Справа №286/1785/16-ц Головуючий у 1-й інст. Вачко В. І.
Категорія 84Доповідач Борисюк Р. М
20 квітня 2026 рокум. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - Борисюка Р. М. (суддя-доповідач), суддів: Коломієць О.С., Шалоти К. В., ухвалив постанову від 02 квітня 2026 року у справі №286/1785/16-ц, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 23 лютого 2026 року скасував і направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
1.Не можу погодитися із цією постановою з таких мотивів.
2.Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) врегульовано судовий контроль за виконанням судових рішень.
3.Статтею 449 ЦПК встановлено спеціальні строки на звернення до суду із скаргою під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу.
4.Так, за змістом частини 1 статті 449 ЦПК скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи (окрім оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій).
5.Відповідно до частини 2 статті 449 ЦПК пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.
6.Відповідно до частини 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
7.Згідно зі статтею 123 ЦПК перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
8.Відповідно до статті 126 ЦПК право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
9.
10.Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини 1 статті 449 ЦПК, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» вказують на те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод (див. постанову Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10).
11.У постанові від 23 червня 2022 року у справі № 914/2265/20 Верховний Суд вказав на таке: «водночас об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04 лютого 2022 року у справі № 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, суд доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо).
12.У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року у cправі № 910/18480/20 сформовано висновок, що «при зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця, саме на скаржника покладається обов'язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом».
13.Судом встановлено, що 24 жовтня 2016 року постановою державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Мороз Юлією Олександрівною відкрито виконавче провадження № 52728215 з примусового виконання виконавчого листа №286/1785/16-ц, виданого Овруцьким районним судом Житомирської області від 19 жовтня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на дитину ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 липня 2016 року до досягнення дитиною повноліття.
14.З вересня 2018 року у боржника ОСОБА_1 станом на 28 лютого 2025 року утворилася заборгованість зі сплати аліментів 219 695,63 грн, сукупний розмір якої перевищує розмір суми відповідної плати за три роки.
15.11 березня 2025 року постановою старшого державного виконавця Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі - Коростенський ВДВС) Донцовим Романом Максимовичем у межах виконавчого провадження № 52728215 накладено штраф на боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів.
16.Відповідно до листа в.о. начальника Коростенського ВДВС Карпенка С. від 20 серпня 2025 року № 23.9/23/72879 повідомляється боржнику ОСОБА_1 , що у зв'язку із виявленою несплатою аліментів боржником з жовтня 2019 по березень 2025 року, державним виконавцем застосовано норму закону щодо накладення штрафу за наявності заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує розмір суми відповідної плати за три роки, у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів.
17.26 серпня 2025 року боржник ОСОБА_1 надіслав на адресу Коростенського ВДВС заяву про видачу копії постанови про накладення штрафу, що стверджується копією квитанції АТ Укрпошта від 26 серпня 2025 року.
18.За таких обставин слід дійти висновку, що боржник ОСОБА_1 дізнався про наявність рішення державного виконавця про накладення на нього штрафу не пізніше дати звернення до Коростенського ВДВС із відповідним листом, тобто до 26 серпня 2025 року.
19.Листом державного виконавця Коростенського ВДВС Донцова Романа Максимовича від 4 вересня 2025 року надіслано на адресу боржника ОСОБА_1 копію постанови про накладення штрафу від 11 березня 2025 року.
20.У поданій скарзі боржник ОСОБА_1 стверджував, що 13 вересня 2025 року він направив до Овруцького районного суду Житомирської області позовну заяву про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення штрафу.
21.Докази на підтвердження вказаних обставин у матеріалах справи відсутні.
22.Овруцьким районним судом Житомирської області ухвалою від 4 листопада 2025 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Коростенського ВДВС про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення штрафу у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
23.У поданій скарзі боржник ОСОБА_1 стверджував, що про існування вказаної ухвали він дізнався 08 грудня 2025 року після здійсненого ним телефонного дзвінка до суду та в цей же день ознайомився зі змістом ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
24.Докази на підтвердження вказаних обставин у матеріалах справи відсутні.
25.З відритих відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвала Овруцького районного суду Житомирської області від 4 листопада 2025 року у справі №286/3433/25 надіслана судом: 10 листопада 2025 року, зареєстрована: 10 листопада 2025, забезпечено надання загального доступу: 11 листопада 2025 року.
26.У поданій скарзі боржник ОСОБА_1 стверджував, що 15 грудня 2025 року він звернувся до Овруцького районного суду Житомирської області зі скаргою на постанову про накладення штрафу 11 березня 2025 року.
27.Докази на підтвердження вказаних обставин у матеріалах справи відсутні.
28.Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 29 грудня 2025 року у справі № 286/1785/16-ц скаргу боржника ОСОБА_1 повернуто у зв'язку з тим, що скарга не підписано скаржником.
29.У поданій скарзі боржник ОСОБА_1 стверджував, що про існування вказаної ухвали він дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень.
