ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4759/25
провадження № 1-кп/753/904/26
"14" квітня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
захисники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
у судовому засіданні у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 22025101110000085, за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук, Полтавської області, громадянин України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України,
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кременчук, Полтавської області, громадянин України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та який проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України,
встановив:
Історія судового провадження
До Дарницького районного суду м. Києва 10 березня 2025 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 22025101110000085, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, кожного.
Відповідно до частини 3 ст. 35 КПК України на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2025 року для розгляду цього кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 10 березня 2025 року призначено підготовче судове засідання.
Наразі в цьому кримінальному провадженні триває стадія дослідження письмових доказів та до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обрані запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
13 квітня 2026 року прокурором ОСОБА_8 подано клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Позиції сторін, які брали участь у розгляді клопотання
Прокурор у судовому засіданні заявлені клопотання підтримав та зазначав, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, на підставі вагомих доказів. Наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинувачених переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-які речі чи документи, що мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Звертав увагу, що незважаючи на покладені ухвалою Дарницького районного суду м. Києва обов'язки, обвинувачений ОСОБА_6 порушив їх вимоги та перебуваючи поза межами м. Києва ймовірно вчинив нове кримінальне правопорушення. У зв'язку з наведеним прокурор просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченим та строком на шістдесят днів без визначення розміру застави. Прокурор зауважив, що інші, більш м'які, ніж тримання під вартою, запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
Захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 заперечив проти заявленого клопотання та зазначав, що прокурором не доведено обгрунтованість ризиків, які викладені у клопотанні. Вважав, що забезпечення виконання його підзахисним своїх процесуальних обов'язків можливе шляхом застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або ж сторона захисту вбачала визначити розмір застави у розмірах, які передбачені КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав доводи, які були викладені його захисником та одночасно подав суду клопотання про зміну запобіжного заходу в частині визначення розміру застави.
Захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 суду зазначав, що з урахуванням тривалості перебування під вартою ризики, які вказував прокурор втратили свою актуальність, а тому просив суд у разі продовження строку дії запобіжного заходу визначити заставу у мінімальному розмірі.
Обвинувачений ОСОБА_7 погодився із аргументами свого захисника.
Положення закону, якими суд керувався
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, підозрюваного, обвинуваченого (п.п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 КПК України.
Так, вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, вирішуючи питання щодо можливості продовження запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Щодо клопотання прокурора стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 .
У клопотанні прокурор стверджує, що ризики, передбачені пп. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування ОСОБА_6 від суду; знищення речей; незаконного впливу на свідків та потерпілого цьому кримінальному провадженні; перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином; вчинення ним інших кримінальних правопорушень), не зменшились та продовжують існувати.
Суд погоджується із доводами прокурора про продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
Так, злочини, передбачені ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 є тяжкими, відповідно передбачають призначення покарання у виді: позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; позбавленням волі на строк від трьох до десяти років. Означені покарання в разі визнання ОСОБА_6 винуватим в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення дає можливість обґрунтовано вважати, що такий ризик встановлений.
Крім того, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 будучи звільненим під заставу з покладенням на нього відповідних процесуальних обов'язків, порушив їх вимоги та не з'явився до суду, у зв'язку з чим до нього було застосовано примусовий привід.
Під час виконання приводу встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 перебуваючи у Закарпатській області намагався незаконно перетнути державний кордон України у напрямку Угорщини, однак був затриманий працівниками Державної прикордонної служби України.
Викладене посилює висновок суду про наявність реальної можливості переховування обвинуваченого від суду.
Таким чином, враховуючи, що існує ймовірність притягнення його до кримінальної відповідальності із призначенням покарання у виді реального позбавлення волі та з огляду на процесуальну поведінку обвинуваченого, тож суд погоджується із доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Проте, суд вважає, що посилання прокурора на ризик знищення речей є припущенням, яке не ґрунтується на конкретних діях або намірах обвинуваченого, а тому не може бути покладене в основу рішення про обрання запобіжного заходу.
У той же час, суд погоджується, що існує ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки зазначені особи безпосередньо судом не допитані.
Не може залишатися поза увагою те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та їх дослідження цим складом суду.
