Провадження № 11-кп/821/428/26 Справа № 703/5836/25 Категорія: ч.2 ст.121 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
21 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 січня 2026 року щодо
ОСОБА_9
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городище Черкаської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, утриманців не має, працюючого прасувальником ВП Шевченківська вагонна дільниця «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.
Застосувано щодо ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили та взято його під варту негайно у залі суду.
Припининено дію раніше застосованого щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 обчислюється з дня набрання цим вироком законної сили, зарахувавши на підставі ч.5 ст.72 КК України у строк відбування призначеного покарання строк його попереднього ув'язнення з моменту фактичного взяття під варту (затримання) і до набрання вироком законної сили, з розрахунку - один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
На підставі ч.7 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_9 у строк відбування призначеного покарання строк застосування щодо нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту у період з 04 липня 2025 року по 30 січня 2026 року включно з розрахунку - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Вирішена доля речових доказів відповідно до ст.100 КПК України.
Згідно вироку суду ОСОБА_9 визнаний винуватим і засуджений за те, що він 01 липня 2025 року близько 20 год. 00 хв. перебуваючи на території подвір'я, що за адресою: АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час розпивання спиртних напоїв, маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_10 не менше 10 ударів ногою в область живота, частиною бетонної труби по руках, ногах, тулубу, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми живота, а саме розриву тонкої кишки, розриву брижі тонкої кишки, гемоперитонеум (кров у черевній порожнині - 1500 мл) гематоми брижі; закритої черепно-мозкової травми (по даним м.д.) у вигляді струсу головного мозку із суцільним синцем на повіках лівого ока та садном під нижнім повіком, синцем на нижньому повіці правого ока та садном під нижнім повіком, садном на підборідді справа: садни на передній поверхні правого плечового суглобу і зовнішнє-задній поверхні правого ліктьового суглобу, садни на тильній поверхні правої кисті, садни на переднє-зовнішній поверхні середньої третини правого стегна, на переднє-зовнішній поверхні правого колінного суглобу та в проекції зовнішньої лодижки правої гомілки, синець на переднє-зовнішній поверхні правого колінного суглобу, синець на тильній поверхні 3-го пальця правої стопи, садни на зовнішній поверхні лівого ліктьового суглобу, на переднє-зовнішній поверхні верхньої третин лівого передпліччя та на тильній поверхні лівої кисті, садни на внутрішній поверхні лівого колінного суглобу і внутрішній поверхні нижньої третин лівої гомілки, що згідно із висновком експерта від 22.08.2025 №05-6-02/211 за небезпекою для життя в момент заподіяння відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Внаслідок отриманих травм ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Смерть ОСОБА_10 перебуває у прямому причинному зв'язку із даними ушкодженнями.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції захисник в апеляційній скарзі просить вирок районного суду змінити. Змінити правову кваліфікацію з ч.2 ст.121 КК України на ст.118 КК України та призначити ОСОБА_9 максимально м'який вид та розмір покарання, передбачений санкцією статті.
Обгрунтовуючи свої вимоги зазначає, що доведеність вини ОСОБА_11 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а фактично ґрунтуються на внутрішньому переконанні суду, що призвело до неправильної оцінки доказів судом, без об'єктивного оцінювання доказів сторони обвинувачення та доводів сторони захисту у їх сукупності.
Звертає увагу на ту обставину, що потерпілий ОСОБА_10 та свідок ОСОБА_12 , які на той час були співмешканцями напали на ОСОБА_11 , збили його з ніг, наносили удари в різні частини тіла, тому обвинувачений захищався та діяв у стані необхідної оборони, щоб зберегти своє життя.
Покази обвинуваченого узгоджуються із наявністю у нього тілесних ушкоджень в області голови, чого не заперечує і свідок ОСОБА_12 , що підтверджує наявність суспільно-небезпечного посягання з боку ОСОБА_10 та ОСОБА_12 .
За таких обставин вважає, що в діях ОСОБА_11 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України, як умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи прокурора, який заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі захисника, пояснення потерпілої, яка висловила незгоду з апеляційною скаргою захисника, думку захисника ОСОБА_7 в підтримку доводів викладених в апеляційній скарзі, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці вимоги закону місцевим судом виконані в повному обсязі.
Місцевим судом дії обвинуваченого ОСОБА_9 кваліфіковані вірно за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого діяння відповідає фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом першої інстанції досліджені всебічно, повно та об'єктивно.
