21 квітня 2026 року
м. Рівне
Справа № 566/1340/25
Провадження № 22-ц/4815/693/26
Головуючий у Млинівському районному суді
Рівненської області: суддя Лободзінський А.С.
Рішення суду першої інстанції
(скорочений текст) ухвалено:
о 10 год. 17 хв. 29 грудня 2025 року в селищі Млинів
Дубенського району Рівненської області
Повний текст рішення складено: 30 грудня 2026 року
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 29 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (далі - ТОВ "ФК "Кредит-Капітал") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 19 799,38 гривень заборгованості за кредитним договором № №102407189 від 07 лютого 2024 року. Позов мотивовано тим, що внаслідок порушень ОСОБА_1 своїх зобов'язань за укладеним 07 лютого 2024 року із Товариством з обмеженою відповідальністю "Міолан" (далі - ТОВ "Міолан") кредитним договором № №102407189 в неї утворилась спірна заборгованість, яка складається з: 5490 гривень - за тілом кредиту; 13 699,38 гривень - за відсотками; 610 гривень - за комісією, а у зв'язку з відступленням на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" права вимоги підлягала стягненню на користь кредитора в судовому порядку.
Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 29 грудня 2025 року відмовлено ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" у задоволенні позову.
Приходячи до такого висновку, суд виходив із того, що надані позивачем докази не підтверджують факту отримання права вимоги щодо боргу ОСОБА_1 . Суд зазначив, що у договорах і актах щодо відступлення права вимоги відсутні конкретні відомості про боржника та суму заборгованості, а витяг з Реєстру до договору факторингу не підписаний обома контрагентами.
На рішення суду ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" подано апеляційну скаргу, де покликається про його незаконність і необґрунтованість, які полягали в невідповідності викладених у ньому висновків обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначалося про те, кредитний договір, який укладений між боржником та первісним кредитором, прямо передбачав право відступити або передати свої права третім особам у будь-який час без згоди позичальника. Всупереч твердження суду першої інстанції, уклавши з ТОВ "Мілоан" договір відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т від 25 червня 2024 року, позивач набув статусу нового кредитора відповідно до ст. 512 ЦК України. При цьому надання саме витягу, а не повного Реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги, є правомірним способом подання доказу згідно з ч. 2 ст. 95 ЦПК України, оскільки для вирішення спору має значення лише ця частина документа. Обмеження ж інформації у витязі лише даними щодо відповідача зумовлене необхідністю захисту персональних даних інших боржників, що містяться у повному Реєстрі.
Заявник вважав помилковим висновок суду про те, що Реєстр боржників обов'язково має бути підписаний обома сторонами та скріплений печатками, адже умови самого договору про відступлення прав вимог не містять такої обов'язкової вимоги щодо Реєстру. Тим паче, Реєстр фактично є електронним документом, а суду була надана його паперова копія у формі, що не суперечить законодавству.
Отже, підтвердження факту переходу права все ж стверджується сукупністю доказів, а саме договором про відступлення права вимоги, актом прийому-передачі Реєстру боржників та витягом з цього Реєстру. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази погашення боргу, факт отримання кредитних коштів не заперечувався, а розміру боргу не спростовано. Тому позовні вимоги обґрунтовані.
З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
У поданому відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Скрибка І.Ю. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення як законне і обґрунтоване - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За правилами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Частиною першою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Статтею 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Законом України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частиною третьою ст. 5 Закону № 675-VIII установлено, що правочин не може бути визнано недійсним у зв'язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
З матеріалів справи вбачається, що 07 лютого 2024 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладений договір № №102407189 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію". За умовами договору позичальнику було надано кредит у розмірі 6 100 гривень на загальний строк 105 днів. Сторони обумовлювали зокрема те, що пільговий період складав 15 днів, який настає з дати видачі кредиту та завершувався 22 лютого 2024 року (рекомендована дата платежу), а поточний період складав 90 днів, що наставав з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчувався 22 травня 2024 року (дата остаточного погашення заборгованості). Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду складали 1555,50 гривень і нараховувалися за ставкою 1,70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду складали 12 627 гривень і нараховувалися за стандартною процентною ставкою в розмірі 2,30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Комісія за надання кредиту склала 610 гривень та нараховувалася за ставкою 10% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
ТОВ "Мілоан" свої зобов'язання за договором виконало, перерахувавши на рахунок відповідача суму кредиту.
25 червня 2024 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т.
Згідно із п. 3.1 (d) договору відступлення права вимоги вся інформація, яка міститься у Реєстрі боржників (додаток №1 до договору відступлення права вимоги), добросовісно передана кредитором новому кредиторові та є повною достовірною, правдивою і співпадає з відомостями, які містяться у документації і у договорі та його додатках.
З витягу із Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №109-МЛ/Т від 25 червня 2024 року видно, що ТОВ "Мілоан" передало, а ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" прийняло право вимоги за кредитним договором №102407189 від 07 лютого 2024 року.
Всупереч твердженням суду попередньої інстанції витяг з Реєстру боржників до договору містить підписи його контрагентів та скріплений їхніми печатками.
Отже, наявні в матеріалах справи примірник електронного договору факторингу, витяг з Реєстрів права вимоги до нього, акт приймання-передачі реєстру боржників, платіжна інструкція про справляння грошових коштів за договором про відступлення права вимоги, підтверджують належне набуття позивачем права вимоги до відповідача і сумнівів щодо цього вказані копії документів не викликають.
Незважаючи на те, що позивач є новим кредитором, його вимоги до задоволення в повному обсязі не підлягають, адже заборгованість за відсотками за користування кредитним коштами здійснена поза межами строку кредитування.
Відповідно до анкети-заяви на кредит №102407189 сума кредиту становила 6100 гривень, строк кредиту лише 15 днів, комісія 610 гривень, процентна ставка за кожен день користування 1,7%, а їхній загальний розмір - 1 555,50 гривень.
В анкеті-заяві вказується про те, що саме такі умови погоджено первинним кредитором.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 виснувала, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відсутність позову про оспорення кредитного договору чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись первинно обумовленими та погодженими між контрагентами кредитного договору умовами, а не завуальованими, двозначними умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно значні суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко вказаного строку кредитування та загальної вартості кредиту.
На думку колегії суддів, вказівка в подальшому в кредитному договорі двох строків кредитування (пільговий період - 15 днів, базовий період - 90 днів) встановлювалися як міра відповідальності за неповернення кредитних коштів упродовж 15 днів і спонукала кредитора збільшувати суму грошового зобов'язання на власний розсуд виключно на вигідних для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.
Тому позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення на користь нового кредитора з позичальника 6 435,50 гривень заборгованості, оскільки тіло кредиту становило 6100 гривень, нараховані проценти за фактично узгодженим строком кредитування в 15 днів за ставкою 1,7% на день складали 1555,50 гривень, комісія - 610 гривень, а сплачено в рахунок погашення було 1830 гривень, що відображено у відомостях про щоденні нарахування та погашення первинного кредитора.
Підставою для прийняття постанови про часткове задоволення позову відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" задовольнити частково.
Скасувати рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 29 грудня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" 6 435 (шість тисяч чотириста тридцять п'ять) гривень 50 копійок заборгованості за кредитним договором №102407189 від 07 лютого 2024 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М. Ковальчук
С.С. Шимків