Справа № 161/11827/25 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.
Провадження № 22-ц/802/448/26 Доповідач: Здрилюк О. І.
20 квітня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О. І.,
суддів - Бовчалюк З. А., Федонюк С. Ю.,
секретар судового засідання Власюк О. С.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 , поданою від її імені представником ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2026 року,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що постановою Волинського апеляційного суду від 10.03.2025 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та провадження у справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
18.11.2024 пізно ввечері в секції гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 разом із подружжям ОСОБА_5 і ОСОБА_6 влаштували гучне застілля на спільній кухні, висловлювалися нецензурно та слухали голосно музику, на що вона зробила зауваження та повернулася у свою кімнату.
Після гучного вибивання дверей її кімнати вона вийшла з'ясувати причину і в ході конфлікту відповідачка штовхнула її, від чого вона впала і пошкодила коліно та змушена була зранку звернутися в травмпункт із-за болю.
Відносно відповідачки було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а вона є потерпілою у цьому провадженні.
Після закриття Луцьким міськрайонним судом провадження у цій адміністративній справі у зв'язку з відсутністю події і складу адмінправопорушення, відчуваючи безкарність, протиправна поведінка ОСОБА_3 відносно неї не припинилася, а навпаки загострилася, стало більше провокацій та адресованих їй образливих слів у зв'язку з її інвалідністю.
За таких обставин, оскільки неможливо жити в постійних сварках, приниженні честі та гідності, хвилюванні за своє життя і здоров'я із-за непередбачуваності дій кривдниці, які мали систематичний характер, вона змушена була переселитися з кімнати в гуртожитку в орендовану квартиру.
У зв'язку з необхідністю оплати оренди житла та комунальних платежів, завдана їй майнова шкода становить 17 885,82 грн.
Крім того, протиправними діями відповідачки їй завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, емоційному напруженні, хвилюванні, негативних спогадах, тривозі, зміні звичного способу життя, порушенні сну, приниженні честі та гідності.
Ураховуючи наведене, просила стягнути з відповідачки на її користь 17 885,82 грн майнової шкоди та 20 000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення адміністративного правопорушення.
У решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 211,20 грн судового збору.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 від імені відповідачки ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові. Стягнути з позивачки понесені судові витрати.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 від імені позивача ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні відповідачка та її представник вимоги апеляційної скарги уточнили та пояснили, що рішення суду оскаржується лише в частині часткового задоволення позову про відшкодування моральної шкоди. Підтримали апеляційну скаргу із наведених у ній підстав і просять її задовольнити в оскаржуваній частині.
Позивачка та її представник апеляційну скаргу заперечили і просять залишити її без задоволення.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін з таких підстав.
Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з матеріалами справи встановлено, що постановою Волинського апеляційного суду від 10 березня 2025 року у справі № 161/23458/24 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та закрито провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП /у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу/ (а.с.15-17).
Ухвалюючи постанову, судом встановлено, що 18.11.2024, близько 23:00 за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 вчинила дрібне хуліганство, а саме: намагалася вчинити бійку та висловлювалася нецензурною лайкою, чим порушила громадський порядок і спокій громадян, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
Потерпілою у вказаному правопорушенні є ОСОБА_1 ..
Судом встановлено, що ОСОБА_3 висловлювалася в кухні загального користування гуртожитку нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1 ..
Визнаючи винною ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що у справі зібрана достатня кількість достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність її вини.
Постанова суду від 10.03.2025 набрала законної сили.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням, є правовим наслідком дій ОСОБА_3 , стосовно якої ухвалено постанову суду від 10.03.2025 в питанні наявності її винних дій 18.11.2024.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
Негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Виходячи із наданих позивачем доказів, засад розумності, виваженості і справедливості, враховуючи усі обставини цієї справи, глибину моральних страждань, їх тривалість, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення на користь позивачки 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди, який є достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не призведе до безпідставного її збагачення за рахунок відповідачки.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачка не довела, що дійсно поведінка відповідачки спричинила тяжкі моральні переживання та стала причиною погіршення сну, тривожності та відчуття емоційної напруги - відхиляються апеляційним судом, оскільки зазначене доведено постановою апеляційного суду від 10.03.2025 і в силу вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України позивач звільнена від такого доказування.
З цих же підстав апеляційний суд відхиляє посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було допитано свідків зі сторони відповідачки. Допит таких свідків був необхідний при розгляді судом справи відносно ОСОБА_3 про вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Постанова Волинського апеляційного суду від 10.03.2025 має для суду у цій справі преюдиційне значення в частині встановлення протиправності дій відповідачки.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачка в присутності інших осіб умисно вчиняла щодо позивачки протиправні дії, які виразилися в образах, насмішках і принижені її честі та гідності, у тому числі пов'язаних з наявною у неї інвалідністю.
Такі дії мали публічний, принизливий та дискримінаційний характер, були спрямовані на демонстрацію зневаги до особи позивачки, що є порушенням гарантованих Конституцією України прав людини на повагу до гідності та честі.
Виходячи з наведеного, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення, ухваленого в оскаржуваній частині з правильним застосуванням норм матеріального права і додержанням норм процесуального права.
Рішення суду в частині вирішення позову про відшкодування майнової шкоди сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 , подану від її імені представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - суддя
Судді