Таким чином, зважаючи на наведене, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків є реальним та зумовлює необхідність запобіжного заходу.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то у цій частині суду не надано жодних доказів в обґрунтування припущення можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином з боку обвинуваченого ОСОБА_6 .
Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як досить високий, оскільки ОСОБА_6 після звільнення з-під варти за альтернативним запобіжним заходом ймовірно вчинив нові умисні кримінальні правопорушення з аналогічною правовою кваліфікацією, що спричинило матеріальні збитки ЗСУ на суму 5 мільйонів гривень та наразі вже проводиться досудове розслідування СВ СБУ у Чернігівській області у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22025101110000085 від 17.12.2025.
На переконання суду, наведене свідчить саме про реальність, а не абстрактність ризику повторного вчинення кримінального правопорушення, позаяк загалом вказує на протиправну поведінку ОСОБА_6 .
Тим паче, що обвинувачений ОСОБА_6 не працевлаштований, що може спонукати його до вчинення нових правопорушень для отримання прибутку з метою забезпечення свого існування.
Враховуючи встановлену наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про необхідність у продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання ОСОБА_9 про визначення розміру застави суд вже зазначав, що у цьому кримінальному провадженні стосовно останнього продовжував діяти запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що зобов'язувало обвинуваченого дотримуватись належної процесуальних поведінки.
Проте, як було вказано вище, цих обов'язків обвинувачений ОСОБА_6 не дотримався.
При розгляді заявленого прокурором клопотання під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу судом було враховано фактичні обставини вчинення кримінальних правоопорушень, тяжкість злочинів, у яких обвинувачується ОСОБА_6 та взято до уваги процесуальну поведінку обвинуваченого.
З урахуванням наведених обставин, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, суд вважає про відсутність підстав для визначення розміру застави.
Таким чином, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, запобіганню можливого переховування від суду, впливу на свідків, вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Щодо клопотання прокурора стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 .
У клопотанні прокурор стверджує, що ризики, передбачені пп. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування ОСОБА_7 від суду; знищення речей; незаконного впливу на свідків та потерпілого цьому кримінальному провадженні; перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином; вчинення ним інших кримінальних правопорушень), не зменшились та продовжують існувати.
Суд погоджується із доводами прокурора про продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
Так, злочини, передбачені ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 є тяжкими, відповідно передбачають призначення покарання у виді: позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
Означені покарання в разі визнання ОСОБА_7 винуватим в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення дає можливість обґрунтовано вважати, що такий ризик встановлений.
У той же час, не може залишатися поза увагою суду, що Указом Президента України №6 4/2022 на території України починаючи з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану.
Таким чином, враховуючи, що існує ймовірність притягнення його до кримінальної відповідальності з призначенням покарання у виді реального позбавлення волі, тож суд погоджується із доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який існував на час застосування запобіжного заходу та на час розгляду цього клопотання не зменшився.
Прокурор також посилався на ризик знищення матеріалів, які мають значення для кримінального провадження.
Водночас надані прокурором аргументи щодо можливого знищення або спотворення речей не підтверджені жодними доказами в матеріалах справи та не свідчать про реальність такого ризику на час розгляду клопотання.
Оцінюючи ризик впливу на свідків та потерпілого, суд бере до уваги встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Враховуючи викладене, суд уважає, що ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та їх дослідження судом.
Суд також при оцінці вказаного ризику бере до уваги обставини, які мали місце під час судового розгляду.
Так, після одного із судових засідань обвинувачені отримали номер телефону від потерпілого під приводом наміру відшкодування завданих збитків.
Разом з тим, як повідомив потерпілий згодом суд, вже наступного дня після передачі номера телефону його облікові записи у месенджерах були зламані невстановленими особами з використанням анонімних акаунтів із російською реєстрацією.
Наведене посилює ризик незаконного впливу, оскільки вказує на можливість обвинувачених втручання у приватні канали комунікації потерпілого з метою тиску або ж залякування.
При цьому суд враховує, що хоча потерпілий вже був судом допитний, залишаються свідки, які ще не допитані судом, а отже ризик впливу поширюється не лише на потерпілого, а й на інших учасників кримінального провадження, показання яких мають значення для встановлення обставин цього кримінального провадження.
Отже, слушними є доводи прокурора щодо загрози того, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на вплив у позапроцесуальний спосіб на учасників з метою ненадання суду достовірних показань з приводу обставин можливого вчинення кримінальних правопорушень для уникнення кримінальної відповідальності.
