Провадження № 33/803/1201/26 Справа № 206/389/26 Суддя у 1-й інстанції - Румянцев О. П. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
16 квітня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Дудка Л.О. на постанову Самарського районного суду м. Дніпра від 10 березня 2026 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.,
за участю:
захисника особи, що притягується до
адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ,
Згідно постанови Самарського районного суду м. Дніпра від 10 березня 2026 року 26 грудня 2025 року о 21 год. 15 хв. в м. Дніпрі, вул. Чаплинська, буд.139А водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом PEUGEOT PARTNER, державний номер НОМЕР_1 , перебував з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння водій відмовився у встановленому законом порядку.
В апеляційній скарзі адвокат Дудка Л.О. просить постанову суду першої інстанції скасувати, закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не враховано відсутність у відеозаписі роз'яснення особі, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, її прав та обов'язків, передбачених як КУпАП (ст. 268), так і Конституцією України (ст.ст. 55, 56, 59, 63). Зазначає, що відеозйомка обстановки та обставин подій вказаного правопорушення поліцейськими велася не з моменту початку виконання ними службових обов'язків, а епізодично, що свідчить про порушення принципу безперервності відеофіксації, що закріплена положеннями Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Посилається на норми ст.266 КУпАП, яка закріплює обов'язок працівника поліції відсторонити особу від керування транспортним засобом за наявності підстав вважати, що особа перебуває в стані сп'яніння. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази (у тому числі розписка про передачу транспортного засобу іншій особі на відповідальне зберігання), що підтверджують відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. У зв'язку із чим вважає, що суд першої інстанції мав би поставити під сумнів саму «підозру у керуванні транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Зазначає, що суд не встановив факт керування транспортним засобом, а сам факт перебування особи в авто не є доказом керування. Вказує, що судом встановлено відсутність письмового направлення до медичного закладу, хоча відповідно до ст.266 КУпАП та Інструкції №1452/735 направлення є обов'язковою умовою. Зауважує, що матеріалами справи не доведено, що особі запропоновано пройти огляд у встановленому порядку, а суб'єктивні ознаки не є достатніми доказами стану сп'яніння. Зазначає, що працівники поліції здійснили фактичний обшук ОСОБА_1 без законних підстав, а згідно позиції Верховного Суду докази, отримані з істотним порушенням прав людини, є недопустимими та не можуть бути покладені в основу рішення.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з вимогами ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ч.2 ст.9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Положеннями ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У разі невиконання вимог п.2.5 ПДР України передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суд апеляційної інстанції вважає викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, таким, що відповідає фактичним обставинам справи.
Викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №551720 від 26.12.2025 року; відеозаписом подій, з якого слідує, що ОСОБА_1 на пропозицію пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі відповів відмовою.
Надані докази були досліджені апеляційним судом.
Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.
В апеляційній скарзі захисник Дудка Л.О. посилається на те, що матеріали справи не містять жодних належних, достовірних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Проте, зазначені доводи апеляційний суд розцінює критично, зважаючи на наступне.
Так, ч.1 ст.130 КУпАП передбачає дві форми об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп'яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Пунктом 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні» визначено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 404/4467/16-а зазначено, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Розглядаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходить із того, що під керуванням транспортним засобом розуміється умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.
Обставина керування особою транспортним засобом обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Долучений до матеріалів справи відеозапис хоча і не містить фіксування керування транспортним засобом ОСОБА_1 , що сталося 26 грудня 2025 року о 21 год. 15 хв. в м. Дніпрі по вул. Чаплинська, буд.139А, проте містить інформацію про те, що під час розмови з інспектором поліції ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факт керування транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі ЕПР1 №551720 від 26.12.2025 року. Згідно відеозапису у працівників поліції були наявні підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння, оскільки у нього були виявлені характерні ознаки такого стану, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук.
Також з даного відеозапису встановлено, що працівником поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, однак останній від проходження такого огляду відмовився. Вказана обставина узгоджується зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.
До того ж ОСОБА_1 пояснив, що відмовляється від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, так як поспішає та має намір пройти медичний огляд самостійно та долучити результати огляду до матеріалів справи.
Таким чином, відеозапис об'єктивно містить обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
На думку апеляційного суду, долучений до матеріалів справи відеозапис за своїм обсягом та повнотою відповідає критерію достатності, та містить фіксацію подій, що підтверджує обставини, викладені та зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. За допомогою засобів відеозапису поліцейськими зафіксовані обставини вчиненого адміністративного правопорушення, що спростовує твердження захисника.
Доводи адвоката щодо не роз'яснення працівниками поліції ОСОБА_1 його прав та обов'язків, передбачених ст.268 КУпАП, та ст.ст.55,56,59,63 Конституції України спростовані відеозаписами з бодікамер поліцейських. До того ж ОСОБА_1 скористався своїм правом на захист, обрав собі захисника до початку судового розгляду в суді першої інстанції та в апеляційному суді, що свідчить про реалізацію ним прав, передбачених ст.268 КУпАП.
Окрім того, у відповідності до ч. 3 ст. 256 КУпАП у випадку незгоди із обставинами, зазначеними у протоколі, ОСОБА_1 міг скористатися своїм правом та вказати у протоколі свої зауваження та заперечення, проте останній підписав протокол без будь-яких зауважень.
Апеляційним судом встановлено, що поліцейськими було дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року №1452/735, що також підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом.
Доводи апеляційної скарги про те, що наявні у матеріалах справи відеозаписи не можна вважати допустимими та належними доказами, так як відеофіксація здійснювалася не безперервно, апеляційний суд відхиляє, оскільки він є безперервним у частині, яка має доказове значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Суд звертає увагу на те, що дійсно п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 року №1026, передбачена безперервність здійснення відеозапису під час виконання поліцейськими своїх службових обов'язків. Між тим, нормативними документами, які регламентують порядок виявлення та фіксації адміністративних правопорушень, складання протоколів про адміністративні правопорушення та направлення відповідних матеріалів до суду не передбачено обов'язковості надання усього відеозапису, здійсненого у ході виконання поліцейським своїх службових обов'язків.
Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння та відмову останнього від проходження огляду.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.
Що ж стосується посилання захисника про те, що ОСОБА_1 не відсторонили від керування транспортним засобом, то слід зазначити, що вказані доводи не є тією безумовною підставою для визнання дій ОСОБА_1 такими, що не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який містить самостійні підстави для притягнення до адміністративної відповідальності.
Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що законодавець передбачив настання адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, саме з метою забезпечення неможливості ухилитись від проходження такого огляду водіями, які підозрюються у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння.
Відтак, вимога працівників поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння була аргументованою, вмотивованою та ґрунтувалась на правових підставах.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.
В матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і такими, що не впливають на законність прийнятого по суті рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Будь-які інші доводи апелянта сприймаються судом, як спроба уникнути відповідальності, оскільки об'єктивних доказів, які могли б спростувати причетність ОСОБА_1 до вказаного правопорушення та його винуватість, суду не надано.
Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 є доведеною поза розумним сумнівом.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, а відтак оскаржену постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Дудка Л.О. - залишити без задоволення.
Постанову Самарського районного суду м. Дніпра від 10 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду С.І.Крот