30.З відритих відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвала Овруцьким районним судом Житомирської області від 29 грудня 2025 у справі №286/1785/16-ц надіслана судом: 29 грудня 2025 року, зареєстрована: 29 грудня 2025 року, забезпечено надання загального доступу: 30 грудня 2025 року.
31.02 січня 2026 року боржник ОСОБА_1 повторно надіслав на адресу Овруцького районного суду Житомирської області скаргу на постанову державного виконавця про накладення штрафу 11 березня 2025 року, що стверджується рекомендованим відправленням.
32.У поданій скарзі боржник ОСОБА_1 просив суд поновити строк на оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу 11 березня 2025 року у ВП № 52728215.
33.У постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) Верховний Суд вказав, що: «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».
34.Згідно з частиною третьою, четвертою статті 12 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
35.У частині першій статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
36.Згідно зі статтею 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.
37.Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.
38.Автоматизованою системою виконавчого провадження забезпечується, зокрема, надання сторонам виконавчого провадження інформації про виконавче провадження.
39.Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначений у Положенні про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 (далі - Положення).
40.Розділ VІI Положення регламентує доступ до автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система) та отримання інформації із Системи.
41.За положеннями цього розділу доступ до інформації Системи сторонам виконавчого провадження забезпечується з використанням:
1) засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри через: вебпортал Міністерства юстиції України; Єдиний державний вебпортал електронних послуг в порядку, визначеному договором, укладеним між держателем Системи та держателем Єдиного державного вебпорталу електронних послуг;
2) ідентифікатора для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження, через офіційний вебсайт Міністерства юстиції України.
42.Система забезпечує: можливість формування сторонами виконавчого провадження узагальненої інформації про рішення (виконавчі дії), прийняті (вчинені) виконавцем, із зазначенням дати їх прийняття (вчинення) та з можливістю роздрукування такої інформації; доступ сторонам виконавчого провадження до документів виконавчого провадження.
43.Отже, враховуючи статус ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні, наведені вище норми Положення, боржник від дня відкриття виконавчого провадження мав право на доступ до його документів в Автоматизованій системі виконавчого провадження.
44.Слід зауважити, що ОСОБА_1 набув статусу боржника у виконавчому провадженні № 52728215, відкритому на примусове виконання рішення суду про стягнення аліментів на дитину у справі № 286/1785/16-ц, в межах якого державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу, ще 24 жовтня 2016 року.
45.Відтак, враховуючи, що оскаржувана постанова державного виконавця про накладення штрафу була винесена 11 березня 2025 року, про існування вказаної постанови боржник ОСОБА_1 дізнався не пізніше 26 серпня 2025 року, а зі скаргою у справі, у якій подано апеляційну скаргу, ОСОБА_1 повторно звернувся 02 січня 2026 року, слід дійти висновку про пропуск заявником строків на звернення до суду зі скаргою.
46.При цьому, доводи боржника про поновлення строку на оскарження постанови державного виконавця від 11 березня 2025 року, не заслуговують на увагу, оскільки останнім не доведено, що вказаний строк був пропущений з поважних причин.
47.У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі № 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
48.Питання поновлення строку на оскарження у випадку його пропуску з певних причин, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Проте, сам лише факт звернення до суду з скаргою вперше в межах строку на оскарження не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку без доведення належними та допустимими доказами того, що повернення попередньо поданої скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка подала скаргу, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду.
49.Статтею 43 ЦПК передбачено обов'язок учасників справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Частиною 1 статті 44 ЦПК встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
50.Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення зі скаргою. Для цього особа, зацікавлена у поданні скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
51.Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (див. рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України").
52.Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України», № 19164/04, § 47).
53.Так, у параграфі 41 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
54.З огляду на зазначене, беручи до уваги те, що боржник не надав доказів на підтвердження дати першого звернення до суду зі позовною заявою про оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу від 11 березня 2025 року, після того, як дізнався про існування вказаної постанови з листа в.о. начальника Коростенського ВДВС Карпенка С. від 20 серпня 2025 року № 23.9/23/72879 не пізніше 26 серпня 2025 року, а також не надав докази на підтвердження отримання копії ухвали суду про відмову у відкритті провадження у справі за його позовом, хоча повинен був вживати належних заходів, щоб дізнатись про стан ініційованого ним позовного провадження (відповідна ухвала була оприлюднена в загальному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень 11 листопада 2025 року), а також не надав доказів на підтвердження дати другого звернення до суду вже зі скаргою на рішення про накладення штрафу, яка не була підписана у зв'язку з чим повернута боржнику, та востаннє звернувся до суду зі скаргою 02 січня 2026 року, тобто зі значним пропуском строку на подання скарги, передбаченого частиною 1 статті 449 ЦПК, вважаю, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність «об'єктивних та поважних причин пропуску строку, які не залежали від його волі», безпідставно задовольнив апеляційну скаргу боржника та скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції від 23 лютого 2026 року, якою відмовлено боржнику у поновленні строку звернення до суду зі скаргою на постанову державного виконавця про накладення штрафу від 11 березня 2025 року та залишено скаргу боржника без розгляду.
Суддя Житомирського апеляційного суду К.В. Шалота