Провадження № 33/803/1278/26 Справа № 185/753/26 Суддя у 1-й інстанції - Мельник Ю. А. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.
20 квітня 2026 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Будьонного В.С. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2026 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КУпАП,
Згідно із постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2026 року 16.01.2025 року о 11.10 год. гр. ОСОБА_1 , перебуваючи в торгівельному павільйоні за адресою: АДРЕСА_2 , здійснила продаж тютюнових виробів без будь-яких дозволених документів, які надають право ведення вказаної господарської діяльності, чим порушила Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», повторно протягом року.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000 гривень з конфіскацією вилученої тютюнової продукції та стягнуто на користь держави судовий збір.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник Будьонний В.С. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції скасувати, провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування посилається на такі обставини:
- ОСОБА_1 не отримувала повідомлення про розгляд справи та не була присутньою під час розгляду справи № 185/753/26;
-матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності, тобто систематичності;
-до прийняття Дніпровським апеляційним судом рішення за наслідками апеляційного перегляду, постанова Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 у справі №185/12592/25 не може бути доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 164 КУпАП;
-матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів продажу ОСОБА_1 тютюнових виробів;
- ОСОБА_1 не може вважатися суб'єктом адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 164 КУпАП, оскільки не зареєстрована як суб'єкт господарювання;
-у складеному протоколі відсутнє посилання на діючу норму Закону України, яку начебто порушила ОСОБА_1 .
Будучи увідомленими про місце та час розгляду справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та її захисник до суду апеляційної інстанції не з'явилися, в апеляційній просили розгляд скарги здійснити без їх участі, у зв'язку з чим апеляційний розгляд проведено у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.
Вирішуючи клопотання захисника Будьонного В.С. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне його задовольнити, оскільки в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 не була присутня та в матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання нею копії оскарженої постанови у межах строку її апеляційного оскарження, а тому є підстави для висновку про те, що вказаний строк був пропущений з поважної причини.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги по суті оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції зважає на те, що згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону при розгляді цієї справи.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, згідно із положеннями ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На думку апеляційного суду, висновок суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КУпАП, є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги про відсутність складу вказаного правопорушення є безпідставними, оскільки вина останньої підтверджується дослідженими судом доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 16.01.2026 року серії ВАД № 870576, складеним з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254-256 КУпАП і засвідченими підписом уповноваженої особи та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; рапортом; копією постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 року у справі № 185/12592/25 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності та накладення на неї адміністративного стягнення; фотокартками та відеозаписом з місця події; фотокартками з документом, який посвідчує особу ОСОБА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи дії, передбачені ч. 1 ст. 164 КУпАП, тобто здійснення без ліцензії видів господарської діяльності що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, були вчинені ОСОБА_1 , яка є особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за аналогічне правопорушення постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, а відтак кваліфікацію її дій за ч. 2 ст. 164 КУпАП належить вважати правильною.
Аналізуючи доводи, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для визнання оскарженої постанови такою, що прийнята в результаті порушення суддею норм матеріального та процесуального права, так само як і підстав для висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КУпАП.
Також, у постанові суду першої інстанції допущено технічну описку у зазначенні дати вчинення адміністративного правопорушення, а саме: помилково вказано 16.01.2025 року замість 16.01.2026 року, яка підлягає виправленню у встановленому законом порядку.
Доводи апеляційної скарги про те, що відсутня систематичність є юридично неспроможними та базуються на хибному тлумаченні норм матеріального права.
Так, диспозиція ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії. Систематичність такої діяльності не обов'язково доводиться виключно кількістю фактів продажу (три і більше разів), зафіксованих правоохоронцями. Відповідно до сталої судової практики, у тому числі правових позицій Верховного Суду, про намір здійснювати систематичну господарську діяльність з метою отримання прибутку свідчить об'єктивна сторона діяння та поведінка самої особи: облаштування торгового місця, наявність асортименту товару, його викладка для невизначеного кола осіб тощо.
Матеріалами справи, зокрема фотокартками, підтверджується, що ОСОБА_1 здійснювала реалізацію тютюнових виробів у торгівельному кіоску, обладнаному скляними вітринами, на яких було розміщено значну кількість тютюнових виробів із цінниками у такий спосіб, аби дати невизначеному колу потенційних покупців найбільш повне уявлення про асортимент торгівельної точки. За аналогічне адміністративне правопорушення, вчинене у тому самому місці 10.10.2025 року, ОСОБА_1 вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 164 КУпАП.
Крім того, під час складання та підписання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не висловлювала заперечень щодо викладених у ньому обставин, а також не надала жодних пояснень, які б спростовували факт здійснення нею відповідної діяльності. За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ознак господарської діяльності є надуманими та не знаходять свого підтвердження.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками суду, викладеними в оскарженій постанові, приходить до переконання про системність дій ОСОБА_1 щодо здійснення торгівлі тютюновими виробами без дозвільних документів, а саме без ліцензії та права на роздрібну торгівлю тютюновими виробами, та правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 164 КУпАП.
Апеляційні доводи про те, що ОСОБА_1 не зареєстрована як підприємець, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки дана обставина не є необхідною передумовою для притягнення особи за ст. 164 КУпАП, а визначальним є сам факт реального провадження відповідної діяльності.
Більше того, згідно із диспозицією ч. 1 ст. 164 КУпАП провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання не тільки не виключає кваліфікацію такої діяльності як «господарської», але навпаки утворює самостійний склад адміністративного правопорушення.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення повністю знайшла своє підтвердження зібраними доказами, що містяться у матеріалах справи у відповідності зі ст. 251, 252 КупАП, які перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. Натомість апелянтом не наведено вагомих доводів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що постанова Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року не може бути врахована як доказ повторності, є безпідставними, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції, постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року апеляційну скаргу захисника на вказану постанову було повернуто особі, яка її подала. Таким чином, зазначена постанова не була скасована та є чинною, а тому правомірно врахована судом першої інстанції як доказ притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протягом року за аналогічне правопорушення, що утворює кваліфікуючу ознаку, передбачену ч. 2 ст. 164 КУпАП.
Посилання сторони захисту на відсутність у протоколі конкретної норми закону не є підставою для закриття провадження у справі, оскільки у ньому чітко викладено суть адміністративного правопорушення, зазначено його правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 164 КУпАП, а також особа була належним чином ознайомлена зі змістом складеного протоколу, що свідчить про розуміння нею характеру вчиненого правопорушення; при цьому самі по собі формальні недоліки протоколу не тягнуть його недійсності, якщо такі не перешкодили всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи і не вплинули на правильність встановлення обставин.
Таким чином, у суду апеляційної інстанції не виникає сумніву щодо доведеності вини ОСОБА_1 , у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КУпАП.
Судом обґрунтовано накладено стягнення на загальних підставах за ч. 2 ст. 164 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень, з конфіскацією вилученої тютюнової продукції, а тому порушень вимог закону при накладенні стягнення не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки не виникає сумніву щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КУпАП, так як правопорушення повністю знайшло своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.
При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст.ст.279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Таким чином, вважаю за доцільне апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Поновити захиснику Будьонному В.С. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2026 року.
Апеляційну скаргу захисника Будьонного В.С. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2026 року - залишити без задоволення.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 , яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Є. Джерелейко