Таким чином, зважаючи на наведене, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих є реальним та зумовлює необхідність запобіжного заходу.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то у цій частині суд погоджується з доводами сторони захисту у його недоведеності, оскільки суду не надано жодних доказів в обґрунтування припущення можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином з боку обвинуваченого ОСОБА_7 .
Водночас ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як високий, оскільки ОСОБА_7 може вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення з метою забезпечення умов для свого існування. Тим паче, що обвинувачений не працевлаштований, що може спонукати його до вчинення вказаних правопорушень для отримання прибутку.
Суд також не може не взяти до уваги, що співучасник обвинуваченого ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_6 , з яким останнього пов'язують дружні стосунки протягом багатьох років та спільні інкриміновані дії у межах цього провадження, після звільнення з-під варти за альтернативним запобіжним заходом певно вчинив нові умисні кримінальні правопорушення з аналогічною правовою кваліфікацією, що спричинило матеріальні збитки ЗСУ на суму 5 мільйонів гривень та наразі вже проводиться досудове розслідування СВ СБУ у Чернігівській області у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22025101110000085 від 17.12.2025.
На переконання суду, наведене свідчить саме про реальність, а не абстрактність ризику повторного вчинення кримінального правопорушення, позаяк загалом вказує на протиправну поведінки осіб, які діяли у співучасті.
Отже, суд дійшов висновку, що вказане створює обґрунтовану ймовірність вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення.
У той же час, з боку сторони захисту не було надано доказів на підтвердження того, що вказаний ризик зменшився або припинив існувати.
Доводи сторони захисту про необґрунтованість заявлених прокурором ризиків з огляду на процесуальну поведінку обвинуваченого, а також на відсутність відомостей вчинення ОСОБА_7 спроб впливу на свідків та потерпілих, суд вважає необґрунтованими.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає подання суду доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи встановлену наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про необхідність продовжити обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд також при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
Прокурор заперечував проти визначення альтернативного запобіжного заходу з огляду на злочині, які інкримунуються ОСОБА_7 .
Вирішуючи питання про можливість визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, суд зазначає, що під час останнього продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 судом було зменшено розмір застави до п'ятдесяти (50) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 гривень
Разом із тим, після зазначеного рішення інший обвинувачений ОСОБА_6 у цьому ж кримінальному провадженні скористався можливістю звільнення з-під варти під заставу та, ймовірно, вчинив нові кримінальні правопорушення з аналогічною правовою кваліфікацією, що спричинило мільйонні збитки Збройним Силам України.
Суд окремо зазначає, що наведене саме по собі не свідчить про наявність у ОСОБА_7 аналогічних намірів, однак при оцінці можливості застосування застави суд не може ігнорувати поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 після цього.
Так, під час судового засідання 24 грудня 2025 року, коли судом було застосовано примусовий привід до ОСОБА_6 , на прямі запитання прокурора та складу суду щодо можливого місця перебування ОСОБА_6 обвинувачений ОСОБА_7 ухилився від надання будь-яких пояснень.
Крім того, суд бере до уваги, що безпосередньо перед початком судового засідання 06 січня 2026 року, у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків працівниками Національної гвардії, до зали судового засідання зайшов невідомий чоловік, який передав обвинуваченому ОСОБА_7 невідомий предмет та цікавилася питанням можливого внесення застави.
Викладене посилює сумніви щодо здатності альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 та вказує на можливі протиправні наміри, спрямовані на ухилення від суду.
Враховуючи викладене, а також положення КПК України, відповідно до яких суд має право не визначати розмір застави у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених, у тому числі статтями 114-1 КК України, суд дійшов висновку, що за наведених обставин визначення розміру застави не відповідатиме меті запобіжного заходу, у зв'язку з чим вважає за необхідне не визначати розмір застави обвинуваченому ОСОБА_7 .
Таким чином, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, запобіганню можливого переховування від суду, впливу на потерпілого чи свідків, вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для продовження запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Керуючись ч. 2 ст. 376 КПК України, статтями 177, 182, 183, КПК України, суд
постановив:
1. У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відмовити.
2. Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 12 червня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
3. Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 12 червня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення.
Суддя ОСОБА_10