму до встановлених обставин справи, суд виходить із того, що укладення кредитного договору в електронній формі саме по собі не суперечить цивільному законодавству, а тому відсутність паперового примірника не спростовує факту існування зобов'язання між сторонами.
Згідно зі статтями 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У цій справі зміст обов'язків відповідача визначається саме погодженими сторонами умовами кредитного договору, заявки та графіка платежів, які містять відомості про суму кредиту, строк кредитування, дату остаточного повернення, процентні ставки, комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування та графік сплати. Після укладення договору відповідач був зобов'язаний виконувати його умови в тому обсязі, в якому вони були ним прийняті.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
З матеріалів справи вбачається, що сторони досягли згоди щодо істотних умов кредитного договору, а саме: щодо предмета договору, суми кредиту 3000 грн, строку кредитування 98 днів, дати повернення кредиту 02 січня 2025 року, розміру процентних ставок, комісій та графіка платежів. Отже, цей договір є укладеним.
Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Оскільки в договорі та пов'язаних із ним документах прямо зазначено, що кредитний договір укладався в електронній формі шляхом акцепту оферти в інформаційній системі кредитодавця із застосуванням одноразового ідентифікатора Е478, суд вважає, що вимога письмової форми договору додержана.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість сторін, оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони і її прийняття другою стороною, а згідно зі статтею 12 цього Закону електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Застосовуючи зазначені положення до обставин цієї справи, суд виходить із того, що позивачем подано електронний текст оферти та заявки, в яких відображено порядок укладення договору, спосіб ідентифікації позичальника та застосування одноразового ідентифікатора для акцепту. Такі докази узгоджуються між собою та підтверджують належне оформлення волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У спірних правовідносинах позивач як фінансова установа виконав свій первинний обов'язок за договором, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 3000 грн, що підтверджується листом платіжної установи про успішне перерахування 27 вересня 2024 року коштів на картку відповідача із зазначенням номера транзакції та призначення платежу «Видача за договором кредиту № 27.09.2024-100001783». Тому на відповідача покладався зустрічний обов'язок повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої та другої статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, а розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У договорі сторони погодили розмір процентної ставки «Стандарт» - 1 % за день користування кредитом протягом перших чотирьох чергових періодів, та процентної ставки «Економ» - 0,5 % за день користування кредитом протягом наступних чергових періодів. Отже, нарахування процентів за користування кредитом ґрунтується на прямих умовах договору та відповідає природі кредитного зобов'язання.
Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.
У цій справі порядок сплати процентів узгоджений сторонами у графіку платежів, який є невід'ємною частиною договору. За цим графіком перші чотири чергові платежі включають по 420 грн процентів, п'ятий та шостий - по 210 грн процентів, а сьомий - 210 грн процентів і 3000 грн тіла кредиту. Таким чином, загальний погоджений сторонами порядок нарахування та сплати процентів визначений достатньо чітко.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, а якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
У спірних правовідносинах відповідач повинен був вносити платежі у строки, визначені графіком платежів, а остаточно повернути суму кредиту 02 січня 2025 року. Належних доказів того, що ці зобов'язання були виконані у повному обсязі та у визначені договором строки, матеріали справи не містять. Навпаки, наявна у справі довідка-розрахунок свідчить про наявність непогашеної заборгованості, а доказів її повного спростування відповідачем не надано.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Оскільки відповідач не повернув кредитні кошти та не сплатив у повному обсязі проценти і комісію у строки, погоджені сторонами, суд доходить висновку про порушення відповідачем грошового зобов'язання, що є підставою для судового захисту прав позивача.
Щодо застосування Закону України «Про споживче кредитування» до спірних правовідносин.
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про споживче кредитування» до кредитів, загальний розмір яких не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати на день укладення договору, вимоги цього Закону застосовуються не в повному обсязі, зокрема без застосування статті 19 цього Закону, крім норм щодо врегулювання простроченої заборгованості.
На 27 вересня 2024 року мінімальна заробітна плата в місячному розмірі становила 8000 грн.
Оскільки сума кредиту за спірним договором становила 3000 грн, тобто була меншою за одну мінімальну заробітну плату на день укладення договору, положення статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» до спірних правовідносин не застосовуються. Тому черговість погашення недостатнього платежу у цій справі не може визначатися за цією нормою.
Щодо порядку зарахування платежу від 14 жовтня 2024 року
Відповідно до пункту 9.2 договору, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором у повному обсязі черговість погашення вимог за договором встановлюється законом.
З огляду на те, що стаття 19 Закону України «Про споживче кредитування» на цей договір не поширюється, відсилочне формулювання пункту 9.2 договору підлягає застосуванню у взаємозв'язку з положеннями статті 534 ЦК України.
