ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/39/26
провадження № 1-кп/753/1263/26
"16" квітня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_4 ,
обвинувачена ОСОБА_5 ,
у судовому засіданні в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12025100020002434 від 19.06.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Вугледар Донецької області, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
раніше не судиму,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
встановив:
Історія провадження
До Дарницького районного суду м. Києва 02 січня 2026 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12025100020002434 від 19.06.2025, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Відповідно до частини 3 ст. 35 КПК України на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 січня 2026 року для розгляду цього кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 02 січня 2026 року призначено підготовче судове засідання.
За підсумками підготовчого судового засідання ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08 січня 2026 року призначено вказане кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні одноособово та обвинуваченій ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08 березня 2026 року включно, без визначення розміру застави, який надалі був продовжений ухвало суду від 27 лютого до 27 квітня 2026 року.
Наразі вказане кримінальне провадження перебуває на стадії судових дебатів.
15 квітня 2026 року прокурором ОСОБА_3 через канцелярію суду подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 .
Позиція сторін
Під час судового засідання прокурор підтримав подане ним клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, просив його задовольнити та зазначав, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Прокурор вважає, що на сьогоднішній день продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченої переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв'язку з наведеним прокурор просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 строком на шістдесят днів без визначення розміру застави. Прокурор зауважив, що інші, більш м'які, ніж тримання під вартою, запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Не погоджуючись з клопотанням прокурора, захисник ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу. Сторона захисту вказала, що будь-яких даних на підтвердження можливості переховуватись від суду або ж вчинити інше кримінальне правопорушення, як і не обґрунтовано неможливість застосування до ОСОБА_5 інших, більш м'яких запобіжних заходів. На підставі наведеного, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 . Водночас сторона захисту вважала доцільним застосувати до обвинуваченої запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала позицію захисника, щодо клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечувала з підстав викладених захисником.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши заявлене клопотання, а також заперечення, дійшов таких висновків.
Мотиви суду
Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина перша статті 194 КПК України).
Як вже зазначалось, це кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, метою якого є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом.
Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Таким чином, вирішуючи питання продовження строку тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Так, на обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі ризики, що визначені у частині першій статті 177 КПК України:
- ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду;
- ризик вчинення інших кримінальних правопорушень.
Під час розгляду клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановлені при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Характер інкримінованого правопорушення пов'язаний із злочином проти життя та здоров'я. Санкція частини 2 статті 121 КК України відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до десяти років.
Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченої у вигляді її можливого ув'язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у сукупності із зазначеними обставинами доводять, що цей ризик є достатньо високим. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Тому суд погоджується із доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який існував на час застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу під час досудового розслідування та на час розгляду цього клопотання не припинив існувати.
Також ризик переховування обвинуваченої від суду підтверджується її попередньою процесуальною поведінкою під час досудового розслідування.
Так, незважаючи на застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обвинувачена порушила покладені на неї процесуальні обов'язки, визначені ухвалою слідчого судді.
Як наслідок ОСОБА_5 було оголошено у розшук та надано дозвіл на її затримання.
Крім того, орган досудового розслідування вживав тривалих заходів для встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 , що підтверджує ризик переховування.
Відтак, попередній досвід ухилення ОСОБА_5 від виконання процесуальних обов'язків, оголошення її в розшук та необхідність здійснення заходів з її розшуку посилюють ризик переховування від суду у разі перебування обвинуваченої без належного процесуального контролю.
Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як високий, оскільки інкриміноване обвинуваченій правопорушення є тяжким, було вчинене з використанням насильства, що призвело смерті особи.
Зазначене вказує на схильність особи до протиправної поведінки.
Окрім цього, у суду відсутня інформація, що до затримання ОСОБА_5 була працевлаштована, отже відсутні будь-які джерела доходу, що може спонукати її вчинення нових злочинів з метою забезпечення умов для свого існування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що існують реальні та обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_5 , перебуваючи поза межами місць попереднього ув'язнення, може вчинити нове кримінальне правопорушення.
Отже, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає реальним, обґрунтованим та доведеним.
Враховуючи надані матеріали, суд встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_5 може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення,
Сторона захисту просила застосувати до обвинуваченої будь-який інший запобіжний захід.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням наведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Суд зауважує, що домашній арешт, хоч і полягає у забороні обвинуваченою залишати житло цілодобово або у певний період доби, проте в обставинах цього кримінального провадження не буде досить дієвим, особливо із урахуванням попередньо процесуальної поведінки ОСОБА_5 , що призвела до її розшуку органами поліції.
Слід також зазначити, що через міжнародний збройний конфлікт, який розпочала РФ проти України, та, як наслідок, запроваджений на території України воєнний стан, постійну загрозу ракетних та інших обстрілів, пошкодження об'єктів критичної інфраструктури, систематичні збої у роботі мережі електропостачання та засобів зв'язку, участь працівників Національної поліції, які відповідно до ч. 3 ст. 181 КПК України виконують ухвалу про домашній арешт у забезпеченні громадської безпеки та охорони держави, дієвість та ефективність запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть за умови застосування електронних засобів контролю, об'єктивно знижується і у цьому кримінальному провадженні не може запобігти встановленим ризикам.
Суд вважає, що обставини, які враховувались під час досудового розслідування в ході обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 після направлення обвинувального акта до суду не змінилися, і підстави для застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, відсутні.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наведених обставин, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої ОСОБА_5 , захисником не надано та судом на теперішній час не встановлено.
Тож суд дійшов до висновку про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, та вважає обґрунтованою необхідність у продовженні обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд також при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину який спричинив загибель людей (ст. 183 КПК України).
Прокурор заперечував проти обрання альтернативного запобіжного заходу.
При визначенні розміру застави, суд бере до уваги обставини, які викладені в обвинувальному акті, тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , спосіб вчинення кримінального правопорушення та індивідуальні особливості обвинуваченої, через те вважає за необхідне не застосовувати заставу.
Таким чином, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, запобіганню можливого переховування від суду, вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
З огляду на викладене та керуючись статтями, 177, 182, 183, КПК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу, відмовити.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів в умовах ДУ "Київський слідчий ізолятор", тобто до 14 червня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає оскарженню до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення.
Суддя ОСОБА_6