Як свідчать матеріали кримінальної провадження і дані журналу судового засідання, органом досудового розслідування й судом першої інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання в апеляційній скарзі захисника про те, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки - не грунтуються на кримінальному провадженні та спростовуються сукупністю досліджених доказів по справі.
Немає підстав вважати, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Мотивуючи висновок про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину, районний суд обґрунтовано послався на покази потерпілої ОСОБА_8 , яка повідомила, що ОСОБА_10 був її батьком. 02 липня 2025 року вона з матір'ю приїхали в с. Ротмістрівка з метою відвідати батька та бабусю. У сільському магазині їм повідомили, що напередодні батька сильно побили. Близько 12 години вона зайшла до двору, де проживає потерпілий (по АДРЕСА_3 ). Останній лежав на подвір'ї на ліжку, зі слідами тілесних ушкоджень на голові та обличчі. Коли піднявся, то тримався за живіт і жалівся на сильну біль. Повідомив, що його напередодні побив ОСОБА_9 , якого вона знає як сусіда, бив, серед іншого, ногами в область живота. Зі слів співмешканки потерпілого - ОСОБА_12 напередодні вони спільно із ОСОБА_9 вживали алкоголь. Останній на деякий час відлучився, а коли повернувся, то був у агресивному стані та почав наносити їм тілесні ушкодження. При цьому він ногами наносив батьку тілесні ушкодження, коли той повз до дороги із криками про допомогу. Знає, що того вечора приїздила швидка, але батько відмовився від госпіталізації. Швидку і поліцію викликала ОСОБА_13 . 03.07.2025 їй повідомили, що ОСОБА_10 помер у лікарні від ушкоджень внутрішніх органів.
Згідно показів свідка ОСОБА_12 , яка показала, що із потерпілим ОСОБА_10 вони співмешкали без реєстрації шлюбу, проживали у його будинку в АДРЕСА_3 . 01 липня 2025 року близько полудня до них завітав ОСОБА_9 , приніс із собою пляшку горілки, яку вони спільно випили. Після цього ОСОБА_9 залишив подвір'я та повернувся за сорок хвилин, принісши іще одну пляшку, яку вони також розпили. Потім ОСОБА_9 почав палити наркотичну речовину, а у відповідь на зауваження з приводу цього схопив її за руку та викрутив. ОСОБА_10 заступився за неї, після чого почалася бійка. Вона вдарила ОСОБА_9 по голові радіатором від автомобіля, а він її вдарив по голові бетонним предметом, від чого вона впала, а потім почав бити ОСОБА_14 руками, ногами та бетонним предметом, коли той лежав на землі, зокрема по голові та животу (більше десяти ударів). Після побиття він залишив подвір'я, а потерпілий ледве вийшов на вулицю і почав просити про допомогу. У нього текла з вуха кров, була гематома на обличчі. Пізніше він скаржився на болі в області живота. Сусіди викликали швидку, однак по приїзду карети вони від госпіталізації відмовилися. Вночі стан ОСОБА_10 погіршився, він скаржився на сильні болі в області живота, пив знеболювальне. Вранці уже не міг самостійно пересуватися. Знову була викликана швидка медична допомога і його госпіталізували. Того дня (01.07.2025) між нею та ОСОБА_10 конфлікту чи бійки не було. До ОСОБА_10 дійсно 01.07.2025 близько 09 години приїздив ОСОБА_15 , з яким у них виник словесний конфлікт, однак без застосування сили та нанесення тілесних ушкоджень, яких до приходу обвинуваченого у потерпілого не було.
Показами свідка ОСОБА_16 , який пояснив, що працює парамедиком швидкої медичної допомоги. 02.07.2025 близько полудня він виїжджав за викликом в АДРЕСА_3 . У пацієнта (потерпілого) на обличчі були травми, синці, а також твердий живіт, він скаржився на проблеми із самостійним пересуванням. У результаті огляду він зробив висновок, що у пацієнта має місце забій внутрішніх органів живота, був низький тиск і високий пульс. Пацієнт говорив, що його напередодні побив невідомий, який утік. З його слів у той день він також вживав алкоголь. Пацієнт був госпіталізований до КНП «Смілянська міська лікарня».
