Провадження № 11-сс/803/801/26 Справа № 185/2650/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 квітня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2026 року про арешт майна,-
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2026 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене керівником Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 , та в рамках кримінального провадження №12025041370001380 від 11 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 Кримінального кодексу України (далі-КК) накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7 , а саме: транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель CITAN, 2014 року, 1461 см/куб. об'єм двигуна, дата реєстрації 09.05.2023, шляхом заборони на відчуження та розпорядження.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку з незаконністю, необґрунтованістю та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вказує, що клопотання слідчого містить низку процесуальних і фактичних розбіжностей, на які слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали не звернув увагу, а сама ухвала суду - це фактично «копіпаст», механічне копіювання тексту клопотання слідчого без належної перевірки, оцінки та дослідження матеріалів кримінального провадження.
Аргументує тим, що слідчим не надано доказів на підтвердження складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК, оскільки ОСОБА_7 діяв у чіткій відповідності до затвердженого проекту, який пройшов експертизу, що свідчить про відсутність в його діях як факту порушення обов'язків, так і вини. Водночас висновок Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/104-24/48963-БТ від 04.06.2025р. за результатами судової будівельно-технічної експертизи, проведеної в кримінальному провадженні № 42024042120000071 від 08.08.2024, на якому базується повідомлення про підозру не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2025 року вже надано оцінку правомірності взаєморозрахунків та відповідності робіт проекту, та судом встановлено, що роботи прийняті законно, розрахунки проведено згідно з проектом, який пройшов експертизу, а твердження слідства про «безпідставне перерахування коштів у сумі 255 590,90 грн» є юридично неспроможним. Отже намагання слідства трактувати ті ж самі обставини як «кримінальну недбалість» суперечить принципу правової визначеності.
Також зазначає, що у кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено, а за відсутності такого накладення арешту на майно з метою його забезпечення є прямим порушенням вимог закону.
При цьому звертає увагу, що в матеріалах справи містяться суперечності щодо розміру шкоди та потерпілої сторони у кримінальному провадженні, оскільки в тексті клопотання (арк.7) слідчий стверджує про завдання шкоди «…Виконавчому комітету Межиріцької сільської ради… на суму 275 951,47 грн», тоді ж як в оскаржуваній ухвалі зазначено, що шкоду завдано «…Юр'ївському центру обслуговування закладів освіти … на суму 255 590,90 грн». Такі розбіжності, на думку сторони захисту, свідчать про те, що розмір шкоди не є доведеним та обґрунтованим, а орган досудового розслідування сам не визначився з суб'єктом, якому начебто завдано матеріальні збитки.
Поміж іншого зазначає, що на момент подання клопотання слідчим та постановлення оскаржуваної ухвали строки притягнення ОСОБА_7 до відповідальності вже спливли, а тому арешт майна втрачає свою процесуальну доцільність та перетворюється на надмірний тягар для власника. При цьому, потреби досудового розслідування не виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а накладення арешту явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, які гарантовані законом і завданням кримінального провадження.
З огляду на викладене захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2026 року та відмовити слідчому у задоволенні клопотання про накладання арешту на транспортний засіб марки «MERCEDESBEN ZCITAN», 2014 р.п., який належить на праві приватної власності ОСОБА_7 .
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення підозрюваного та його захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, які наполягали на її задоволенні, просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно п.9 ч.1 ст.309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, зокрема, про арешт майна або відмову у ньому.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, зокрема арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею не дотримано з огляду на таке.
Обґрунтовуючи своє рішення про задоволення клопотання слідчого та накладаючи арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7 , а саме: транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель CITAN, 2014 року, 1461 см/куб.,об'єм двигуна, дата реєстрації 09.05.2023, слідчий суддя посилався на положення п.4 ч.2 ст.170 КПК та в ухвалі зазначив, що оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яким спричинена майнова шкода Юр'ївському центру обслуговування закладів освіти Юр'ївської селищної ради на суму 255 590, 90 грн, тому з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), є необхідність у накладенні арешту на вищевказаний транспортний засіб.
Між тим з такими висновками слідчого судді не погоджується колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.
За загальними правилами, передбаченими ч.3 ст.132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається лише у разі, якщо слідчий, дізнавач, прокурор доведе, що :
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Положеннями ч.ч.1,2,5,6 статті 170 КПК передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
Слідчий суддя, суд, відповідно до ч.1 ст.173 КПК, відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що в провадженні Павлоградського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12025041370001380 від 11 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК (а.с.6-7).
18.02.2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК (а.с.32-41).
Відповідно до реєстраційної карти ТЗ ОСОБА_7 є власником транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель CITAN, 2014 року, 1461 см/куб. об'єм двигуна, білого кольору, дата реєстрації 09.05.2023 (а.с.42).
Зі змісту клопотання слідчого про арешт майна (а.с.1-5) вбачається, що ним порушується питання про накладення арешту на вищевказаний транспортний засіб з метою забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (п.4 ч.2 ст.170 КПК).
Натомість, суд апеляційної інстанції констатує, що в матеріалах справи, які були в розпорядженні слідчого судді, та взагалі в рамках даного кримінального провадження, відсутній цивільний позов, на що слушно звертає увагу сторона захисту в поданій апеляційній скарзі, а тому накладення арешту на належний підозрюваному ОСОБА_7 транспортний засіб з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) суперечить вимогам ч.ч.6,8 ст.170 КПК.
При цьому, хоча, як зазначив прокурор під час апеляційного розгляду, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні вже завершено та обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 скеровано до суду, натомість цивільний позов у кримінальному провадженні так і не заявлено.
Таким чином, на переконання колегії суддів, наведене дає підстави вважати, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна здійснено в порушення вимог закону, а отже втручання у право підозрюваного ОСОБА_7 на володіння таким майном здійснено без законних на те підстав.
Водночас доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо відсутності доказів на підтвердження складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК, а також спливу строків притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, колегія суддів не розглядає, оскільки зазначені питанні не є предметом апеляційного розгляду під час перегляду ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки слідчого судді, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, та суд припустився істотних порушень кримінального процесуального закону, що відповідно до п.п.2,3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.411 та ч.1 ст.412 КПК, є підставою для скасування судового рішення слідчого судді.
Відповідно до положень ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2026 року про арешт майна - скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_9 , погодженого керівником Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 , про накладення арешту на транспортний засіб, який належить підозрюваному ОСОБА_7 , в рамках кримінального провадження №12025041370001380 від 11 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173 та ст.ст. 404, 405, 407, 409, 411, 412 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2026 року про арешт майна - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_9 , погодженого керівником Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 , про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_7 , а саме: транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель CITAN, 2014 року, 1461 см/куб. об'єм двигуна, дата реєстрації 09.05.2023.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4