13 квітня 2026 року м. Харків Справа № 913/24/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі судового засідання, Погребняк А. М.,
за участю представників сторін, не прибули,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача , вх.425 л/1 на ухвалу господарського суду Луганської області від 20.02.2026 (суддя Злепко Н. І. ) у справі №913/24/26
за позовом фізичної особи ОСОБА_1 , м. Київ ,
до Приватного підприємства «Шекер», м. Луганськ ,
про скасування реєстраційних дій та відповідного запису
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.02.2026 у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Приватного підприємства «Шекер» про скасування реєстраційних дій та відповідного запису відмовлено .
Не погодившись з ухваленими судом першої інстанції судовими рішенням, апелянт ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 20.01.2026 р. у справі № 913/24/26 про відмову у відкритті провадження у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права без урахування усіх обставин справи. Наполягає, що зазначений спір повинен розглядатися саме у господарському суді.
Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І, суддя Гетьман Р.А., суддя Сгара Е.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду апеляційна скарга , залишена без руху з підстав висвітлених у вказаній ухвалі.
До канцелярії Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання щодо виконання вимог ухвали, якими були усунуті встановлені раніше недоліки.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Сгари Е.В., яка входила до складу колегії суддів, на підставі розпорядження керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями за наслідками якого визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І, суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача , вх.425 л/1 на ухвалу господарського суду Луганської області від 20.02.2026 у справі №913/24/26, витребувано у Господарського суду Луганської області матеріали оскарження у справі, встановлено учасникам справи строк до 06.04.2026 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи. Розгляд справи призначено на 13.04.2024 р.
27.03.2026 через систему Електронний суд від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
У судове засідання, призначене на 13.04.2026 представники сторін не з'явилися. Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином. Явка представників сторін у судове засідання не визнавалася обов'язковою.
Відповідно до приписів статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі ( ч.1 ст.270 ГПК України).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. ( ст.269 ГПК України)
Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.
З матеріалів справи убачаються такі обставини.
17.02.2026 фізична особа ОСОБА_1 ( позивач) звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Шекер» (надалі ПП «ШЕКЕР», відповідач) про скасування реєстраційної дії та відповідного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №138201648541 від 07.08.2009 про проведення державної реєстрації юридичної особи приватного підприємства «ШЕКЕР» (код в ЄДР 36562516), включаючи відомості про ОСОБА_1 , як засновника (учасника), керівника та представника зазначеної юридичної особи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу у серпні 2025 року стало відомо про існування юридичної особи, яку 07.08.2009 невстановленими особами було зареєстровано як Приватне Підприємство «Шекер», код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) - 36562516 (надалі ПП «Шекер» або Відповідач) з використанням персональних даних позивача, де він зазначений як засновник та керівник.
Проте, він не звертався до органів юстиції з заявою щодо реєстрації цього підприємства, керівником підприємства не обирався та не призначався, ніколи не виконував функції, пов'язані з діяльністю підприємства.
До того ж позивач зазначив, що у 2007 році втратив паспорт. Одразу після виявлення факту він у встановленому законом порядку звернувся до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві з заявою про те, що 29.10.2006 він виявив відсутність паспорта громадянина України. Постановою Дніпровського РУ ГУ, що затверджена 11.11.2006, відмовлено в порушенні відповідної кримінальної справи.
Факт звернення підтверджує, що він вжив усіх залежних від нього заходів для анулювання чинності втраченого паспорта та інформування держави про те, що цей документ більше не може законно ідентифікувати його особу.
На підтвердження даного факту позивач зазначає, що листом ГУНП у м. Києві №3890892025 від 07.10.2025 (1559251) повідомлено, що ОСОБА_1 звертався до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві із заявою від 23.01.2007 щодо втрати документа, а саме паспорта громадянина України. Надати копії матеріалів справи щодо втрати документів ОСОБА_1 не є можливим через закінчення строку зберігання. Рішення по даному зверненню прийнято згідно з Законом України «Про звернення громадян».