Згідно показів свідка ОСОБА_17 , який повідомив, що працює на посаді хірурга в КНП «Смілянська міська лікарня». На початку липня 2025 року у другій половині дня до лікарні був доставлений пацієнт (потерпілий), якого оформили на лікування у стаціонар, оскільки той потребував хірургічного втручання. У нього була тупа травма живота, розрив та відрив тонкої кишки, велика крововтрата, а також інші ушкодження. Через 5-6 годин після операції пацієнт помер у реанімаційному відділенні. Такі травми могли бути отримані від чисельних ударів в область живота і не могли статися від падіння з положення стоячи. Травми він отримав за добу до поступлення в лікарню. Якби йому була вчасно надана медична допомога, то шанси зберегти життя були би вищими.
Згідно показів свідка ОСОБА_18 , який показав, що вранці 02.07.2025 він зайшов додому до ОСОБА_10 . Там ОСОБА_12 і ОСОБА_19 розповіли, що ОСОБА_9 напередодні сильно побив потерпілого, при цьому бив бетонним кільцем, навіть викликали швидку, однак від госпіталізації ОСОБА_10 відмовився. На той час ОСОБА_10 мав видимі чисельні ушкодження та не міг самостійно пересуватися. Він допоміг винести потерпілого на вулицю і посадити на ліжко, після чого пішов додому.
Згідно показів свідка ОСОБА_19 , яка повідомила, що ОСОБА_10 є братом її чоловіка ОСОБА_20 . 01.07.2025 вона прийшла додому близько 18 год. і почула оклик про допомогу. Побачила ОСОБА_10 , лежачого на землі біля його будинку по АДРЕСА_3 . Вона допомогла йому повернутися на подвір'я та викликала швидку. У ОСОБА_10 все обличчя та вухо було у крові. Він сказав, що заступався за ОСОБА_12 від ОСОБА_9 , якого вона також знає. Детальніше він не повідомив про обставини, за яких отримав ушкодження. У ОСОБА_12 також були сліди крові на шиї та руці. По приїзду швидкої вони відмовилися від госпіталізації. Наступного дня вранці вона знову прийшла до них. ОСОБА_10 попросив викликати швидку, бо йому зле, казав, що болить та збільшується живіт. Його госпіталізували.
Крім того вина ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України підтверджується й іншими доказами, зокрема:
- даними протоколу огляду місця події від 03 липня 2025 року з таблицею зображень, проведеного у проміжку часу з 12 год. 00 хв. по 13 год. 30 хв. у присутності понятих, згідно з даними якого слідчим проведено огляд домоволодіння та прилеглої території по АДРЕСА_3 , у ході якого: на подвір'ї виявлено автомобільний радіатор, що має механічні пошкодження; в будинку на подушці та рушнику виявлено плями бурого кольору. Рушник вилучений з місця події у паперовому конверті (а.п.66-75);
- даними протоколу огляду місця події від 03 липня 2025 року з таблицею зображень, проведеного у проміжку часу з 10 год. 56 хв. по 11 год. 35 хв. у присутності понятих, згідно з даними якого слідчим проведено огляд приміщення Смілянського міського моргу, розташованого в м.Сміла по вул. Героїв Холодноярців, 32, у ході якого виявлено труп ОСОБА_10 з чисельними тілесними ушкодженнями (а.п.62-65);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 15.07.2025 року за участю свідка ОСОБА_12 , під час якого свідок відтворила обстановку та обставини події, яка мала місце 01 липня 2025 року за адресою: АДРЕСА_3 . Запис цієї слідчої дії на флеш-носії, здійснений за допомогою відеозаписувального технічного засобу, відтворений та переглянутий у судовому засіданні під час судового розгляду. Відтворена свідком під час слідчого експерименту обстановка події узгоджуються із наданими нею показаннями в судовому засіданні. Зокрема остання розповіла та відтворила обставини, за яких ОСОБА_9 01.07.2025 року заподіяв потерпілому ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження, наносячи удари кулаками, ногами та бетонним предметом трубоподібної форми. Повідомила про нанесення ним не менше 10 ударів ногами в область живота потерпілого, коли той лежав на боку і намагався захищатися (а.п. 77-82);
- даними протоколу огляду місця події від 15 липня 2025 року з таблицею зображень, проведеного у проміжку часу з 11 год. 53 хв. по 12 год. 10 хв. у присутності понятих, згідно з даними якого слідчим проведено огляд домоволодіння та прилеглої території по АДРЕСА_3 , у ході якого виявлено та вилучено шматок бетонної труби, якою, згідно з показаннями ОСОБА_12 , обвинувачений наносив удари потерпілому ОСОБА_10 (а.п. 84-87);
