Провадження № 11-кп/821/370/26 Справа № 708/1185/25 Категорія: ч. 1 ст. 162 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
15 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження № 12025255330000912 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чигирин Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не працевлаштованого, раніше судимого:
- 27.03.2025 вироком Чигиринського районного суду Черкаської області за ст. 126-1 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 20.10.2025 звільнення від відбування покарання з випробуванням скасовано, засуджений направлений для відбування призначеного покарання,
засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, до 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 71, 72 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 27.03.2025 та призначено ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком 1 рік 2 місяця.
Початок строку відбування покарання ухвалено відраховувати з дня набрання вироком законної сили.
Зараховано у строк відбування покарання за цим вироком фактично відбуту частину покарання за вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 27.03.2025.
Згідно вироку Чигиринського районного суду м. Черкаси від 18.12.2025 ОСОБА_8 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 01.09.2025 близько 10-00 год, порушуючи вимоги ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована законом України №475/97-ВР від 17.07.1998, та ст. 30 Конституції України, якими закріплено права людини на недоторканість житла або іншого володіння особи, умисно, протиправно, без згоди власника ОСОБА_9 , за відсутності визначених законом підстав, з метою забезпечення своїх потреб, шляхом підняття металевого гачка, на який була замкнена хвіртка, таємно проник на територію подвір'я, яке по периметру огороджене з усіх сторін парканом та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , чим здійснив незаконне проникнення до іншого володіння особи, що порушує недоторканість житла громадян.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор ОСОБА_10 , не заперечуючи доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 та кваліфікації його дій, просить вирок суду змінити через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, виключити з резолютивної частини вироку посилання суду про зарахування у строк відбування покарання за цим вироком фактично відбутої частини покарання за вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 27.03.2025. Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на врахування при призначенні покарання ОСОБА_8 як обставини, що обтяжує покарання, - рецидив кримінальних правопорушень. У решті вирок суду залишити без змін.
Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що ухвалюючи оскаржуваний вирок, суд першої інстанції правильно застосував положення ч. 1 ст. 71 КК України: частково приєднав не відбуту частину покарання за вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 27.03.2025 і за сукупністю вироків призначив остаточне покарання у виді 1 року 2 місяців позбавлення волі.
Водночас, після застосування ч. 1 ст. 71 КК України, безпідставно зараховуючи у строк відбування покарання за даним вироком фактично відбуту частину покарання за попереднім вироком, суд застосував закон, який не підлягає застосуванню, тобто неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
При цьому судом не враховано, що положення ст. 71 КК України, на відміну від ч. 4 ст. 70 КК України, у строк остаточно призначеного за сукупністю вироків покарання, відбуте повністю або частково покарання за попереднім вироком, зарахуванню не підлягає.
Крім того, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не врахував положення ст. 67 КК України.
Зокрема, з 01.07.2020 набрав чинності Закон України від 22.11.2018 № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», яким ст. 12 КК України викладено в новій редакції, згідно з якою кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки та злочини.
У той же час, цим Законом до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України, що встановлює перелік обставин, які обтяжують покарання, не внесено змін щодо заміни слова «злочин» в усіх відмінках та числах на слова «кримінальне правопорушення».
Відповідно до спеціальної норми закону - п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України при призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує, зокрема, визначається рецидив злочинів.
За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_8 раніше судимий за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126-1 КК України, що є нетяжким злочином.
За даним вироком ОСОБА_8 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, що відноситься до кримінального проступку.
Отже рецидив може бути лише при вчиненні повторного умисного злочину після засудження за перший умисний злочин, якщо судимість за нього не була знята або погашена.
Засуджуючи ОСОБА_8 за вчинення кримінального проступку, а не злочину, суд першої інстанції зайво врахував обставину, яка обтяжує покарання , - рецидив злочинів.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокурора тури ОСОБА_7 , просила її задовольнити; вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
Вказаним вимогам вирок районного суду в повній мірі не відповідає.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідає фактичним обставинам провадження, ґрунтується на доказах, досліджених судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, оцінених відповідно до вимог ст. 94 КПК України та ніким з учасників судового провадження не оспорюється.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_11 , вид та розмір призначеного йому покарання учасниками судового провадження не оспорюється, тому колегією суддів не перевіряється.