Додатково позивач зазначає, що Листом від 15.10.2025 № 2185902025 ГУНП в Черкаській області повідомило, що Придніпровським районним відділом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні від 11.01.2013, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за фактом вчинення шахрайських дій директором ПП «Шекер» ОСОБА_1 .
В подальшому, за результатами проведених слідчих дій 26.03.2014 кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Представник позивача ознайомився з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні від 11.01.2013, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Позивач вказує, що аналіз копії паспорта на ім'я ОСОБА_1 , який наявний у матеріалах кримінального провадження, дозволяє дійти висновку про очевидну фальсифікацію даного документа, оскільки, незважаючи на ідентичність серії, номера та анкетних даних, фотокартка особи, вклеєна у вказаному документі, не відповідає дійсному зображенню позивача.
Враховуючи ці обставини позивач вказує, що не мав жодних об'єктивних підстав припускати, що через роки після звернення до правоохоронних органів його персональні дані та недійсний паспорт будуть використані третіми особами з злочинною метою.
А отже правового зв'язку між ним та ПП «Шекер» ніколи не існувало, позивач ніколи не виявляв наміру щодо створення, державної реєстрації чи управління вказаною юридичною особою. Він не брав участі у загальних зборах, не підписував статутних документів, не обирався та не призначався на посаду керівника ПП «Шекер» у встановленому законом порядку. Позивач фактично не виконував жодних адміністративно-розпорядчих чи фінансово-господарських функцій директора підприємства. Будь-які записи в ЄДР чи згадки у внутрішніх документах підприємства щодо статусу ОСОБА_1 як засновника чи керівника є наслідком протиправних дій третіх осіб з використанням підроблених документів, що виключає виникнення у позивача будь-яких прав чи обов'язків, пов'язаних із діяльністю ПП «Шекер».
Враховуючи повну відсутність правового зв'язку між ОСОБА_1 та ПП «Шекер», а також факт використання підроблених документів для внесення записів до державного реєстру позивач заявляє вимоги про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, а відтак - виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань недостовірної інформації щодо свого статусу засновника та директора ПП «Шекер».
Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.02.2026р. у справі № 913/24/26 у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , до відповідача Приватного підприємства «Шекер», про скасування реєстраційних дій та відповідного запису відмовлено.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на нижче викладене.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 124 Конституції України встановлює, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. ( ст.125 Конституції України)
Суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. ( ч.1 ст.18 Закону України «Про судоустрій»)
Судова юрисдикція - це розмежування компетенції між загальними, господарськими та адміністративними судами. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Основними критеріями визначення юрисдикції спорів є характер (предмет) правовідносин, що виникли між сторонами та суб'єктний склад правовідносин.
Відповідно до пунктів 6, 10, 15 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) юридичних осіб та їх органів, посадових та службових осіб, а також фізичних осіб - підприємців у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями.
Господарські суди розглядають також справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами. ( п.п.3.4, 13 ч.1 ст.20 ГПК України)
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням ( ст.4 ГПК України)
Таким чином, за загальним правилом господарські суди розглядають справи у спорах за участю юридичних осіб та громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Участь фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності допускається лише у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до приписів статті 30 Господарського процесуального кодексу України, до підвідомчості господарських судів відносяться справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником, у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, корпоративним визнаються всі спори щодо створення, діяльності, управління та при припинення юридичної особи суб'єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи.
З тексту позовної заяви убачається, що предметом заявленого ОСОБА_1 позову є скасування реєстраційної дії про проведення державної реєстрації юридичної особи (ПП «Шекер») від 07.08.2009 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він ніколи не мав наміру створювати це підприємство, не здійснював жодних дій щодо його заснування, а його паспортні дані були використані третіми особами без його волі.
За таких обставин, між позивачем та відповідачем відсутні корпоративні відносини, оскільки за його твердженням він не мав на меті створювати зазначену юридичну особу. Право на управління чи участь не оспорюється, Між сторонами немає спору щодо майна чи управління, Навпаки, позивач стверджує, що немає і не мав жодного стосунку до відповідача.