- даними протоколу огляду предметів від 15 липня 2025 року з фототаблицею, згідно з даними якого слідчим проведено огляд рушника, вилученого під час огляду місця події 03.07.2025 та бетонного предмета у формі труби, який вилучений під час огляду місця події 15.07.2025 (а.п. 88-91);
- даними копії лікарського свідоцтва про смерть від 03 липня 2025 року №211, згідно з даними якого ОСОБА_10 помер у КНП «Смілянська міська лікарня» 03 липня 2025 року. Причина смерті - малокровність внутрішніх органів, травма живота (а.п. 94);
- даними висновку судово-медичної експертизи трупа від 03 липня 2025 року №05-6-02/211 (підсумкова частина складена 21 серпня 2025 року), згідно з даними якого смерть ОСОБА_10 настала від закритої травми у вигляді розриву тонкої кишки і її брижі із кровотечею в черевну порожнину, що отяготилося крововтратою із малокрівністю внутрішніх органів та розлитим каловим перитонітом. Ступінь прояву трупних явищ дозволяє думати про те. що із моменту смерті до моменту дослідження трупа в моргу пройшло не більше 24 годин. Згідно даних наданої медичної документації смерть гр. ОСОБА_10 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 в 03:00. При судово-медичній експертизі трупа виявлені наступні ушкодження: а) Закрита травма живота, а саме розрив тонкої кишки, розрив брижі тонкої кишки, гемоперитонеум (кров у черевній порожнині - 1500 мл). гематоми брижі (поданим м.д.). Дані ушкодження виникли від дії твердого тупого предмета, прижиттєві, по давнині спричинення можуть відповідати проміжку часу не менше доби, але не більше трьох діб до моменту смерті, містять ознаку тяжкого тілесного ушкодження, а саме небезпека для життя. Смерть гр. ОСОБА_10 перебуває у прямому причинному зв'язку із даними ушкодженнями. б) Закрита черепно-мозкова травма (по даним м.д.) у вигляді струсу головного мозку із суцільним синцем на повіках лівого ока та садном під нижнім повіком, синцем на нижньому повіці правого ока та садном під нижнім повіком, садном на підборідді справа; садни на передній поверхні правого плечового суглобу і зовнішнє-задній поверхні правого ліктьового суглобу, садни на тильній поверхні правої кисті, садни на переднє-зовнішній поверхні середньої третини правого стегна, на переднє-зовнішній поверхні правого колінного суглобу та в проекції зовнішньої лодижки правої гомілки, синець на переднє-зовнішній поверхні правого колінного суглобу, синець на тильній поверхні 3-го пальця правої стопи, садни на зовнішній поверхні лівого ліктьового суглобу, на переднє-зовнішній поверхні верхньої третин лівого передпліччя та на тильній поверхні лівої кисті, садни на внутрішній поверхні лівого колінного суглобу і внутрішній поверхні нижньої третин лівої гомілки. Дані ушкодження виникли від дії твердого тупого предмета, прижиттєві, по давності спричинення можуть відповідати проміжку часу не менше доби, але не більше трьох діб до моменту смерті, містять ознаку, примінюючи їх до живих людей, легкого тілесного ушкодження (а.п. 95-97);
- даними висновку судово-медичної експертизи від 22 серпня 2025 року №05-6-01/329, згідно з яким тілесні ушкодження, які мали місце у ОСОБА_10 , могли бути спричинені за механізмом утворення, який ОСОБА_12 вказала під час проведення за її участю слідчого експерименту від 15 липня 2025 року (а.п.100);
- даними висновку судово-психіатричного експерта від 06 серпня 2025 року №475, згідно з даними якого на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій, та на теперішній час ОСОБА_9 ознак будь-якого хронічного психічного захворювання, недоумства, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки не виявляв і не виявляє і був здатен у вказаний період часу та здатен на теперішній час усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними, може брати участь у слідчих діях та в судовому засіданні. Застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених ст.94 КК України, ОСОБА_9 не потребує (а.п. 98-99);
Оцінюючи зібрані в справі докази, в їх сукупності, колегія суддів вважає, що обвинувачення пред'явлене ОСОБА_9 доведене.
Колегія суддів вважає, що при дослідженні доказів, суд першої інстанції дотримався вимог ст.94 КПК України, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності та прийшов до обгрунтованого висновку, що докази в своїй сукупності доводять вину ОСОБА_9 у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Невизнання вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, колегія суддів розцінює, як спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.