Доводи прокурора про недотримання судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 вимог ст. 71, 67 КК України, а саме: зарахування у строк відбування покарання за даним вироком відбутої частини покарання за попереднім вироком та врахування рецидиву злочину, як обтяжуючої покарання обставини, на думку колегії суддів є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
З вироку суду вбачається, що судом першої інстанції при призначенні остаточного покарання ОСОБА_8 правильно застосовано положення ч. 1 ст. 71 КК України, частково приєднано покарання за вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 27.03.2025.
Разом з тим судом першої інстанції після застосування ч. 1 ст. 71 КК України, безпідставно зараховано у строк відбування покарання за даним вироком фактично відбуту частину покарання за попереднім вироком, чим застосовано закон, який не підлягає застосуванню.
Судом залишено поза увагою те, що при застосуванні положень ст. 71 КК України, на відміну від ч. 4 ст. 70 КК України, у строк остаточно призначеного за сукупністю вироків покарання, відбуте повністю або частково покарання за попереднім вироком, зарахуванню не підлягає, тому таке посилання підлягає виключенню з вироку суду.
Крім того, відповідно до ст. 34 КК України та п.п. 15, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» № 7 від 04.06.2010 року рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості, то вчинення саме в цей період нового умисного злочину утворює з попереднім умисним злочином їх рецидив.
Пункт 1 частини першої статті 67 КК України передбачає як обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину повторно та рецидив злочинів.
Оскільки будь-які спеціальні застереження щодо визначення рецидиву кримінальних правопорушень у цій статті відсутні, при встановленні змісту даної обставини як такої, що обтяжує покарання, необхідно керуватися статтею 34 КК України.
Разом з тим 01.07.2020 набрав чинності Закон України від 22.11.2018 № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», яким ст. 12 Кримінального кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки та злочини.
Положеннями ст. 34 КК України зі змінами, внесеними указаним вище Законом передбачено, що рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.
У той же час, зазначеним Законом до п. 1 ст. 67 КК України, що встановлює перелік обставин, які обтяжують покарання, не внесено змін щодо заміни слова «злочин» в усіх відмінках та числах на слова «кримінальне правопорушення».
Отже, відповідно до п. 1 ст. 67 КК України при призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує, зокрема визначається рецидив злочинів.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 раніше був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, що не утворює рецидив злочинів, а тому суд першої інстанції безпідставно врахував в якості обтяжуючої покарання обставини - рецидив кримінальних правопорушень.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що районний суд допустив неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність при призначенні покарання ОСОБА_8 , що відповідно до ст. 409 КПК України, тягне за собою зміну вироку суду шляхом виключення з резолютивної частини вироку посилання суду про зарахування у строк відбування покарання за цим вироком фактично відбутої частини покарання за вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 27.03.2025 та з мотивувальної частини вироку посилання суду на врахування при призначенні покарання ОСОБА_8 обтяжуючої покарання обставини - рецидив кримінальних правопорушень.
При цьому, на думку колегії суддів, виключення з вироку суду посилання на наявність в кримінальному провадженні такої обтяжуючої покарання обвинуваченого ОСОБА_8 обставини, як рецидив кримінальних правопорушень, не є підставою для пом'якшення призначеного йому покарання, оскільки воно є необхідним та достатнім для його виправлення, перевиховання та відповідає загальним засадам призначення покарання і його меті.
В решті - вирок суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. 404, п.2 ч.1 ст. 407, ст. 408 КПК України, колегія суддів судової палати
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2025 року щодо ОСОБА_8 - змінити.
Виключити з резолютивної частини вироку посилання суду про зарахування у строк відбування покарання за цим вироком фактично відбутої частини покарання за вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 27.03.2025.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на врахування при призначенні покарання ОСОБА_8 як обставини, що обтяжує покарання - рецидив кримінальних правопорушень.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий
Судді