Крім того, позивач також не перебуває у господарських відносинах з відповідачем,
Його вимоги спрямовані на виправлення відомостей у державному реєстрі, які були внесені внаслідок використання його даних без його волі та, ймовірної, помилки органу влади (реєстратора) при перевірці документів.
Судова колегія враховує, що між позивачем та відповідачем - Приватним підприємством «Шекер» немає невиконаних договірних чи інших зобов'язань, які потребують розв'язання саме в порядку господарського судочинства.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач звертається до суду не як учасник приватного підприємства або особа яка претендує бути його учасником з метою захисту своїх корпоративних прав, а як громадянин, що незгодний з реєстраційною дією ПП «ШЕКЕР».
За таких обставини, спір стосується виключно достовірності інформації публічного реєстру та захисту персональних даних особи від протиправного їх використання (шляхом реєстрації).
Судова колегія зазначає, що спірні правовідносини стосуються не розподілу майна чи часток, а достовірності державних реєстрів. Питання достовірності інформації в ЄДР є питанням публічного порядку, контроль за яким покладено на органи виконавчої влади. Предметом оскарження є виключно акт державного реєстратора.
Визначальною ознакою приватноправового спору є наявність матеріального інтересу в межах цивільних чи корпоративних відносинах. В заявлених позовних вимогах такий інтерес відсутній.
Крім того, позивачем не заявлено вимог про визнання недійсними установчих документів чи рішень органів управління, які б свідчили про наявність корпоративного спору, вимога про скасування реєстраційної дії є самостійною та спрямованою на припинення публічного статусу юридичної особи, створеної без волі позивача.
Оскільки позивач заперечує сам факт свого статусу як засновника, він діє як фізична особа, чиї конституційні права порушені внаслідок виконання (або неналежного виконання) реєстратором своїх владних управлінських функцій, тому у даному випадку правовідносини мають суто публічно-правовий характер, що виключає можливість їх розгляду в порядку господарського судочинства.
Позивач у позовній заяві зазначає про те, що аналіз копії паспорта на ім'я ОСОБА_1 , який наявний у матеріалах кримінального провадження дозволяє дійти висновку про очевидну фальсифікацію цього документа, оскільки, незважаючи на ідентичність серії, номера та анкетних даних, фотокартка особи, що вклеєна у вказаному документі, не відповідає дійсному зображенню позивача.
Зазначені вище обставини спростовують твердження апелянта про те, що цей спір є корпоративним та підлягає розгляду у господарському суді.
Позивач, в даному випадку, фактично оскаржує дію державного реєстратора, який вніс запис до державного реєстру на підставі недійсних (підроблених) документів.
Така вимога про скасування запису є автономною та не є похідною від корпоративного спору, та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства (ст. 19 КАС України), оскільки вона стосується перевірки законності дій суб'єкта владних повноважень при реалізації ним реєстраційних функцій.
Вимоги до дій реєстратора при проведенні ним реєстраційних дій юридичної особи врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Таким чином, правовідносини у справі не мають ознак господарських або корпоративних, а стосуються оскарження дій органу державної влади щодо внесення недостовірних відомостей про фізичну особу до публічного реєстру, то справа не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки спір виник з приводу виконання суб'єктом владних повноважень своїх функцій у сфері державної реєстрації за відсутності між сторонами приватноправового конфлікту, він має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Виправлення відомостей державного реєстру у такий спосіб є формою адміністративного контролю за законністю діяльності реєстраторів, а покладання на позивача обов'язку доводити свою непричетність до статусу засновника підприємства у господарському суді за правилами комерційного спору є надмірним тягарем і не відповідає суті порушеного права.
Відповідно до приписів частини1 та частини 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Судом першої інстанції було роз'яснено позивачу, що беручи до уваги предмет спору, даній спір не відноситься до юрисдикції господарських судів, а підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим, ухвала суду залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
1.Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 , м. Київ , на ухвалу Господарського суду Луганської області від 20.02.2026 у справі №913/24/26 - залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду Луганської області від 20.02.2026 у справі №913/24/26 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 22.04.2026.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян