Рівненський апеляційний суд
Іменем України
16 квітня 2026 року м. Рівне
Справа № 566/702/24
Провадження № 11-сс/4815/79/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
За участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
Прокурора - ОСОБА_5
Представника власника майна - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з власними технічними засобами апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Млинівського районного суду Рівненської області від 18 лютого 2026 року в кримінальному провадженні № 42024183330000023 від 25.03.2024 року,-
Цією ухвалою частково задоволено клопотання слідчого, погоджене прокурором, і накладено арешт на майно - транспортний засіб марки «FORD» моделі «CONNECT» 2007 випуску номер двигуна: НОМЕР_1 номер кузова: НОМЕР_2 д.н.з. НОМЕР_3 ; транспортний засіб марки «RENAULT» моделі «KANGOO» 2003 року випуску номер кузова: НОМЕР_4 д.н.з. НОМЕР_5 ; причеп-дача марки «HOBBY 610» 1991 року випуску номер шасі: НОМЕР_6 д.н.з. НОМЕР_7 ; напівпричіп марки «NOOTEBOOM OSD-AZ-56» 1999 року випуску номер шасі: НОМЕР_8 р.н. НОМЕР_9 ; транспортний засіб марки «MAN TGA 26.410» 2004 року випуску номер двигуна: НОМЕР_10 номер шасі НОМЕР_11 д.н.з. НОМЕР_12 ; 1/2 земельної ділянки (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1254813105210) загальною площею 2.523 га для ведення товарного сількогосподарського виробництва кадастровий номер: 0521080600:05:002:0093, адреса: Вінницька область Жмеринський район Демидівська сільська рада; 1/4 частки квартири (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 213876880000) загальною площею 45.12 кв.м, адреса: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_7 , шляхом позбавлення відчуження чи розпорядження.
Щодо заборони користування зазначеним майном відмовлено.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови у задоволенні клопотання слідчого щодо заборони користуватися зазначеним в клопотанні майном, оскільки вважає, що ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, може пошкодити або знищити майно з метою уникнення його конфіскації.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, доводи адвоката ОСОБА_6 , який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просить залишити її без змін, перевіривши матеріали клопотання й обговоривши викладене в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає відхиленню.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.
За положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог п.п.1-3 ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
За положеннями ч. 4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Вказані норми узгоджується із ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Прокурором рішення слідчого судді оскаржується в частині відмови щодо заборони користуватися вищезазначеними транспортними засобами, причепом та напівпричепом.
Під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя дослідив наявні в матеріалах судового провадження дані та вірно врахував правові підстави для накладення арешту на майно, шляхом заборони його відчужувати і розпоряджатися, належним чином вмотивувавши прийняте рішення.
Доводи прокурора щодо необхідності накладення арешту в кримінальному провадженні № 42024183330000023 від 25.03.2024 року на зазначене в клопотанні майно і шляхом заборони користування не заслуговують на увагу.
У клопотанні органу досудового розслідування, погодженого прокурором, не наведено переконливих доказів щодо позбавлення власника майна права користування майном, на яке накладено арешт, шляхом заборони його відчуження й розпорядження, як і не доведено розумність та співрозмірність обмеження права власності власника в цій частині завданням кримінального провадження.
Не наведено таких доказів і в ході розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Млинівського районного суду Рівненської області від 18 лютого 2026 року, якою частково задоволено клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42024183330000023 від 25.03.2024 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3