Твердження сторони захисту в апеляційній скарзі, що обвинувачення не довело, що саме ОСОБА_9 наніс потерпілому тілесні ушкодження за обставин та у спосіб, що зазначений в обвинувальному акті, колегія суддів оцінює критично, оскільки такі доводи спростовуються сукупністю досліджених судом першої інстанції доказів, яким надано належну оцінку відповідно до вимог ст. 94 Кримінальний процесуальний кодекс України.
Зокрема, вина обвинуваченого підтверджується:
-показами потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,, ОСОБА_19 , які є послідовними, чіткими, узгоджуються між собою та з іншими доказами у справі, які вказували як на особу, що спричинила потерпілому ОСОБА_21 тілесні ушкодження;
-даними протоколів слідчих (розшукових) дій, складеними з дотриманням вимог кримінального процесуального закону;
- даними висновків судово-медичних експертиз, які підтверджують характер, локалізацію та механізм утворення тілесних ушкоджень, що узгоджуються з обставинами, встановленими судом.
Версія сторони захисту, що тілесні ушкодження потерпілому наносила його співмешканка ОСОБА_12 є необґрунтованою, яка спростовується доказами наявними в матеріалах кримінального провадження.
Судом апеляційної встановлено, що ОСОБА_9 на грунті раптово виниклих неприязних відносин, під час розпивання спиртних напоїв, маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень наніс ОСОБА_10 не менше 10 ударів ногою в область живота, частиною бетонної труби по руках, ногах, тулубу.
Колегія суддів враховує, що суд першої інстанції дослідив докази безпосередньо, у повному обсязі, надав їм належну оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, однак не містять посилань на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону чи неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, які відповідно до ст. 404, 407 Кримінальний процесуальний кодекс України могли б бути підставою для скасування або зміни судового рішення.
Таким чином, підстав сумніватися у правильності встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження та висновків про винуватість ОСОБА_9 колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів визнає безпідставними доводи апеляційної скарги захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_9 діяв в стані необхідної оборони, оскільки на нього було суспільно-небезпечне посягання з боку потерпілого ОСОБА_10 та його співмешканки ОСОБА_12 , а відтак його дії слід кваліфікувати за ст.118 КК України, як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, з огляду на таке.
За нормативним визначенням, тяжке тілесне ушкодження (ч.2 чт.121 КК України) з об'єктивної сторони характеризується суспільно небезпечним діянням або бездіяльністю, спрямованої на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, наслідком якого є смерть потерпілого. Із суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний бажає і допускає заподіяння тяжкого тілесного ушкодження але не бажає смерті, легковажно розраховує на її відвернення або не передбачає її, хоча повинна була і могла передбачити.
Згідно із ч.1 ст.36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної та достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч.3 ст.36).
Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає в того, хто захищається, невідкладну необхідність у заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.
Втім, стан необхідної оборони виникає не тільки в момент учинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
Згідно п.2 Постанови Пленуму ВСУ №1 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про необхідну оборону», при розгляді справ даної категорії суди повинні з'ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
Відповідно до п.4 даної «Постанови» передбачено, що згідно ч.3 ст.36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту, а згідно з ч.2 ст.38 КК України перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, - умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, а саме з показів обвинуваченого ОСОБА_9 встановлено, що ОСОБА_22 був у стані сильного алкогольного сп'яніння, почав вести себе агресивно, схопив обвинуваченого за одяг, а його співмешканка ОСОБА_12 схопила сапу і намагалася вдарити обвинуваченого, однак він відібрав у неї сапу і відкинув у сторону. ОСОБА_10 в цей час схопив його за шию позаду і почав душити. Вони разом упали на правий бік. Він (обвинувачений) вирвався від потерпілого, надавивши при цьому коліном в грудну клітку. У цей момент ОСОБА_12 двічі вдарила його по голові автомобільним радіатором, від чого у подальшому утворилася гематома на потилиці. Після чого обвинувачений залишив подвір'я.
Колегія суддів не заперечує того факту, що співмешканка ОСОБА_12 наносила тілесні ушкодження ОСОБА_9 , проте, колегія суддів враховує, що обвинувачений не припинив бійку, негайно не залишив подвір'я, не повідомив правоохоронні органи про бійку та не звернувся до медичного закладу про фіксування наявних у нього тілесних ушкоджень.
Колегія суддів звертає також увагу на ту обставину, що обвинувачений бив ОСОБА_14 руками, ногами та бетонним предметом, коли той вже лежав на землі, тобто посягання вже припинилось, тому немає підстав для необхідної оборони.