Згідно зі статтею 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу - витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу - проценти і неустойка; у третю чергу - основна сума боргу.
Отже, за відсутності в договорі іншої спеціальної, прямо узгодженої сторонами черговості для недостатнього платежу, частковий платіж відповідача підлягав зарахуванню насамперед у рахунок процентів та інших санкційних нарахувань, а лише після цього - у рахунок погашення основної суми боргу.
Суд бере до уваги, що позивач у позовній заяві посилався на здійснення відповідачем одного платежу 14 жовтня 2024 року у сумі 690 грн. Разом із тим детального покрокового розрахунку руху заборгованості після цього платежу позивач не подав.
Однак сам по собі факт відсутності такого покрокового розрахунку у цій справі не дає підстав для повної відмови у позові, оскільки: по-перше, кредитний договір, заявка та графік платежів містять погоджені сторонами суми чергових платежів і розмір їх складових; по-друге, довідка-розрахунок містить підсумковий розмір боргу; по-третє, відповідач цей розрахунок не оспорив, не подав відзиву, не навів будь-якого альтернативного розрахунку та не надав жодного доказу на підтвердження сплати інших сум чи неправильності обчислень позивача. За таких обставин суд оцінює подані докази у сукупності та виходить із того, що заявлений позивачем розмір основного боргу, процентів і комісії не був спростований належними та допустимими доказами.
Щодо основного боргу, процентів та комісії
Згідно з умовами договору та графіком платежів, відповідачу було надано кредит у сумі 3000 грн строком до 02 січня 2025 року; проценти за користування кредитом та комісійні платежі були визначені в договорі та заявці як складові грошового зобов'язання позичальника.
Оскільки матеріали справи підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів, погоджений сторонами зміст грошового зобов'язання та наявність непогашеного боргу, а відповідач не подав належних заперечень проти розрахунку позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3000 грн основного боргу, 1890 грн процентів та 450 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості є доведеними та підлягають задоволенню.
При цьому суд окремо враховує, що розрахунок позивача в частині тіла кредиту, процентів та комісії відповідачем не оспорювався, доказів іншого розміру цих складових боргу суду не надано, а тому в межах принципів змагальності та диспозитивності суд не вбачає підстав для відступу від розміру зазначених складових, заявленого позивачем.
Щодо неустойки (штрафу, пені)
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Цим же пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.
Застосовуючи наведене положення до обставин цієї справи, суд виходить із того, що строк виконання грошових зобов'язань відповідача за договором настав у період дії воєнного стану. Тому заявлена позивачем до стягнення неустойка у розмірі 1380 грн, нарахована за прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором, не підлягає стягненню з відповідача, оскільки відповідач звільнений від обов'язку її сплати безпосередньо в силу закону.
Доводи позивача про правомірність нарахування неустойки з огляду на зміни до Закону України «Про споживче кредитування» не можуть бути прийняті судом, оскільки вони не усувають та не змінюють чинності зазначеної норми ЦК України, яка має пряму юридичну силу у спірних правовідносинах.
Висновок за результатами правової оцінки
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли договірні кредитні правовідносини, позивач виконав свій обов'язок із надання відповідачу кредитних коштів, а відповідач належним чином не виконав обов'язок щодо їх повернення та сплати передбачених договором процентів і комісії. Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, процентів та комісії підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.
Водночас у частині стягнення неустойки позов задоволенню не підлягає, оскільки така вимога суперечить пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який звільняє позичальника у період дії воєнного стану від відповідальності у вигляді неустойки за прострочення виконання кредитного зобов'язання.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн основного боргу, 1890 грн процентів та 450 грн комісії, а всього 5340 грн, із відмовою в задоволенні вимоги про стягнення 1380 грн неустойки.
Судові витрати
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони; за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп.
Позов заявлено на суму 6720 грн 00 коп., задоволенню підлягають вимоги на суму 5340 грн 00 коп., а тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 2115 грн 66 коп. ((5340 грн ? 2662,40 грн) / 6720 грн).
Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, статтями 11, 202, 203, 204, 205, 525, 526, 530, 536, 610, 611, 626, 628, 629, 638, 639, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 27.09.2024-100001783 від 27 вересня 2024 року у розмірі 5340 (п'ять тисяч триста сорок) грн 00 коп., з яких: 3000 грн 00 коп. - заборгованість за основним боргом; 1890 грн 00 коп. - заборгованість за процентами; 450 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 2115 (дві тисячі сто п'ятнадцять) грн 66 коп.
У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення 1380 грн 00 коп. неустойки, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, електронна пошта: info@sgroshi.com.
Представник позивача: Оболонкова Юлія Вікторівна, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса для листування: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Ігор Вітер