Крім того, характер, локалізація та кількість нанесених тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 , якій наніс не менше 10 ударів ногою в область живота, частиною бетонної труби по руках, ногах та тулубу, що підтверджується висновками судово-медичної експертизи свідчать про цілеспрямованість дій обвинуваченого, що виключає їх випадковість або обумовленість необхідністю негайного захисту.
Застосовані ОСОБА_11 насильницькі дії до потерпілого ОСОБА_10 , призвели до закритої травми живота, саме розрив тонкої кішки, розрив брижі тонкої кішки, гемоперитонеум (кров у черевній порожнині - 1500 мл), гематоми брижі виникли від дії твердого тупого предмета, прижиттєві, які містять ознаки тяжкого тілесного ушкодження, а саме небезпека для життя явно не відповідало можливому характеру загрози. Тобто, дії обвинуваченого ОСОБА_11 були явно непропорційними, які призвели до смерті потерпілого.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника у цій частині є надуманими, не підтверджуються матеріалами кримінального провадження та зводяться до довільного тлумачення фактичних обставин справи, у зв'язку з чим підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_11 на ст. 118 КК України колегія суддів не вбачає.
Доводи сторони захисту про те, що потерпілий після конфлікту відмовився від надання медичної допомоги, у зв'язку з чим існують сумніви щодо обставин та джерела походження тілесних ушкоджень, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують встановлених судом фактичних обставин, з огляду на таке.
Сама по собі відмова потерпілого від негайного звернення за медичною допомогою не свідчить про інше походження тілесних ушкоджень та не перериває причинного зв'язку між діями обвинуваченого і наслідками, що настали.
Крім того, відповідно до вимог ст. 94 КПК, суд оцінює докази у їх сукупності, а не ізольовано. Як було вже зазначено висновки судово-медичних експертиз чітко встановлюють характер, локалізацію та механізм утворення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_21 , які узгоджуються з обставинами конфлікту. Показання потерпілої ОСОБА_8 , яка пояснила, що її батько ОСОБА_10 02.07.2025 особисто повідомив їй, що його напередодні побив ОСОБА_9 . Згідно показів свідка ОСОБА_12 , яка чітко та послідовно, в деталях розказала про події 01 липня 2025 року. Свідок ОСОБА_19 також надала показання, що потерпілий ОСОБА_10 звинувачував у нанесенні йому тілесних ушкоджень саме обвинуваченим, а також іншими свідками ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які є послідовними та логічними, і узгоджуються між собою та з іншими доказами.
Показання свідків та інші матеріали справи підтверджують факт спричинення ушкоджень саме обвинуваченим.
Стороною захисту не надано жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про альтернативне джерело походження тілесних ушкоджень або про їх отримання за інших обставин.
Твердження апеляційної скарги захисника про можливість отримання ушкоджень за інших умов є припущенням, що відповідно до засад кримінального провадження не може покладатися в основу судового рішення.
Таким чином, наявні у справі докази у своїй сукупності є взаємоузгодженими, достатніми та переконливими і дають підстави для висновку про те, що тілесні ушкодження потерпілому були спричинені саме діями обвинуваченого ОСОБА_9 , а доводи сторони захисту не спростовують висновків суду першої інстанції.
У даній справі достатньо доказів, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом підтверджують винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Колегія суддів враховує, що усталена практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10.07.2001 року у справі «Авшар проти Туреччини» - п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЕСПЛ від 14.08.2008 року у справі «Кобець проти України» - п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» - п. 86, «Яллох проти Німеччини»). У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р. та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 p., «Бочаров проти України» Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
При призначенні ОСОБА_9 покарання, суд першої інстанції дотримався вимог статей 65, 66, 67 та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з урахуванням тяжкості вчиненого злочину (ст. 12 КК України), даних про особу винного, обставин кримінального правопорушення, призначив покарання яке за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів та в межах санкції ч.2 ст.121 КК України призначив покарання наближене до мінімальної межі санкції 8 років позбавлення волі, яке відповідає принципам індивідуалізації та справедливості.
Згідно ст.404 КПК України, судові рішення суду першої інстанції перевіряються апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
На підставі вищевикладеного, наведені в апеляційній скарзі захисника доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та необгрунтованості судового рішення. В зв'язку з чим апеляційну скаргу захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
Керуючись статтями 404,405,407,419 КПК України,
ухвалила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 січня 2026 року щодо ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий суддя -
Судді -